Порівняння Denon RCD-M40 vs Yamaha CRX-332

Коефіцієнт гармонійних спотворень (гармонік), що видається CD-програвачем на виході.

Даний параметр, поряд з описаним вище співвідношенням сигнал/шум, характеризує загальну якість звучання плеєра. Він обчислюється діленням загальної суми гармонік на величину основного сигналу при частоті відтвореного звуку 1 кГц, і виражається у відсотках. Значні рівні гармонік призводять до погіршення звучання — від загального відчуття «грубість» і «зайвої щільності» звуку до появи явно чутних перешкод; відповідно, чим нижче коефіцієнт гармонійних спотворень — тим краще. У відносно недорогих CD-програвачах даний показник вимірюється десятими частками відсотка, в топових моделях може не перевищувати декількох тисячних відсотка.

Входи, які передбачені в конструкції CD-програвача.

Зазначимо, що конкретне використання входів, які використовуються для передачі звуку залежить від моделі. Так, в одних випадках передбачається можливість обробки звуку вбудованими засобами CD-програвача (регулювання балансу, частот тощо); в інших — переклад сигналу з аналогового формату в цифровий або навпаки (наприклад, трансляція на акустику звуку з оптичного виходу Blu-гау програвача), в третіх — запис вхідного сигналу в реальному часі, і т. ін. А ось у службових призначення роз'ємів цілком однозначне.

Конкретні різновиди входів можуть бути такими:

— Mini-Jack (3.5 мм). Стандартний роз'єм, який широко застосовується в сучасній аудіотехніці та іншій електроніці, переважно портативній. Технічно вхід mini-Jack може використовуватися для різних типів сигналу, однак на практиці в CD-програвачах він найчастіше відіграє роль лінійного інтерфейсу і використовується переважно для підключення згаданої портативної техніки — наприклад, аудіоплеєрів.

— Критичний. Службовий вхід, який застосовується для автоматичного включення CD-програвача. Якщо підключити цей вхід до тригерного виходу іншого компонента аудіосистеми (наприклад, аудіоресивера), цей компонент при включенні буде подавати керуючий сигнал на програвач і «будити» його. Іншими словами, керуючий пристрій і програвач будуть включатися одночасно, по натисн...енню однієї кнопки — це зручніше, ніж включати обладнання окремо.

— Коаксіальний S/P-DIF. Інтерфейс для передачі звуку в цифровому форматі. Дозволяє працювати з багатоканальним звуком до формату 7.1 включно. Технічно є електричним різновидом S/P-DIF; від описаного нижче оптичного відрізняється, з одного боку, більшою чутливістю до електромагнітних перешкод, з іншого — менш делікатним сполучним кабелем. Відзначимо, що даний інтерфейс використовує роз'єми RCA і коаксіальний кабель. Однак, на відміну від «звичайних» аналогові RCA (див. вище), в даному випадку всі звукові канали передаються по одному кабелю, а сам дріт повинен бути екранованим — при підключенні через звичайний дріт велика ймовірність виникнення викривлень внаслідок перешкод.

— Оптичний. Модифікація стандарту S/P-DIF (див. вище), що передбачає передачу сигналу через оптоволоконний кабель TOSLINK. Будучи ідентичним коаксіальному інтерфейсу за можливостями передачі звуку, оптичне з'єднання водночас абсолютно несприйнятливе до електромагнітних перешкод, що дає змогу досягти надзвичайно високої точності сигналу. Недоліком даного з'єднання можна назвати крихкість кабелю — він не допускає різких перегинів і сильного тиску, це може призвести до пошкодження оптоволокна.

— Балансний цифровий (AES/EBU). Вихід для передачі цифрового аудіосигналу у балансному форматі. Такий формат забезпечує перешкодостійкість навіть при великій довжині кабелю, що особливо важливо в професійному застосуванні; власне, наявність входу AES/EBU говорить про досить високий клас пристрою. Технічно цей інтерфейс може використовувати різні роз'єми, проте в CD-програвачах зазвичай застосовуються гнізда і штекери XLR. Від «звичайного» (аналогового) XLR таке підключення відрізняється, власне, цифровим форматом.

— RCA. Аналогічно виходам RCA (див. вище), в даному випадку мова йде про інтерфейс для передачі аналогового сигналу у форматі «по одному дроту на канал», а за один вхід вважається пара роз'ємів — під лівий і правий канал стереозвуку.

— Вхід управління (ІК). Роз'єм для підключення зовнішнього інфрачервоного приймача дистанційного керування. При правильному розміщенні такий приймач дасть змогу використовувати пульт ДК навіть у тих місцях, звідки сигнал з пульта не може дістати до основного (вбудованого) датчика — наприклад, в іншій кімнаті. Відзначимо, що в якості зовнішніх приймачів можуть застосовуватися не тільки окремі датчики, але й інші компоненти системи, сумісні з пультом ДУ — наприклад, ресивери або тюнери.

— BNC. Різновид коаксіального роз'єму, який застосовується для різних цілей. Втім, конкретно в даному випадку вхід BNC найчастіше передбачається для роботи із зовнішнім тактовим генератором, що відповідає за синхронізацію імпульсів цифрового аудіосигналу. Необхідність у застосуванні такого обладнання обумовлена тим, що при передачі сигналу між компонентами аудіосистеми з різних причин можуть виникати відхилення імпульсів по часу. Це явище називають «джитер». Відхилення, здавалося б, дуже невеликі (вимірюються пікосекундами), однак навіть така дрібниця може помітно погіршити якість звуку і підвищити рівень шумів. Щоб уникнути цього в аудіосистемах преміумкласу може використовуватися зовнішній тактовий генератор: передаючи службові імпульси на інші компоненти, він задає «загальний ритм», під який рухаються пакети даних, і запобігає розсинхронізацію. Для підключення такого генератора зазвичай передбачається вхід BNC. Втім, в деяких моделях цей роз'єм може застосовуватися і як цифровий аудіовхід, аналогічний описаному вище S/P-DIF.

— XLR. Формально XLR — це назва роз'єму, що має круглу форму, кілька штирків і фіксатор для утримання штекера в гнізді. Проте в цьому разі мова йде про цілком конкретному інтерфейсі: аудіовході з штекером, який має три штирьки, що використовується для балансного підключення аналогового сигналу. Особливість такого підключення полягає в тому, що роль фільтра перешкод грає сам кабель, що дозволяє з високою достовірністю передавати аудіосигнал навіть по досить довгому дроту. При цьому для звичайної побутової аудіотехніки така достовірність потрібна рідко, тому XLR прийнято вважати професійним роз'ємом. Відзначимо, що, як і у RCA, в даному випадку через один роз'єм передається один канал звуку, і стандартно вхід XLR складається з двох гнізд (для стереосигналу).

Найбільша номінальна потужність сигналу, яку CD-програвач з вбудованим підсилювачем (див. вище) може видати на кожен канал без перевантаження. Номінальною називають середню (середньоквадратичну) потужність звуку, що видається протягом певного проміжку часу; окремі стрибки потужності можуть бути значно вищими, проте основним вважається все ж даний показник.

По потужності найчастіше оцінюють загальну гучність звучання плеєра: чим потужніший підсилювач — тим голосніше можуть грати підключені до нього колонки. Однак цим застосування даного параметра не обмежується. Бажано, щоб номінальна потужність акустичної системи, яка підключається до програвача була не нижче, ніж у підсилювача — інакше під час роботи на великій гучності це може призвести до пошкодження колонок. З іншого боку, варто мати на увазі, що в міру наближення до граничної потужності зростає кількість спотворень, що вносяться до звучання: наприклад, підсилювач на 200 Вт на половинній потужності буде звучати чистіше, ніж 100-ватний на повній. Тому для забезпечення максимально чистого звуку має сенс використовувати потужні підсилювачі, які працюють на невисокій (за своїми мірками) гучності.

Зазначимо, що при різному опорі навантаження потужність на канал також буде різною; тому при вказівці даного параметра часто уточнюється, для якої акустики (на 2, 4, 6 або 8 Ом) актуальне вказане значення.

Потужність, споживана CD-програвачем. Зазвичай, якщо у примітках не вказано іншого, в даному випадку мається на увазі потужність під час роботи у штатному режимі. Варто мати на увазі, що фактичне енергоспоживання в конкретний момент часу може відрізнятися від даного показника — наприклад, під час роботи моделі з власним підсилювачем потужності (див. «Вбудований підсилювач») на малій гучності або навпаки, при відтворенні композиції з різкими стрибками гучності. Тим не менш, при організації живлення аудіосистеми необхідно орієнтуватися саме на цей показник.

Зазначимо, що споживання енергії не може бути нижче, ніж потужність вбудованого підсилювача (за його наявності, див. вище). Проте деякі виробники можуть йти на хитрощі — наприклад, вказувати енергоспоживання тільки в режимі підсилювача. Внаслідок цього вказана в характеристиках споживана потужність виявляється значно нижче фактичного значення при включеному підсилювачі (а іноді — навіть нижче, ніж номінальна потужність одного тільки підсилювача). У таких випадках фактичне енергоспоживання можна оцінити, склавши заявлену споживану потужність з потужністю підсилювача і взявши запас у 20 – 30% на втрати енергії за рахунок неідеального ККД електронних схем. Наприклад, для моделі на 50 Вт з підсилювачем 2х60 Вт це значення складе порядку 200 ... 220 Вт (50+2х60=170, плюс поправка на втрати).

Наявність в конструкції CD-програвача дворядкового дисплея — точніше, дисплея має більше одного рядка; назва «дворядковий» є умовним, рядків на екрані може бути і більше. У будь-якому разі ця особливість забезпечує більше можливостей, ніж у більш простого однорядкового екрану: наприклад, одночасно з номером і назвою треку може відображатися програне/залишився час, вибраний профіль еквалайзера і т. ін.