Порівняння Xiaomi Mi Note 10 Pro 256GB 256 ГБ / 8 ГБ vs Xiaomi Mi Note 10 128 ГБ / 6 ГБ

Характеристики основного (а найчастіше — і єдиного дисплея, встановленого в апараті.

Крім основних властивостей, таких, як діагональ, роздільна здатність (за нею екрани умовно діляться на HD, Full HD, Quad HD і UltraHD), тип матриці (найчастіше IPS, OLED, AMOLED, Super AMOLED, Dynamic AMOLED), в цьому списку можуть вказуватися і специфічніші особливості. Серед них — форма поверхні (плоска або вигнута), наявність і версія покриття Gorilla Glass(включаючи топові v6 і Victus), підтримка HDR і частота розгортки (частота вище 60 Гц вважається високою, а саме частота 90 Гц, 120 Гц і 144 Гц). Ось детальніший опис характеристик, актуальних для сучасних дисплеїв:

— Діагональ. Традиційно діагональ екрану вказується у дюймах. Більший екран зручн...іше у використанні: на ньому міститься більше інформації, а саме зображення краще читається. Зворотною стороною збільшення діагоналі є збільшення габаритів пристрою. На сьогодні маленькими вважаються смартфони з екранами 5" та менше. 5.6 – 6" та до 6.5" — це вже середній формат, також чимало сучасних моделей має розмір 6.5". Класичним телефонам без сенсорних дисплеїв велика діагональ не потрібна – в них вона зазвичай не перевищує 3".

— Роздільна здатність. Роздільна здатність екрана вказується виходячи з його розмірів по вертикалі та горизонталі в точках (пікселях). Чим більші ці розміри (при тій же діагоналі) — тим більш деталізованою і згладженою виглядає картинка і тим менше на ній помітні окремі пікселі. З іншого ж боку, збільшення роздільної здатності підвищує вартість самого дисплея, та й вимоги до апаратної частини телефону. Також варто зазначити, що одна і та ж роздільна здатність на екранах різного розміру виглядає по-різному; так що при оцінюванні деталізації варто враховувати не тільки цей параметр, але і кількість PPI (див. нижче).

— PPI. Щільність точок (пікселів) на екрані апарата. Вказується за кількістю точок на дюйм (points per inch) — кількістю пікселів на кожен горизонтальний або вертикальний відрізок в 1". Цей показник залежить одночасно від діагоналі і роздільної здатності, однак у результаті саме кількість PPI визначає, наскільки згладженим і деталізованим виходить зображення на дисплеї. Для порівняння зазначимо, що на відстані близько 25 – 30 см від очей щільність 300 PPI і більше робить окремі пікселі практично непомітними для людини з нормальним зором, картинка сприймається як цілісна; на більших відстанях подібний ефект помітний і при меншій щільності точок.

— Тип матриці. Технологія, за якою виконана матриця екрану. Цей параметр вказується тільки для відносно прогресивних дисплеїв, що перевершують за характеристиками найпростіші РК-екрани кнопкових телефонів. Найбільшого поширення в наш час набули такі типи матриць:

