Порівняння Panasonic PT-RQ32K vs Panasonic PT-RQ13KE

Споживана потужність лампи підсвічування, встановленої в проєкторі.

Теоретично чим потужніший лампа — тим вона яскравіше. Однак це вірно, тільки якщо порівнювати лампи одного типу (див. вище); і навіть у цьому разі яскравість може залежати ще й від нюансів конструкції. Тому при оцінці можливостей лампи варто орієнтуватися не стільки на потужність, скільки прямо на заявлену яскравість в люменах (див. нижче).

А ось на що цей параметр впливає безпосередньо — так це на загальну споживану потужність проєктора: лампа є найбільш «ненажерливим» компонентом пристрою, в порівнянні з нею енергоспоживання іншої електроніки досить незначно. Також відзначимо, що багато потужні світильники відрізняються високим тепловиділенням і вимагають систем охолодження, що позначається на габаритах і вазі проєктора.

Яскравість зображення, що видається проєктором на максимальній яскравості підсвічування. Зазвичай вказується узагальнена яскравість екрану, виведена за особливою формулою. Чим вона вища — тим менше зображення залежить від зовнішнього освітлення: яскраве проєктор може забезпечити добре видиме зображення навіть при денному світлі, а от для тьмяного потрібно затемнення. З іншого боку, підвищення яскравості знижує контрастність і достовірність передачі кольору.

Відповідно, при виборі за цим параметром потрібно враховувати, в яких умовах планується використовувати проєктор. Так, для офісного або шкільного/університетського застосування бажана яскравість не нижче 3000 лм — це дозволяє отримувати нормальну видимість, не затінюючи приміщення. Зі свого боку, серед топових моделей зустрічається і вельми невисока яскравість, оскільки подібні проєктори зазвичай встановлюються в спеціально призначених для них приміщеннях з хорошою затемненностью. А в ультракомпактних пристроях досягти високої яскравості неможливо з технічних причин.

Детальні рекомендації з оптимальної яскравості для тих чи інших умов можна знайти в спеціальних джерелах. Тут же відзначимо, що вибирати по даному показнику в будь-якому разі варто з деяким запасом. Як вже говорилося вище, при збільшенні яскравості знижується контрастність і якість перенесення кольорів, і для досягнення бажаної якості картинки, можливо, доведеться використовувати проєктор на зниженій яскравості.

Динамічна контрастність зображення, забезпечувана проєктором.

Динамічна контрастність — це співвідношення між найяскравішим білим і самим темним чорним кольором, які здатний видати проєктор. Нагадаємо, що від контрастності залежить якість передачі кольору і деталізація, чим вище цей показник — тим менша ймовірність, що на яскравих або темних ділянках деталі виявляться нерозрізненними. Однак динамічна контрастність є досить специфічним параметром. Річ у тім, що при його підрахунку враховується самий яскравий білий на максимальних налаштуваннях яскравості і самий темний чорний — на мінімальних. У результаті цифри в цій графі можуть бути дуже вражаючими, однак досягти такої контрастності в межах одного кадру неможливо.

Ввівши цей параметр, виробники пішли на певну хитрість. Однак не можна сказати, що динамічна контрастність не має взагалі ніякого відношення до якості зображення. У проєкторах може застосовуватися автоматичне управління яскравістю, при якому загальна яскравість залежно від «картинки» на екрані може підвищуватися або знижуватися. Такий формат роботи заснований на тому, що людському оку не потрібні занадто яскраві ділянки на загальному темному тлі і дуже темні — на яскравому, зображення нормально сприймається і без цього. Максимальний перепад яскравості, досяжний у такому режимі роботи, якраз і описується динамічною контрастністю.

Частота рядкової розгортки, підтримувана проєктором.

Цей параметр актуальний під час роботи з аналоговим відеосигналом. У такому відео зображення формується порядково: по черзі обводить кожен піксель в рядку, потім підсвічується наступний рядок і т. д. Частота рядкової розгортки описує, скільки разів в секунду промінь підсвічування пробігає від краю до краю екрана. Для нормального відтворення проєктор повинен підтримувати ту ж частоту розгортки, з якої записаний вхідний сигнал. Втім, у більшості моделей підтримується досить широкий діапазон частот, і проблем з підтримкою не виникає. Також відзначимо, що якщо ви не є професіоналом, то при виборі проєктора цілком можна орієнтуватися на частоту кадрової розгортки (див. нижче) — цей параметр більш простий і наочний, а підтримка певної частоти кадрів автоматично означає підтримку відповідної частоти рядків.

