Порівняння Realme 6 128 ГБ / 4 ГБ vs Meizu 16th 128 ГБ / 8 ГБ

Характеристики основного (а найчастіше — і єдиного дисплея, встановленого в апараті.

Крім основних властивостей, таких, як діагональ, роздільна здатність (за нею екрани умовно діляться на HD, Full HD, Quad HD і UltraHD), тип матриці (найчастіше IPS, OLED, AMOLED, Super AMOLED, Dynamic AMOLED), в цьому списку можуть вказуватися і специфічніші особливості. Серед них — форма поверхні (плоска або вигнута), наявність і версія покриття Gorilla Glass(включаючи топові v6 і Victus), підтримка HDR і частота розгортки (частота вище 60 Гц вважається високою, а саме частота 90 Гц, 120 Гц і 144 Гц). Ось детальніший опис характеристик, актуальних для сучасних дисплеїв:

— Діагональ. Традиційно діагональ екрану вказується у дюймах. Більший екран зручн...іше у використанні: на ньому міститься більше інформації, а саме зображення краще читається. Зворотною стороною збільшення діагоналі є збільшення габаритів пристрою. На сьогодні маленькими вважаються смартфони з екранами 5" та менше. 5.6 – 6" та до 6.5" — це вже середній формат, також чимало сучасних моделей має розмір 6.5". Класичним телефонам без сенсорних дисплеїв велика діагональ не потрібна – в них вона зазвичай не перевищує 3".

— Роздільна здатність. Роздільна здатність екрана вказується виходячи з його розмірів по вертикалі та горизонталі в точках (пікселях). Чим більші ці розміри (при тій же діагоналі) — тим більш деталізованою і згладженою виглядає картинка і тим менше на ній помітні окремі пікселі. З іншого ж боку, збільшення роздільної здатності підвищує вартість самого дисплея, та й вимоги до апаратної частини телефону. Також варто зазначити, що одна і та ж роздільна здатність на екранах різного розміру виглядає по-різному; так що при оцінюванні деталізації варто враховувати не тільки цей параметр, але і кількість PPI (див. нижче).

— PPI. Щільність точок (пікселів) на екрані апарата. Вказується за кількістю точок на дюйм (points per inch) — кількістю пікселів на кожен горизонтальний або вертикальний відрізок в 1". Цей показник залежить одночасно від діагоналі і роздільної здатності, однак у результаті саме кількість PPI визначає, наскільки згладженим і деталізованим виходить зображення на дисплеї. Для порівняння зазначимо, що на відстані близько 25 – 30 см від очей щільність 300 PPI і більше робить окремі пікселі практично непомітними для людини з нормальним зором, картинка сприймається як цілісна; на більших відстанях подібний ефект помітний і при меншій щільності точок.

— Тип матриці. Технологія, за якою виконана матриця екрану. Цей параметр вказується тільки для відносно прогресивних дисплеїв, що перевершують за характеристиками найпростіші РК-екрани кнопкових телефонів. Найбільшого поширення в наш час набули такі типи матриць:

• IPS. Найпопулярніша технологія для екранів сучасних смартфонів. Забезпечує досить високу якість зображення, кути огляду і швидкість відгуку, хоча і дещо поступається за цими параметрами багатьом більш прогресивним варіантами (див. нижче). З іншого боку, IPS має і важливі переваги: довговічність, рівномірний знос, а також досить невисоку вартість. Завдяки цьому такі екрани можна зустріти у всіх категоріях смартфонів — від бюджетних до топових.
• AMOLED. Технологія матриць на основі органічних світлодіодів (OLED), розроблена компанією Samsung. Однією з ключових відмінностей таких матриць від більш традиційних дисплеїв є те, що вони не потребують зовнішнього підсвічування: кожен піксель сам по собі є джерелом світла. Через це енергоспоживання такого екрану залежить від особливостей відображуваного зображення, однак в цілому воно виходить досить невисоким. Крім того, AMOLED-матриці характеризуються широкими кутами огляду, відмінними показниками яскравості і контрастності, високою якістю передачі кольору і невеликим часом відгуку. Завдяки цьому подібні екрани продовжують застосовуватися в сучасних смартфонах, незважаючи на появу прогресивніших технологій; їх можна зустріти навіть в моделях топового сегмента. Головним недоліком даної технології є відносно висока вартість і нерівномірний знос пікселів: точки, які довше і частіше працюють на високій яскравості, вигорають швидше. Втім, зазвичай цей ефект стає помітний лише через кілька років інтенсивного використання — термін, який можна порівняти з експлуатаційним ресурсом самого смартфона.
• AMOLED (LTPO). Прогресивний різновид AMOLED-панелей з можливістю динамічного підлаштування частоти оновлення залежно від завдань, що виконуються. Абревіатура LTPO (Low Temperature Polycrystalline Oxid) розшифровується як «низькотемпературний полікристалічний оксид». За цим терміном стоїть комбінація традиційної технології LTPS і тонкого шару TFT оксидної плівки з додаванням гібридно-оксидного полікристалічного кремнію для управління ланцюгами перемикання розгортки. Панелі AMOLED (LTPO) значно знижують рівень енергоспоживання гаджета. Так, під час активних дій екран пристрою використовує максимальну або високу частоту оновлення, а під час перегляду картинок або читання тексту дисплей знижує показник до мінімуму.
• Super AMOLED. Поліпшена версія описаної вище технології AMOLED Одним з ключових удосконалень стало те, що в екранах Super AMOLED немає прошарку повітря між сенсорним шаром і розташованим під ним дисплеєм. Це дало змогу ще більше підвищити яскравість і якість картинки, збільшити швидкість і надійність спрацьовування сенсора і одночасно знизити енергоспоживання. Недоліки у таких матриць ті ж, що і в оригінальних AMOLED. В цілому вони отримали досить широке розповсюдження; більшість смартфонів з подібними екранами належать до середньої та топової категорії, проте зустрічаються і бюджетні моделі.
• OLED. Різні типи матриць, засновані на використанні органічних світлодіодів; по суті — аналоги AMOLED і Super AMOLED, що випускаються не Samsung, а іншими компаніями. Конкретні особливості таких екранів можуть бути різними, однак в більшості своїй вони, з одного боку, дорожче популярних IPS, з іншого — забезпечують вищу якість зображення (включаючи яскравість, контрастність, кути огляду і достовірність передачі кольору), а також споживають менше енергії і мають невелику товщину. Головні недоліки OLED-екранів – висока ціна (яка, втім, постійно знижується в міру розвитку та вдосконалення технології), а також схильність органічних пікселів до вигоряння при тривалій трансляції статичних зображень або картинки зі статичними елементами (панель повідомлень, екранні кнопки тощо).
• OLED (полімерний). Екрани на органічних світлодіодах (OLED), в яких для основи використовується не скло, а прозорий полімерний матеріал. Підкреслимо, що мова йде саме про основу матриці; зверху вона прикривається таким же склом, як і в інших типах екранів. В будь-якому разі, подібна конструкція дає ряд переваг у порівнянні з традиційними «скляними» матрицями: вона забезпечує додаткову стійкість до ударів і відмінно підходить для створення вигнутих дисплеїв. З іншого боку, за оптичними властивостями пластик все ж таки не дотягує до скла; так що екрани даного типу за якістю зображення нерідко поступаються своїм «одноліткам», виконаним за традиційною OLED-технологією, а при подібній якості картинки – коштують помітно дорожче.
• OLED (LTPO). OLED-матриці з адаптивною частотою оновлення, що змінюється в широкому діапазоні виходячи з задач, що виконуються. В іграх екрани з LTPO-технологією автоматично піднімають частоту розгортки до максимальних значень, при перегляді статичних зображень знижують її аж до мінімуму (від 1 Гц). У основі технології лежить традиційна LTPS-підкладка з тонкою оксидною плівкою TFT поверх основи тонкоплівкових транзисторів. Можливість контролю потоків електронів забезпечує динамічне управління частотою оновлення. Конкурентною перевагою OLED (LTPO) можна назвати знижене споживання енергії.

