Порівняння Aquaphor Crystal Eco H vs Gejzer BIO 321

Кількість колб у фільтрі дає зрозуміти, скільки картриджів для води можна встановити в нього. Для фільтра під мийку здебільшого колб три. Якщо ж говоримо про зворотний осмос, то під колбами не мається на увазі мембрана, постфільтр і т. ін. оскільки їх установка не передбачає окремої ємності. Але дані види обробки враховані в ступенях очищення. Найбільш явним розходження в кількості колб спостерігається в магістральних фільтрах, де переважна маса на 1 колбу, але зустрічаються і моделі на 2 колби і навіть більше.

Кількість ступенів очищення, передбачена в конструкції фільтра. На кожному ступені вода проходить крізь власний фільтруючий елемент, очищуючись від певних забруднень; при цьому ступені розташовуються по порядку від більш грубого очищення до більш тонкого. Наприклад, триступенева система може виглядати наступним чином: перший ступінь — механічне очищення від домішок, другий ступінь — видалення заліза, третій — фільтрація через вугільний картридж.

Чим більше ступенів очищення — тим більш прогресивним вважається фільтр, тим більш чисту воду він зазвичай забезпечує на виході. Відповідно, цей момент багато в чому залежить від призначення (див. «Тип»): наприклад, в магістральних моделях багатоступенева фільтрація зустрічається досить рідко, в попередніх фільтрах вона практично не використовується взагалі, а от в моделях під мийку кількість ступенів може досягати 9.

Найменший розмір сторонніх частинок (в мікронах), які фільтр здатний затримати вцілому. Відповідно, чим менше ця сума, тим вище ефективність фільтрації, тим менше нерозчинених домішок залишається у фільтрованій воді. З іншого боку, більш тонке очищення зазвичай займає більше часу, що позначається на швидкості роботи (пропускної спроможності) фільтра. Потрібно зазначити, що у разі застосування фільтрів зворотного осмосу фільтрація передбачена дуже тонка, аж до 0.01 мк.

Кількість води, яка фільтр здатний пропустити через себе за одиницю часу (зрозуміло, ефективно очистивши в процесі); зазвичай вказується в літрах за хвилину. Цей параметр багато в чому пов'язаний з типом (див. вище): наприклад, в глечиках швидкість фільтрації зазвичай не перевищує 0,5 л за хвилину, тоді як для магістральних пристроїв, що забезпечують цілі квартири, потрібно пропускна здатність в десятки, а то і сотні літрів.

Зазначимо, що далеко не завжди має сенс гнатися за високою швидкістю фільтрації. Адже за інших рівних умов більш тонке очищення займає більше часу; відповідно, чим швидше працює фільтр — тим вище ймовірність, що якість такої очистки буде відносно невисоким. А пристрої, які очищають воду ефективно і швидко, зазвичай, і мають відповідну ціну. Тому при виборі варто враховувати призначення фільтра і на основі цього визначати баланс між швидкістю фільтрації та її якістю. Також варто мати на увазі і умови застосування: наприклад, якщо потрібно фільтрувати для пиття водопровідну воду низької якості, краще пожертвувати швидкістю на користь ефективності.

Ресурс можна описати як загальна кількість води (в тисячах літрів), яке фільтр здатний очистити, перш ніж знадобиться заміна картриджа. Зазвичай, вказується для стандартного елементу (див. «Змінні картриджі»).

Різні типи фільтрів (див. вище) можуть мати помітну різницю у ресурсі, залежно від особливостей їх застосування. Однак для всіх моделей діє правило: у жодному разі не можна застосовувати картридж, що вичерпав свій ресурс. Це пов'язано не тільки з падінням ефективності фільтрації — «переповнений» фільтр може почати виділяти накопичене вміст у воду, ще більше погіршуючи її якість. Оскільки відслідковувати конкретну кількість обробленої води буває досить складно, багато виробників на додаток до ресурсу вказують приблизний час, за яке він буде вичерпаний при середній інтенсивності використання. Зазвичай це кілька місяців, проте є і винятки. Крім того, для зручності користувача в конструкції фільтра можуть передбачатися різні індикатори (див. «Індикатор заміни картриджів»).

