Порівняння Canon EOS 250D kit 18-55 vs Canon EOS M50 kit 15-45

— Цифровий компакт. Під даним терміном мається на увазі найпростіший різновид сучасних цифрових камер — ті, що в побуті часто називають «мильницями». Як випливає з назви, подібні моделі відрізняються невеликими розмірами корпусу, завдяки чому більшість з них можна носити навіть у кишені. Інші специфічні особливості включають невелику матрицю (див. «Розмір матриці»), незнімний об'єктив і високий ступінь автоматизації — цифрові компакт-диски з можливістю повністю ручного налаштування параметрів зйомки є скоріше винятком, ніж правилом. Загалом даний тип камер розрахований переважно на любительську зйомку — якість зображення здебільшого виходить цілком достатньою для побутових цілей, однак для професійної фотографії такі пристрої зазвичай непридатні.

— «Бездзеркальні камери MILC (Mirrorless Interchangeable Camera Lens – буквально «бездзеркальні камери зі змінною оптикою») – компактні фотокамери, які є своєрідним гібридом між компактними цифровими апаратами і «дзеркалками». Вони не оснащуються системою дзеркал, видошукач (якщо він є взагалі) робиться електронним або оптичним (див. нижче), що дає змогу звести до мінімуму вагу і габарити камери. З іншого боку, в таких пристроях застосовуються матриці того ж класу, що і в дзеркальних камерах, що забезпечує високу якість зйомки з мінімумом шумів. Як випливає з назви, MILC-камери також зазвичай працюють зі змінною оптикою.

— Цифрові дзеркальні камери. Найбільш технічно прогреси...вний клас цифрових фотокамер. Свою назву отримав від системи дзеркал, встановлених у корпусі камери; завдяки цим дзеркалам світло потрапляє в видошукач безпосередньо через об'єктив (а не через допоміжне віконце, як на компактних камерах). В результаті фотограф бачить те, що буде знято, в реальному часі, з якісною передачею кольору і високою яскравістю. Важливо також те, що матриця «дзеркалки» більшість часу закрита від світла — світло потрапляє на неї тільки в момент зйомки, за рахунок чого вона практично не нагрівається і шуми на отриманому знімку зводяться до мінімуму. Об'єктиви таких камери робляться змінними, а багато налаштувань, на відміну від звичайних цифрових камер, можна виставити вручну.

— Для мобільного телефону. Камери, призначені для встановлення на смартфон в якості зовнішнього аксесуара і не розраховані на самостійне використання. Зовні такий пристрій нагадує об'єктив з кріпленням на корпус телефону; проте всередині цього «об'єктива» знаходиться повноцінна матриця, процесор оброблееея зображення і бездротовий модуль Wi-Fi або Bluetooth для підключення до смартфону. Сам смартфон при використанні грає одночасно роль екрану і управляючого пристрою, до того ж на нього можуть передаватися відразу відзняті матеріали. Технічно подібну камеру можна підключити і до іншого гаджету — наприклад, планшету: не факт, що її вийде закріпити на корпусі, але саме підключення цілком можливе.

Наявність в камері спеціального механізму для чистки матриці від пилу та інших забруднень.

Дана функція зустрічається виключно в моделях зі змінною оптикою — «зеркалках» і MILC (див. «Тип фотокамери»). При заміні об'єктива в таких камерах сенсор виявляється відкритим, і ймовірність його забруднення досить висока; а сторонні частинки на матриці в кращому випадку призводять до появи сторонніх артефактів, в гіршому — до пошкодження сенсора. Щоб уникнути цього і передбачаються системи очищення. Працюють вони, зазвичай, за принципом ультразвуку: високочастотна вібрація «скидає» сміття з поверхні сенсора.

Зазначимо, що жодна система очищення не ідеальна, зокрема, таким системам «не по зубах» конденсат, сольові відкладення та інші аналогічні забруднення. Так що матриці все одно може знадобитися ручна чистка (в ідеалі — в сервісному центрі). Тим не менш, дана функція дозволяє ефективно впоратися як мінімум з пилом, що помітно полегшує життя користувачу.

Тип байонета — кріплення для змінної оптики — передбаченого в дзеркальній або MILC-камері (див. «Тип фотокамери»). Байонети мають різні розміри, і в характеристиках змінних об'єктивів зазвичай вказується, на яке кріплення він розрахований. Найчастіше байонети різних типів не сумісні між собою, але бувають винятки (іноді напряму, іноді — із застосуванням адаптерів).

