Порівняння Aerocool Aero One Frost чорний vs Aerocool Aero One Mini чорний

Форм-фактор визначає насамперед внутрішній об'єм корпусу (як наслідок — материнську плату, що застосовується для нього, див. «Тип материнської плати»), а також особливості встановлення. На сьогоднішній день корпуси для ПК випускаються в таких основних форм-факторах:

— Full Tower. Корпус зі встановленням у вертикальному положенні, один з найбільших форм-факторів для ПК на сьогоднішній день: ширина становить 15-20 см, висота — 50-60 см, кількість відсіків із зовнішнім доступом може досягати 10. Найчастіше в цьому форм-факторі виконуються прогресивні ПК високої продуктивності.

— Ultra Tower. Подальший розвиток і збільшення корпусів Full Tower (див. вище), пропонує ще більше місця для «начинки»: ширина такого корпусу складає близько 25 см, висота може досягати 70 см, що дає змогу встановлювати всередину потужні конфігурації і забезпечує достатньо вільного простору для ефективного охолодження.

— Midi Tower. Представник сімейства tower (корпусу з вертикальним встановленням) середніх розмірів — близько 45 см у висоту при ширині 15-20 см, з кількістю зовнішніх відсіків від 2 до 4. Найбільш популярний для домашніх ПК середнього класу.

— Mini Tower. Найбільш компактний «вертикальний» тип корпусу, шириною 15-20 см має висоту близько 35 см і (зазвичай) не більше 2 відсіків із зовнішнім доступом....Використовується переважно для збірки офісних ПК, які не потребують високої продуктивності.

— Desktop. Корпуси, розраховані на встановлення безпосередньо на робочому столі. Часто мають можливість горизонтального встановлення — з таким розрахунком, щоб зверху на корпус можна було поставити монітор — хоча зустрічаються і моделі, що встановлюються строго вертикально. Розмір таких корпусів може бути практично будь-яким – від мініатюрних рішень під материнські плати thin mini ITX до великогабаритних корпусів під E-ATX (див. «Тип материнської плати»). Втім, більшість «десктопів» має відносно невеликі розміри.

— Cube Case. Корпуси, що мають кубічну або близьку до неї форму. Можуть мати різні розміри і призначатися під різні типи материнських плат, цей момент у кожному разі варто уточнювати окремо. В будь-якому разі, подібні корпуси мають досить оригінальний зовнішній вигляд, що відрізняється від традиційних «тауерів» і «десктопів».

— Dual Tower. Досить рідкісний варіант – корпуси, що за габаритами і пропорціями нагадують два «тауери», співставлені пліч-о-пліч. Рішення типу Dual Tower характеризуються великими розмірами і призначаються переважно для потужних продуктивних ПК (зокрема, топових ігрових станцій).

Зазначимо, що існують моделі, що допускають як вертикальне, так і горизонтальне встановлення і здатні, по суті, перетворюватися з «тауера» в «десктоп» і навпаки. Для таких корпусів форм-фактор вказується за форм-фактором, названим в документації виробника, або за основним способом встановлення, описаним там же.

Тип материнської плати, на який розрахована конструкція. Даний параметр вказується по форм-фактору «материнки», під яку розроблений корпус. Варіанти можуть бути такими:

— ATX. Один з найбільш поширених на сьогоднішній день типів материнських плат, розмір стандартний ATX — 30,5х24,4 см. Застосовується як в домашніх, так і офісних ПК середнього класу.

— XL-ATX. Загальна назва для декількох стандартів материнських плат, об'єднаних, як випливає з назви, досить великими розмірами і відповідним оснащенням. Конкретні значення таких розмірів можуть змінюватись в діапазоні від 324 до 345 мм в довжину і від 244 до 264 мм в ширину, залежно від виробника і моделі. Відповідно, при виборі такого корпусу стоїть окремо уточнити його сумісність з конкретної материнської платою.