Крім цього, екрани в сучасних смартфонах можуть виконуватися за такими технологіями:

• PLS. Варіація технології IPS, створена компанією Samsung. За деякими показниками, зокрема, яскравістю, контрастністю і кутами огляду — перевершує оригінал, при цьому обходиться дешевше у виробництві і дає змогу створювати гнучкі дисплеї. Втім, з низки причин особливою популярністю не користується.
• Super AMOLED Plus. Подальший розвиток описаної вище технології Super AMOLED. Дає змогу створювати ще яскравіші, контрастніші і водночас більш тонкі та енергоефективні екрани. Втім, найчастіше такі екрани в наш час позначаються просто як «Super AMOLED», без приставки «Plus».
• Dynamic AMOLED. Ще одне вдосконалення AMOLED, представлене в 2019 році. Основними особливостями таких матриць є збільшена яскравість без значного зростання енергоспоживання, а також 100 % охоплення колірного простору DCI-P3 і сумісність з HDR10+; останні два моменти, зокрема, дають змогу максимально якісно відтворювати на таких екранах сучасне високобюджетне кіно. Головний недолік Dynamic AMOLED традиційний — висока ціна; так що зустрічаються такі матриці переважно в топових моделях.
• Super Clear TFT. Спільна розробка Samsung і Sony, яка з'явилася як вимушена альтернатива Super AMOLED-матрицям (попит на них певний час значно перевищував можливості з виробництва). Правда, якість зображення у Super Clear TFT трохи нижче — зате і у виробництві такі матриці помітно простіші і дешевші, а за характеристиками вони все ж перевершують більшість IPS-екранів. Втім, у наш час дана технологія зустрічається рідко, поступаючись позиціями AMOLED в різних версіях.
• Super LCD. Ще одна альтернатива різним видам технології AMOLED; застосовується переважно в смартфонах HTC. Аналогічно Super AMOLED, в таких екранах немає зайвого повітряного прошарку, що позитивно позначається як на якості зображення, так і на чіткості спрацьовувань сенсора. Помітною перевагою Super LCD є хороша енергоефективність, особливо при відображенні яскравого білого кольору; а ось за загальною насиченістю кольорів (включаючи чорний) дана технологія помітно поступається AMOLED.
• LTPS. Прогресивний різновид TFT-матриць, створений на основі так званого низькотемпературного полікристалічного кремнію. Дає змогу без особливих труднощів створювати екрани з дуже високою щільністю пікселів (понад 500 PPI — див. вище), досягаючи високих роздільних здатностей навіть при невеликій діагоналі. Крім того, частину управляючої електроніки можна вбудувати прямо в матрицю, зменшивши загальну товщину дисплея. Головним недоліком LTPS є порівняно висока вартість, однак у наш час такі екрани можна зустріти навіть в бюджетних смартфонах.
• S-PureLED. Технологія, яка створена компанією Sharp і застосовується переважно в її смартфонах. Власне, технологія самих матриць в даному разі носить назву S-CG Silicon TFT, а S-PureLED — це назва спеціального шару, що застосовується для підвищення прозорості. S-CG Silicon TFT позиціонується творцями як модифікація описаної вище технології LTPS, що дає змогу ще більше збільшити роздільну здатність дисплея і водночас вбудувати в нього більше управляючої електроніки (аж до цілого «процесора на склі») без збільшення товщини. Зрозуміло, і коштують такі екрани недешево.
• E-Ink. Матриці на основі так званих «електронних чорнил» — технології, поширеної насамперед в електронних книгах. Головна особливість такого екрана полягає в тому, що при його роботі енергія витрачається тільки на зміну зображення; нерухома картинка живлення не потребує і може залишатися на дисплеї навіть при повній відсутності енергії. Крім того, за замовчуванням E-Ink матриці не світяться найбільш, а відображають зовнішній світ — так що власне підсвічування для них не обов'язкове (хоча воно може передбачатися для роботи в сутінках і темряві). Все це забезпечує солідну економію енергії; а для деяких користувачів такі екрани чисто суб'єктивно більш комфортні і менш втомлюючі, ніж традиційні матриці. З іншого боку, технологія E-Ink має і серйозні недоліки — це насамперед великий час відгуку, а також складність і дорожнеча кольорових дисплеїв в поєднанні з низькою якістю передачі кольору на них. У світлі цього в смартфонах такі матриці є дуже рідкісним і екзотичним варіантом.

