Порівняння AL-KO SnowLine 46E vs AL-KO SnowLine 760TE

— Бензиновий. Двигун внутрішнього згоряння, що використовує в якості палива бензин. Такі двигуни часто потужніше електричних, крім того, не залежать від підключення до мережі і довжини мережевого шнура. З іншого боку, бензинові снігоприбирачі зазвичай важче, мають більш високий рівень шуму, викидають у повітря продукти згоряння палива. Крім того, вони дорожче в експлуатації та потребують придбання пально-мастильних матеріалів. На такі машини варто звернути увагу, якщо ви плануєте працювати на великих площах та/або в умовах відсутності електрики.

— Дизельний. Двигуни внутрішнього згоряння на дизельному паливі. У таких двигунах простіше досягти високого крутного моменту, ніж у бензинових; для цього, щоправда, доводиться жертвувати швидкістю, але для снігоприбирачів цей момент не є критичним. Крім того, дизельне паливо обходиться дешевше бензину. З іншого боку, самі двигуни досить дорогі і складні в обслуговуванні, а за низьких температур у них частіше виникають проблеми з запуском. Тому особливого поширення дизелі не отримали, вони зустрічаються лише в поодиноких моделях важких професійних снігоприбирачів.

— Електричний (мережа). Снігоприбирачі з електричними двигунами, зазвичай, мають живлення від звичайної мережі 230 В. В порівнянні з бензиновими такі пристрої легше, дешевше в експлуатації, виробляють менше шуму і не забруднюють повітря; крім тог...о, вони компактніше і зручніше в зберіганні. З іншого боку, потужність електричних снігоприбирачів зазвичай значно нижче, а мобільність обмежується довжиною мережевого шнура. Такі моделі можна рекомендувати насамперед тим, хто планує чистити відносно невеликі площі в безпосередній близькості від джерел електроживлення — наприклад, двір приватного будинку або виїзд з гаража.

— Електричний (акумулятор). Снігоприбирачі з електричним двигуном, живленням для яких служить вбудований акумулятор. Такі моделі мають дуже невисоку потужність і обмежений час роботи, при цьому коштують дорожче і важать більше, ніж аналоги з живленням від мережі. З іншого боку, акумуляторний снігоприбирач працює без підключення до мережі і не залежить від довжини дроту. Так що такий агрегат буде ідеальним вибором для прибирання порівняно невеликої ділянки, поблизу якого немає розеток.

Ширина смуги снігу, яку снігоприбирач може обробити за один прохід. Чим більше ширина захвату — тим менше проходів потрібно для обробки ділянки, що особливо важливо на великих площах. З іншого боку, для обробки невеликих просторів, розчищення окремих доріжок і т. ін. значної ширини не потрібно (мало того — «вузький» снігоприбирач легше пройде у важкодоступному місці). Чим більше ширина захвату тим, зазвичай, потужніший двигун за інших рівних умов.

Компактні сучасні снігоприбирачі мають ширину захвату менше 50 см, це переважно електричні моделі невисокої потужності, хоча зустрічаються і бензинові агрегати. Ширину в 50 – 60 см можна назвати порівняно невеликий, 60 – 70 см — середньої, а в найбільш великих моделях цей показник перевищує 70 см.

Максимальна товщина шару снігу, яку снігоприбирач знімає за один прохід. Якщо ви плануєте регулярно прибирати сніг по мірі його випадіння на невеликій території (наприклад, у дворі власного приватного будинку), висоти захоплення до 20 см буде цілком достатньо. Якщо ж можливість прибрати сніг випадає рідко (наприклад, на дачі, де ви буваєте тільки по вихідних), варто звернути увагу на більш потужні моделі з висотою близько 50 см.

Найбільша дальність, на яку снігоприбирач може викидати зібраний сніг (для моделей без регулювання дальності викиду — власне робоча дальність).Дана величина є досить умовною, оскільки сніг у польоті може сильно розпорошуватися. Тим не менш, вона непогано характеризує можливості агрегата і дозволяє порівнювати його з іншими моделями.

