Порівняння Sven VR-L 1500 500 Вт vs Sven AVR SLIM-500 LCD 0.5 кВА / 400 Вт

Максимальна активна потужність навантаження, допустима для даної моделі.

Активної називають потужність, яка в приладах змінного струму витрачається на корисну роботу або на виділення тепла. Крім неї, такі прилади споживають також реактивну потужність — вона йде на роботу специфічних компонентів, насамперед конденсаторів і котушок індуктивності. Повна потужність, що позначається в вольт-амперах (кіловольт-амперах), є сумою активної і реактивної, про неї див. нижче. Тут же відзначимо, що в нескладних побутових ситуаціях для розрахунків вистачає даних про активної потужності, яка вказується у ватах. Зокрема, саме цей параметр вважається ключовим при виборі стабілізаторів для пральних машин і для посудомийних машин: у першому випадку оптимальною вважається потужність від 2 до 5 кВт, у другому — від 1,8 до 2,5 кВт.

В будь-якому випадку, загальна активна потужність підключеного навантаження не повинна перевищувати цифр, зазначених у характеристиках стабілізатора. Для повної гарантії не завадить взяти певний запас, однак цей запас не повинен бути занадто великим — збільшення допустимої потужності помітно впливає на габарити, вагу та ціну пристрою. Також зазначимо, що існують формули, які дозволяють перевести активну споживану потужність в повну з урахуванням типу підключеного електроприладу; ці формули можна знайти в спеціальних джерелах.

Максимальна повна потужність навантаження, допустима для даної моделі

Повною в електротехніці називають потужність, яка враховує як активну, так і реактивну потужність; перший тип потужності розглянуто вище, а другий можна описати як вплив обмоток, котушок індуктивності і конденсаторів на роботу мереж змінного струму. Повна потужність є основним параметром для розрахунку навантажень на обладнання в професійній електротехніки; її прийнято позначати у вольт-амперах (ВА), у разі стабілізаторів — в кіловольт-амперах (кВА). Зазначимо, що для зручності різні види потужностей в електротехніці позначаються одиницями з різним назвою. Саме тому зазначена в характеристиках стабілізатора потужність в Вт зазвичай не дорівнює його потужності ВА.

При виборі стабілізатора для деяких побутових приладів буває цілком достатньо даних про активної потужності, але по можливості краще все-таки використовувати повну. Зокрема, саме цей параметр є ключовим при пошуку стабілізатора для холодильника або стабілізатора для котла: у першому випадку оптимальним значенням вважається 0,4 – 1 кВА, у другому — від 0,1 до 0,7 кВА. Втім, у будь-якому разі вибирати конкретну модель необхідно з таким розрахунком, щоб її повна потужність була не нижче повної потужності всієї підключеного навантаження — а краще мати ще й запас (на випадок непередбачених обставин або підключення додаткового обладнання). Водночас варто врахову...вати, що потужні моделі відрізняються великими габаритами і вагою, а головне — високою вартістю; тому далеко не завжди має сенс гнатися за максимальними цифрами.

Також зазначимо, що існують формули, які дозволяють вивести оптимальну повну потужність стабілізатора на основі даних про активної потужності і типу навантаження; з ними можна ознайомитися в спеціальних джерелах.

Діапазон напруги на вході стабілізатора, при якому він здатний працювати в штатному режимі і видавати на навантаження незмінне напруга в 230 або 400 В (залежно від кількості фаз, див. вище). Чим ширше цей діапазон, тим універсальніше пристрій, тим більш серйозні перепади напруги воно здатне погасити без виходу за штатні параметри роботи. Однак потрібно враховувати, що цей параметр є не єдиним і навіть не далеко не основним показником якості роботи: багато що залежить також від точності вихідної напруги і швидкості спрацьовування (обидва пункти див. нижче).

Також відзначимо, що деякі моделі можуть мати кілька режимів роботи (наприклад, з подачею на вихід 230 В, 230 або 240 В). У цьому випадку в характеристиках вказується загальний діапазон вхідної напруги, від найменшого мінімального до найбільшого максимального; фактичні ж діапазони для кожного конкретного режиму будуть відрізнятися.

Крім того, зустрічаються стабілізатори, здатні працювати і поза штатного діапазону вхідної напруги: при невеликому відхиленні за його межі пристрій забезпечує відносно безпечні показники на виході (також з деякими відхиленнями від номінальних 230 або 400 В), якщо ж падіння або зростання стають критичними — спрацьовує відповідний захист (см нижче).

Найбільше відхилення від номінальної напруги на виході (230 В або 400 В, залежно від кількості фаз), яке стабілізатор допускає під час роботи у штатному діапазоні вхідних напруг (див. вище). Чим менше це відхилення — тим більш якісно працює пристрій, тим точніше вона підлаштовується під «зміни обстановки» і тим меншим коливанням напруги піддається підключена навантаження.

При виборі за цим параметром варто враховувати насамперед те, наскільки підключаються прилади вимогливі до стабільності напруги. З одного боку, висока стабільність хороша для будь-якого пристрою, з іншого — вона зазвичай означає і високу ціну. Відповідно, купувати прогресивний " стабілізатор для невибагливої навантаження на зразок лампочок і обігрівачів зазвичай не має сенсу, однак для чутливих пристроїв на зразок аудіосистем або комп'ютерів він може виявитися вельми до речі.

Тип вольтметра, передбачений в конструкції стабілізатора, вірніше — тип шкали, використовуваної цим приладом. Сам по собі цей вольтметр дозволяє відстежувати напруга — звичайно і на вході, і на виході — що полегшує контроль за роботою стабілізатора. Для цього найчастіше передбачається дві окремі шкали, але є і «одинарні» вольтметри, з перемикачем для вибору між вхідним і вихідним напругою. А по типу шкал зустрічаються такі варіанти:

— Аналоговий. Аналогові вольтметри оснащуються шкалою традиційного типу — з нанесеними на неї поділками і стрілкою. Вони простіше і дешевше цифрових, однак менш точні — навіть у самих тонких приладах похибка вказівок може становити 5-10 тільки через особливостей зчитування інформації з такої шкали. А в деяких недорогих моделях аналогові вольтметри грають роль скоріше загальних індикаторів, ніж точних приладів. Водночас для більшості повсякденних завдань подібної точності цілком достатньо.

— Цифровий. У таких вольтметрах роль шкали грає цифровий індикатор, на якому значення напруги можуть відображатися з точністю до вольта — це і є основною перевагою даного варіанта перед аналоговим. З недоліків варто відзначити складність і досить високу вартість цифрових покажчиків. Крім того, подібна висока точність може виявитися критичною в професійній сфері, але от у побуті вона потрібна далеко не завжди. Відповідно, в недорогих малопотужних стабілізаторах цифровий вольтметр часто є скоріше маркетингови...м ходом, ніж реальною необхідністю.

Кількість розеток під 230 В із заземленням, передбачене в конструкції стабілізатора.

Деякі електроприлади — зокрема, холодильники і пральні/посудомийні машини — при підключенні обов'язково вимагають заземлення. Ігнорувати цей момент не слід — виникає ризик серйозного удару струмом. Відповідно, кількість розеток із заземленням відповідає максимальній кількості таких приладів, яку можна одночасно підключити до стабілізатора без застосування розгалужувачів. При цьому до таких розеток цілком можливо підключати і пристрої, що не заземляються.

Кількість в конструкції стабілізатора розеток, що використовують роз'єм стандарту IEC 320 C13. Цей роз'єм має п'ятикутну форму (нагадує прямокутник з двома зрізаними кутами), а контактів у ньому передбачено три. Він використовується в різних видах сучасної електроніки, однак найбільше поширення одержав у комп'ютерній техніці, що й зумовило назву. Фізично IEC 320 C13 не сумісний зі звичайними виделками під 230 В, однак існують кабелі-перехідники.

— Настінний. Даний варіант включає два способи установки. Перший, класичний варіант — це підвішування за допомогою кріплень-«вушок» на шурупи, гвоздики або інші аналогічні пристосування. Завдяки цьому пристрій не займає місце на підлозі, до того ж власник може вибрати висоту установки; це особливо корисно в обмежених умовах. Недоліком такого способу, порівняно з підлоговим, можна назвати необхідність «довбати стіни» і меншу придатність до переміщення з місця на місце; крім того, він погано підходить для потужних важких апаратів. Другий різновид настінних пристроїв — компактні малопотужні моделі (зазвичай реле напруги — див. «Пристрій»), що включаються в розетку не через дріт, а за допомогою вилки на самому корпусі. Фактично такий пристрій кріпиться прямо на розетці і не потребує спеціального монтажу.

— Підлоговий. Підлогові моделі вигідно відрізняються від настінних простотою і легкістю в установці: власне, крім рівній поверхні, для них більше нічого і не потрібно. Роль такої поверхні може грати не тільки підлогу, але і полку, стільниця і т. ін. (головне, щоб подібна конструкція витримала вагу стабілізатора), а сама установка обмежується лише тим, щоб перемістити стабілізатор у потрібну точку приміщення. Крім того, легкість по переміщенню з місця на місце обмежується тільки згаданими вагою, а він може бути практично будь-яким. Завдяки цьому серед підлогових моделей зустрічаються варіанти будь-якої доступної потужності та «нашорош...еності». Головним же недоліком даного способу є необхідність місця під стабілізатор на підлозі або іншої поверхні.

Відзначимо, що деякі моделі стандартно допускають як настінний, так і підлогову установку. Подібний пристрій може знадобитися, наприклад, якщо Ви ще не визначилися з конкретним варіантом, або якщо обстановка в будь-який момент може змінитися. Крім того, технічно можливо поставити настінну модель на підлогу, а підлогову — оснастити кріпленнями і повісити на стіну, проте зазвичай подібні хитрощі як мінімум не мають сенсу, а то і можуть призвести до неприємних наслідків (на зразок перегріву або поломки кріплень).