• IPS. Найпопулярніша технологія для екранів сучасних смартфонів. Забезпечує досить високу якість зображення, кути огляду і швидкість відгуку, хоча і дещо поступається за цими параметрами багатьом більш прогресивним варіантами (див. нижче). З іншого боку, IPS має і важливі переваги: довговічність, рівномірний знос, а також досить невисоку вартість. Завдяки цьому такі екрани можна зустріти у всіх категоріях смартфонів — від бюджетних до топових.
• AMOLED. Технологія матриць на основі органічних світлодіодів (OLED), розроблена компанією Samsung. Однією з ключових відмінностей таких матриць від більш традиційних дисплеїв є те, що вони не потребують зовнішнього підсвічування: кожен піксель сам по собі є джерелом світла. Через це енергоспоживання такого екрану залежить від особливостей відображуваного зображення, однак в цілому воно виходить досить невисоким. Крім того, AMOLED-матриці характеризуються широкими кутами огляду, відмінними показниками яскравості і контрастності, високою якістю передачі кольору і невеликим часом відгуку. Завдяки цьому подібні екрани продовжують застосовуватися в сучасних смартфонах, незважаючи на появу прогресивніших технологій; їх можна зустріти навіть в моделях топового сегмента. Головним недоліком даної технології є відносно висока вартість і нерівномірний знос пікселів: точки, які довше і частіше працюють на високій яскравості, вигорають швидше. Втім, зазвичай цей ефект стає помітний лише через кілька років інтенсивного використання — термін, який можна порівняти з експлуатаційним ресурсом самого смартфона.
• AMOLED (LTPO). Прогресивний різновид AMOLED-панелей з можливістю динамічного підлаштування частоти оновлення залежно від завдань, що виконуються. Абревіатура LTPO (Low Temperature Polycrystalline Oxid) розшифровується як «низькотемпературний полікристалічний оксид». За цим терміном стоїть комбінація традиційної технології LTPS і тонкого шару TFT оксидної плівки з додаванням гібридно-оксидного полікристалічного кремнію для управління ланцюгами перемикання розгортки. Панелі AMOLED (LTPO) значно знижують рівень енергоспоживання гаджета. Так, під час активних дій екран пристрою використовує максимальну або високу частоту оновлення, а під час перегляду картинок або читання тексту дисплей знижує показник до мінімуму.
• Super AMOLED. Поліпшена версія описаної вище технології AMOLED Одним з ключових удосконалень стало те, що в екранах Super AMOLED немає прошарку повітря між сенсорним шаром і розташованим під ним дисплеєм. Це дало змогу ще більше підвищити яскравість і якість картинки, збільшити швидкість і надійність спрацьовування сенсора і одночасно знизити енергоспоживання. Недоліки у таких матриць ті ж, що і в оригінальних AMOLED. В цілому вони отримали досить широке розповсюдження; більшість смартфонів з подібними екранами належать до середньої та топової категорії, проте зустрічаються і бюджетні моделі.
• OLED. Різні типи матриць, засновані на використанні органічних світлодіодів; по суті — аналоги AMOLED і Super AMOLED, що випускаються не Samsung, а іншими компаніями. Конкретні особливості таких екранів можуть бути різними, однак в більшості своїй вони, з одного боку, дорожче популярних IPS, з іншого — забезпечують вищу якість зображення (включаючи яскравість, контрастність, кути огляду і достовірність передачі кольору), а також споживають менше енергії і мають невелику товщину. Головні недоліки OLED-екранів – висока ціна (яка, втім, постійно знижується в міру розвитку та вдосконалення технології), а також схильність органічних пікселів до вигоряння при тривалій трансляції статичних зображень або картинки зі статичними елементами (панель повідомлень, екранні кнопки тощо).
• OLED (полімерний). Екрани на органічних світлодіодах (OLED), в яких для основи використовується не скло, а прозорий полімерний матеріал. Підкреслимо, що мова йде саме про основу матриці; зверху вона прикривається таким же склом, як і в інших типах екранів. В будь-якому разі, подібна конструкція дає ряд переваг у порівнянні з традиційними «скляними» матрицями: вона забезпечує додаткову стійкість до ударів і відмінно підходить для створення вигнутих дисплеїв. З іншого боку, за оптичними властивостями пластик все ж таки не дотягує до скла; так що екрани даного типу за якістю зображення нерідко поступаються своїм «одноліткам», виконаним за традиційною OLED-технологією, а при подібній якості картинки – коштують помітно дорожче.
• OLED (LTPO). OLED-матриці з адаптивною частотою оновлення, що змінюється в широкому діапазоні виходячи з задач, що виконуються. В іграх екрани з LTPO-технологією автоматично піднімають частоту розгортки до максимальних значень, при перегляді статичних зображень знижують її аж до мінімуму (від 1 Гц). У основі технології лежить традиційна LTPS-підкладка з тонкою оксидною плівкою TFT поверх основи тонкоплівкових транзисторів. Можливість контролю потоків електронів забезпечує динамічне управління частотою оновлення. Конкурентною перевагою OLED (LTPO) можна назвати знижене споживання енергії.