— E-ATX (Extended ATX). Найбільш крупний тип материнських плат, під які робляться сучасні корпуси, має розміри 30,5х33 см. Застосовується зазвичай у високопродуктивних системах, що вимагають великої кількості слотів розширення.

— micro-ATX (m-ATX). Компактний варіант плати ATX, має розміри 24.4х24,4 см. Основна сфера застосування таких плат — офісні системи, які не потребують високої продуктивності.

— mini-ITX. Одне з подальших, після m-ATX, зменшень форм-фактори материнських плат, передбачає...розмір плати порядку 17х17 см і один (найчастіше) слот розширення. Також розрахований на компактні системи, не відрізняються продуктивністю.

— Thin mini-ITX. Модифікація описаного вище mini-ITX, створена у розрахунку на зменшення товщини корпусу (до 25 мм), а планки оперативної пам'яті не виступають вгору і лежать на «материнці» паралельно самій платі (докладніше см. «Форм-фактор»). Як і більшість компактних різновидів, плати thin mini-ITX не відрізняються високою обчислювальною потужністю.

Зазначимо, що більшість корпусів допускають установку материнських плат і меншого розміру — наприклад, багато корпусу під E-ATX цілком можуть застосовуватися з платами ATX. Втім, конкретну сумісність у будь-якому разі варто уточнювати окремо.

Положення материнської плати в корпусі; мається на увазі, що корпус при цьому стоїть в штатному положенні.

Материнську плату найзручніше розташовувати уздовж корпусу-це дає найбільше місця для неї (а «материнки», нагадаємо, відрізняються великими розмірами). А оскільки найбільшою популярністю в наш час користуються корпусу вертикального компонування (переважно ті чи інші різновиди «тауерів») — то і плати в них розташовуються вертикально. Горизонтальне ж розташування можна зустріти помітно рідше - в окремих Mini-Tower'ах і "кубиках" (Cube Case), де висота ненабагато більше ширини, а також десктопах, розрахованих на горизонтальне розміщення.

Товщина бічних стінок, що використовуються у корпусі. При виборі товщини виробникам доводиться шукати компроміс одразу між кількома моментами. З одного боку, тонкі стінки обходяться недорого і через них швидше розсіюється тепло, що позитивно впливає на ефективність охолодження. З іншого боку - для потужних систем неминуче необхідні товсті стіни, інакше корпус може просто не витримати ваги просунутих продуктивних комплектуючих. З третьої — сталь є досить міцним матеріалом навіть за порівняно невеликої товщини. У світлі всього цього в більшості моделей цей показник не перевищує 0.7 - 0.8 мм, а частіше становить близько 0.5 - 0.6 мм.

Тип підсвічування, передбаченого в конструкції корпусу.

Підсвічування грає переважно декоративну роль, воно надає комп'ютеру оригінального зовнішнього вигляду, що цінують любителі зовнішнього тюнінгу. Освітлення можна змонтувати і окремо, проте простіше придбати корпус, де воно спочатку передбачене. Типи ж підсвічування можуть бути такими:

— Вентилятор із підсвічуванням. Підсвічується один або кілька кулерів, що виходять на бічну чи верхню поверхню корпусу.

- Корпус з підсвічуванням. Підсвічуються окремі частини корпусу, зазвичай зсередини, з таким розрахунком, щоб підсвічування було видно через прозоре вікно/вікна або решітчасту поверхню. Іноді може бути передбачене і зовнішнє підсвічування.

Зустрічаються корпуси, в яких передбачаються одночасно обидва типи підсвічування. А для офісних потреб підійдуть корпуси без підсвічування.

Детальніше про декоративне освітлення в цілому див. «Тип підсвічування» вище. Тут же відзначимо, що воно може мати різні відтінки, причому іноді в характеристиках вказується відразу декілька варіантів. Якщо ці варіанти перераховані через «і» (наприклад, «червоний, синій і зелений») — це означає, що в цій моделі присутні всі зазначені кольори, і користувач може перемикатися між ними на свій розсуд. Якщо ж відтінки перераховані через «або» (наприклад, «червоний, синій або зелений») — це означає, що дана модель доступна в декількох модифікаціях, що розрізняються за кольором підсвічування.

