Порівняння Swat M-1.500 vs Sony XM-SW1

— A. Підсилювачі з аналоговою обробкою сигналу. Пристрій їх електронних схем така, що струм через підсилювальний каскад не переривається в процесі роботи (на відміну від класу B). За рахунок цього сигнал на виході максимально точно повторює сигнал на вході, і навіть на малих потужностях мінімальний рівень спотворень. Це дозволяє застосовувати подібні підсилювачі навіть в Hi-Fi системи. З іншого боку, пристрої класу А споживають повну потужність постійно, незалежно від того, чи видають вони сигнал чи ні, при цьому їх енергоспоживання дуже значно, а ККД (відповідно, і вихідна потужність) досить низькі. Крім того, даний клас відрізняється значним тепловиділенням — особливо на «холостому ходу», коли споживана потужність переробляється переважно в тепло.

— A/B. Цей клас підсилювачів належить до аналогових пристроїв. Якщо не вдаватися в технічні подробиці, можна сказати, що він поєднує принципи роботи класів А (висока якість звуку при низькому ККД) і B (хороша енергоефективність, проте відносно невисока якість звучання). Як наслідок — пристрої класу A/B мають більш високий ККД і менше тепловиділення, ніж «чистий» клас А, і, хоча дещо програють йому в якості звучання, але значно перевершують за цим показником «чистий» клас B. Серед таких підсилювачів також зустрічаються моделі рівня Hi-Fi.

— D. Підсилювачі, що використовують цифрову обробку сигналу. Гол...овною їх перевагою є високий ККД, що забезпечує хорошу потужність на виході (значно вище, ніж у A/B-класу). Крім того, розміри таких пристроїв досить компактні. Водночас якість звуку на виході трохи нижче, він більше схильний до викривлення, а при однаковій якості звуку і інших рівних модель класу D буде коштує відчутно вище, ніж A/B. До цієї схеми належать багато одноканальні (див. «Кількість каналів») підсилювачі, призначені для сабвуферів — саме в цьому випадку потужність значно важливіше чистоти сигналу.

— B/D. Незважаючи на назву, що натякають на гібридну схему роботи, дані підсилювачі є гібридом класів B і D, а цифровими пристроями, що мають деякі конструктивні відмінності від традиційних моделей класу D (див. вище). За заявою деяких виробників, ці відмінності дають змогу забезпечити більш високий ККД, ніж у аналогових класів (див. вище), при меншому рівні спотворень, ніж у звичайному класі D. Однак і коштують подібні пристрої досить дорого.

— G. Різновид аналогових підсилювачів, призначена для збільшення ККД подібних пристроїв і, відповідно, забезпечення високої потужності. Конструкція моделей класу G заснована на тому, що підсилювач дуже рідко використовується на повну потужність. Для оптимізації роботи в таких моделях використовується два варіанти напруги для живлення вихідного каскаду, що перемикаються залежно від рівня (простіше кажучи — гучності) сигналу на вході. При невисокій гучності використовується низьковольтний, а для забезпечення високої потужності пристрій перекладається на високовольтний. Це не тільки значно підвищує ККД, але і забезпечує хорошу якість звуку, однак самі підсилювачі складні за конструкцією і дороги.

Номінальна потужність, що видається підсилювачем на один канал при підключенні до нього навантаження (динаміків) номінальним опором 2 Ом. Детальніше див. «Ном. потужність каналу (при 1 Ом)».

Номінальна потужність, що видається підсилювачем на один канал при підключенні до нього навантаження (динаміків) номінальним опором 4 Ом. Детальніше див. «Ном. потужність каналу (при 1 Ом)».

Можливість змінювати характеристики вихідного сигналу підсилювача з таким розрахунком, щоб підлаштовувати їх під динаміки з різним номінальним опором. Опір (імпеданс) є однією з найважливіших характеристик, що визначають сумісність акустики і підсилювача; детальніше про нього див. «Максимальний опір». Тут же відзначимо, що подібна підстроювання значно розширює можливості вибору акустичних систем, оскільки знімає жорсткі вимоги щодо імпедансу (хоча не обов'язково дає повну свободу; докладніше див. там само). Однак номінальна потужність вихідного сигналу при різних опорах буде відрізнятися; зазвичай це прописується в характеристиках у вигляді конкретних значень для кожного варіанта, передбаченого в конструкції.

Найбільша потужність вихідного сигналу, забезпечуваного підсилювачем. Варто відзначити, що даний показник не стандартизований, і різні виробники можуть розуміти під ним різні величини — наприклад, найбільшу потужність короткочасних, в частки секунди, піків (стрибків потужності), найбільшу потужність, яку підсилювач здатний перенести протягом декількох секунд, або навіть потужність, при якій пристрій вийде з ладу. Тому порівнювати різні моделі між собою за максимальної потужності не має сенсу. А ось при підборі акустики під підсилювач (або навпаки) даний параметр може виявитися дуже корисним: бажано, щоб максимальна потужність динаміка була вищою, ніж у підсилювача, як мінімум в два рази. Це знизить ризик того, що стрибок потужності зашкодить акустику.

Діапазон частот звуку, який здатний обробляти підсилювач. Стандартним діапазоном чутності людського вуха вважається 16 – 20000 Гц, проте у деяких людей ці межі можуть бути значно ширше. Крім того, низькочастотні коливання, вже нечутні вухом, але максимально близькі до нижнього порогу чутності, при великій потужності звуку сприймаються всією поверхнею тіла, що створює враження максимально насиченого звуку (хоча з цим потрібно дотримуватися обережності, тому що інфразвук може погано впливати на самопочуття).

Загалом чим ширший частотний діапазон підсилювача — тим багатше звучання, яке він може забезпечити. Однак це не є однозначною гарантією високої якості звуку — багато що залежить також від амплітудно-частотної характеристики, співвідношення сигнал/шум (див. нижче) та інших особливостей конкретного пристрою. Так і підключені динаміки повинні також відповідати цьому діапазону — інакше сигнал буде «обрізаний».

Також відзначимо, що у багатьох моноблоків (див. «Кількість каналів») верхня межа діапазону проходить на рівні всього в декілька сотень Гц — ці моделі призначені для використання з сабвуферами, і високі частоти для них були б непотрібним надмірністю.

Один з основних параметрів, що визначають якість звучання підсилювача загалом: він описує співвідношення корисного сигналу (простіше кажучи, «чистого звуку) і різних сторонніх шумів. При цьому враховуються практично всі шуми — як зумовлені зовнішніми причинами (наприклад, електричними «наведеннями»), так і створювані самим пристроєм (наприклад, за рахунок нагріву під час роботи). Відповідно, чим вище співвідношення сигнал/шум — тим менше чутливість різних перешкод і тим чистішою виходить звук (зрозуміло, при нормальних параметрах роботи). Середнім показником для автоакустики вважається 95-100 дБ, проте в сучасних моделях це значення може бути відчутно вище.

Водночас цей параметр не є критичним для моноблоків, розрахованих на сабвуфери — більшість перешкод є високочастотними і на низькочастотному динаміку будуть просто не чути. Якість звуку в цьому випадку сильно залежить від характеристик динаміка (набагато більше, ніж у багатоканальних моделях), і з «безшумністю» підсилювача пов'язано слабо.

- DSP процесор. Процесор цифрової обробки звуку підвищує загальну якість звучання та забезпечує додаткові можливості щодо його регулювання. Одна з найважливіших функцій DSP – тимчасова корекція: вона дає змогу так налаштувати роботу акустики, щоб звук динаміків, розташованих на різній відстані від користувача, доходив до нього одночасно. Подібне узгодження помітно покращує враження від звучання.

Наявність процесора помітно позначається на ціні підсилювача, проте здебільшого це виправдана плата за якість звуку. А ось однозначним недоліком «процесорних» моделей є складність у монтажі та налаштуванні, для цього найкраще звернутися до фахівця.

— Регулювання фаз. Можливість зміщувати сигнали, що надходять на різні канали підсилювача, по фазі відносно один одного; зсув по фазі в даному випадку — це невелике, в долі секунди, запізнювання сигналу на одному з каналів відносно іншого. Необхідність подібного встановлення пов'язана з тим, що колонки на різних каналах (включаючи сабвуфер) можуть перебувати на різній відстані від слухача; через це, а також через особливості обробки сигналу, звук від них може доходити з деякою розсинхронізацією. За рахунок регулювання фаз можна усунути це явище і досягти максимально якісного звучання.

— Високовольтний вхід. Такий вхід стане в нагоді в тому випадку, якщо в магнітолі відсутній спеціальний роз'єм (лінійний вихід) для підсилювача — він до...зволяє використовувати при підключенні сигнал, що йде на динаміки. Такий сигнал значно потужніший, ніж на лінійному виході, і виведення його на штатний лінійний вхід підсилювача може зіпсувати пристрій; високовольтний вхід без проблем впорається з завданням. Потрібно враховувати, однак, що високовольтне підключення є скоріше запасним варіантом, ніж повноцінною заміною лінійного входу. Річ у тім, що до надходження на зовнішній підсилювач сигнал проходить через власний підсилювач магнітоли, що вносить додаткові спотворення.

— Функція посилення басу (Bass Boost). Як випливає з назви, ця функція призначена для посилення звуку на низьких частотах, що забезпечує більш потужне, насичене звучання басу. Вона буде особливо корисна, якщо підсилювач планується використовувати з сабвуфером. Найбільш прості варіанти передбачає посилення басу без регулювань, більш прогресивні моделі дають змогу підлаштувати діапазон частот і ступінь посилення.

— Фільтр інфранизьких частот (ФІНЧ). Ця функція актуальна насамперед при підключенні підсилювача до сабвуфера; вона дозволяє звести до мінімуму відтворюваний інфразвук — коливання, частота яких нижча порога чутності людини. Цілей у такого регулювання кілька. По-перше, інфразвук високої потужності може стати причиною поганого самопочуття і навіть проблем зі здоров'ям. По-друге, на його відтворення буде витрачатися частина потужності, що негативно позначиться на чутному звуці. По-третє, наднизькі частоти сильно зношують дифузор і можуть навіть пошкодити динамік. У деяких підсилювачах ФІНЧ має підстроювання по частотах.

— Фільтр низьких частот (ФНЧ). Завдяки цій функції користувач може окремо змінювати гучність звучання низьких частот, підлаштовуючи звук під власні уподобання та особливості обстановки. Особливо вона буде корисна, якщо підсилювач використовується і для основної акустики, і для сабвуфера — фільтр НЧ фактично буде працювати як регулятор гучності для останнього.

— Фільтр високих частот (ФВЧ). Фільтр високих частот використовується для тонкого налаштування звучання — він дозволяє окремо регулювати гучність високих частот, не зачіпаючи інші, і міняти таким чином їхню частку в загальній звуковій картині.

Можливість підключення до підсилювача пульта ДУ. Зазначимо, що функціонал пультів для підсилювачів відчутно відрізняється від інших типів електроніки. По-перше, підключення найчастіше здійснюється провідним способом. По-друге, сам пульт забезпечує мінімум регулювань — найчастіше він керує тільки функцією Bass Boost (див. «Функції»), даючи змогу оперативно підлаштувати рівень баса залежно від відтвореного треку. Однак управління з пульта все одно відчутно зручніше, ніж зміна налаштувань панелі на корпусі підсилювача.