Порівняння Benro IF28 vs Benro IT25

Мінімальна висота відносно підстави, на якій можна встановити майданчик штатива.

Чим менше мінімальна висота — тим краще штатив підходить для макрозйомки і предметної зйомки; крім того, від цього показника залежить доступний користувачеві діапазон регулювання висоти. Зазначимо, що для моделей з можливістю перевороту штанги (див. нижче) мінімальна висота наводиться для традиційного положення штанги, майданчиком вгору. А якщо заявлений мінімум значно менше, ніж довжина штатива в складеному вигляді (наприклад, 15 см при довжині 50 см) — це означає, що ніжки можуть «разьезжаться» до горизонтального або близького до нього положення, занижуючи таким чином всю конструкцію.

Максимальна висота відносно підстави, на якій можна встановити майданчик штатива.

Для настільного застосування (див. «Установка») велика висота не потрібно, тому в більшості таких моделей цей показник не перевищує 20 см — винятками є лише деякі специфічні моноподи. Відповідно, і різниця по висоті між різними настільними конструкціями здебільшого не має особливого значення. А ось в підлогових моделях найбільш низькорослі» мають максимальну висоту близько 40 – 50 см, а найбільш високі здатні розкриватися на 2,5 м і навіть вище. В таких випадках при виборі варто враховувати специфіку використання. Так, спеціально шукати модель на 150 – 160 см має сенс у тому випадку, якщо камеру принципово важливо встановити на рівні очей (рівень очей зазвичай десь на 10 см нижче росту людини). Водночас більшість відеокамер і багато фотоапарати мають поворотні екрани, що дозволяють із зручністю дивитися на пристрій зверху вниз; і навіть за відсутності такого екрана пригнутися до рівня камери буває не так складно. А на штативи заввишки до 170 см і вище має сенс звертати увагу переважно в тих випадках, коли планується зйомка поверх голів — наприклад, репортажі з масових заходів.

Діаметр центральної штанги штатива або основний штанги монопода (див. «Тип»). І в тому, і в іншому варіанті більш товсті штанги збільшують вагу і габарити конструкції, однак позитивно позначаються на міцності. А для класичних триніжків велика вага може бути і перевагою — масивна штанга позитивно позначається на стійкості, особливо в опущеному положенні.

Кількість окремих секцій, з яких складаються ніжки штатива або штанга монопода (див. «Тип»).

У настільних моделях (див. «Установка») ніжки часто взагалі не діляться на секції, для таких випадків даний параметр взагалі не вказується. Зі свого боку, підлогові штативи практично всі мають декілька секцій, причому кількість останніх при однаковій максимальній висоті може бути різним. Тут варто враховувати, що більша кількість секцій означає менший розмір кожної з них і більш компактні габарити штатива в складеному вигляді; а менша кількість — спрощує конструкцію, підвищує її надійність і знижує вартість.

Найбільш популярні в наш час варіанти за кількістю секцій — 2 шт, 3 шт, 4 шт, 5 шт, 6 шт, 8 шт.

Максимальна вага камери, допустима для даного штатива.

Якщо штатив купується для використання зі смартфоном або екшн-камерою, на даний параметр можна не звертати особливої уваги: вага подібних гаджетів зазвичай не перевищує 200 мг таке навантаження без проблем переносить будь-який штатив відповідної спеціалізації (див. «За призначенням»). Компактні фотокамери-«мильниці» переважно важать до 300 г, а аматорські відеокамери — до 700 г; але в обох випадках зустрічаються і більш масивні моделі. Це варто врахувати при виборі настільного штатива (див. «Встановлення») під таку техніку — у деяких настільних моделей обмеження за вагою досить скромні; а от з підлоговими труднощів зазвичай не виникає.

А ось якщо штатив купується для професійної техніки — на допустиму вагу варто звернути особливу увагу. Так, професійна відеокамера може «потягнути» на 2,5 кг і навіть більше; середня вага дзеркального фотоапарата — 600 – 800 г, але це тільки «тушка», до якої додається вага оптики — а в деяких потужних телеоб'єктивах вона може перевищувати 2 кг. Так що для таких пристроїв можуть знадобитися досить «витривалі» штативи.

Матеріал опор — нижній частині ніжок, безпосередньо контактує з поверхнею, на яку ставиться штатив.

— Гумові. Гумові опори ідеально підходять для застосування на твердих поверхнях. Вони надійно стають майже на будь-який матеріал, не ковзають і навіть схильні злегка прилипати, додатково утримуючи штатив на місці. Крім того, такі опори не пошкоджують делікатні покриття на зразок паркету або полірованого дерева, та й самі, зі свого боку, добре протистоять пошкоджень, не бояться асфальту та інших шорстких матеріалів. Для установки на ґрунт, в'язкий або сипкий матеріал гума підходить дещо гірше шипів, однак цей момент рідко виявляється критичним, і опори цього типу широко поширені в сучасних штативах.

— Шипи. Опори у вигляді досить гострих шипів здатні встромлятися в м'які поверхні, надійно фіксуючи на них всю конструкцію. Цей варіант ідеально підходить для установки на м'якій землі, піску або глині, на щільному снігу і т. ін. Водночас гострі шипи слабо придатні для твердих поверхонь: вони схильні ковзати і можуть пошкодити м'які матеріали. Тому в чистому вигляді даний тип опор зустрічається досить рідко, частіше використовується комбінація шипи/гума (див. нижче).

— Шипи/гумові. Опори у вигляді шипів з надітими на них знімними ковпачками з гуми. Про те і в іншому варіанті окремо див. вище, а їх поєднання робить конструкцію максимально універс...альною, що дозволяє підлаштовувати її під різні типи поверхонь. Так, для газону або пляжу добре підійдуть шипи, а якщо потрібно переміститися на асфальт або зайти до приміщення — гострі опори можна прикрити гумовими ковпачками. Завдяки такій універсальності комбіновані опори вельми популярні серед підлогових штатівів (див. «Установка»), а ось в настільних моделях застосовувати їх не має сенсу.

— Пластикові. Опори, багато в чому аналогічні описаним вище гумовим; також розраховані на використання переважно на твердих поверхнях, у тому числі делікатних. Одним з ключових переваг пластику є невисока вартість. З іншого боку, подібні опори кілька менш надійні і довговічні, ніж гумові, і більш схильні ковзати, тому і зустрічаються вони помітно рідше

— Магнітні. Опори з вбудованими в них постійними магнітами, здатні «прилипати» до магнітних поверхонь і забезпечувати додаткову надійність фіксації. Використовуються виключно в настільних штативах, переважно гнучких (див. «Тип») — встановлювати подібні опори в більш велику модель не має сенсу. А ось в компактних конструкціях сили магнітів може вистачати навіть на те, щоб утримувати підвішений «догори ногами» штатив разом з камерою. З іншого боку, ставити штативи на метал доводиться досить рідко, тому і цей варіант розповсюдження не отримав.

— Колеса. Опори у вигляді коліс, зазвичай самоориентирующихся (як в офісних стільцях). Зустрічаються рідко, переважно в професійних студійних штативах для відеозйомки: і самі штативи, і встановлюються на них камери бувають досить масивними, і переміщати всю конструкцію з місця на місце простіше на коліщатках.