— Частота розгортки. Максимальна частота оновлення дисплея, іншими словами — найбільша частота кадрів, яку він здатний ефективно відтворити. Чим вище цей показник — тим більш плавним і згладженим виходить зображення, тим менше помітні «ефект слайдшоу» і розмиття предметів при русі на екрані. Водночас варто враховувати, що частота оновлення 60 Гц, підтримувана практично будь-яким сучасним смартфоном, цілком достатня для більшості задач; навіть відеоролики високої чіткості у наш час майже не використовують більшу частоту кадрів. Тому частота розгортки в нашому каталозі спеціально уточнюється переважно для екранів, здатних видати понад 60 Гц (в деяких моделях — до 240 Гц). Така висока частота може стати в нагоді в іграх і деяких інших задачах, також вона поліпшує загальне враження від інтерфейсу ОС і додатків — рухомі елементи в таких інтерфейсах переміщуються максимально плавно і без змазування.

— HDR. Технологія, що дає змогу розширити динамічний діапазон екрану. У даному рази мається на увазі діапазон яскравості — простіше кажучи, наявність HDR дає змогу екрану відображати більш яскравий білий і більш темний чорний колір, ніж на дисплеях без підтримки цієї технології. На практиці це дає помітне підвищення якості картинки: поліпшується насиченість і достовірність передачі різних кольорів, а деталі на дуже світлих або темних ділянках кадру не «тонуть» в білому або чорному кольорі. Однак всі ці переваги стають помітні лише за умови, що відтворюваний контент першопочатково записаний в HDR. В наш час застосовується декілька різновидів цієї технології, ось їх особливості:

• HDR10. Історично перший зі споживчих HDR-форматів, надзвичайно популярний і в наші дні: зокрема, підтримується практично всіма стрімінговими сервісами з HDR-контентом і стандартно застосовується для такого контенту на дисках Blu-ray. Забезпечує глибину кольору в 10 біт (більше мільярда відтінків). При цьому на апаратах з цією технологією можна відтворювати контент формату HDR10+ (див. нижче) — хіба що його якість буде обмежуватися можливостями оригінального HDR10.
• HDR10+. Удосконалена версія HDR10. При тій же глибині кольору (10 біт) використовує так звані динамічні метадані, що дають змогу передавати інформацію про глибину кольору не тільки для груп з декількох кадрів, але і для окремо взятих кадрів. Завдяки цьому досягається додаткове покращення передачі кольору.
• Dolby Vision. Прогресивний стандарт, що використовується, зокрема, у професійному кінематографі. Дає змогу досягти глибини кольору в 12 біт (майже 69 млрд відтінків), використовує згадані вище динамічні метадані, до того ж дає змогу передавати в одному відеопотоці відразу два варіанти зображення – HDR і звичайне (SDR). При цьому Dolby Vision заснований на тій же технології, що і HDR10, тому в сучасній електроніці даний формат нерідко поєднується з HDR10 або HDR10+.

– Підтримка DC Dimming. Дослівно з англійської Direct Current Dimming перекладається як затемнення постійним струмом. Ця технологія покликана мінімізувати мерехтіння в OLED та AMOLED-екранах, що, зі свого боку, знижує навантаження на зоровий апарат користувача та береже зір. Ефект відсутності мерехтіння досягається за допомогою прямого управління яскравістю світлодіодів системи підсвічування шляхом зміни величини напруги, що подається на них. За рахунок цього забезпечується зменшення інтенсивності світіння екрану.

— Вигнутий екран. Екран, що має загнуті краї, на які заходить відображуване зображення. Іншими словами, вигнутим у даному випадку є не лише скло, але й частина активної матриці. Дисплеї, у яких вигин мають обидва краї, іноді позначають терміном «2.5 D-скло»; також зустрічаються апарати, де екран вигнутий тільки з одного боку. У будь-якому разі ця особливість надає смартфону цікавого зовнішнього вигляду і покращує видимість зображення з деяких ракурсів, однак помітно позначається на вартості і може створювати незручності при утриманні (особливо без чохла). Так що перед купівлею моделі з таким оснащенням в ідеалі варто потримати апарат в руці і переконатися, що він достатньо зручний.