Велика дальність важлива переважно під час роботи на великих площах — вона дозволяє перекидати сніг через оброблювану територію, щоб його не довелося збирати другий раз. Що стосується конкретних цифр, то значення до 10 м вважається порівняно невеликим, 11 – 15 м — середнім, а в найбільш «далекобійних» моделях цей показник може становити 16 м і більше.

Тип і матеріал робочого механізму, штатно встановленого в снігоприбиральник.

— Металевий шнек. Шнек — це конструкція з декількох спірально вигнутих пластин, які за рахунок обертання забезпечують рух снігу з поверхні, що прибирається, і відкидання його в потрібну сторону. Металеві шнеки мають високу твердість і міцність, за рахунок чого добре підходять для роботи з твердим настом, щільним злежаним снігом і високими кучугурами. З іншого боку, такий інструмент може пошкодити покриття під снігом, тому такі пристрої слабо підходять для роботи на доріжках з декоративним покриттям. Також металевий шнек може зламатися від зіткнення, скажімо, з каменем, а тому потребує використання систем безпеки (зрізних пальців). Такими шнеками, зазвичай, оснащуються потужні самохідні моделі, у яких робочий інструмент не прилягає впритул до землі.

— Прогумований шнек. Різновид шнека (див. вище) з прогумованого матеріалу. Такі шнеки м'якше сталевих, завдяки чому їх можна використовувати для розчищення доріжок з декоративним покриттям, не боячись пошкодити поверхню. Водночас вони підходять для роботи тільки з рихлим, снігом, який щойно випав — з щільними кучугурами або настом такі шнеки справляються набагато гірше металевих, до того ж у такому режимі швидко стираються і приходять в непридатність. Прогумовані (або навіть суцільногумові) шнеки ставляться зазвичай на несамохідні моделі, у яких інструмен...т може впритул прилягати до землі.

— Пластиковий шнек. Перевагами пластику як матеріалу для шнеків є невисока вартість і гарна твердість, завдяки якій такі шнеки набагато краще справляються з підмерзлим настом і ущільненим снігом, ніж прогумовані. При цьому вони значно обережніше діють на дорожнє покриття, ніж металеві, завдяки чому можуть застосовуватися майже впритул до землі. Водночас для пластику характерна крихкість і схильність до тріщин при зіткненнях з твердими перешкодами, а тому цей матеріал використовується відносно рідко і переважно в недорогих снігоприбиральниках.

— Підмітальна щітка. Обертова щітка циліндричної форми з довгою жорсткою «щетиною», закріпленої на горизонтальній осі. Такий механізм розрахований на роботу з м'яким пухким снігом невеликої глибини. Його головна перевага — поєднання чистоти обробки і гарної ширини захвату: щітка може забезпечити смугу захвату у 60-80 см, залишаючи після себе майже повністю очищену землю. При цьому її можна застосовувати і на відносно «делікатних поверхнях. А ось для високих кучугурів або щільно злежалого снігу краще все-таки застосовувати шнеки.

— Металевий шнек/підмітальна щітка. В даному випадку снігоприбиральник комплектується обома типами робочих механізмів (докладніше про них см. вище), і оператор може встановити найбільш відповідний для даних умов. Це дає найбільшу універсальність: наприклад, можна зняти наст металевим шнеком, а потім встановити щітку і підмести територію начисто.

– Відвал. Пристосування з вигнутого металевого листа для прибирання снігових завалів. Дає змогу виконувати великі об'єми робіт, застосовується для розчищення від свіжого снігу під'їзних доріг, парковок, майданчиків біля гаража або в'їзних воріт на присадибну ділянку. Для запобігання пошкодженням делікатних дорожніх поверхонь на нижню частину відвалу часто «одягають» гумове покриття. Виходячи з робочої ситуації, зазвичай передбачається три фіксовані положення відвалу: вертикально, з нахилом вправо або вліво.

— Самохідна конструкція. У самохідних снігоприбирачах вбудований двигун приводить в рух не тільки шнек, але і колеса/гусениці, забезпечуючи рух пристрою. Таким чином, Вам не доведеться штовхати снігоприбирач вручну, що значно полегшує роботу — особливо з важкими потужними моделями. Більшість самохідних моделей мають трансмісію, що дає змогу регулювати швидкість руху, а також можливість рухатися назад (див. «Кількість передач»).

— Фари. Наявність в конструкції снігоприбирача фари (фар) дає змогу використовувати його для роботи в темний час доби, коли інших джерел світла немає або їх недостатньо. Крім того, в деяких моделях фари вмикаються автоматично кожен раз при запуску двигуна — вони грають роль попереджувального сигналу про те, що агрегат працює.

— Підігрівання ручок. Система підігрівання ручок, за які під час роботи тримається оператор. Дана функція особливо корисна з тієї причини, що снігоприбирачі використовуються в холодну погоду, і при тривалій роботі руки можуть замерзнути. З іншого боку, при невеликих об'ємах прибирання можна цілком обійтися рукавичками, тому підігрівання ручок зустрічається переважно в потужних моделях з двигунами внутрішнього згоряння, розрахованих на великі обсяги робіт.

— На колесах. Найбільш поширений серед сучасних снігоприбирачів варіант. Колісні агрегати виходять досить легкими та маневреними, а проблеми з прохідністю можуть виникнути хіба що на сильно пересіченій місцевості.

— На гусеницях. Гусениці забезпечують менший тиск на ґрунт, ніж колеса, і більшу площу контакту. Це значно підвищує прохідність і дозволяє ефективно долати ями, купини, круті підйоми та інші важкопрохідні місця, які «не по зубах» колісним агрегатів. З іншого боку, гусениці помітно складніше і дорожче, ніж колеса, вони можуть застосовуватися лише самохідних моделях, а всі переваги стають помітні тільки на сильно пересіченій місцевості. Тому звертати увагу на гусеничні снігоприбирачі має сенс лише в тому випадку, якщо для вас принципово важлива максимальна прохідність.

Кількість передач трансмісії самохідного снігоприбирача (див. «Конструкція»), фактично — кількість швидкостей, на яких він може пересуватися під час роботи.

Нагадаємо, підвищення передачі збільшує швидкість і знижує крутний момент. Таким чином, високі передачі зручні для роботи з пухким снігом, який не дає сильного опору, низькі ж дають змогу справлятися з щільним снігом і настом. А чим більше кількість передач, за інших рівних умов — тим точніше можна підібрати оптимальну швидкість руху. З іншого боку, велика кількість налаштувань ускладнює і здорожує трансмісію. Тому при виборі кількості передач виробники враховують ще й загальний рівень снігоприбирача: чим могутніше і важче агрегат — тим більше налаштувань в ньому зазвичай передбачається.

Окремий випадок являють собою агрегати з безступінчатими (у тому числі гідростатичними) трансмісіями. У них немає фіксованих передач, а передаточне число регулюється автоматично залежно від положення дроселя і навантаження на робочу насадку. Одна з переваг таких систем — практично нульова ймовірність пробуксовки, оскільки колеса постійно зберігають крутний момент. Крім того, сама трансмісія може грати роль захисту від перевантаження: при заклинювання шнека вона відключає його від двигуна. З іншого боку, безступінчаті системи досить складні і дороги, а автоматика не завжди працює саме так, як хочеться користувачеві; тому даний варіант зустрічається порівняно рідко.

Можливість розблокувати диференціал — механізм, що дозволяє колесам обертатися з різною швидкістю.

Ця функція актуальна виключно для самохідних моделей (див. «Конструкція»). Багато з таких агрегатів взагалі не мають диференціала, а за його наявності він за замовчуванням заблокований — і те, і інше означає, що обидва ведучих колеса під час роботи від двигуна обертаються з однаковою швидкістю. Це позитивно позначається на прохідності, однак створює незручності на поворотах: при повороті колесо з зовнішньої сторони повинен обертатися швидше, ніж колесо з внутрішньої сторони. Розблокування диференціала усуває цю незручність. З іншого боку, порівняно невеликий і легкий снігоприбирач можна розгорнути і вручну — відключивши зчеплення і повернувши агрегат вільно обертаються на колесах. Тому дана функція передбачається виключно в потужних і важких моделях, в яких «ручний» поворот скрутний.