Окремої згадки заслуговує варіант «RGB». Так називають найпрогресивніше підсвічування, відтінок якого можна вибирати на свій розсуд. Правда, оригінальне RGB-підсвічування здатне одночасно відображати лише один з декількох базових кольорів (білий, жовтий, зелений, червоний, синій або фіолетовий); тим не менш, навіть таких можливостей вистачає для налаштування зовнішнього вигляду корпусу і застосування різних ефектів (таких, як синхронізація підсвічування — див. нижче).

А відносно недавно з'явився ще більш прогресивний різновид регульованих систем – ARGB-підсвічування. Ключовою відмінністю ARGB від класичного RGB є можливість одночасної роботи діодів різного кольору. Іншими словами, в класичному підсвічуванні RGB одночасно може відображатися тільки один колір, а в ARGB – кілька, що забезпечує додаткові ефекти. Також ARGB-підсвічування пі...дключається за допомогою роз'єму 3pin 5v, в той час як звичайне RGB використовує підключення 4pin 12v. Може бути представлене ​​різними видами підсвічування. Так, ARGB часто інтегрується в систему охолодження, лицьову панель і магнітні LED-стрічки, які користувач може монтувати на свій розсуд. Для управління підсвічуванням зазвичай передбачається спеціальний контролер, а на панель інтерфейсів виносяться кнопки або регулятори перемикання режимів роботи ілюмінації. У деяких варіантах підсвічування управляється материнською платою, за допомогою спеціального роз'єму. Багато ARGB-систем підтримують можливість тонкого налаштування через спеціалізоване ПЗ.

Кількість отворів під плати розширення, розташованих на задній панелі корпусу.

Сама по собі плата розширення (відеокарта, звукова карта, ТВ-тюнер і т. ін.) встановлюється в слот на материнській платі, а в отвір на задній панелі корпуса кріпиться зовнішня панель такої плати, з входами і виходами. Чим більше отворів передбачено в корпусі — тим більше плат розширення можна встановити в ньому. При цьому варто мати на увазі, що деякі плати можуть займати відразу два, а то і три отвори; особливо часто це зустрічається у потужних відеокартах. З іншого боку, звертати увагу на кількість отворів доводиться переважно в тому випадку, якщо ви збираєте потужну високопродуктивну систему. Для звичайного побутового ПК здебільшого достатньо одного отвору, під відеокарту; а в багатьох конфігураціях отвори на задній панелі взагалі не задіюються.

Чим більше вентиляторів передбачено в конструкції, за інших рівних — тим інтенсивнішим буде охолодження і тим потужніша (і, відповідно, «гаряча») начинка можна розмістити в корпусі без ризику перегріву. Для повсякденних завдань цілком вистачить корпусу з одним, двома або трьома заводськими вентиляторами. У той же час, при порівнянні варто враховувати не тільки кількість, а й робочі характеристики вентиляторів (діаметр, швидкість). Також відзначимо, що у продажу зустрічаються корпуси без вентиляторів із вільними місцями під вентилятори, що дає змогу при необхідності доповнити систему охолодження та покращити її характеристики.

Наявність у корпусі спеціального фільтра, що запобігає попаданню всередину пилу. Без такого фільтра пил осідає на елементах системи; особливо до цього схильні радіатори, які до того ж втрачають свою ефективність, забиваючись пилом. За наявності пилового фільтра чистити доводиться не «начинку» ПК, а сам елемент, що фільтрує, що набагато простіше і зручніше.

Відсіки для пилових фільтрів можуть розміщуватися на передній панелі корпусу, ззаду, знизу, зверху, у бокових стінках. Також існують моделі корпусів з кількома технологічними нішами для встановлення пилових фільтрів – комбінований варіант передбачає наявність таких відсіків одразу з кількох сторін корпусу.