У моделях з багатоступеневою конструкцією (див. «Ступенів очищення»), де картриджів кілька, їх ресурс зазвичай різниться, і загальний ресурс фільтра прийнято вказувати по найменш довговічному картриджу, тобто до першої заміни якого-небудь із фільтруючих елементів.

Речовини, від яких фільтр здатний очистити воду. У деяких моделях може зазначатись також конкретний ступінь очищення у відсотках за кожним пунктом; чим вищий цей показник — тим ефективніше фільтр здатний впоратися зі своїми функціями. Цей список буде особливо корисний, якщо ви знаєте, чим саме найбільше забруднена вода у вашому регіоні — він дасть змогу вибрати модель, яка найбільше підходить для конкретних умов. Крім того, у випадку систем пом'якшення (див. «Тип») ці дані допомагають визначити конкретний різновид пристрою — пом'якшувач або знезалізнювач.

Найпоширеніші забруднювачі на сьогоднішній день такі:

— Механічні домішки. Частинки невеликого розміру, які не розчинні у воді й знаходяться в стані суспензії. Як приклад таких домішок можна навести дрібний пісок.

— Органічні домішки. Домішки різних речовин органічного походження — бензолу, хлоретанів, хлоретиленів і т. ін. Багато з таких речовин шкідливі для людини. На відміну від описаних вище механічних домішок, «органіка» належить до хімічних забруднень — такі речовини розчиняються у воді, і фільтрувати їх доводиться на молекулярному рівні. Це вимагає застосування досить прогресивних фільтрів. Також варто сказати, що деякі види органічних речовин — зокрема, фенол, пестициди й нафтопродукти — виділяються в окремі категорії, можливість їх фільтрації особливо виділяється в характеристиках філ...ьтрів. Це пов'язано насамперед із їх поширеністю і популярністю: термін «органічні домішки» зрозумілий не всім, а ось небезпека пестицидів або нафтопродуктів загальновідома. Детальніше про окремі види органічних забруднень див. нижче.

— Активний хлор. Хлорування досі використовується в деяких водопровідних системах як засіб дезінфекції. Як наслідок, у воді, яка надходить до споживачів, часто міститься розчинений хлор, який шкідливий для здоров'я. Деякі фільтри з цією функцією, крім хлору, здатні видаляти також сірководень та інші розчинені в ній гази, що погіршують якість води й надають їй неприємний запах. Однак ці можливості варто уточнювати окремо.

— Залізо. Залізо відоме багатьом як важливий мікроелемент, необхідний для функціонування організму; проте людині його потрібно вкрай небагато, а залізні домішки в питній воді завдають організму лише шкоду. Варто враховувати, що такі домішки можуть бути присутніми в різній формі, відповідно для їх фільтрації потрібні різні типи фільтрів. Так, один з найвідоміших варіантів — колоїдне залізо: нерозчинені частинки дуже маленького розміру, що додають воді характерний «іржавий» колір, а також металевий присмак і запах. Цей вид домішок ефективно фільтрується осмотичними мембранами (див. «Зворотний осмос»). Також такі мембрани добре справляються з бактеріальним залізом — воно, також у вигляді нерозчинних частинок мікроскопічного розміру, накопичується специфічним видом бактерій, що мешкають в трубах водопроводів. А ось для розчинних форм (гідроксид двовалентного заліза, хлорид і сульфат заліза) необхідно використовувати спеціалізовані системи очищення і пом'якшення — знезалізнювачі; детальніше про них див. «Тип». Підсумовуючи, можна сказати, що під час вибору пристрою з таким типом фільтрації потрібно обов'язково враховувати конкретну форму заліза, з якою доведеться мати справу. Водночас у воді можуть міститися одночасно декілька видів таких домішок, що може потребувати комплексної фільтрації.

— Іони важких металів. У цьому разі також можна говорити про солі важких металів: іони утворюються під час розчинення будь-яких солей у воді. Більшість важких металів — і, відповідно, їх поєднання — отруйні для людини.

