Порівняння Qbox I21xx I2176 vs Qbox I26xx I2655

Основними виробниками процесорів в наш час є Intel і AMD , також у 2020 році свої CPU серії M1 представила Apple (з подальшим розвитком у вигляді M1 Max і M1 Ultra), а потім і другу серію M2 (M2 Pro, M2 Max, M2 Ultra). У список актуальних серій Intel входять Atom, Celeron, Pentium, Core i3, Core i5, Core i7, Core i9 і Xeon. Для AMD, зі свого боку, цей список виглядає так: AMD Athlon, AMD FX, Ryzen 3, Ryzen 5, Ryzen 7, Ryzen 9 і Ryzen Threadripper.

В цілому кожна серія включає процесори різних поколінь, схожі за загальним рівнем і позиціонуванням. Ось більш детальний опис кожного з описаних вище варіанті...в:

— Atom. Процесори, першопочатково розроблені для мобільних пристроїв. Відповідно, відрізняються компактністю, високою енергоефективністю і низьким тепловиділенням, однак «не блищать» продуктивністю. Прекрасно підходять для мікрокомп'ютерів (див. «Тип»), серед більш «великоформатних» систем зустрічаються вкрай рідко — переважно в найбільш скромних конфігураціях.

— Celeron. Процесори бюджетного рівня, найбільш прості і недорогі десктопні чипи споживчого рівня від Intel, з відповідними характеристиками.

— Pentium. Сімейство бюджетних настільних процесорів від Intel, дещо більш прогресивне, ніж Celeron, яке проте поступається моделям з серій Core i*.

— Core i3. Найпростіша й найбільш недорога серія серед настільних чипів Core від Intel, включає чипи бюджетного і недорогого середнього класу, які, тим не менш, перевершують за характеристиками «селерони» і «пентіуми».

— Core i5. Середнє за рівнем сімейство серед процесорів Intel Core; і загалом чипи цієї серії можна віднести до середнього рівня за мірками настільних систем.

— Core i7. Серія високопродуктивних процесорів, яка довгий час була топовою серед чипів Core; лише в 2017 році поступилася цією позицією сімейству i9. Втім, наявність процесора i7 все одно означає досить потужну і прогресивну конфігурацію; зокрема, такі CPU зустрічаються в моноблоках преміумрівня, а також досить популярні в ігрових системах.

— Core i9. Топова серія серед процесорів Core, найпотужніша серед настільних чипів Intel загального призначення. Зокрема, кількість ядер навіть у найскромніших моделях складає не менше 6. Використовуються такі чипи переважно в геймерських ПК.

— Xeon. Висококласні процесори Intel, можливості яких виходять за стандартні рамки десктопних чипів. Розраховані на спеціалізоване застосування, серед ПК зустрічаються переважно в потужних робочих станціях.

— AMD FX. Сімейство процесорів від AMD, що позиціонується як високопродуктивні і водночас недорогі рішення — в тому числі для геймерських систем. Цікаво, що в комплект постачання деяких моделей штатно входить рідинне охолодження.

— Ryzen 3. Чипи AMD Ryzen (всіх серій) позиціонуються як висококласні рішення для геймерів, розробників, графічних дизайнерів і відеоредакторів. Саме серед цих чипів компанією AMD була вперше застосована мікроархітектура Zen, яка представила одночасну багатопотоковість — це дало змогу значно збільшити кількість операцій за такт при тій же тактовій частоті. А Ryzen 3 являє собою найбільш недороге і скромне за характеристиками сімейство серед «райзенів». Такі процесори випускаються за тими ж технологіями, що і старші серії, однак у Ryzen 3 деактивована половина обчислювальних ядер. Тим не менш, дана лінійка включає досить продуктивні моделі, розраховані в тому числі на ігрові конфігурації і робочі станції.

— Ryzen 5. Сімейство, що належить до середнього рівня серед процесорів Ryzen. Друга за рахунком серія на цій архітектурі, випущена в квітні 2017 року як більш доступна альтернатива чипам Ryzen 7. Чипи Ryzen 5 мають більш скромні робочі характеристики (зокрема, меншу тактову частоту і, в деяких моделях, об'єм кешу L3). В іншому вони повністю аналогічні «сімкам» і також позиціонуються як високопродуктивні чипи для ігрових і робочих станцій.

— Ryzen 7. Історично перша серія процесорів на мікроархітектурі AMD Zen (докладніше див. «Ryzen 3» вище). Одне з найстарших сімейств серед «райзенів», за продуктивністю поступається лише лінійці Threadripper; велика кількість ПК на базі цих чипів належать до ігрових.

— Ryzen Threadripper. Спеціалізовані процесори класу Hi-End, створені в розрахунку на максимальну продуктивність. Встановлюються переважно в геймерські системи і робочі станції.

– Apple M1. Серія процесорів від компанії Apple, представлена ​​в листопаді 2020 року. Належать до мобільних рішень (див. «Тип» вище), які виконуються за схемою system-on-chip: єдиний модуль об'єднує в собі CPU, графічний адаптер, оперативну пам'ять (в перших моделях - 8 або 16 ГБ), твердотільний NVMe-накопичувач і деякі інші компоненти (зокрема, контролери Thunderbolt 4). Відповідно, серед ПК основною сферою застосування подібних чіпів є компактні неттопи. Що стосується характеристик, то в початкових конфігураціях процесори M1 оснащуються 8 ядрами - 4 продуктивних і 4 економічних; останні, за заявою творців, споживають в 10 разів менше енергії, ніж перші. Це, в поєднанні з техпроцесом в 5 нм, дало змогу досягти дуже високої енергоефективності та водночас продуктивності.

- Apple M1 Max. Безкомпромісно потужна SoC із прицілом на забезпечення максимальної продуктивності праці настільних комп'ютерів Apple при виконанні завдань складного характеру. Лінійку Apple M1 Max представили восени 2021 року, дебютувала вона на борту комп'ютерів Mac Studio.

Apple M1 Max складається з 10 ядер: 8 із них продуктивні, а ще 2 – енергоефективні. Максимальний обсяг вбудованої об'єднаної пам'яті сягає 64 ГБ, стеля її пропускної спроможності - 400 ГБ/с. Графічна продуктивність у Max-версії однокристальної системи M1 приблизно вдвічі більша, ніж у Apple M1 Pro. Чип вміщує понад 57 млрд. транзисторів. Також у його конструкцію впроваджено додатковий прискорювач для професійного відеокодеку ProRes, що дозволяє запросто відтворювати кілька потоків високоякісного відео ProRes у 4K та 8K-роздільна здатність кадру.

- Apple M1 Ultra. Формально чип M1 Ultra складається із двох процесорів Apple M1 Max на єдиній підкладці UltraFusion, що допускає передачу інформації зі швидкістю до 2.5 Тбіт/с. Мовою «сухих» цифр ця зв'язка складається з 20 обчислювальних ARM-ядер (16 високопродуктивних та 4 енергоефективних), 64-ядерної графічної підсистеми та 32-ядерного блоку нейронних обчислень. Система на кристалі підтримує до 128 ГБ об'єднаної пам'яті. У корпус процесора упаковано близько 114 млрд. транзисторів. Основне призначення Apple M1 Ultra - впевнена робота зі складними ресурсомісткими додатками на кшталт обробки 8К-відео або 3D-рендерінгу. У житті процесор можна зустріти на борту настільних комп'ютерів Mac Studio.

Крім описаних вище серій, в сучасних ПК можна зустріти такі процесори:

— AMD Fusion A4. Все сімейство процесорів Fusion першопочатково було створено як пристрої з інтегрованою графікою, які об'єднують в одному чипі центральний процесор і відеокарту; такі чипи називають APU — Accelerated Processing Unit. Серії з індексом «A» оснащуються найбільш потужною в сімействі вбудованою графікою, здатною в деяких випадках на рівних конкурувати з недорогими дискретними відеокартами. Чим більше цифра в індексі серії — тим більш прогресивною вона є; A4 — найскромніша серія серед Fusion A.

— AMD Fusion A6. Серія процесорів з лінійки Fusion A, відносно скромна, проте дещо більш прогресивна, ніж A4. Про загальні особливості Fusion A див. «AMD Fusion A4» вище.

— AMD Fusion A8. Досить прогресивна серія процесорів Fusion A, середній варіант між порівняно скромними A4 і A6 і висококласними A10 і A12. Про загальні особливості Fusion A див. «AMD Fusion A4» вище.

— AMD Fusion A9. Ще одна прогресивна серія з сімейства Fusion A, що дещо поступається лише серіям A10 і A12. Про загальні особливості Fusion A див. «AMD Fusion A4» вище.

— AMD Fusion A10. Одна з топових серій в лінійці Fusion A. Про загальні особливості цієї лінійки див. «AMD Fusion A4» вище.

— AMD Fusion A12. Топова серія в лінійці APU Fusion A, представлена в 2015 році; позиціонується як процесори професійного рівня з розширеними (навіть за мірками APU) можливостями графіки. Про загальні особливості лінійки Fusion A див. «AMD Fusion A4» вище.

— AMD E-серія. Ця серія процесорів належить до APU, як і описані вище Fusion A, однак принципово відрізняється за спеціалізацією: основною сферою застосування E-Ѕегіеѕ є компактні пристрої, у разі ПК — переважно неттопи (див. «Тип»). Відповідно, ці процесори характеризуються компактністю, невисоким тепловиділенням і енергоспоживанням, однак їх обчислювальна потужність також невисока.

— Athlon X4. Серія бюджетних процесорів споживчого рівня, першопочатково випущена в 2015 році як порівняно недорогі і водночас порівняно продуктивні рішення під сокет FM+.

— AMD G. Сімейство ультракомпактних та енергоефективних процесорів від AMD, виконаних за принципом «система на кристалі» (SoC). На відміну від багатьох аналогічних чипів, використовує архітектуру x86, а не ARM. Позиціонується як рішення для пристроїв з акцентом на графіку, зокрема, ігрових. Втім, про ігрові ПК не йдеться: як і більшість процесорів аналогічної «вагової категорії», AMD G зустрічається переважно у тонких клієнтах (див. «Тип»).

— VIA. Процесори від однойменної компанії, що переважно належать до енергоефективних «мобільних» рішень — зокрема, велику кількість моделей VIA безпосередньо порівнюють з Intel Atom. Втім, незважаючи на скромну продуктивність, такі CPU зустрічаються навіть серед настільних систем; а в перспективі компанія планує створити повноцінні настільні чипи, склавши конкуренцію AMD і Intel.

— ARM Cortex-A. Група процесорів від компанії ARM — творця однойменної мікроархітектури і найбільшого виробника чипів на її основі. Особливістю цієї мікроархітектури порівняно з класичною x86 є т. зв. скорочений набір команд (RISC): процесор працює зі спрощеним набором інструкцій. Це дещо обмежує функціонал, однак дає можливість створювати більш компактні, «холодні» і водночас продуктивні чипи. З низки причин архітектура ARM застосовується переважно в мобільних процесорах, розрахованих на смартфони, планшети тощо. Це справедливо і для серії ARM Cortex-A; в ПК такі CPU встановлюються рідко, і зазвичай мова йде про компактний скромний пристрій на кшталт «тонкого клієнта» (див. «Тип»).

— nVidia Tegra. Першопочатково ці процесори були створені для портативних пристроїв, проте з недавніх пір стали встановлюватися і в ПК, переважно в моноблоки. Вони являють собою пристрої типу «system-on-chip» і використовують не «настільну» архітектуру x86, а «мобільну» ARM, що потребує застосування відповідних операційних систем; найчастіше використовується Android (див. «Передвстановлена ОС»).

— Armada. Ще один різновид процесорів на архітектурі ARM, який позиціонується як високопродуктивні рішення для «хмарних» обчислень і домашніх серверів, включаючи NAS. Зустрічається в одиничних моделях «тонких клієнтів» (див. «Тип»).

— Tera. Спеціалізоване сімейство процесорів, що розроблене спеціально під «тонкі клієнти» (див. «Тип») і принципово відрізняється від класичних CPU (як повнорозмірних, та й компактних). Системи на базі Tera зазвичай являють собою повноцінні «нульові клієнти» (zero client), абсолютно не здатні до автономної роботи. Іншими словами, це пристрої, призначені для створення «віртуального робочого столу»: користувач працює з інтерфейсом та обладнанням терміналу (монітор, клавіатура, миша тощо), однак всі операції відбуваються на сервері. Це дозволяє забезпечити підвищену безпеку під час роботи з секретними даними. А от у більш традиційних ПК процесори Tera практично незастосовні.

Із застарілих серій процесорів, які все ще можна зустріти у використанні (але не в продажу), можна згадати Sempron, Phenom II і Athlon II від AMD, а також Core 2 Quad і Core 2 Duo від Intel.

Зазначимо, що у продажу зустрічаються конфігурації, не оснащені процесором — у розрахунку на те, щоб користувач міг підібрати його самостійно; втім, це досить рідкісний варіант.

Об'єм оперативної пам'яті (ОЗП або RAM), що постачається у комплекті з комп'ютером.

Від цього параметра залежить загальна продуктивність ПК: за інших рівних умов більшу кількість ОЗП прискорює роботу, дозволяє справлятися з більш ресурсоємними завданнями і полегшує одночасне виконання великої кількості процесів. Що стосується конкретних цифр, то мінімальним об'ємом, необхідне для стабільної роботи ПК загального призначення, в наш час вважається 4 ГБ. Микрокомпьютерам і тонким клієнтам вистачає і меншої кількості, а в геймерські системи, навпаки, встановлюється не менше 8 ГБ. 16 ГБ і тим більше 32 ГБ — це вже досить солідні обсяги, а в найбільш потужних і продуктивних системах зустрічаються значення в 64 ГБ і навіть більше. Також у продажу можна зустріти конфігурації взагалі без ОЗП — для такого пристрою користувач може вибрати кількість пам'яті на свій розсуд; з низки причин така конфігурація особливо популярна в неттопах.

Відзначимо, що зазвичай сучасні ПК допускають збільшення кількості RAM, так що не завжди має сенс купувати дорогий пристрій з великим об'ємом «оперативки» — іноді розумніше почати з більш простої моделі та розширити її, якщо виникне необхідність. Можливість апгрейда в таких випадках варто уточнити окремо.

Об'єм основного накопичувача, що поставляється в комплекті з ПК. Для моделей з комбінованими сховищами (наприклад, HDD+SSD, див. «Тип накопичувача») основним в даному випадку вважається більш ємний жорсткий диск; а якщо в комплекті два HDD, то вони зазвичай мають однакову ємність.

З чисто практичного боку, чим більше даних вміщує накопичувач — тим краще. Так що вибір за даним показником впирається переважно в ціну: велика ємність неминуче означає і більш високу вартість. Крім того, нагадаємо, що SSD-модулі в перерахунку на гігабайт місткості коштують помітно дорожче жорстких дисків; так що порівнювати по поєднанню обсягу та вартості можна тільки носії одного типу.

Що стосується конкретної місткості, то обсяг до 250 ГБ і менше в сучасних ПК можна зустріти основному серед SSD. Жорсткі диски такого об'єму практично не зустрічаються, для них ємність від 250 до 500 ГБ все ще вважається досить скромною. 501 – 750 ГБ є досить непоганим значенням для SSD і серед них переважно і використовується. 751 ГБ – 1 ТБ — значний показник для SSD і середній рівень для жорстких дисків, 1,5 – 2 ТБ є досить солідною ємністю навіть для HDD. А дуже висока ємність — більше ніж 2 ТБ — як ні парадоксально, зустрічається навіть серед чистих SSD: такі накопичувачі встанов...люються в висококласні робочі станції, де швидкість роботи не менш важлива, ніж ємність.

Наявність роз'єму mini-Jack (3.5 мм) на передній панелі ПК. Точніше, в звичайних настільних ПК, ігрових системах, моноблоках (див. «Тип») таких роз'ємів переважно два: один відіграє роль виходу для навушників, колонок і т. ін. другий — роль входи для мікрофона. А ось в компактних пристроях на зразок деяких неттопів mini-Jack може бути лише один — універсальний порт, в який можна включити і навушники/колонки, і гарнітуру з одним загальним штекером для мікрофона і «вух».

В будь-якому випадку, такі роз'єми знаходяться ближче до користувача і більш зручні в підключенні, ніж аналогічні виходи звукової карти на задній панелі корпусу.

Кількість повнорозмірних роз'ємів USB версії 2.0, передбачених на передній панелі ПК.

USB є найпопулярнішим сучасним інтерфейсом для підключення периферії. А кількість роз'ємів — це, відповідно, кількість пристроїв, що можна одночасно підключити до передньої панелі без застосування пристроїв. Конкретно ж версія 2.0 деякий час тому була найбільш популярною, однак зараз вона вважається застарілою, на зміну їй поступово приходять більш прогресивні стандарти на зразок USB 3.0 (3.1 gen1). Тим не менш, можливостей USB 2.0 (швидкість передачі даних до 480 Мбіт/с) все ще цілком вистачає для багатьох периферійних пристроїв — починаючи від клавіатур і мишей і закінчуючи принтерами. Так що до повного зникнення цього стандарту ще далеко, і в деяких ПК на передній панелі може передбачатися відразу кілька таких портів.

Окремо варто відзначити, що аналогічні роз'єми найчастіше маються і на задній стороні корпусу. Однак передня панель знаходиться ближче до користувача, і гнізда на ній оптимально підходять для периферії, яку потрібно часто підключати і відключати — такий, як флешки.

Формат звуку, підтримуваний звуковою картою ПК. Вказується залежно від типу пристрою. Для класичних ПК (див. «Тип») формат звуку відповідає найбільшій кількості каналів, що комп'ютер може видати через аналогові виходи — від цього безпосередньо залежить можливість використання того чи іншого комплекту акустики. А для пристроїв з вбудованими динаміками, насамперед моноблоків (див. «Тип»), в даному пункті зазвичай уточнюється формат вбудованої акустики.

Також відзначимо, що цифрові інтерфейси на кшталт S-P/DIF (див. «Роз'єми») можуть забезпечувати більшу кількість каналів, однак такий сигнал неможливо безпосередньо вивести на колонки — потрібен аудиоресивер або інший додатковий перетворювач. Так що основним параметром вважається саме число «аналогових каналів або динаміків. Варіанти тут можуть бути такими:

— 2.0. Традиційне стерео — найскромніший формат, здатний забезпечити ефект об'ємності звуку. Зрозуміло, такий звук не зрівняється з «ефекту присутності» з прогресивними стандартами зразок 5.1 і 7.1, однак у багатьох випадках навіть його буває більш ніж достатньо. Зазначимо, що формат 2.0 найчастіше передбачається в моноблоках — він означає наявність пари вбудованих динаміків, передбачити в таких ПК більш широку акустику буває важко.

— 2.1. Двоканальний стереозвук (див. вище), доповнений сабвуфером, поліпшує звучання басів. З низки причин особливого поширення не отримав, зустрі...чається, знову ж таки, переважно в моноблоках — в таких пристроях встановлюються два звичайних динаміка та «саб».

— 2.2. Розширена версія формату 2.1, яка передбачає два сабвуфера. Теоретично здатна забезпечити більш потужні та достовірні баси, однак обходиться дорожче, а на практиці ці переваги рідко помітні. Тому використовується ще рідше, ніж 2.1 — знову ж таки, переважно в моноблоках.

— 4.0. Теоретично 4.0 — формат об'ємного звуку з двома фронтальними і двома тиловими каналами. Водночас в ПК цей формат зустрічається виключно серед моноблоків і зазвичай означає наявність двох додаткових динаміків, крім стандартної стереоакустики. Ефекту «звуку з усіх боків» на такій системі не досягти, однак звучання все одно виходить більш якісним і достовірним, ніж у систем 2.0. Втім, ціна також виходить більш високої, при тому, що різниця в звучанні не для всіх принципова. Тому цей формат не отримав поширення.

— 4.2. Розширена версія описаного вище 4.0, де до поліпшеної стереосистеми на 4 динаміка додана пара сабвуферів. За рахунок цього покращується якість басів, однак ще більш збільшуються габарити і вартість акустики, а тому такі системи зустрічаються ще рідше.

— 5.1. Класичний формат повноцінного об'ємного звуку («з усіх сторін»): два фронтальних каналу, один центральний, два тилових і сабвуфер. Під такий звук випущено чимало контенту, та й в іграх нерідко передбачається сумісність саме з системами 5.1. Водночас підтримка даного формату в чистому вигляді порівняно рідко зустрічається серед сучасних ПК. Значно частіше використовуються аудіокарти 7.1: маючи більш прогресивні можливості, вони майже не відрізняються за ціною і цілком здатні працювати також і з 5.1.

— 7.1. Подальше, після 5.1, удосконалення ідеї об'ємного звуку. Такі системи мають 5 традиційних звукових каналів (2 на фронт, 1 фронт-центр і 2 тилових), а 2 додаткових канали можуть розміщуватися різними способами — в якості бічних, як «надбудов» над фронтальними або тиловими і т. ін. В будь-якому разі формат 7.1 дає змогу досягти більш достовірного звучання, ніж 5.1, а його підтримка в сучасних звукових картах коштує дуже недорого.

— 10.2. Специфічний формат звуку, який застосовується в деяких висококласних моноблоках мультимедійної спрямованості. 10 основних динаміків в таких пристроях об'єднані в саундбар під екраном і забезпечують настільки достовірне об'ємне звучання, наскільки це взагалі можливо в системах без тилових каналів. Крім того, така акустика нерідко робиться багатосмугової — тобто включає спеціалізовані динаміки, оптимізовані під конкретну смугу частот і відтворюють тільки її. Це ще більше покращує якість звуку. А два сабвуфера, зі свого боку, дають змогу досягти відповідних характеристик баса. Водночас даний варіант зустрічається вкрай рідко — через високої вартості, та й тому, що потрібної якості звуку простіше буває досягти на окремо підібраною акустиці.

Операційна система, з якою поставляється ПК. Її наявність не є обов'язковою – багато конфігурації продаються і без встановленої ОС, в розрахунку на те, щоб користувач міг вибрати систему на свій розсуд. Однак у багатьох випадках простіше купити ПК з «операційкою» на борту: це дає змогу як мінімум використовувати його прямо з коробки (за деякими винятками, див. нижче).

Найчастіше в наш час в комп'ютерах використовується Windows 10, Windows 11, Linux або macOS. Більше детально про них та інші ОС:

— Windows 10. Серед основних нововведень «десятки» — вбудований голосовий помічник Cortana, браузер, Edge, підтримка декількох робочих столів, оновлені меню «Пуск» і центр повідомлень, кардинальне оновлення штатно передвстановлених програм тощо. Вона випускається в кількох редакціях, в даному разі мається на увазі базовий варіант — Windows 10 Home, розрахована на домашнє використання і невеликі організації.

— Windows 10 Pro. Професійна редакція описаної вище Windows 10, призначена для ділової сфери, а також професіоналів і ентузіастів IT. Крім функціоналу Windows 10 Home, пропонує ряд розширених можливостей — таких, як Active Directory, віддалений робочий стіл, шифрувальник BitLocker і інструмент для роботи з віртуальними машинами Hyper...V. Відзначимо, що для потужних робочих станцій випускається ще більш прогресивна редакція Pro For Workstations, однак вона практично не використовується в якості встановленої системи — передбачається, що користувачеві зручніше самому вибирати, чи потрібна йому така редакція чи ні.

— Windows 11. Перше велике оновлення системи від Microsoft за останні шість років з моменту виходу «десятки». В ОС перемалювали більшу частину іконок стандартних програм і елементів управління вікнами, левова частка дій супроводжується новою анімацією. Головне в редизайні – кнопка меню «Пуск», яка переїхала на місце по центру нижньої частки екрана . Разом з «операційкою» відбувся дебют Android-додатків у фірмовому магазині Microsoft Store. В цілому систему можна розглядати як великий апдейт Windows 10 з серйозним редизайном інтерфейсу, ніж кардинально нову ОС.

Як і раніше, ОС Windows 11 розбита на два великих табори: Home і Pro. Також випускаються більш вузьконаправлені версії цієї операційної системи (Education, Enterprise, Mixed Reality тощо).

— Windows 11 Home. Базова версія системи для використання на домашньому комп'ютері або ноутбуці. Підтримує роботу тільки з одним процесором, в якому може бути не більше 64 ядер, розпізнає до 128 ГБ оперативної пам'яті. Для первинного налаштування системи необхідно обов'язково мати активне Інтернет-підключення.

— Windows 11 Pro. Pro-версія Windows 11 містить ряд розширених можливостей в порівнянні з домашнім виданням ОС. Зокрема, вона має засоби апаратної віртуалізації Hyper-V, ізольоване середовище для безпечного виконання комп'ютерних програм Sandbox, прогресивні функції кіберзахисту (BitLocker, WIP), службу Active Directory для об'єднання в єдину мережу з іншими пристроями (принтерами, серверами, іншими комп'ютерами). Систему можна налаштувати з локальним обліковим записом безпосередньо для свого ПК.

Окремо варто відзначити, що більш ранні версії Windows — Windows 8 (8.1) і Windows 7 — вважаються остаточно застарілими, зустрічаються вкрай рідко і навіть в таких варіантах зазвичай припускають можливість безкоштовного оновлення до свіжих редакцій ОС від Microsoft.

— Linux. Операційна система, що розробляється і підтримується спільнотою програмістів по всьому світу. На відміну від Windows, безкоштовна, при цьому за багатьма можливостями не поступається їй: має власний графічний інтерфейс і досить широкий набір ПЗ для вирішення різних задач (в тому числі робочих). З незвички Linux може бути дещо складна в освоєнні для недосвідченого користувача, особливо такого, який мав справу переважно з Windows; однак в якості передвстановлених зазвичай використовуються досить «дружні» і прості версії. Водночас відкритий вихідний код дає досвідченим ентузіастам широкі можливості з налаштування системи і написання власного ПЗ. Однозначним же недоліком Linux можна назвати те, що для цієї ОС доступно менше ігор і спеціалізованого професійного «софта», ніж для Windows.

— macOS. Власна операційна система компанії Apple, що застосовується тільки в комп'ютерах Mac. Вважається більш надійною і стабільною, ніж Windows, проте причина цього досить специфічна: macOS використовується на порівняно обмеженому числі пристроїв, і її набагато простіше оптимізувати під конкретне «залізо». Також варто відзначити, що оновлення системи виходять регулярно і доступні безкоштовно для всіх «маків», що відповідають системним вимогам. MacOS непогано підходить для «загальнопрофесійного» застосування, в тому числі завдань на зразок верстки, дизайну і відеомонтажу. Крім того, в останні роки система все тісніше інтегрується з мобільною «операційкою» iOS, зокрема, даючи змогу з легкістю перекидати робочі завдання з ПК на смартфон/планшет і назад. Однак вузькоспеціалізованого ПЗ та ігор під macOS доступно порівняно небагато.

— DOS. Операційна система з базовим функціоналом, без графічного інтерфейсу і з управлінням через командний рядок. На практиці використовується тільки для загальної перевірки працездатності ПК і запуску інсталяторів з повноцінними ОС, для інших завдань застосовувати DOS фактично не має сенсу.

Більш специфічні варіанти передвстановлених ОС в сучасних ПК включають, зокрема:

— Android. Система, першопочатково створена для мобільних пристроїв і оптимізована переважно під управління через сенсорний екран. У світлі цього в ПК використовується рідко, причому в досить незвичайному різновиді пристроїв — моноблоках (див. «Тип»), які за конструкцією нагадують збільшені планшети (аж до можливості тримати такий пристрій на колінах під час роботи). Однак основною причиною низької популярності є навіть не ці технічні особливості, а той факт, що в цілому Android розрахований більше на розважальне застосування і досить слабо підходить для ділових, освітніх та інших подібних завдань.

— Windows Embedded Standard 7E 32. Спеціалізована редакція Windows 7 (див. нижче), що застосовується, зокрема, в тонких клієнтах (див. «Тип»); на традиційні ПК не розрахована.

— HP Smart Zero Technology. Ще одна ОС для тонких клієнтів – в даному разі розроблена HP і встановлюється переважно в комп'ютери цього бренду.