Крім цього, екрани в сучасних смартфонах можуть виконуватися за такими технологіями:

• PLS. Варіація технології IPS, створена компанією Samsung. За деякими показниками, зокрема, яскравістю, контрастністю і кутами огляду — перевершує оригінал, при цьому обходиться дешевше у виробництві і дає змогу створювати гнучкі дисплеї. Втім, з низки причин особливою популярністю не користується.
• Super AMOLED Plus. Подальший розвиток описаної вище технології Super AMOLED. Дає змогу створювати ще яскравіші, контрастніші і водночас більш тонкі та енергоефективні екрани. Втім, найчастіше такі екрани в наш час позначаються просто як «Super AMOLED», без приставки «Plus».
• Dynamic AMOLED. Ще одне вдосконалення AMOLED, представлене в 2019 році. Основними особливостями таких матриць є збільшена яскравість без значного зростання енергоспоживання, а також 100 % охоплення колірного простору DCI-P3 і сумісність з HDR10+; останні два моменти, зокрема, дають змогу максимально якісно відтворювати на таких екранах сучасне високобюджетне кіно. Головний недолік Dynamic AMOLED традиційний — висока ціна; так що зустрічаються такі матриці переважно в топових моделях.
• Super Clear TFT. Спільна розробка Samsung і Sony, яка з'явилася як вимушена альтернатива Super AMOLED-матрицям (попит на них певний час значно перевищував можливості з виробництва). Правда, якість зображення у Super Clear TFT трохи нижче — зате і у виробництві такі матриці помітно простіші і дешевші, а за характеристиками вони все ж перевершують більшість IPS-екранів. Втім, у наш час дана технологія зустрічається рідко, поступаючись позиціями AMOLED в різних версіях.
• Super LCD. Ще одна альтернатива різним видам технології AMOLED; застосовується переважно в смартфонах HTC. Аналогічно Super AMOLED, в таких екранах немає зайвого повітряного прошарку, що позитивно позначається як на якості зображення, так і на чіткості спрацьовувань сенсора. Помітною перевагою Super LCD є хороша енергоефективність, особливо при відображенні яскравого білого кольору; а ось за загальною насиченістю кольорів (включаючи чорний) дана технологія помітно поступається AMOLED.
• LTPS. Прогресивний різновид TFT-матриць, створений на основі так званого низькотемпературного полікристалічного кремнію. Дає змогу без особливих труднощів створювати екрани з дуже високою щільністю пікселів (понад 500 PPI — див. вище), досягаючи високих роздільних здатностей навіть при невеликій діагоналі. Крім того, частину управляючої електроніки можна вбудувати прямо в матрицю, зменшивши загальну товщину дисплея. Головним недоліком LTPS є порівняно висока вартість, однак у наш час такі екрани можна зустріти навіть в бюджетних смартфонах.
• S-PureLED. Технологія, яка створена компанією Sharp і застосовується переважно в її смартфонах. Власне, технологія самих матриць в даному разі носить назву S-CG Silicon TFT, а S-PureLED — це назва спеціального шару, що застосовується для підвищення прозорості. S-CG Silicon TFT позиціонується творцями як модифікація описаної вище технології LTPS, що дає змогу ще більше збільшити роздільну здатність дисплея і водночас вбудувати в нього більше управляючої електроніки (аж до цілого «процесора на склі») без збільшення товщини. Зрозуміло, і коштують такі екрани недешево.
• E-Ink. Матриці на основі так званих «електронних чорнил» — технології, поширеної насамперед в електронних книгах. Головна особливість такого екрана полягає в тому, що при його роботі енергія витрачається тільки на зміну зображення; нерухома картинка живлення не потребує і може залишатися на дисплеї навіть при повній відсутності енергії. Крім того, за замовчуванням E-Ink матриці не світяться найбільш, а відображають зовнішній світ — так що власне підсвічування для них не обов'язкове (хоча воно може передбачатися для роботи в сутінках і темряві). Все це забезпечує солідну економію енергії; а для деяких користувачів такі екрани чисто суб'єктивно більш комфортні і менш втомлюючі, ніж традиційні матриці. З іншого боку, технологія E-Ink має і серйозні недоліки — це насамперед великий час відгуку, а також складність і дорожнеча кольорових дисплеїв в поєднанні з низькою якістю передачі кольору на них. У світлі цього в смартфонах такі матриці є дуже рідкісним і екзотичним варіантом.