Також зазначимо, що один бренд може використовувати різні кріплення для різних класів камер — і навпаки, один байонет може застосовуватися кількома виробниками. Так, Canon випускає камери з байонетами EF-M, EF-S, EF і Canon RF. У Leica це Leica M, Leica SL, Leica TL. Nikon у своєму арсеналі має Nikon 1, Nikon F, Nikon Z. Pentax — Pentax 645, Pentax K, Pentax Q. Samsung пропонує кріплення форматів NX і NX-M. В камерах Sony зустрічаються Sony A і Sony E, у Fuji — Fujifilm G і Fujifilm X....А як приклад байонета, що використовується різними брендами, можна навести Micro 4/3, широко поширений в камерах Olympus і Panasonic.

Світлосила об'єктива, встановленого в камері або поставляється з нею в комплекті (для моделей з додатковою оптикою).

Спрощено цей параметр можна описати як здатність об'єктива пропускати світло — іншими словами, наскільки слабшає світловий потік при проходженні через оптику. Вважається, що на характеристики світлопропускання впливають два основних показники: діаметр відносного отвору об'єктива і його фокусна відстань. Світлосила ж — це відношення першого показника до другого; при цьому діаметр чинного отвору приймається за одиницю і при записі взагалі опускається, в результаті такий запис виглядає, наприклад, так: f/2.0. Відповідно чим більше число після знака дробу — тим нижче світлосила, тим менше світла пропускає об'єктив.

Об'єктиви із змінною фокусною відстанню (варіооб'єктиви), зазвичай, мають різні значення світлосили для різних фокусних відстаней. Для такої оптики в характеристиках вказується два значення цього параметра, для мінімальної і максимальної фокусної відстані, наприклад f/2.8–4.5. Існують також варіооб'єктиви, що зберігають незмінну світлосилу на всьому діапазоні фокусних відстаней, проте вони коштують помітно дорожче аналогів з змінною світлосилою.

Висока світлопроникність об'єктива важлива, якщо планується застосовувати камеру для зйомки в умовах недостатньої освітленості або для зйомки швидко рухомих об'єктив: світлосильна оптика дозволяє знімати при невисокій чутливості матриці (...що знижує ймовірність появи шумів) і на малих витримках (на яких рухомі об'єкти виходять менш розмитими). Також цей параметр визначає глибину різкості зображуваного простору: чим вище світлосила, тим менша глибина різкості. Тому для зйомки з художнім розмиттям фону («боке») рекомендується використовувати світлосильні об'єктиви.

Фокусна відстань об'єктива камери.

Фокусною відстанню називають відстань між матрицею фотокамери і оптичним центром об'єктива, сфокусованим на нескінченність, при якому на матриці виходить чітке і різке зображення. Для моделей зі змінною оптикою (бездзеркальних камер і MILC, див. «Тип фотокамери») даний параметр вказується в тому випадку, якщо камера поставляється з об'єктивом (комплектація «kit»); нагадаємо, що при бажанні на таку камеру можна встановити оптику з іншими характеристиками.

Чим більше фокусна відстань, тим менше кут огляду об'єктива, тим вище ступінь наближення і більш видимі в кадрі предмети. Тому даний параметр є одним з ключових для будь-якого об'єктива і багато в чому визначає його застосування (конкретні приклади наведено нижче).

Найчастіше в сучасних цифрових камерах застосовуються об'єктиви із змінною фокусною відстанню: такі об'єктиви здатні збільшувати і зменшувати зображення (докладніше див. «Оптичне збільшення»). Для «дзеркалок» і MILC випускається спеціалізована оптика з незмінним фокусною відстанню (фікс-об'єктиви). А ось в цифрових компактах «фікси» використовуються вкрай рідко, зазвичай такий об'єктив є ознакою висококласної моделі зі специфічними характеристиками.

Варто враховувати, що в характеристиках камери зазвичай наводиться фактична фокусна відстань об'єктива. А кути огляду і загальне призначен...ня оптики визначаються не тільки цим параметром, але ще й розміром матриці, з якою використовується оптика. Залежність виглядає так: при тих же кутах огляду об'єктив під більш велику матрицю буде мати більшу фокусну відстань, ніж об'єктив для невеликого сенсора. Відповідно, порівнювати між собою по фокусній відстані об'єктивів можна тільки камери з однаковим розміром матриці. Втім, для полегшення порівнянь в характеристиках може приводитися т. зв. ЕФВ — фокусна відстань в еквіваленті 35 мм: це фокусна відстань, яку мав би об'єктив для full frame матриці, що має ті ж кути огляду. Порівнювати за ЕФВ можна об'єктиви під будь-який розмір матриці. Існують формули, які дозволяють самостійно обчислити еквівалент 35 мм, їх можна знайти в спеціальних джерелах.

Якщо ж говорити про конкретну спеціалізацію, то ЕФВ до 18 мм відповідає надширококутним об'єктивам типу «fisheye». Ширококутною вважається «фіксована» оптика з ЕФВ до 28 мм, а також варіооб'єктиви з мінімальним ЕФВ до 35 мм. Показник до 60 мм відповідає оптиці «загального призначення», 50 – 135 мм вважаються оптимальним показником для зйомки портретів, а більш високі фокусні відстані зустрічаються в телеоб'єктивах. Детальніші дані про специфіку різних фокусних відстаней можна знайти в спеціальних джерелах.

Підтримка камерою функції HDR.

HDR розшифровується як «розширений динамічний діапазон». Основне застосування даної технології — зйомка сцен зі значними перепадами освітленості, коли в кадрі є і дуже яскраві, і дуже темні ділянки. Особливості сучасної цифрової фотографії такі, що в звичайному режимі зйомки можна коректно обробити лише досить вузький діапазон яскравості; в результаті при великій різниці в освітленості на знімку виявляються або занадто затемнені, або пересвічені фрагменти. HDR дозволяє уникнути цього явища: в цьому режимі камера робить кілька знімків з різними налаштуваннями експозиції, а потім склеює їх в один з таким розрахунком, щоб знизити яскравість на освітлених місцях і підвищити на затемнених. Це дозволяє знімати, наприклад, пейзажі, на тлі яскравого вечірнього неба, інтер'єри слабо освітлених будівель з яскравими вікнами і т. ін. Крім цього, HDR може використовуватися також як художній прийом — для додання знімку незвичайної колірної гами.

Зазначимо, що цього ефекту можна досягти також за допомогою постобробки в графічному редакторі; однак скористатися камерою буває значно зручніше.

Можливість вручну або автоматично, за заздалегідь заданими параметрами) змінювати в процесі зйомки параметри експозиції, тобто кількості світла, що потрапляє на матрицю. Застосовується в тому випадку, коли автоматично вибрані параметри експозиції не дають задовільного результату — наприклад, в складних умовах, коли освітленість основного предмету і фону сильно відрізняються. Можливості експокорекції камери записуються у форматі «± x EV, з кроком y EV», наприклад «± 3 EV, з кроком 1/2 EV». Перша цифра позначає максимальну величину, на яку в процесі корекції може бути змінена експозиція щодо оригінального значення; друга — крок (ступінь), з яким відбувається зміна. EV — специфічна одиниця виміру експозиції; зміна експозиції на 1 EV позначає зміна кількості світла, що потрапляє на матрицю, в 2 рази. Збільшення EV позначає збільшення кількості світла внаслідок розкриття діафрагми або збільшення витримки, зменшення — відповідно навпаки. Всі сучасні камери з функцією експокорекції здатні виробляти її «в обидві сторони».

Брекетингом називають зйомку серії кадрів, при якій у кожному наступному кадрі параметри зйомки (експозиція, баланс білого, фокус тощо) змінюються на певну величину. Це дозволяє, наприклад, вибрати найбільш вдалий знімок з декількох варіантів, або визначити ефект від зміни налаштувань в ту або іншу сторону. Автобрекетинг дозволяє проводити таку зйомку автоматично. При цьому варто враховувати, що набір параметрів, змінних в процесі, в різних моделях камер може відрізнятися. Приміром, одні апарати здатні змінювати експозицію, інші — експозицію та/або баланс білого, і т. ін.

Формати файлів, в яких камера може записувати відео. З урахуванням того, що відзнятий відеоматеріал розрахований на перегляд на зовнішньому екрані, варто переконатися, що програє пристрій (DVD-плеєр, медіацентр і т. ін.) здатне працювати з відповідними форматами. Водночас багато моделей камер самі можуть грати роль плеєра, підключаючись до телевізора аудіо/відеовиходу або HDMI (див. відповідні пункти глосарію). А якщо відеоматеріали належить переглядати на комп'ютері, на цей пункт взагалі не варто звертати особливої уваги: проблеми з несумісністю форматів в таких випадках виникають рідко, а вирішуються, зазвичай, встановленням відповідного кодека.