Частота кадрової розгортки, простіше кажучи — частота зміни кадрів, підтримувана проєктором.

Для нормального відтворення вкрай бажано, щоб частота кадрів у проєктора збігалася з початковою частотою кадрів відеосигналу. Втім, більшість сучасних моделей підтримує конкретну частоту кадрів, а цілий діапазон частот, причому досить великий.

Зазначимо, що для перегляду більшості відеоматеріалів цілком достатньо діапазону від 24 до 60 кадр/сек. Винятком є 3D-контент, для нього може знадобитися подвоєна частота кадрів, до 120 Гц (докладніше див. «Підтримка 3D»).

Формати зображення, що підтримуються проєктором.

Під форматом у даному випадку мається на увазі співвідношення сторін зображення. Загальне правило таке: проєктор повинен підтримувати той самий формат, у якому записаний початковий контент. В іншому випадку зображення буде або розтягнутим по висоті або ширині, або із чорними смугами по бокам або знизу. Конкретно ж формати можна поділити на три основні категорії:

— Традиційні, або прямокутні. Класичні формати, у яких висота картинки не набагато менше ширини. Найбільш популярні варіанти — 4:3, широко застосовувався в аналоговому TV, і 5:4, поширений у комп'ютерній техніці. Традиційні формати добре підходять для презентацій, роботи з документами і графіками та інших аналогічних завдань.

— Широкоекранні — формати, у яких ширина кадру значно (більше ніж у 1.5 рази) перевищує висоту. Найпопулярніші з таких стандартів — 16:9 і 16:10. Такі співвідношення сторін добре підходять для ігор і фільмів; зокрема, більшість контенту у високій роздільній здатності (HD 720p і вище) записано саме в широкоекранному форматі.

— Надширокі. Формати ще більшої ширини, ніж описані вище широкоекранні — наприклад, 21:9. Використовуються переважно в кінематографії.

Варто зазначити, що чимало сучасних проєкторів здатні працювати відразу з декількома видами форматів — наприклад, з класичним...4:3 і ширококутним 16:9.

— Датчик освітлення. Датчик, що визначає рівень навколишньої освітленості. Найчастіше використовується для автоматичного налаштування яскравості проєктора під поточні умови. Наприклад, в затемненому приміщенні висока яскравість не потрібна, а при денному світлі, навпаки, без неї не обійтися. Регулювати режим роботи можна і вручну, але зручніше, коли проєктор робить це автоматично.

— Підтримка DLNA. Технологія DLNA.призначена для об'єднання домашньої електроніки в єдину мережу та обміну контентом в реальному часі. Однією з її переваг є те, що DLNA-пристрої гарантовано сумісні між собою незалежно від моделі і виробника. У проєкторі ця функція може використовуватися, наприклад, для перегляду на великому екрані фільму з жорсткого диска комп'ютера, або для виведення на цей екран Інтернет-трансляції, першопочатково відкритої на планшеті. Працює DLNA на базі звичайної локальної мережі, з підключенням через LAN (див. «Порти управління») або Wi-Fi (див. нижче).

— Підтримка MHL. Наявність у проєктора входів HDMI з підтримкою стандарту MHL. Даний стандарт застосовується для трансляції відео і аудіо з мобільних гаджетів (через microUSB) на зовнішні пристрої. Відповідно, ця особливість стане в нагоді тим, хто планує підключати до проєктора смартфони та іншу портативну техніку. При цьому MHL-гаджет, підключений до сумісного H...DMI-порту, може ще й заряджатися в процесі. Зазначимо, що вивести сигнал MHL можна і на звичайний HDMI-порт, однак для цього знадобиться перехідник, а функція зарядки буде недоступна.

— Картинка в картинці. Можливість відтворення на одному екрані одночасно двох каналів: основного і додаткового (в окремому маленькому віконці). Звук при цьому відтворюється тільки для основного каналу. Такий режим дає змогу, наприклад, пропустити перерву у футбольному матчі і не запізнитися до другого тайму. Зазначимо, що для роботи цієї функції зображення повинні надходити з різних джерел, наприклад, з двох різних тюнерів, або з тюнера і зовнішнього пристрою (DVD-плеєра, медіацентру тощо).

— Протокол PJ-Link. Підтримка проєктором протоколу PJ-Link. Це службовий стандарт, розроблений для управління проєкторами через локальні мережі (зазвичай по LAN або HDBaseT, див. «Порт управління»). Все обладнання з підтримкою PJ-Link (проєктори, контролери) повністю взаємно сумісно незалежно від марки і виробника, що значно полегшує побудову мереж з декількох проєкторів і заміну окремих компонентів у таких мережах.