— Частота розгортки. Максимальна частота оновлення дисплея, іншими словами — найбільша частота кадрів, яку він здатний ефективно відтворити. Чим вище цей показник — тим більш плавним і згладженим виходить зображення, тим менше помітні «ефект слайдшоу» і розмиття предметів при русі на екрані. Водночас варто враховувати, що частота оновлення 60 Гц, підтримувана практично будь-яким сучасним смартфоном, цілком достатня для більшості задач; навіть відеоролики високої чіткості у наш час майже не використовують більшу частоту кадрів. Тому частота розгортки в нашому каталозі спеціально уточнюється переважно для екранів, здатних видати понад 60 Гц (в деяких моделях — до 240 Гц). Така висока частота може стати в нагоді в іграх і деяких інших задачах, також вона поліпшує загальне враження від інтерфейсу ОС і додатків — рухомі елементи в таких інтерфейсах переміщуються максимально плавно і без змазування.

— HDR. Технологія, що дає змогу розширити динамічний діапазон екрану. У даному рази мається на увазі діапазон яскравості — простіше кажучи, наявність HDR дає змогу екрану відображати більш яскравий білий і більш темний чорний колір, ніж на дисплеях без підтримки цієї технології. На практиці це дає помітне підвищення якості картинки: поліпшується насиченість і достовірність передачі різних кольорів, а деталі на дуже світлих або темних ділянках кадру не «тонуть» в білому або чорному кольорі. Однак всі ці переваги стають помітні лише за умови, що відтворюваний контент першопочатково записаний в HDR. В наш час застосовується декілька різновидів цієї технології, ось їх особливості:

• HDR10. Історично перший зі споживчих HDR-форматів, надзвичайно популярний і в наші дні: зокрема, підтримується практично всіма стрімінговими сервісами з HDR-контентом і стандартно застосовується для такого контенту на дисках Blu-ray. Забезпечує глибину кольору в 10 біт (більше мільярда відтінків). При цьому на апаратах з цією технологією можна відтворювати контент формату HDR10+ (див. нижче) — хіба що його якість буде обмежуватися можливостями оригінального HDR10.
• HDR10+. Удосконалена версія HDR10. При тій же глибині кольору (10 біт) використовує так звані динамічні метадані, що дають змогу передавати інформацію про глибину кольору не тільки для груп з декількох кадрів, але і для окремо взятих кадрів. Завдяки цьому досягається додаткове покращення передачі кольору.
• Dolby Vision. Прогресивний стандарт, що використовується, зокрема, у професійному кінематографі. Дає змогу досягти глибини кольору в 12 біт (майже 69 млрд відтінків), використовує згадані вище динамічні метадані, до того ж дає змогу передавати в одному відеопотоці відразу два варіанти зображення – HDR і звичайне (SDR). При цьому Dolby Vision заснований на тій же технології, що і HDR10, тому в сучасній електроніці даний формат нерідко поєднується з HDR10 або HDR10+.