— Фенол. Речовина, яка широко використовується в хімічній промисловості. Отруйна для людини, до того ж забруднені стічні води погано піддаються біологічному очищенню.

— Пестициди. Різні хімічні речовини, які застосовуються для боротьби з шкідливими мікроорганізмами, грибками, бур'янами, різними шкідниками сільського господарства (комахами, гризунами) і т. ін. Більшість пестицидів належить до отрутохімікатам і токсична для людини.

— Нітрати. Солі азотної кислоти, які є, зокрема, поширеним компонентом мінеральних добрив (селітр). Велика частина нітратів у процесі використання переробляється в безпечні сполуки, проте надлишки добрив можуть потрапляти в питну воду.

— Кадмій. Метал, який використовується, зокрема, в антикорозійних покриттях, елементах живлення і неорганічних барвниках. Отруйний як сам собою, так і в різних сполуках.

— Нафтопродукти. Нафта й різні речовини, які отримують з неї (бензин, гас, солярка, мазут тощо). Отруйні при прийомі всередину.

— Солі жорсткості. Сполуки, що надають воді підвищеної жорсткості — насамперед солі кальцію і магнію. Очищення води від таких солей здійснюється системами очищення і пом'якшення за принципом іонного обміну. Детальніше про такі пристрої див. «Тип», а тут відзначимо, що якщо в характеристиках системи очищення і пом'якшення вказана фільтрація солей жорсткості — то перед нами класичний пом'якшувач, якщо ж ні — знезалізнювач.

Наведенй список не є вичерпним, сучасні фільтри можуть спеціалізуватися і на інших видах забруднень. Наприклад, для багатьох магістральних моделей (див. «Тип») окремо заявлена фільтрація від піску й глини. У нашому каталозі такі моменти описані в пункті «Доп. очищення».

Наявність капілярної мембрани у конструкції фільтра.

Капілярна мембрана являє собою фільтрувальний елемент, який складається з великої кількості тонких (діаметром до міліметра) синтетичних трубочок — капілярів — мають ворсинки на внутрішній поверхні. Вода через такі трубочки проходить вільно, а сторонні забруднення затримуються. За принципом дії капілярна мембрана є механічним фільтром, однак, на відміну від звичайних елементів цього типу (див. «Відсікання забруднювачів»), вона здатна затримувати значно більш дрібні частинки — до сотих часток мікрона включно. Цього достатньо для видалення з води не тільки нерозчинних домішок, пропущені на попередніх етапах, але і більшості бактерій. Тому капілярні мембрани належать до фільтрів тонкого очищення і часто застосовуються на останній стадії процесу.

Діаметр труб, на під'єднання до яких розрахований фільтр; вказується виключно для моделей з підключенням до водопроводу, див. «Підключення». У сантехніці зазвичай застосовуються труби стандартних діаметрів, а для вимірювання використовуються дюйми — наприклад, 0,75", 1" і т. ін. Більшість фільтрів комплектуються набором перехідників під різні діаметри труб, тому, швидше за все проблем з підключенням не виникне, навіть якщо початкові діаметри не збігаються. Тим не менш краще всього вибирати фільтр, який за діаметром підключення відповідає Вашому водопроводу — в цьому випадку і підключення надійніше, і відповідність заявленим характеристикам буде повним.

Найменший тиск води на вході, при якому фільтр здатний повною мірою виконувати свої функції. Вказується для моделей з підключенням до водопроводу безпосередньо або через кран (див. «Підключення»).

Конструкція деяких фільтрів вимагає для нормальної роботи певного рівня тиску на вході; при недостатньому тиску страждають і пропускна спроможність, загальна ефективність фільтра, а деякі функції виявляються взагалі недоступні. Останнє особливо актуально для зворотного осмосу (див. вище). Тому, якщо в характеристиках фільтра прямо вказано мінімальний робочий тиск, перед придбанням варто переконатися у відповідності Вашого водопроводу цьому параметру.

Зазначимо, що для фільтрів, що мають підвищувальний насос, у цій графі вказується найменший тиск, при якому фільтру ще не вимагається використання насоса; докладніше див. «Насос (помпа)».