— Скло Gorilla Glass Спеціальне високоміцне скло, яке використовується в якості покриття дисплея. Характеризується витривалістю та стійкістю до подряпин, у багато разів перевершує звичайне скло за цими показниками. Широко застосовується в смартфонах, де великі розміри екранів висувають підвищені вимоги до надійності покриття. В сучасних телефонах можуть зустрічатися різні версії цього скла, ось особливості різних варіантів:

• Gorilla Glass v3. Найстаріша з актуальних на сьогодні версій — випущена в 2013 році; зараз зустрічається переважно серед недорогих або застарілих пристроїв. Тим не менш, у цього покриття є й безперечні переваги: це перше покоління Gorilla Glass, де творці зробили помітний акцент на стійкості до подряпин від ключів, монет та інших предметів, з якими телефон може «зіткнутися» в кишені або сумці. За цим показником версія v3 залишалася неперевершеною аж до випуску Gorilla Glass Victus в 2020 році.
• Gorilla Glass v4. Версія, що вийшла в 2014 році. Ключовою особливістю стало те, що при розробленні цього покриття основну увагу було приділено стійкості до ударів (тоді як попередні покоління робили упор переважно на опір подряпинам). У результаті скло вийшло вдвічі міцніше, ніж у версії 3, притому що його товщина становить всього 0,4 мм. Але ось стійкість до подряпин, порівняно з попередником, дещо знизилася.
• Gorilla Glass v5. Удосконалення «горили» випущене в 2016 році і спрямоване на подальше підвищення стійкості до ударів. Згідно з даними розробників, скло версії v5 вийшло в 1,8 рази міцніше попередника, воно залишалося цілим у 80 % падінь з висоти до 1,6 м «обличчям вниз» на шорстку поверхню (а гарантована ударостійкість становить 1,2 м). Також дещо покращилася стійкість до подряпин, однак до показників v3 цей матеріал все одно не дотягує.
• Gorilla Glass v6. Версія, представлена в 2018 році. Для цього покриття заявлено підвищення міцності в 2 рази в порівнянні з попередниками, а також здатність переносити багатократні падіння на тверду поверхню (при випробуваннях скло v6 успішно перенесло 15 падінь з висоти 1 м). Максимальна висота падіння (однократного) з гарантованим збереженням цілісності заявлена на рівні 1,6 м. Стійкість до подряпин поліпшень практично не отримала.
• Gorilla Glass 7. Початкова назва для Gorilla Glass Victus — див. нижче.
• Gorilla Glass Victus. «Спадкоємець» Gorilla Glass 6, випущений влітку 2020 року. У цьому покритті творці приділили увагу не тільки підвищенню загальної міцності, але і поліпшенню стійкості до подряпин. За останнім показником Victus перевершує навіть версію v3, не кажучи вже про більш чутливі матеріали (а порівняно з v6 заявлено підвищення стійкості до подряпин в два рази). Що стосується міцності, то вона дає змогу гарантовано переносити однократні падіння з висоти до 2 м, а також до 20 послідовних падінь з висоти до 1 м.

Як правило, для захисту екранів сучасних смартфонів застосовуються спеціальні особливо міцні шибки. Таке покриття може виявитися в кілька разів міцнішим за звичайне скло і відрізняється підвищеною стійкістю до подряпин і ударів.

За рідкісними винятками, в сегменті мобільних пристроїв домінує продукція компанії Corning - відоме скло Gorilla Glass. Зустріти можна кілька поколінь цього скла, ось їх основні особливості:

- Gorilla Glass v3 (2013 рік). Незважаючи на «поважний вік», відрізняється високою стійкістю до подряпин — перевершити цей показник вдалося лише через 7 років у версії Victus.

- Gorilla Glass v4 (2014 рік). Порівняно з попередньою версією має вдвічі більшу стійкість до ударів у поєднанні із меншою товщиною (0.4 мм). А ось стійкість до подряпин дещо знизилася.

- Gorilla Glass v5 (2016 рік). Поліпшення в цій версії торкнулися подальшого підвищення міцності - вона в 1.8 разів вища, ніж у попередника, і дає змогу гарантовано переносити падіння з висоти 1.2 м (а також до 80% падінь з висоти 1.6 м, що відповідає рівню людського вуха).

- Gorilla Glass v6 (2018 рік). Ще одна версія з упором збільшення ударостійкості. Вдвічі міцніше за 5-у версію, гарантовано витримує одноразові падіння з висоти 1.6 м і багаторазові (до 15 разів поспіль) з висоти 1 м.

- Gorilla Glass v7 (2020 рік). 7-ма версія захисного скла від Corning отримала назву Gorilla Glass Victus та дебютувала у 2020 році. Докладніше про неї д...ив. нижче.

- Gorilla Glass Victus(2020 рік). Після v3 це перша версія Gorilla Glass, в якій вдалося перевершити показники стійкості скла до подряпин. А ударостійкість Victus заявлена на рівні 2 м при одноразовому падінні та 1 м при багаторазових (до 20 разів поспіль).

- Gorilla Glass Victus + (2022). Поліпшена модифікація захисного скла Gorilla Glass Victus, наближена до кераміки зі стійкості до подряпин. Наприклад, відповідно до мінералогічної шкали твердості Мооса скло починає дряпатися на рівні 7/10, тоді як оригінальна версія Victus дряпається на рівні 6/10.

- Gorilla Glass Victus 2 (2022). Основний упор у другій редакції Victus зробили на забезпечення максимального захисту під час падіння смартфона на бетонні поверхні — воно витримує багаторазові «приземлення» з висоти близько 1 м. Також для цього покоління заявлена ударостійкість при одноразовому падінні з 2-метрової висоти. При розробці захисного скла Gorilla Glass Victus 2 було враховано набір ваги та збільшення габаритів сучасних смартфонів.

- Gorilla Glass Armor (2024). Скло від Corning з покращеною стійкістю до утворення подряпин. Разом з тим Gorilla Glass Armor приблизно на 75% скорочує блиск екрана смартфона, забезпечуючи тим найбільш покращення якості зображення. Чверть складових у «рецептурі» приготування загартованого скла — це перероблені матеріали, що робить внесок у турботу про довкілля.

Під терміном «операційна система» в даному разі маються на увазі всі види прошивок — як повноцінні ОС на зразок iOS і Android, що застосовуються в смартфонах, так і програмні оболонки звичайних телефонів (не смартфонів). Головною відмінністю між цими двома категоріями є те, що повноцінна ОС першопочатково має більш широкий функціонал, а також дає змогу встановлювати і видаляти різні додатки — починаючи від ігор і клієнтів соціальних мереж і закінчуючи спеціалізованими інструментами на зразок фото- і відеоредакторів.