– Підтримка DC Dimming. Дослівно з англійської Direct Current Dimming перекладається як затемнення постійним струмом. Ця технологія покликана мінімізувати мерехтіння в OLED та AMOLED-екранах, що, зі свого боку, знижує навантаження на зоровий апарат користувача та береже зір. Ефект відсутності мерехтіння досягається за допомогою прямого управління яскравістю світлодіодів системи підсвічування шляхом зміни величини напруги, що подається на них. За рахунок цього забезпечується зменшення інтенсивності світіння екрану.

— Вигнутий екран. Екран, що має загнуті краї, на які заходить відображуване зображення. Іншими словами, вигнутим у даному випадку є не лише скло, але й частина активної матриці. Дисплеї, у яких вигин мають обидва краї, іноді позначають терміном «2.5 D-скло»; також зустрічаються апарати, де екран вигнутий тільки з одного боку. У будь-якому разі ця особливість надає смартфону цікавого зовнішнього вигляду і покращує видимість зображення з деяких ракурсів, однак помітно позначається на вартості і може створювати незручності при утриманні (особливо без чохла). Так що перед купівлею моделі з таким оснащенням в ідеалі варто потримати апарат в руці і переконатися, що він достатньо зручний.

— Скло Gorilla Glass Спеціальне високоміцне скло, яке використовується в якості покриття дисплея. Характеризується витривалістю та стійкістю до подряпин, у багато разів перевершує звичайне скло за цими показниками. Широко застосовується в смартфонах, де великі розміри екранів висувають підвищені вимоги до надійності покриття. В сучасних телефонах можуть зустрічатися різні версії цього скла, ось особливості різних варіантів:

• Gorilla Glass v3. Найстаріша з актуальних на сьогодні версій — випущена в 2013 році; зараз зустрічається переважно серед недорогих або застарілих пристроїв. Тим не менш, у цього покриття є й безперечні переваги: це перше покоління Gorilla Glass, де творці зробили помітний акцент на стійкості до подряпин від ключів, монет та інших предметів, з якими телефон може «зіткнутися» в кишені або сумці. За цим показником версія v3 залишалася неперевершеною аж до випуску Gorilla Glass Victus в 2020 році.
• Gorilla Glass v4. Версія, що вийшла в 2014 році. Ключовою особливістю стало те, що при розробленні цього покриття основну увагу було приділено стійкості до ударів (тоді як попередні покоління робили упор переважно на опір подряпинам). У результаті скло вийшло вдвічі міцніше, ніж у версії 3, притому що його товщина становить всього 0,4 мм. Але ось стійкість до подряпин, порівняно з попередником, дещо знизилася.
• Gorilla Glass v5. Удосконалення «горили» випущене в 2016 році і спрямоване на подальше підвищення стійкості до ударів. Згідно з даними розробників, скло версії v5 вийшло в 1,8 рази міцніше попередника, воно залишалося цілим у 80 % падінь з висоти до 1,6 м «обличчям вниз» на шорстку поверхню (а гарантована ударостійкість становить 1,2 м). Також дещо покращилася стійкість до подряпин, однак до показників v3 цей матеріал все одно не дотягує.
• Gorilla Glass v6. Версія, представлена в 2018 році. Для цього покриття заявлено підвищення міцності в 2 рази в порівнянні з попередниками, а також здатність переносити багатократні падіння на тверду поверхню (при випробуваннях скло v6 успішно перенесло 15 падінь з висоти 1 м). Максимальна висота падіння (однократного) з гарантованим збереженням цілісності заявлена на рівні 1,6 м. Стійкість до подряпин поліпшень практично не отримала.
• Gorilla Glass 7. Початкова назва для Gorilla Glass Victus — див. нижче.
• Gorilla Glass Victus. «Спадкоємець» Gorilla Glass 6, випущений влітку 2020 року. У цьому покритті творці приділили увагу не тільки підвищенню загальної міцності, але і поліпшенню стійкості до подряпин. За останнім показником Victus перевершує навіть версію v3, не кажучи вже про більш чутливі матеріали (а порівняно з v6 заявлено підвищення стійкості до подряпин в два рази). Що стосується міцності, то вона дає змогу гарантовано переносити однократні падіння з висоти до 2 м, а також до 20 послідовних падінь з висоти до 1 м.

