Порівняння Discovery Attack Vbr 26 2020 vs Ardis Kaliber 2.1 MTB 26 frame 18

Рік, до якого виробник відносить велосипед (точніше, модельний ряд, куди входить і дана модель).

Значення цього параметра полягає в тому, що модельний ряд оновлюється щороку, і два велосипеди з однаковою назвою, але різних років можуть відчутно відрізнятися за характеристиками і оснащенню. При цьому нові моделі (2024 року, 2023 року) зазвичай коштують дорожче, а старіші (2022 року, 2021 року тощо) продаються за зниженими цінами.

Варто враховувати, що пізніший рік випуску сам по собі не обов'язково означає прогресивніші характеристики — виробники можуть міняти їх і в бік спрощення. Так що модель минулих років може анітрохи не поступатися новим велосипедам.

Максимальне навантаження, допустима для велосипеда — іншими словами, найбільшу вагу, який він може нормально перенести в штатному режимі експлуатації. Зрозуміло, при підрахунку навантаження враховується вага як самого велосипедиста, так і додаткового вантажу, який він везе з собою.

Допустиме навантаження однозначно не можна перевищувати: навіть якщо велосипед не зламається відразу, нерозраховані навантаження можуть послабити конструкцію, і аварія може статися в будь-який момент. Також відзначимо, що бажано мати певний запас по вазі — хоча б в 15 – 20 кг: це може знадобитися на випадок перевезення важких вантажів і дасть додаткову гарантію у нештатних ситуаціях (наприклад, при попаданні колесом в яму). Враховуючи, що середня вага дорослої людини становить близько 70 – 80 кг, велосипеди з допустимим навантаженням до 100 кг можна віднести до «легковесам», від 100 до 120 кг — до середньої категорії понад 120 кг — до «тяжеловозам».

Рекомендований виробником зріст користувача обчислюється за кількома параметрами. Одним з них є діаметр колеса, а другим і більш важливим — розмір рами. Якщо з розміром колеса все просто — воно кругле і завжди однакове, то розмір рами ускладнює вибір. Різні типи велосипедів мають свою форму рами, відповідно навіть однаковий розмір може бути придатним для різного зросту. І це не кажучи вже про особливості виробника, які люблять робити все під себе, а не на загальний манер. Тому розмір рами кожного велосипеда індивідуальний для кожного зросту і вибирати велосипед все ж краще особисто «осідлавши» його. Якщо такої можливості немає, тоді наш пункт підкаже, на який зріст, на думку виробника, розрахована дана комплектація (рама + колесо) велосипеда.

— Сталь. Сталь відрізняється високою міцністю і жорсткістю, по стійкості до деформацій вона помітно перевершує інші сплави і поступається хіба що карбону. При цьому такі рами добре гасять вібрації, коштують недорого, а в разі поломки, легко ремонтуються. З іншого боку, сталь має велику вагу, вона в три рази важчий алюмінію, і в два рази — титану; тому подібні рами зустрічаються в основному серед недорогих гірських і міських велосипедів, для яких велика вага не є критичним. Також варто враховувати, що цей матеріал схильний до корозії разі пошкодження захисного покриття.

— Хромомолібденова сталь (Cro-Mo). Прогресивний різновид описаної вище сталі. Самі по собі хромомолібденовиє сплави характеризуються високою міцністю та надійністю, а рами, виготовлені з них, можуть мати різну товщину стінок (залежно від навантаження, на яку наражається той чи інший ділянку) — це дозволяє знизити вагу. Завдяки цьому Cro-Mo сплави зустрічаються навіть серед досить прогресивних шосейних велосипедів, також вони популярні в туристичних моделях. Водночас і коштують такі рами помітно більше звичайних сталевих.

— Алюміній. Власне, у велосипедах застосовується не чистий алюміній, а різноманітні сплави на його основі. Вони трохи відрізняються за характеристиками, однак мають ряд загальних особливостей, головною з яких є невисокий вага у поєднанні з непоганими характеристиками...міцності. Завдяки цьому алюмінієві сплави широко застосовуються в шосейних велосипедах, а також у гірських моделях туристичного класу (див. «Призначення»). Головним недоліком цих матеріалів є твердість: вони гірше гасять вібрації, ніж сталь, через що слабо підходять для моделей без амортизації (див. нижче), а при сильному ударі така рама швидше зламається, а не зігнеться.

— Карбон. Композитний матеріал з вуглецевого волокна, скріпленого смолою. Застосовується у висококласних велосипедах, оскільки коштує досить недешево, проте відрізняється дуже високою міцністю в поєднанні з невеликою вагою. Причому властивості карбону дають змогу посилювати міцність не просто в окремих дільницях, а у певних напрямках, що сприяє ще більшій надійності. Зазначимо, що карбонові рами можуть бути як цільними (монолітними), так і складовими — в останньому випадку окремі елементи з'єднуються металевими деталями, що знижує вартість, однак робить конструкцію чутливою до корозії. Також варто враховувати, що якість карбону загалом залежить від цінової категорії велосипеда, і порівняно недорогі рами можуть бути чутливими до сильними точкових ударів. Ремонту даний матеріал майже не піддається.

— Титан. Досить прогресивний матеріал, що поєднує високу міцність, пружність (що забезпечує м'яке гасіння вібрацій), стійкість до корозії і вельми невелику вагу. Однак і вартість таких рам досить висока, а тому вони застосовуються в основному в гірських та шосейних велосипедах преміумкласу.

— Магнієвий сплав. Цей матеріал примітний насамперед досить низькою вагою (в рази легше алюмінію), при цьому має непогані характеристики жорсткості та пружності, добре гасить вібрації, а ціна його відносно невисока. Водночас для магнієвих сплавів характерний ряд істотних недоліків. Зокрема, вони погано переносять удари, особливо точкові, а також надзвичайно чутливі до корозії навіть при дрібних пошкодженнях захисного покриття, через що такі рами досить вимогливі до догляду і зберігання.

Наявність або відсутність у велосипеда системи амортизації, а також тип цієї системи.

— Без амортизації (rigid). У таких моделях колеса закріплені безпосередньо на жорстких елементах рами, будь-які пристосування для амортизації відсутні. За рахунок цього конструкція велосипеда проста, вага невеликий, велосипедист максимально відчуває всі особливості рельєфу дороги, а також досягається максимальний ККД педалювання, що важливо, наприклад, для шосейних моделей (див. «Призначення»). Водночас жорсткість конструкції є «палицею з двома кінцями». З одного боку, «почуття дороги» важливо для BMX і деяких різновидів гірських моделей (див. «Призначення»); з іншого — відсутність амортизації значно збільшує навантаження на конструкцію, так і на самого їздця, призводить до підвищеного зношування, втоми і деякого ризику травм на нерівних дорогах.

— Амортизація передньої вилки (hard tail). Найбільш популярний тип амортизації у дорослих велосипедах (див. «Вікова група»), особливо міського та гірського типу (див. «Призначення»). Згідно з назвою, до таких велосипедах амортизуюче пристосування встановлено тільки на передній вилці, заднє колесо жорстко закріплено. Наявність амортизатора кілька збільшує вагу конструкції і ускладнює її обслуговування, однак переваги такої схеми відчутно перекривають недоліки: hard-tail'и поєднують хорошу керованість, «почуття дороги» і...комфорт при їзді, в т. ч. і на пересіченій місцевості.

— Задня вилка. Велосипеди, в яких амортизовано тільки заднє колесо переднє ж жорстко закріплено. Задній амортизатор покликаний забезпечити додатковий комфорт при попаданні на різні нерівності, а відсутність переднього амортизатора знижує загальну вартість машини. Даний варіант зустрічається переважно в моделях міського призначення, включаючи електровелосипеди (див. «Застосування»); в інших різновидах використання задній амортизації не є практичним.

— Двопідвісний (full suspension). Велосипеди, оснащені амортизаторами на обох колесах — виделкою спеціальною підвіскою спереду і ззаду. Такі моделі максимально комфортні для їзди по пересіченій місцевості, оскільки найкраще гасять вібрації, що відчуваються велосипедистом, і забезпечують найкраще зчеплення з нерівною трасою. Водночас наявність заднього амортизатора «з'їдає» частину енергії, що надходить від педалей, і для їзди доводиться витрачати більше сил. Щоб уникнути цього в багатьох двухподвесних велосипедах можуть передбачатися локаути передньої і задньої підвіски (див. нижче), однак full suspension в будь-якому разі ускладнює конструкцію, збільшує її вагу та ціну. А тому даний тип амортизації зустрічається відносно рідко, переважно в окремих різновидах гірських велосипедів (зокрема, для крос-кантрі та фрірайду; див. «Призначення»).

Тип амортизації передньої вилки (за наявності такої, см «Амортизація»). Всі системи амортизації в велосипедах працюють на два напрямки: гасіння коливань (демпфірування) і поглинання енергії ударів (амортизація). Відповідно, у них є дві основних складових: демпфер і амортизатор. Залежно від особливостей конструкції цих елементів виділяють такі типи амортизації:

— Пружинно-еластомірна. В цьому випадку відіграє роль амортизатора пружна пружина, а роль демпфера — стрижень з пружного, добре стискального матеріалу, т. зв. еластомеру. Даний тип з'явився як розвиток звичайних пружинних систем амортизації, він більш довговічний, однак погано придатний для низьких температур — пружність еластомеру в таких умовах знижується, що негативно позначається на характеристиках системи.

— Пружинно-масляна. Системи, що використовують як пружину амортизатора, а як демпфер — масляний картридж. Така конструкція більш стійка до низьких температур, ніж пружинно-еластомірна, і загалом має досить непогані характеристики, завдяки чому досить широко застосовується в різних типах велосипедів. Головним недоліком є більш висока (в середньому) вартість.

— Повітряно-масляна. Комбіновані системи, що складаються з циліндра з повітрям, що працює на амортизацію, і масляного картриджа, який відіграє роль демпфера. З'явилися як розвиток «чисто» повітряних систем, що мали...серйозний недолік: навіть при якісному обслуговуванні ущільнювачі досить швидко зношувалися, що могло вивести амортизатор з ладу. Повітряно-масляні системи більш довговічні і прості в обслуговуванні, при цьому досить ефективні і важать небагато. Останнє особливо цінно для крос-кантрі (див. «Призначення»), де потрібно поєднувати амортизацію з невисоким вагою машини.

Хід передньої вилки велосипедах з амортизованою підвіскою (див. «Амортизація»). Грубо кажучи, ходом вилки є максимальна відстань, на яку може скоротитися її розмір при стисненні під час роботи на амортизацію. Чим більше хід вилки — тим більш якісну амортизацію та «м'яку» їзду вона забезпечує, однак великий хід потрібна далеко не для всіх велосипедів. Навіть у рамках одного типу (див. «Призначення»), залежно від специфіки застосування і стилю їзди, оптимальні значення ходу вилки будуть різними — наприклад, гірських велосипедів для фрірайду необхідна хороша амортизація, а для крос-кантрі, навпаки, великий хід вилки буде зайвим.

Загалом, якщо Ви не плануєте екстремальної їзди по пересіченій місцевості або виконання велотрюков, цей параметр не має критичного значення. Однак при виборі велосипеда для серйозних занять тим чи іншим видом велоспорту варто уточнити рекомендовані значення ходу вилки (за спеціальній літературі або у професіоналів) і переконатися в тому, що бажана модель відповідає їм.

Модель покришок, що поставляються з велосипедом у штатній комплектації. Різні покришки мають різне призначення і особливості характеристик; знаючи модель покришки, Ви можете уточнити ці моменти і перевірити, наскільки вони відповідають Вашим побажанням. Особливо це важливо при виборі машини для серйозних занять велоспортом.

Тип гальма, встановлений на передньому колесі велосипеда. Перше слово в назві гальма позначає місце застосування гальмівного зусилля, друге – особливість конструкції всієї гальмівної системи.

– Обідне (V-brake). Обідними називають гальма, що працюють за рахунок притискання гальмівних колодок до обода колеса. Гальмівне зусилля вони передають з ручки на колодки за допомогою тросової тяги. Загальними перевагами всіх обідних гальм можна назвати простоту конструкції, легку вагу, невисоку вартість, гарну взаємозамінність деталей, а також мінімальне навантаження на втулку і спиці. З іншого боку, такі гальма зношують колодки і обід, потребують періодичного підлаштування, втрачають ефективність при забрудненні, зледенінні або викривленні обода.

Конструктивно різниця між підтипами обідних гальм полягає у способах їх кріплення до рами велосипеда. При цьому кожен різновид знайшов свою сферу застосування. Наприклад, V‒brake поширений у підліткових, прогулянкових та бюджетних гірських велосипедах, кліщовий підтип знайшов застосування у шосейних та міських байках, а U-brake практикується у велосипедах BMX.

– Дискове механічне. У дискових системах гальмування здійснюється за рахунок притискання колодок не до обода колеса, а до спеціального гальмівного диска, жорстко закріпленого на його осі. Гальмівне зусилля, як і в механічних обідних (див. вище), передається на колодки за допомогою спеціального тросика. Головними перев...агами дискових систем є відчутно більша потужність, ніж у обідних, а також краща модуляція (про модуляцію див. «Обідне гідравлічне» вище). Крім того, вони менш чутливі до погодних умов (бо диск знаходиться досить високо і засмічується менше, ніж обід), спокійно переносять «вісімки» на ободах, а елементи системи зношуються повільніше і не такі вимогливі до підлаштування. З недоліків можна назвати більшу вагу, високу вартість, схильність до перегрівання, збільшення навантаження на спиці та втулку колеса, а також сладність у ремонті – останній момент погіршується тим, що різні моделі навіть одного виробника часто не сумісні за запчастинами. Однак, незважаючи на все це, дискові гальма досить широко застосовуються у велосипедах для екстремальної їзди, особливо моделях середнього та вищого класу.

– Дискове гідравлічне. Варіант дискових гальм (див. вище), у яких для передачі зусилля з ручки на колодки використовується не тросик, а гідравлічна система — герметична конструкція, заповнена рідиною і що включає систему поршнів. Однією з основних переваг гідравліки є відмінна модуляція, вона дає змогу дуже точно керувати силою гальмування. З іншого боку, такий привод складніший і дорожчий за механічний, а при пошкодженні контуру і витоку гідравлічної рідини гальма втрачають корисність. Тому гідравлічні системи застосовуються порівняно рідко, переважно у професійних велосипедах.

– Барабанне. Гальма, що використовують спеціальний барабан, усередині якого встановлені гальмівні колодки; у велосипедах роль барабана може грати безпосередньо втулка колеса або спеціальна частина втулки. У будь-якому разі колодки притискаються до барабана з внутрішнього боку, і вся конструкція гальма виходить закритою. У цьому полягає одна з основних переваг цього варіанту: механізм захищений від забруднень, зовнішні фактори на кшталт бруду або снігу практично не впливають на ефективність гальм. Крім того, до переваг барабанних механізмів можна віднести те, що вони практично не потребують обслуговування, не зношують обід і не втрачають ефективності при його викривленні. З іншого боку, такі гальма виходять досить громіздкими, а за ефективністю вони поступаються обідним і тим паче дисковим аналогам. Тому цей варіант зустрічається в основному у велосипедах міського призначення.

– Ролерне. Різновид барабанних гальм (див. вище), у яких притискання гальмівних колодок до барабана забезпечується за рахунок особливого ролерного механізму. При цьому гальмівний барабан часто виконується окремо від втулки. Подібні рішення були розроблені як спроба поєднати в одному механізмі переваги дискових і барабанних гальм, і частково це вдалося: ролерні системи помітно потужніші від класичних барабанних, вони добре захищені від пилу і бруду, практично не потребують обслуговування і ефективно працюють навіть при викривленому ободі. З іншого боку, вага, габарити і ціна таких гальм вийшли дуже значними, вони погіршують накат і досить сильно гріються при постійному використанні; та й захист від забруднень є не настільки якісним, як у барабанних системах.