— Підтримка 3D. Підтримка 3D передбачає можливість відтворення об'ємного стереоскопічного зображення. В основі 3D-картинки можуть знаходитися різні технології. Традиційно розрізняють технології активного (див. відповідний пункт), пасивного (див. відповідний пункт) і гібридного 3D. Для перегляду об'ємного зображення необхідні спеціальні окуляри. У випадку з активним 3D в окуляри вбудовуються спеціальні шторки, які працюють від автономного джерела живлення. Для пасивного і гібридного 3D достатньо звичайних 3D-окулярів без автономного живлення.

— Активний 3D. Технологія активного 3D побудована на принципі поперемінного мерехтіння картинки. Мерехтіння зображення на екрані синхронізується з мерехтінням лінз в окулярах, в результаті кожне око отримує окреме зображення, що і робить картинку об'ємною. Головною перевагою активного 3D є можливість перегляду зображення без зниження вихідної якості картинки. На екран можна дивитися під будь-яким кутом і з будь-якого положення, зображення при цьому все одно буде об'ємним. З недоліків можна виділити наявність деякого навантаження на очі, яке виникає через регулярне мерехтіння лінз в окулярах. Також активні 3D-окуляри можуть дещо затемнювати вихідну яскравість зображення. Додатково окуляри цього типу досить дорого коштують.

— Пасивне 3D. Пасивне 3D передбачає виведення на екран подвійного зображення. У пасивних 3D окулярах використовуються спеціальні лінзи, які відсікають дублюючу картинку таким чином, що кожне око бачить тільки призначене для нього зображення, що і створює ілюзію об'ємної картинки. Головною перевагою пасивного 3D є відсутність навантаження на очі, яке характерне для активного мерехтливого 3D. Окуляри для пасивного 3D недорого коштують.

— Інтерактивне перо. Підтримка проєктором технології інтерактивних пер. Така технологія дає змогу фактично перетворити зображення, що проєктується, на інтерактивну дошку: за допомогою пера можна малювати, писати і робити позначки на зображенні, яке проєктується, що буває особливо корисно під час презентацій та освітніх заходів. Варто враховувати, що найбільш пера та додаткове обладнання для їх роботи можуть не входити до комплекту постачання.

— Мультимедійний (аеропульт). Аеропультом називають пристрої, що мають гіроскоп, який дає змогу не просто перемикати пункти меню клавішами «↑», «↓», а використовувати пульт в ролі мишки. При направленні його на екран з'явиться курсор, який переміщується у напрямку пульта. Тим самми управління стає простіше і швидше.

— Управління голосом. Підтримка проєктором голосового управління дає змогу диктувати певні команди через пульт ДК. Однак охоплює голосове управління не всі функції і точність розпізнавання може вимагати повторного введення команди. Якщо вам потрібен більше широкий асортимент функцій, тоді зверніть увагу на голосовий асистент.

— Голосовий асистент. Вже давно управління пристроями переходить на голосові команди. Для цього використовуються певні інтерфейси і системи. Найпопулярніші це Amazon Alexa і Google Assistant. Для «яблучних» пристроїв це Apple Siri, але така техніка не представлена в проєкторах. При цьому на відміну від функції управління голосом голосовий помічник не просто включає ту чи іншу функцію, режим, робить голосніше, тихіше, а дає змогу виконувати певні операції в додатках, як-то запустити в Youtube потрібний кліп або відобразити погоду у браузері.

Входи для підключення зовнішніх джерел відеосигналу, передбачені в проєкторі.

— VGA. Аналоговий відеоінтерфейс, що вважається застарілим, проте все ще досить популярний; виходи VGA зустрічаються в відеотехніці, а також у деяких комп'ютерних відеокартах. Підтримує роздільні здатності аж до 1280х1024, що дає змогу працювати з відео 720p, однак про більш прогресивні HD-стандарти не йдеться. Передачі аудіосигналу по VGA не передбачається, звуковий супровід для такого відео доведеться підключати окремо.

— DVI. Відеоінтерфейс, застосовуваний переважно для підключення проєктора до комп'ютерів. Першопочатково не передбачав передачі звуку, однак ця можливість поступово впроваджується. В наш час використовується кілька різновидів DVI. Так, за форматом сигналу виділяють чисто цифровий DVI-D і комбінований DVI-I, що підтримує цифрове і аналогове відео. В обох цих різновидах може використовуватися двоканальний формат передачі цифрових даних, при якому максимальна роздільна здатність відео досягає 2560х1600 (в одноканальному вона становить 1920х1200). Роз'єми і штекери DVI-D і DVI-I сумісні між собою при співпадінні за кількістю каналів, або в тому разі, якщо одноканальний відеосигнал підключається до двоканального входу.