Найбільшою популярністю нині користуються чипи від Qualcomm і MediaTek, трохи рідше зустрічаються процесори від Unisoc. У Qualcomm можна виділити по кілька процесорів кожної серії, а саме Snapdragon 778G, Snapdragon 7 Gen 1, Snapdragon 7+ Gen 2, Snapdragon 7s Gen 2, Snapdragon 7 Gen 3, Snapdragon 7+ Gen 3, Snapdragon 865, Snapdragon 870, Snapdragon 888, Snapdragon 8 Gen 1, Snapdragon 8+ Gen 1, Snapdragon 8 Gen 2, Snapdragon 8 Gen 3, Snapdragon 8s Gen 3. А у Mediatek це бюджетна серія MediaTek Helio P і лінійка просунутих чіпсетів MediaTek Dimensity (Dimensity 1200, Dimensity 1000, Dimensity 7000, Dimensity 8000, Dimensity 9000).

Знаючи назву моделі процесора (CPU), встановленого у смартфоні, можна знайти докладні дані щодо конкретного CPU та оцінити його рівень та загальні можливості. Це особливо актуально у світлі того, що ці можливості залежать не тільки від кількості ядер та тактової частоти, а й від специфічних нюансів конструкції.

Наскрізний рейтинг процесорів (незалежно від виробника чіпсету) для смартфонів на базі Android. Ґрунтується він на комплексі максимальних показників швидкодії самого процесора, шини пам'яті, графічного ядра тощо. Оцінка процесора може бути корисною для забезпечення можливості порівняння та зручного підбору аналогічних моделей.

Параметр визначає загальну швидкодію смартфона: чим більше об'єм ОЗП – тим швидше працює пристрій і тим краще він справляється з великою кількістю задач та/або ресурсомісткими додатками (за інших рівних). Це ще більше вірно у світлі того, що великі об'єми оперативної пам'яті зазвичай поєднуються з потужними процесорами. Однак напряму порівнювати між собою можна тільки апарати з ідентичними операційними системами, а у разі Android — з однаковими версіями та редакціями цієї ОС (докладніше про це див. «Операційна система»). Пов'язано це з тим, що різні ОС і навіть різні версії однієї ОС можуть помітно відрізнятися за вимогами до RAM. Наприклад, iOS, завдяки гарній оптимізації під конкретні пристрої, здатна ефективно працювати з 3 ГБ оперативної пам'яті. Для сучасних версій Android у звичайній редакції (не Go Edition) згадані 3 ГБ фактично є необхідним мінімумом. Під таку ОС краще мати хоча б 4 ГБ чи 6 ГБ RAM. У висококласних апаратах з потужною електронною «начинкою» можна зустріти і більш вражаючі цифри — 8 ГБ або навіть 12 ГБ і більше.

Тип оперативної пам'яті (ОЗП, RAM), встановленої у смартфоні.

Всі сучасні апарати використовують «оперативку» формату LPDDR (LPDDR4, LPDDR4x, LPDDR5, LPDDR5x, LPDDR5T). Від стандартної комп'ютерної RAM, крім мініатюрних розмірів, вона відрізняється підтримкою спеціальних форматів передачі даних (16- і 32-бітних шин пам'яті). А ось версії такої пам'яті можуть бути різними:

– LPDDR3. Найбільш раннє покоління LPDDR з актуальних – представлене у 2012 році, реалізується у пристроях з 2013 року. Стандартно працює на швидкостях до 1600 MT/s (мегатранзакцій за секунду) та частоті до 933 МГц; «покращена» (enhanced) версія підтримує швидкості до 2133 MT/s. В наш час цей стандарт зустрічається рідко, переважно серед застарілих мобільних пристроїв.

