Порівняння NZXT H710i білий vs NZXT H700 білий

Форм-фактор визначає насамперед внутрішній об'єм корпусу (як наслідок — материнську плату, що застосовується для нього, див. «Тип материнської плати»), а також особливості встановлення. На сьогоднішній день корпуси для ПК випускаються в таких основних форм-факторах:

— Full Tower. Корпус зі встановленням у вертикальному положенні, один з найбільших форм-факторів для ПК на сьогоднішній день: ширина становить 15-20 см, висота — 50-60 см, кількість відсіків із зовнішнім доступом може досягати 10. Найчастіше в цьому форм-факторі виконуються прогресивні ПК високої продуктивності.

— Ultra Tower. Подальший розвиток і збільшення корпусів Full Tower (див. вище), пропонує ще більше місця для «начинки»: ширина такого корпусу складає близько 25 см, висота може досягати 70 см, що дає змогу встановлювати всередину потужні конфігурації і забезпечує достатньо вільного простору для ефективного охолодження.

— Midi Tower. Представник сімейства tower (корпусу з вертикальним встановленням) середніх розмірів — близько 45 см у висоту при ширині 15-20 см, з кількістю зовнішніх відсіків від 2 до 4. Найбільш популярний для домашніх ПК середнього класу.

— Mini Tower. Найбільш компактний «вертикальний» тип корпусу, шириною 15-20 см має висоту близько 35 см і (зазвичай) не більше 2 відсіків із зовнішнім доступом....Використовується переважно для збірки офісних ПК, які не потребують високої продуктивності.

— Desktop. Корпуси, розраховані на встановлення безпосередньо на робочому столі. Часто мають можливість горизонтального встановлення — з таким розрахунком, щоб зверху на корпус можна було поставити монітор — хоча зустрічаються і моделі, що встановлюються строго вертикально. Розмір таких корпусів може бути практично будь-яким – від мініатюрних рішень під материнські плати thin mini ITX до великогабаритних корпусів під E-ATX (див. «Тип материнської плати»). Втім, більшість «десктопів» має відносно невеликі розміри.

— Cube Case. Корпуси, що мають кубічну або близьку до неї форму. Можуть мати різні розміри і призначатися під різні типи материнських плат, цей момент у кожному разі варто уточнювати окремо. В будь-якому разі, подібні корпуси мають досить оригінальний зовнішній вигляд, що відрізняється від традиційних «тауерів» і «десктопів».

— Dual Tower. Досить рідкісний варіант – корпуси, що за габаритами і пропорціями нагадують два «тауери», співставлені пліч-о-пліч. Рішення типу Dual Tower характеризуються великими розмірами і призначаються переважно для потужних продуктивних ПК (зокрема, топових ігрових станцій).

Зазначимо, що існують моделі, що допускають як вертикальне, так і горизонтальне встановлення і здатні, по суті, перетворюватися з «тауера» в «десктоп» і навпаки. Для таких корпусів форм-фактор вказується за форм-фактором, названим в документації виробника, або за основним способом встановлення, описаним там же.

Кількість отворів під плати розширення, розташованих на задній панелі корпусу.

Сама по собі плата розширення (відеокарта, звукова карта, ТВ-тюнер і т. ін.) встановлюється в слот на материнській платі, а в отвір на задній панелі корпуса кріпиться зовнішня панель такої плати, з входами і виходами. Чим більше отворів передбачено в корпусі — тим більше плат розширення можна встановити в ньому. При цьому варто мати на увазі, що деякі плати можуть займати відразу два, а то і три отвори; особливо часто це зустрічається у потужних відеокартах. З іншого боку, звертати увагу на кількість отворів доводиться переважно в тому випадку, якщо ви збираєте потужну високопродуктивну систему. Для звичайного побутового ПК здебільшого достатньо одного отвору, під відеокарту; а в багатьох конфігураціях отвори на задній панелі взагалі не задіюються.

Можливість встановлювати відеокарту в корпус вертикально, лицьовою стороною до бічної панелі. Для цього в конструкції передбачається відповідний кронштейн, а до материнської плати відеокарта підключається спеціальним кабелем — райзером. Дана особливість зустрічається у відкритих корпусах і моделях з оглядовим вікном (див. відповідні пункти), її призначення — насамперед естетичне: розміщена вертикально відеокарта добре видно зовні, що надає корпусу оригінальний зовнішній вигляд, розрахованих на любителів зовнішнього моддінгу. А от будь-яких принципових практичних переваг вертикальна установка не дає.

Дана особливість вказується для корпусів, що штатно допускають встановлення систем рідинного охолодження (СРО). Подібні системи надзвичайно ефективні, однак складні і дорогі, тому застосовуються вони переважно у високопродуктивних ПК, для яких традиційних кулерів вже недостатньо. Зазначимо, що теоретично рідинне охолодження можна встановити майже в будь-який корпус; однак якщо підтримка такого охолодження першопочатково не передбачена в конструкції, це може виявитися дуже непростою справою. Так що якщо ви від початку плануєте використовувати СРО — варто вибрати корпус, для якого прямо заявлена підтримка цієї функції.

Розмір посадкового місця під систему водяного охолодження, передбаченого на задній стороні корпусу.

В корпусах з підтримкою СРО радіатори водяного охолодження встановлюються ті ж гнізда, що і традиційні вентилятори. Іншими словами, на одне і те ж посадкове місце можна встановити вентилятор (вентилятори), або радіатор СРО. Розмір посадкового місця під СРО вказується однією цифрою — завдовжки (по більшій стороні); ширину само можна визначити на підставі цих даних. Річ у тім, що сучасні радіатори СРО зазвичай використовують вентилятори одного із стандартних розмірів — 120 мм або 140 мм; а якщо таких кілька вентиляторів, вони складаються в ряд. У результаті довжина радіатора виходить кратної, а ширина — рівною одному з цих чисел: наприклад, 280 мм — це 2х140мм при ширині 140 мм, 360 мм — це 3х120 мм при ширині 120 мм.

Зазначимо, що в даному випадку не актуальні ті нюанси, що і для повітряного охолодження: велика вентилятор займає більше місця і коштує дорожче, проте вважається більш прогресивним, оскільки може ефективно працювати на меншій швидкості — а це знижує рівень шуму і вібрацій.

Розмір посадкового місця під систему водяного охолодження, передбаченого на передній стороні корпусу.

В корпусах з підтримкою СРО радіатори водяного охолодження встановлюються ті ж гнізда, що і традиційні вентилятори. Іншими словами, на одне і те ж посадкове місце можна встановити вентилятор (вентилятори), або радіатор СРО. Розмір посадкового місця під СРО вказується однією цифрою — завдовжки (по більшій стороні); ширину само можна визначити на підставі цих даних. Річ у тім, що сучасні радіатори СРО зазвичай використовують вентилятори одного із стандартних розмірів — 120 мм або 140 мм; а якщо таких кілька вентиляторів, вони складаються в ряд. У результаті довжина радіатора виходить кратної, а ширина — рівною одному з цих чисел: наприклад, 280 мм — це 2х140мм при ширині 140 мм, 360 мм — це 3х120 мм при ширині 120 мм. Взагалі ж розмір переднього радіатора в 240 мм і менше вважається порівняно невеликим, 280 мм — середнім, 360 мм — великим, а в деяких моделях він досягає 420 мм і навіть більше.

Зазначимо, що в даному випадку не актуальні ті нюанси, що і для повітряного охолодження: велика вентилятор займає більше місця і коштує дорожче, проте вважається більш прогресивним, оскільки може ефективно працювати на меншій швидкості — а це знижує рівень шуму і вібрацій.

Розмір посадкового місця під систему водяного охолодження, передбаченого на верхній стороні корпусу.

В корпусах з підтримкою СРО радіатори водяного охолодження встановлюються ті ж гнізда, що і традиційні вентилятори. Іншими словами, на одне і те ж посадкове місце можна встановити вентилятор (вентилятори), або радіатор СРО. Розмір посадкового місця під СРО вказується однією цифрою — завдовжки (по більшій стороні); ширину само можна визначити на підставі цих даних. Річ у тім, що сучасні радіатори СРО зазвичай використовують вентилятори одного із стандартних розмірів — 120 мм або 140 мм; а якщо таких кілька вентиляторів, вони складаються в ряд. У результаті довжина радіатора виходить кратної, а ширина — рівною одному з цих чисел: наприклад, 280 мм — це 2х140мм при ширині 140 мм, 360 мм — це 3х120 мм при ширині 120 мм. Взагалі ж розмір верхнього радіатора в 240 мм і менше вважається порівняно невеликим, 280 мм — середнім, 360 мм — великим, а в деяких моделях він досягає 420 мм і навіть більше.

Зазначимо, що в даному випадку не актуальні ті нюанси, що і для повітряного охолодження: велика вентилятор займає більше місця і коштує дорожче, проте вважається більш прогресивним, оскільки може ефективно працювати на меншій швидкості — а це знижує рівень шуму і вібрацій.

Загальна кількість місць під системи водяного охолодження, передбачене в корпусі, іншими словами — найбільша кількість радіаторів СРО, яке можна встановити в корпус. Такі радіатори зазвичай ставляться по одному на бік корпусу, тому кілька радіаторів найчастіше розташовуються з різних сторін: наприклад, 3 місця під СРО можуть знаходитися ззаду, зверху і спереду.

При оцінці кількості посадкових місць (всіх типів) варто враховувати, що вентилятори і радіатори СРО зазвичай використовують одні і ті ж посадкові місця.

Кількість роз'ємів USB 2.0, передбачених у корпусі.

Такі роз'єми зазвичай розташовуються з передньої сторони (докладніше див. «Розташування»). Вони найбільш зручні для периферії, яку потрібно часто підключати і відключати — наприклад, «флешок» ( для постійно підключених пристроїв зручніше використовувати роз'єми материнської плати виведені на тилову панель). Конкретно ж USB 2.0 у наш час вважається застарілим: він забезпечує швидкість передачі даних всього в 480 Мбіт/с і порівняно невисоку потужність живлення. Тим не менш, у багатьох випадках цього виявляється цілком достатньо, і порти USB 2.0 продовжують застосовуватися, в тому числі в досить прогресивних корпусах.