— DisplayPort. Цифровий інтерфейс, першопочатково розроблений для підключення РК-моніторів. Сучасні версії за можливостями схожі з HDMI, вони підтримують роздільні...здатності HD від 1080p і вище, а також передачу багатоканального звуку. Тим не менш, у відеопристроях такі виходи зустрічаються рідко, основною сферою застосування DisplayPort була і залишається комп'ютерна техніка. Зокрема, саме такий роз'єм (а також його зменшену версію miniDisplayPort) штатно використовує у своїх комп'ютерах Apple.

• – DisplayPort v 1.2. DisplayPort v 1.2 має пропускну здатність на рівні 17,28 Гбіт/с. Даний стандарт передачі сигналу має повну підтримку відеоформату FullHD. Частково підтримуються формати QuadHD і 4К.
• DisplayPort v 1.3. Максимальна пропускна здатність DisplayPort v 1.3 становить 25,92 Гбіт/с. Дана версія DisplayPort передбачає повну підтримку форматів FullHD і QuadHD. Частково підтримуються відеорежими в роздільній здатності 4K і 8К.
• DisplayPort v 1.4. Межа пропускної здатності DisplayPort v 1.4 становить 32,4 Гбіт/с. Дана версія DisplayPort характеризується розширеною підтримкою режиму відео 4K, в тому числі і з частотою оновлення кадрів 144 Гц, в той час як у версії DisplayPort 1.3 режим 4К обмежений частотою лише 120 Гц. Як і в попередній версії, DisplayPort 1.4 частково підтримує відеорежими 8К.

— BNC. Роз'єм байонетного типу, що використовується для підключення коаксіального кабелю. У проєкторах таке з'єднання застосовується для передачі компонентного аналогового відео (див. відповідний пункт) або нестисненого відеосигналу за стандартом SDI. BNC належить до професійних інтерфейсів і зустрічається в проєкторах відповідного класу.

— S-Video. Аналоговий інтерфейс для передачі відеосигналу (без роботи зі звуком). Передбачає два канали для передачі інформації про зображення, в цьому сенсі схожий на описаний нижче компонентний вхід. Однак, з одного боку, S-Video використовує лише один роз'єм замість трьох, з іншого — пропускна здатність у даного інтерфейсу помітно нижче, він не підходить для роздільних здатностей HD, у світлі чого вважається застарілим і зустрічається рідко, переважно у спеціалізованій відеотехніці.

— Композитний. Першопочатково композитним називають аналоговий інтерфейс для передачі відео і звуку, що використовує 3 окремих канали (під відеосигнал і лівий і правий канал аудіо). Проте в даному разі найчастіше мається на увазі лише один роз'єм – для відео; звукові входи в проєкторах вказуються окремо і позначаються як RCA (аудіо) (див. «Аудіороз'єми»). Загалом композитний інтерфейс не відрізняється особливою якістю картинки, до того ж не підходить для передачі HD-зображення і вважається застарілим. З іншого боку, він дуже поширений і зустрічається не тільки в сучасній відеотехніці, але і у відверто застарілій; наприклад, через цей інтерфейс можна підключити до проєктора VHS-відеомагнітофон.

— Компонентний. Інтерфейс, що вважається найпрогресивнішим серед сучасних аналогових відеостандартів. Відеосигнал при такому підключенні поділяється на три компоненти, що передаються по окремим кабелям; це забезпечує хорошу стійкість до перешкод і пропускну здатність, достатню навіть для роботи з роздільними здатностями HD. А ось звук даним інтерфейсом не підтримується.

Кількість HDMI входів, передбачене в проєкторі.

HDMI — це комплексний цифровий інтерфейс, першопочатково створений для роботи з відео високої роздільної здатності і багатоканальним звуком. На сьогоднішній день фактично є загальноприйнятим стандартом, виходи цього типу є в переважній більшості відеопристроїв з підтримкою HD — медіацентрів, Blu-ray плеєрів, комп'ютерних відеокарт і т. ін. Наявність декількох входів HDMI дозволяє одночасно підключити до проєктора кілька джерел сигналу і перемикатися між ними в налаштуваннях проєктора, без необхідності зайвий раз під'єднувати і від'єднувати кабелі.