– LPDDR4. Спадкоємець LPDDR3, офіційно представлений у серпні 2014 року (хоча перші розробки «в залізі» були випущені ще наприкінці 2013 року). Швидкість роботи, порівняно з попередником, збільшилася вдвічі – до 3200 MT/s; частота зросла до 1600 МГц; а енергоспоживання при цьому знизилося на 40 %. Крім того, змінився формат передачі даних — зокрема, замість однієї 32-бітної шини використовується дві 16-бітові, також у стандарт було впроваджено деякі покращення безпеки. Цю пам'ять можна зустріти у деяких смартфонах медіум-ланки....

– LPDDR4x. Удосконалена версія LPDDR4 зі зниженим енергоспоживанням – стандарт використовує напругу 0.6 В замість 1.1 В. Крім того, у цьому типі RAM були реалізовані деякі покращення, спрямовані на збільшення швидкості (вона досягає 4266 MT/s) та загальну оптимізацію роботи – наприклад, з'явився одноканальний режим для невибагливих програм. Завдяки подібним характеристикам дана версія пам'яті набула помітно більшого поширення, ніж оригінальна LPDDR4. Зустріти її можна у пристроях середнього та топового рівня.

– LPDDR5. Подальший розвиток «мобільної» оперативної пам'яті офіційно анонсований на початку 2019 року. Швидкість роботи в цій версії збільшена до 6400 MT/s, для покращення стійкості до перешкод та помилок було впроваджено диференціальний формат сигналу, а для зниження енергоспоживання – динамічне керування частотою та напругою. Використання таких модулів пам'яті характерне для висококласних смартфонів.

– LPDDR5x. Більш енергоефективна та швидка версія оперативної пам'яті LPDDR5. Швидкість передачі в ній наростили до 8533 MT/s, а показник пікової пропускної спроможності – до 8.5 Гбіт/с. Кількість банків пам'яті на канал у LPDDR5x завжди дорівнює 16. Оперативна пам'ять цього стандарту характерна для прогресивних смартфонів найвищого гатунку.

— LPDDR5T. T - означає «турбо». Швидкість роботи «оперативки– стандарту LPDDR5T наростили до 9600 MT/s, а пристрої з такими модулями пам'яті приблизно на 13% швидше порівняно з LPDDR5X. Працює пам'ять у діапазоні низьких напруг від 1.01 до 1.12 В. Відповідні модулі націлені на використання у топових мобільних пристроях.

Кількість вбудованої пам'яті, встановленої в телефоні; іншими словами — об'єм власного, незнімного накопичувача апарата.

Від цього об'єму безпосередньо залежить, скільки даних можна зберігати на телефоні, не користуючись знімними картами пам'яті. Цей показник особливо важливий для моделей, що не мають слотів для карт. Втім, навіть якщо змінні накопичувачі підтримуються — вбудована пам'ять все одно буває більш прийнятною: вона як мінімум працює швидше, до того ж зазвичай має менше обмежень щодо застосування (зокрема, більшість смартфонів дають змогу ставити програми тільки на незнімний накопичувач).

Що стосується конкретних об'ємів, то фактичним мінімумом для сучасного смартфона є 32 ГБ; менш «місткі» апарати в наш час зустрічаються дедалі рідше. 64 ГБ вважається комфортним мінімумом, 128 ГБ — середнім показником, 256 ГБ – вище середнього. Окремі висококласні пристрої обладнані накопичувачами на 512 ГБ і навіть на 1 ТБ< /a>.

Зазначимо також, що фактична кількість пам'яті, доступної користувачеві, неминуче буде дещо менше загальної, оскільки частину накопичувача займають файли операційної системи.

Характеристики основного об'єктиву тилової камери, встановлених у телефоні. У моделях з кількома об'єктивами (див. «Кількість об'єктивів») основним вважається «вічко», що відповідає за базові можливості зйомки і не має вираженої спеціалізації (ширококутний, телеоб'єктив тощо). Тут можуть вказуватися чотири основні параметри: роздільна здатність, світлосила (досить часто зустрічається оптика з високою світлосилою), фокусна відстань, додаткові дані матриці.