Серед сучасних смартфонів найбільшого поширення отримали дві ОС — Android і iOS. Ось докладніший опис кожної з них:

— Android. Безкоштовно ОС з відкритим вихідним кодом від Google. Використовується практично всіма сучасними виробниками, крім Apple; представлена на ринку в безлічі версій — зокрема, на сьогодні актуальні 10 Q, 10 Go Edition, 11 R, 11 Go Edition, Android 12, Android 12 Go Edition, Android 13, Android 13 Go Edition, Android 14, Android 14 Go Edition, Android 15. В...арто врахувати, що на момент виходу пристрою могла бути встановлена одна версія ОС, а на момент продажу вона могла оновитись до сучаснішої. Функціонально дана ОС примітна насамперед повноцінною багатозадачністю і великим набором доступних додатків — за обома цими моментами вона перевершує iOS; з іншого боку, в цілому якість Android-додатків трохи нижче через невисокі вимоги до них. Від початку Android має тісну інтеграцію з сервісами Google — магазином додатків і контенту Google Play, поштою Gmail, хмарним сховищем Google Диск тощо; однак можливі і винятки з цього правила. Відзначимо, що останні версії цієї ОС можна зустріти на ринку як в оригінальному вигляді, так і в одній з двох специфічних редакцій:

• - Go Edition. Модифікація Android, призначена для недорогих смартфонів зі «слабкою» апаратною частиною. І сама ОС, і стандартні додатки (Assistant, Gmail тощо) у цій редакції перероблені таким чином, щоб забезпечити надійну роботу навіть при невисокій обчислювальній потужності. При цьому розробники постаралися максимально зберегти функціонал повноцінного Android — тим не менш, деякі специфічні функції в Go Edition все ж виявилися недоступні (наприклад, стандартні карти не підтримують покрокову навігацію, також не забезпечується сумісність із системою Wear OS на смартгодиннику).
• - HMS. Редакція Android, що застосовується в смартфонах від Huawei. Через санкції США по відношенню до Китаю ця компанія не може повноцінно співпрацювати з Google — зокрема, використовувати сервіси Google (Google Mobile Services — GMS) у своїх Android-смарфонах. В якості заміни і були впроваджені HMS — Huawei Mobile Services. Ці сервіси включають ідентифікатор користувача Huawei ID, магазин додатків AppGallery, фірмові еквіваленти основних послуг від Google (асистент, браузер, хмарне сховище, музика/відео тощо), а також інструментарій для розробників додатків.

Що стосується окремих версій Android, то ось основні особливості актуальних у наш час варіантів:

• - Android 10. Версія, випущена у вересні 2019 року. У цій версії був представлений розширений набір повноекранних жестів (з можливістю оптимізації в окремих програмах, зокрема, відключення жестів на певних областях екрану, щоб уникнути конфліктів), «темний» режим екрану на рівні системи, ряд важливих оновлення безпеки (включаючи окремий стандарт шифрування для слабких пристроїв, що не підтримують формат AES на апаратному рівні), повноцінна підтримка 5G-звязку і поліпшені можливості по роботі з доповненою реальністю. Крім того, було впроваджено ряд рішень для оптимізації роботи на складаних смартфонах з гнучким екраном.
• - Android 11. Чергове масштабне оновлення, що вийшло восени 2020 року. Основні оновлення торкнулися повідомлень і сповіщень. Так, у сповіщеннях було створено окремий розділ «Розмови» для повідомлень, також з'явилася можливість відображення різного листування у вигляді «бульбашки» поверх будь-якого запущеного додатка (функція Bubbles). Був розширений функціонал режиму «Не турбувати» — тепер в нього можна додати винятки для окремих листувань. Інші важливі нововведення включають системний інструмент для запису відео з екрану, єдиний центр управління компонентами «розумного дому», швидке перемикання між відтворюючими пристроями (динамік, бездротові навушники, Smart TV тощо), вбудовану підтримку Android Auto, а також розширені можливості з управління доступом окремих додатків до тих чи інших даних.
• - Android 12. Популярна операційна система, випущена у 2021 році. Кардинальним переробкам у 12-й версії ОС Android піддали дизайн. Новоспечена концепція Material You ґрунтується на стриманих кольорових палітрах та мінімалістичних двовимірних об'єктах з розвиненою анімацією. Системна тема надалі підлаштовується під колірну гаму шпалер на робочому столі (функція Monet), а замість круглих значків налаштувань в панелі повідомлень відтепер застосовуються прямокутні плашки із закругленими краями. Дизайнери також переробили систему анімацій під час перегортання робочих столів, підключення зарядки тощо. У смартфонах під управлінням ОС Android 12 замість точної геолокації можна вибирати приблизну інформацію про місцезнаходження, а в шторці повідомлень з'явилися іконки, які сигналізують про увімкнення камери або мікрофона під час використання тих чи інших програм. Опція Privacy Dashboard розкриває відомості про те, які програми отримували доступ до камери та мікрофону. Чип NFC на борту мобільних пристроїв може відігравати роль віртуального ключа для автомобіля (Car Key). Ще одна новація в системі – виклик Google Assistant за довгим натисканням на кнопку вмикання смартфона.
• -Android 13. Популярна операційна система для мобільних пристроїв, 13-та версія якої була випущена у 2022 році. Кардинальних нововведень в Android 13 реалізовано не було, проте ОС привнесла низку корисних функцій та змін. Зокрема, концепція оформлення робочого простору Material You надалі може вибирати основні кольори зі встановлених шпалер або тем і застосовувати їх для відображення іконок по всій системі. На новий якісний рівень вийшла конфіденційність даних – в Android 13 можна налаштовувати окремі дозволи і вибирати конкретні зображення з Галереї, до яких надається доступ додатку. Для кожної програми користувач може вибирати стандартну мову інтерфейсу. Також система стала більш енергоефективною, поліпшення в ній зазнали буфер обміну даними та сканер штрих-кодів.
• -Android 13 Go. Полегшена версія операційної системи Android 13 призначена для встановлення на малопотужні смартфони. Відмінною рисою ОС є наявність спеціального алгоритму, що оптимізує обчислювальні потужності смартфона. Також у системі відсутні деякі вимогливі для «заліза» функції. В Android 13 Go з'явилася дизайнерська концепція оформлення інтерфейсу Material You, що дає змогу адаптувати колірну гаму меню відповідно до встановлених шпалер. У повній системі Android 13 версія Go запозичила функцію видачі додаткам дозволу на відправлення повідомлень і можливість змінити мову для конкретних програм.
• - Android 14. Операційна система для мобільних пристроїв, реліз якої відбувся 2023 року. Системних змін у 14-й версії ОС Android, відверто кажучи, небагато, а основний наголос у ній поставлений на гнучку кастомізацію інтерфейсу. З нововведень важливо згадати функцію показу сповіщень за допомогою спалаху або дисплея: для кожної програми надалі можна задати патерн миготіння ліхтарика, а у випадку з екраном – вибрати палітру кольорів сповіщень. Також в операційній системі реалізували корисну можливість регулювання захвату скріншотів, додали віджет для відображення заряду акумулятора та переліку активних підключень, впровадили опцію клонування додатків системним способом. Системні шрифти в ОС можна збільшувати до 200 % від стандартного розміру, при цьому масштабування реалізоване нелінійно — насамперед воно задіяне для дрібного тексту. З іншого відзначаються покращена енергоефективність системи та косметичні зміни в інтерфейсі на кшталт більшої кількості заокруглених елементів.
• - Android 14 Go. Полегшена версія ОС Android 14 для бюджетних смартфонів з обмеженими апаратними ресурсами. Дистрибутив Go Edition містить спрощені стандартні додатки, забезпечуючи при цьому базову функціональність Android з мінімальними витратами на продуктивність та енергоспоживання. Незважаючи на свою «легковажність», система Android 14 Go підтримує покращені повідомлення, нові елементи управління та налаштування конфіденційності, які дебютували у повноцінній 14-й редакції ОС від Google. Єдине, смартфони на полегшеній версії Go не сумісні з «розумними» годинниками на Wear OS – цей момент важливо враховувати.
• - Android 15. Операційна система Android 15 вийшла у 2024 році. З помітних нововведень у ній відзначаються нативна підтримка супутникового зв'язку (для звернення до екстрених служб або відправки SOS-сигналів), можливість записувати та ділитися лише певним вікном додатку (а не екраном повністю), оновлені апаратні розширення для управління камерою, розширений контроль над повідомленнями та гнучким регулюванням рівня звуку. Також у системі традиційно покращили функції безпеки та наростили показники енергоефективності.

— iOS. Власна операційна система компанії Apple, застосовувана тільки в гаджетах цього виробника. Основними перевагами iOS перед Android є перш за все ретельна оптимізація під конкретні апарати (що дає змогу досягати гарної продуктивності при відносно скромних об'ємах оперативної пам'яті), загальна зручність і безпека користування, а також висока якість додатків. Крім того, оновлення iOS виходять регулярно і доступні для всіх пристроїв (за винятком відверто застарілих, які вже «не витягують» нові версії системи). З іншого боку, дана ОС не підтримує багатозадачність і є максимально закритою для користувача: зокрема, додатки можна встановлювати тільки з фірмового магазину, доступу до файлової системи немає, карти пам'яті не підтримуються в принципі.

— Harmony OS. Універсальна операційна система від Huawei, також відома під назвою Hongmeng. Забезпечує роботу широкого переліку пристроїв: техніки з екосистеми «розумного» дому, смартгодинників, смартфонів і планшетів. Harmony OS є своєрідною надбудовою поверх Android без сервісів Google. Магазин додатків для пристроїв під управлінням Harmony OS називається AppGallery.

– Flyme OS. Модифікований варіант операційної системи Android, що використовується як програмна оболонка для смартфонів Meizu. За стабільність роботи ОС відповідає OneMind. Меню програм у Flyme OS відсутнє, а всі іконки програм розподіляються по робочих столах. Відмінними рисами оболонки можна назвати прогресивні інструменти для роботи з файлами, голосовий помічник Aicy, гнучке регулювання вібросигналу mEngine, опції батьківського контролю Family Guardian, структуровану галерею із зручним візуальним редактором.

— Пропрієтарна. Під цим терміном найчастіше мається на увазі базова прошивка, встановлена у звичайний телефон (не смартфон), як правило — кнопковий. Такі прошивки мають скромніший набір встановлених програм, ніж повноцінні ОС; розширити цей набір в кращому разі можна за рахунок універсальних мобільних додатків на базі Java, а нерідко додаткові програми взагалі не підтримуються. Втім, це не можна назвати недоліком — з урахуванням специфіки застосування традиційних телефонів.

Зазначимо, що у продажу можна зустріти апарати і з іншими ОС, крім описаних вище. Однак у більшості своїй це або застарілі моделі, або пристрої з рідкісними і малопоширеними видами прошивок.

Найбільшою популярністю нині користуються чипи від Qualcomm і MediaTek, трохи рідше зустрічаються процесори від Unisoc. У Qualcomm можна виділити по кілька процесорів кожної серії, а саме Snapdragon 778G, Snapdragon 7 Gen 1, Snapdragon 7+ Gen 2, Snapdragon 7s Gen 2, Snapdragon 7 Gen 3, Snapdragon 7+ Gen 3, Snapdragon 865, Snapdragon 870, Snapdragon 888, Snapdragon 8 Gen 1, Snapdragon 8+ Gen 1, Snapdragon 8 Gen 2, Snapdragon 8 Gen 3, Snapdragon 8s Gen 3. А у Mediatek це бюджетна серія MediaTek Helio P і лінійка просунутих чіпсетів MediaTek Dimensity (Dimensity 1200, Dimensity 1000, Dimensity 7000, Dimensity 8000, Dimensity 9000).

Знаючи назву моделі процесора (CPU), встановленого у смартфоні, можна знайти докладні дані щодо конкретного CPU та оцінити його рівень та загальні можливості. Це особливо актуально у світлі того, що ці можливості залежать не тільки від кількості ядер та тактової частоти, а й від специфічних нюансів конструкції.

Тактова частота процесора, яким оснащений апарат. Для багатоядерних процесорів, які стандартно використовуються в сучасних смартфонах, мається на увазі частота кожного окремого ядра; а якщо процесор має ядра з різною частотою (див. «Кількість ядер») — як правило, наводиться максимальний показник.

В цілому для потужних продуктивних смартфонів характерна висока частота процесора. Однак варто враховувати, що сам по собі цей параметр не пов'язаний безпосередньо з можливостями CPU: на фактичну потужність чипа впливає безліч інших його особливостей, і нерідко бюджетне рішення з високою тактовою частотою виявляється менш продуктивним, ніж дорогий і при цьому, здавалося б, більше «повільний» процесор. Крім того, загальна продуктивність системи безпосередньо залежить від цілого набору інших чинників — насамперед об'єму оперативної пам'яті. Тому при оцінці смартфона варто орієнтуватися не стільки на частоту процесора, скільки на загальні характеристики системи та наочні показники на зразок результатів в тестах (див. нижче).

Модель графічного процесора, що використовується в мобільному телефоні.

Цей модуль відповідає за всі завдання, пов'язані з графікою; відповідно, його характеристики безпосередньо впливають на ефективність оброблення тієї або іншої картинки. Особливо це помітно на прикладі «важкого» контенту, такого як сучасні 3D-ігри. Тому наявність потужного відеоадаптера особливо важлива для ігрових смартфонів. А знаючи модель графічного процесора, можна знайти докладні дані про нього і оцінити його можливості.

Параметр визначає загальну швидкодію смартфона: чим більше об'єм ОЗП – тим швидше працює пристрій і тим краще він справляється з великою кількістю задач та/або ресурсомісткими додатками (за інших рівних). Це ще більше вірно у світлі того, що великі об'єми оперативної пам'яті зазвичай поєднуються з потужними процесорами. Однак напряму порівнювати між собою можна тільки апарати з ідентичними операційними системами, а у разі Android — з однаковими версіями та редакціями цієї ОС (докладніше про це див. «Операційна система»). Пов'язано це з тим, що різні ОС і навіть різні версії однієї ОС можуть помітно відрізнятися за вимогами до RAM. Наприклад, iOS, завдяки гарній оптимізації під конкретні пристрої, здатна ефективно працювати з 3 ГБ оперативної пам'яті. Для сучасних версій Android у звичайній редакції (не Go Edition) згадані 3 ГБ фактично є необхідним мінімумом. Під таку ОС краще мати хоча б 4 ГБ чи 6 ГБ RAM. У висококласних апаратах з потужною електронною «начинкою» можна зустріти і більш вражаючі цифри — 8 ГБ або навіть 12 ГБ і більше.

Тип оперативної пам'яті (ОЗП, RAM), встановленої у смартфоні.

Всі сучасні апарати використовують «оперативку» формату LPDDR (LPDDR4, LPDDR4x, LPDDR5, LPDDR5x, LPDDR5T). Від стандартної комп'ютерної RAM, крім мініатюрних розмірів, вона відрізняється підтримкою спеціальних форматів передачі даних (16- і 32-бітних шин пам'яті). А ось версії такої пам'яті можуть бути різними:

– LPDDR3. Найбільш раннє покоління LPDDR з актуальних – представлене у 2012 році, реалізується у пристроях з 2013 року. Стандартно працює на швидкостях до 1600 MT/s (мегатранзакцій за секунду) та частоті до 933 МГц; «покращена» (enhanced) версія підтримує швидкості до 2133 MT/s. В наш час цей стандарт зустрічається рідко, переважно серед застарілих мобільних пристроїв.

– LPDDR4. Спадкоємець LPDDR3, офіційно представлений у серпні 2014 року (хоча перші розробки «в залізі» були випущені ще наприкінці 2013 року). Швидкість роботи, порівняно з попередником, збільшилася вдвічі – до 3200 MT/s; частота зросла до 1600 МГц; а енергоспоживання при цьому знизилося на 40 %. Крім того, змінився формат передачі даних — зокрема, замість однієї 32-бітної шини використовується дві 16-бітові, також у стандарт було впроваджено деякі покращення безпеки. Цю пам'ять можна зустріти у деяких смартфонах медіум-ланки....

– LPDDR4x. Удосконалена версія LPDDR4 зі зниженим енергоспоживанням – стандарт використовує напругу 0.6 В замість 1.1 В. Крім того, у цьому типі RAM були реалізовані деякі покращення, спрямовані на збільшення швидкості (вона досягає 4266 MT/s) та загальну оптимізацію роботи – наприклад, з'явився одноканальний режим для невибагливих програм. Завдяки подібним характеристикам дана версія пам'яті набула помітно більшого поширення, ніж оригінальна LPDDR4. Зустріти її можна у пристроях середнього та топового рівня.

– LPDDR5. Подальший розвиток «мобільної» оперативної пам'яті офіційно анонсований на початку 2019 року. Швидкість роботи в цій версії збільшена до 6400 MT/s, для покращення стійкості до перешкод та помилок було впроваджено диференціальний формат сигналу, а для зниження енергоспоживання – динамічне керування частотою та напругою. Використання таких модулів пам'яті характерне для висококласних смартфонів.

– LPDDR5x. Більш енергоефективна та швидка версія оперативної пам'яті LPDDR5. Швидкість передачі в ній наростили до 8533 MT/s, а показник пікової пропускної спроможності – до 8.5 Гбіт/с. Кількість банків пам'яті на канал у LPDDR5x завжди дорівнює 16. Оперативна пам'ять цього стандарту характерна для прогресивних смартфонів найвищого гатунку.

— LPDDR5T. T - означає «турбо». Швидкість роботи «оперативки– стандарту LPDDR5T наростили до 9600 MT/s, а пристрої з такими модулями пам'яті приблизно на 13% швидше порівняно з LPDDR5X. Працює пам'ять у діапазоні низьких напруг від 1.01 до 1.12 В. Відповідні модулі націлені на використання у топових мобільних пристроях.

Специфікація, якій відповідає вбудована пам'ять телефону.

Від специфікації залежить насамперед швидкість роботи пам'яті, і, відповідно, швидкодія апарата в цілому (особливо під час роботи з великими об'ємами даних або ресурсномісткими додатками). В наш час зустрічається дві базові специфікації — eMMC і UFS; кожна з них має кілька версій. Загалом найбільш швидкими і прогресивними на сьогодні є накопичувачі з UFS 3.1 та UFS 4.0, однак вони і коштують відповідно, а тому застосовуються переважно в смартфонах преміумкласу. А більш детальний опис цих стандартів виглядає так:

— eMMC. Один з найбільш простих і доступних стандартів твердотільної пам'яті — наприклад, саме цю специфікацію використовує більшість флешок. В смартфонах і інших портативних гаджетах цей стандарт був загальноприйнятим до 2016 року, коли почалося впровадження UFS; однак і зараз він досить популярний — переважно завдяки невисокій вартості і низькому енергоспоживанню. А ось швидкості у eMMC помітно нижче, ніж у UFS. Так, у найновішій версії eMMC 5.1 A (2019 рік) швидкість читання складає до 400 МБ/с, а більш рання і поширена версія eMMC 5.1 передбачає до 250 МБ/с в режимі читання, до 125 МБ/с в режимі послідовного запису і всього лише до 7,16 МБ/с при випадковому запису (простіше кажучи, в режимі роботи з додатками).

— UFS. Стандарт твердотільних накопичувачів, створений як більш швидкий та досконалий спа...дкоємець eMMC. Крім збільшених швидкостей обміну даними, в UFS був змінений ще й формат роботи — він повністю дуплексний, тобто читання і запис можуть здійснюватися одночасно (тоді як у eMMC ці процеси виконувалися по черзі). Також була значно підвищена ефективність в режимі випадкового читання і запису, що позитивно позначилося на якості роботи з додатками. Конкретні ж швидкості обміну даними та особливості роботи залежать від версії UFS, у наш час на ринку можна зустріти такі варіанти:

• 2.0. Найбільш рання з версій, що зустрічаються в сучасних смартфонах; була випущена ще в 2013 році. Забезпечує швидкість передачі даних до 600 МБ/с на одну лінію і до 1,2 ГБ / с на дві лінії, максимально доступні в цій версії. Ті ж показники має більш нова версія 2.1, однак вона доповнена рядом важливих нововведень. Тому пам'ять UFS 2.0 в мобільних телефонах використовується дуже рідко.
• 2.1. Перша з версій, що одержали поширення в мобільних телефонах; була випущена в 2016 році.За показниками швидкості не відрізняється від описаної вище версії 2.0, а основні відмінності полягають в деяких удосконаленнях. Зокрема, в UFS 2.1 були впроваджені індикатор стану («здоров'я») накопичувача, можливість віддаленого оновлення прошивки, а також ряд рішень, спрямованих на підвищення загальної надійності.
• 2.2. Розвиток стандарту UFS 2.x, представлений влітку 2020 року. Ключовим поліпшенням є впровадження функції WriteBooster (яка першопочатково з'явилася в UFS 3.1); ця функція дозволяє значно збільшити швидкість запису і, відповідно, загальну продуктивність в задачах на кшталт запуску додатків.
• 3.0. Версія, випущена в 2018 і реалізована «в залізі» роком пізніше. Пропускна здатність була збільшена до 2,9 ГБ/с на дві лінії (1,45 ГБ/с на одну, були впроваджені нові версії електронного протоколу M-PHY (фізичний рівень) і заснованого на ньому Uniрro, підвищена надійність роботи з даними і розширений температурний режим роботи контролерів (в теорії він може становити від -40 °С до 105 °С). Застосовується UFS 3.0 переважно в досить прогресивних смартфонах, хоча в подальшому можна очікувати поширення цієї специфікації і на скромніші моделі.
• 3.1. Спадкоємець стандарту UFS 3.0, офіційно представлений на початку 2020 року. Позиціонується як специфікація, створена спеціально для мобільних пристроїв високої продуктивності та спрямована на збільшення швидкості роботи при максимальному зниженні енергоспоживання. Для цього в UFS 3.1 реалізовано низку нововведень: енергонезалежний кеш Write Booster для прискорення запису; спеціальний режим енергозбереження DeepSleep для відносно простих і недорогих систем; а також функція Performance Throttling Notification, що дозволяє накопичувачу подавати на керуючу систему сигнали про перегрівання. Крім того, в даному стандарті може додатково передбачатися підтримка розширення HPB, що підвищує швидкість читання.
• 4.0. У версії UFS 4.0 удвічі збільшили пропускну спроможність на смугу (23.2 Гбіт/с на лінію) і приблизно на 46% покращили показники енергоефективності (порівняно з попередньою специфікацією 3.1). Модулі пам'яті стандарту UFS 4.0 забезпечують максимальну швидкість читання до 4200 МБ/с, записи до 2800 МБ/с. Висока пропускна здатність робить стандарт пам'яті ідеальним для 5G-смартфонів.