Порівняння TOPEX 79R132 vs Stanley 1-92-911

Основний розмір контейнера для інструментів. Для позначення цього традиційно використовуються дюйми, а в якості основного розміру, зазвичай, вказується довжина. Ця інформація дозволяє оцінити «вагову категорію» виробу загалом, а також визначити, чи підійде воно для того або іншого інструменту великих розмірів. При цьому в характеристиках зазвичай вказуються загальні габарити по всім трьом основним сторонам (в міліметрах), проте багатьом майстрам зручніше користуватися саме позначенням розміру в дюймах.

Для наборів (див. нижче) у даному пункті зазначаються розміри всіх контейнерів, що поставляються в комплекті.

Кількість відділень і/або кишень, передбачена в конструкції контейнера для інструментів (за винятком органайзерів, в тому числі вбудованих в кришку — для них число комірок вказується окремо, див. нижче).

Чим більше відділень або кишень — тим простіше одночасно тримати в контейнері велику кількість предметів. З іншого боку, більша кількість відсіків (при тому ж розмірі самого виробу) зазвичай означає менший розмір кожного окремого відсіку. Найскромніші моделі мають до 10 відділень/кишень, у найбільш містких це число може перевищувати 30. Зрозуміло, при виборі за цим параметром варто враховувати тип контейнера (див. вище). Так, для традиційних шухляд максимальним значенням фактично є 20 відділень, а серед рюкзаків зустрічаються моделі і на 20 – 30 відсіків.

Конструкція рухомих секцій, встановлених в ящику або іншому контейнері для інструментів. Секція — це окремий рухомий блок, зазвичай, розділений на кілька відділень (див. вище). Сенс таких блоків полягає в тому, щоб забезпечити компактність контейнера у складеному вигляді та зручність доступу до вмісту — в розкладеному. Види ж секцій можуть бути такими:

— Розсувні. Секції, розташовані у верхній частині контейнера і грають роль кришки для його нижньої частини. Зазвичай такі секції робляться парними або по чотири, по 2 пари, і при відкриванні, згідно з назвою, розходяться в різні боки, даючи змогу дістатися до простору, що знаходиться під ними. Зустрічається даний різновид переважно в ящиках (див. «Тип»).

— Висувні. Секції, висунуті з внутрішнього об'єму контейнера — зразок скриньки у письмовому або кухонному столі. Така конструкція використовується в органайзерах і візках (див. «Тип»).

Кількість окремих осередків, передбачених в органайзері. В даному випадку мова може йти як про органайзері у вигляді окремого пристрою (див. «Тип»), так і про набір комірок, вбудований в кришку ящика (див. «Кришка з органайзером»). А для рішень з знімними перегородками, в яких комірки можна об'єднувати, вказується максимальна кількість — при всіх встановлених перегородках.

Органайзери за визначенням розраховані переважно на дріб'язок. Тому чим більше є осередків — тим більше різновидів дрібних предметів можна зберігати в контейнері. Приміром, у 10 клітинках можна тримати болти п'яти різних розмірів і окремо гайки до них. Така кількість відсіків — до 10 — загалом вважається невеликим, проте на практиці його нерідко цілком вистачає. 11 – 20 осередків можна назвати середнім показником, а найбільш місткі органайзери мають до 30 відсіків. Правда, варто врахувати, що при тих же габаритах контейнера збільшення числа комірок веде до зменшення їх об'єму.

Наявність знімного органайзера, дозволяє використовувати його окремо від ящика. Зустрічаються такі випадки переважно в моделях, в яких є кришка з органайзером.

Наявність знімного лотка у конструкції контейнера для інструментів (зазвичай, скриньки — див. «Тип»).

Лоток являє собою відкриту платформу — зазвичай, з поглибленнями для зручності розміщення інструментів. На таку платформу можна викласти необхідні під час роботи предмети, щоб кожен раз не лазити за ними вглиб ящика; це особливо зручно в тому випадку, коли інструменти доводиться часто міняти під час роботи. А в неробочий час лоток завантажується в ящик разом з інструментами, зазвичай на саме дно; в деяких моделях конструкція цього «другого дна» така, що його можна швидко отримати разом з усім вмістом скриньки.