Дозвіл(у мегапікселях, МП)
Дозвіл матриці, яка використовується для основного об'єктиву. Бюджетні варіанти оснащуються модулем на 8 МП і нижче, багато моделей мають камеру 12 МП / 13 МП, також останнім часом популярна тенденція до нарощування мегапікселів. Часто в смартфонах можна зустріти основний фотомодуль на 48 МП, 50 МП, 64 МП та навіть 108 МП.

Від роздільної здатності сенсора безпосередньо залежить найбільша роздільна здатність одержуваного зображення; а висока роздільна здатність «картинки», у свою чергу, дає змогу краще відображати дрібні деталі. З іншого ж боку, саме собою збільшення числа мегапікселів може призвести до погіршення загальної якості зобра...ження — через менший розмір кожного конкретного пікселя зростає рівень шумів. У результаті безпосередньо роздільна здатність камери на якість зйомки впливає слабко - більше залежить від фізичного розміру матриці, особливостей оптики та різних конструктивних хитрощів, що застосовуються виробником.

Світлосила
Світлосила визначає здатність об'єктиву пропускати світло. Записується вона дрібним числом, наприклад f/1.9. При цьому чим більше кількість в знаменнику - тим нижче світлосила, тим менше світла проходить через оптику інших рівних. Тобто, наприклад, об'єктив f/2.6 буде «темнішим», ніж f/1.9.

Висока світлосила дає камері низку переваг. По-перше, вона покращує якість зйомки за низького освітлення. По-друге, з'являється можливість знімати на малих витримках, зводячи до мінімуму ефект «ворушки» і розмиття предметів, що рухаються в кадрі. По-третє, на світлосильній оптиці простіше добитися гарного розмиття фону (боке) — наприклад, при портретній зйомці.

Фокусна відстань(у міліметрах)
Фокусною відстанню називають таку відстань між матрицею та центром об'єктиву (сфокусованого на нескінченність), при якому на матриці виходить максимально чітке зображення. Втім, для смартфонів у характеристиках вказується не фактична, а наприклад звана еквівалентна фокусна відстань (ЕФР) – умовний показник, перерахований за особливими формулами; про нього і йтиметься. За цим показником можна оцінювати і порівнювати між собою камери з різним розміром матриць (фактична фокусна відстань для цього використовувати не можна, наприклад як при різному розмірі сенсора одна і та ж реальна фокусна відстань буде відповідати різним кутам огляду).

Як би там не було, від ЕФР безпосередньо залежить кут огляду та ступінь збільшення: більша фокусна відстань дає менший кут огляду і більший розмір окремих предметів, що потрапили в кадр, а зменшення цієї відстані, у свою чергу, дає змогу охоплювати більший простір. У більшості сучасних смартфонів фокусна відстань основної камери лежить у діапазоні від 13 до 35 мм; якщо порівнювати з оптикою традиційних фотоапаратів, то об'єктиви з ЕФР до 25 мм можна віднести до ширококутних, більше 25 мм до універсальних моделей «з ухилом у ширококутну зйомку». Подібні значення вибираються з урахуванням того, що смартфони нерідко використовуються для зйомки в стиснених умовах, коли при малій відстані в кадр потрібно вмістити досить простір. Збільшення картинки, за потреби, найчастіше здійснюється цифровим способом - за рахунок запасу мегапікселів на матриці; Проте трапляються й моделі з оптичним збільшенням (див. нижче) — їм наводиться не одне значення, а весь робочий діапазон ЕФР (нагадаємо, оптичний зум здійснюється зміною фокусної відстані).

Кут огляду(у градусах) Кут огляду характеризує розмір простору, що охоплюється об'єктивом, а також розмір окремих предметів, що «видимі» камерою. