Порівняння Canon EOS 250D body vs Canon EOS 200D body

Результат, показаний фотоапаратом в рейтингу DxOMark.

DxOMark — один з найбільш популярних і авторитетних ресурсів, присвячених експертного тестування камер. За результатами тестів камера отримує певну кількість балів; чим більше балів — тим вище підсумкова оцінка.

Діапазон світлочутливості матриці цифрової камери. У цифровій фотографії світлочутливість виражається в тих же одиницях ISO, що і в плівковою; однак, на відміну від плівки, світлочутливість матриці цифрової камери можна змінювати, що дає розширені можливості налаштування параметрів зйомки. Висока максимальна світлочутливість важлива в тому випадку, якщо разом з камерою доводиться використовувати об'єктив зі слабкою світлосилою (див. Світлосила), а також під час зйомки слабоосвещенних сцен і бистродвіжущихся об'єктив; в останньому випадку висока ISO дозволяє використовувати невеликі значення витримки, що зводить розмиття зображення до мінімуму. Варто, однак, враховувати, що з підвищенням значення застосовуваного ISO зростає і рівень шумів на отриманих зображеннях.

Підтримка камерою функції HDR.

HDR розшифровується як «розширений динамічний діапазон». Основне застосування даної технології — зйомка сцен зі значними перепадами освітленості, коли в кадрі є і дуже яскраві, і дуже темні ділянки. Особливості сучасної цифрової фотографії такі, що в звичайному режимі зйомки можна коректно обробити лише досить вузький діапазон яскравості; в результаті при великій різниці в освітленості на знімку виявляються або занадто затемнені, або пересвічені фрагменти. HDR дозволяє уникнути цього явища: в цьому режимі камера робить кілька знімків з різними налаштуваннями експозиції, а потім склеює їх в один з таким розрахунком, щоб знизити яскравість на освітлених місцях і підвищити на затемнених. Це дозволяє знімати, наприклад, пейзажі, на тлі яскравого вечірнього неба, інтер'єри слабо освітлених будівель з яскравими вікнами і т. ін. Крім цього, HDR може використовуватися також як художній прийом — для додання знімку незвичайної колірної гами.

Зазначимо, що цього ефекту можна досягти також за допомогою постобробки в графічному редакторі; однак скористатися камерою буває значно зручніше.

Максимальна роздільна здатність і частота кадрів відео, знятого камерою в стандарті Ultra HD (4K).

До UHD 4K відносять роздільної здатності з розміром кадру приблизно в 4 тис. пікселів по горизонталі. Конкретно в фотокамерах для відеозйомки найчастіше застосовуються роздільної здатності 3840х2160 і 4096х2160. Щодо частоти кадрів варто насамперед зазначити, що звичайне (не уповільнене) відео знімається зі швидкістю до 60 кадр/сек і в цьому випадку чим вище частота кадрів — тим більше плавним буде відео, тим менше будуть помітні ривки при русі в кадрі. Якщо ж частота кадрів становить 100 кадр/сек і вище — це зазвичай означає, що камера має режим сповільненої зйомки відео.

Кількість та/або види сюжетних програм для зйомки відео, передбачених у конструкції камери.

Сюжетними програмами називають набір передвстановлень, розрахованих різні ситуації зйомки — наприклад, при сонячному світлі, в похмурий день, у затемненому приміщенні тощо. Також цей список може включати інші специфічні режими — наприклад, творчі інструменти. У будь-якому випадку наявність сюжетних програм полегшує вибір параметрів відеозйомки, що дуже доречно для початківців.

Формати файлів, в яких камера може записувати відео. З урахуванням того, що відзнятий відеоматеріал розрахований на перегляд на зовнішньому екрані, варто переконатися, що програє пристрій (DVD-плеєр, медіацентр і т. ін.) здатне працювати з відповідними форматами. Водночас багато моделей камер самі можуть грати роль плеєра, підключаючись до телевізора аудіо/відеовиходу або HDMI (див. відповідні пункти глосарію). А якщо відеоматеріали належить переглядати на комп'ютері, на цей пункт взагалі не варто звертати особливої уваги: проблеми з несумісністю форматів в таких випадках виникають рідко, а вирішуються, зазвичай, встановленням відповідного кодека.

Режими роботи автофокусу, передбачені в конструкції камери.

— Один знімок. Основний режим роботи автофокусу, зустрічається у всіх сучасних камерах і використовується найчастіше. Розрахований на зйомку нерухомих об'єктів.

— Стежить. Цей режим застосовується для зйомки рухомих об'єктів, дистанція до яких постійно змінюється: камера постійно відслідковує стан об'єкта, постійно підлаштовуючи оптику так, щоб він перебував у фокусі. Зазвичай зустрічається в камерах середнього і вищого класу.

— AI фокус. Своєрідна комбінація попередніх двох режимів, застосовується у тому разі, коли нерухомий об'єкт у будь-який момент може почати рухатися. Якщо сцена статична, автофокус працює в режимі одного кадру, якщо ж об'єкт, на якому проведена фокусування, почав рухатися — апарат переключається в режим стежачого автофокусу. Режим AI дозволяє практично миттєво виставляти оптимальні налаштування автофокуса, що особливо корисно для репортажної зйомки. Першопочатково він зустрічався в дорогих моделях, однак, завдяки розвитку технологій, на сьогоднішній день може використовуватися навіть в недорогих компактах (див. «Тип фотокамери»).

— По обличчю. Режим автофокуса, що використовує систему розпізнавання осіб і наводить різкість саме за ним. Дана функція корисна передусім для зйомки людей на великій відстані від камери, коли розмір особи набагато менше розміру кадру — наприклад, при групових знімках.

— По усмішці. Подальший роз...виток описаного вище режиму автофокусування по обличчю, коли, згідно з назвою, система реагує не просто на особі, а на посмішку. Цей режим може поєднуватися з функцією автоматичної зйомки в момент посмішки.

— Тварина в кадрі. Режим, розрахований насамперед на зйомку тварин, яких буває важко (а найчастіше і неможливо) змусити сидіти в кадрі нерухомо. Зазвичай є різновидом описаного вище стежачого автофокусу, конкретні ж особливості роботи можуть відрізнятися залежно від моделі камери.

Даний список не є вичерпним, в конструкції сучасних камер можуть передбачатися й інші специфічні режими автофокусування.

Даний параметр можна спрощено описати як ступінь збільшення, забезпечувану видошукачем щодо того, як зображення бачиться неозброєним оком. Особливості сучасних видошукачів такі, що більшість з них має значення кропу менше 1, тобто кілька зменшує видиму «картинку».

Загалом чим більше цей параметр, тим більшими виглядають об'єкти у видошукачі і тим простіше наводитися через нього на різкість.

- GPS-модуль. Наявність у камери вбудованого модуля супутникової навігації GPS. У цифрових камерах модуль GPS застосовується насамперед для встановлення т.зв. геометок (geo-tagging) до фотографій: у службову інформацію про кожному знімку записуються дані про конкретні географічні координати місця зйомки. Однак цим справа не обмежується, і моделі з цією функцією можуть мати безліч додаткових можливостей — починаючи від класичної навігації до спеціальних програм на кшталт бази даних з пам'яток з підказками на основі поточного розташування.

- Wi-Fi. Бездротової стандарт, спочатку розроблений для створення комп'ютерних мереж, проте з недавніх пір допускає і пряме з'єднання між пристроями. Способи застосування Wi-Fi у фотоапаратах можуть бути різними. Наприклад, найбільш популярний варіант - підключення до смартфону, планшета або іншого подібного пристрою для дистанційного керування (див. нижче) та/або передачі знятих матеріалів на зовнішній пристрій. Деякі камери мають вбудоване програмне забезпечення, що дає змогу безпосередньо підключатися до Інтернету через бездротові точки доступу та «заливати» фото та відео на популярні мережеві сервіси. А в моделях під керуванням Android (див. вище) конкретні можливості залежать тільки від встановленого програмного забезпечення і можуть включати повноцінний доступ до соціальних мереж через клієнтські програми (див. нижче) і навіть веб-серфінг через браузер.<...br>
- Bluetooth. Бездротової інтерфейс, який використовується для зв'язку між собою різних електронних пристроїв. У фотокамерах Bluetooth найчастіше застосовується для з'єднання з комп'ютером або ноутбуком та передачі відзнятого матеріалу; Крім того, він дає змогу користуватися функцією прямого друку на принтерах, оснащених Bluetooth. Радіус дії з'єднання Bluetooth – до 10 м, при цьому пристрої не обов'язково повинні знаходитись у прямій видимості один одного.

- NFC-чип. NFC (Near-Field Communication) — бездротова технологія, призначена для з'єднання різних портативних пристроїв між собою на відстані до декількох сантиметрів. У фотоапаратах відіграє допоміжну роль, призначена для полегшення з'єднання з іншими пристроями (смартфонами, планшетами тощо) за більше «дальнобійним» стандартом (Wi-Fi або Bluetooth). Замість копатися в налаштуваннях - шукати пристрої, з'єднувати їх вручну - достатньо піднести NFC-камеру до гаджета, обладнаного таким же чіпом, і підтвердити запит на з'єднання.

- Управління зі смартфона. Можливість дистанційного керування камерою за допомогою смартфона, планшета чи іншого аналогічного гаджета. З'єднання камери з керуючим пристроєм зазвичай здійснюється по Wi-Fi (див. вище), при цьому для керування застосовується спеціальна програма, а екран гаджета відіграє роль видошукача. Конкретні можливості такого керування можуть бути різними - спуск затвора по команді, вибір параметрів експозиції та інших налаштувань зйомки, фокусування по дотику тощо. Нерідко передбачається також можливість "злити" зняті матеріали на керуючий пристрій і через нього - в Інтернет. Зазначимо, що для камер, що використовуються з мобільними телефонами (див. «Тип фотокамери»), ця функція не вказується: таку камеру зазвичай кріплять прямо на апараті, і про дистанційне керування не йдеться.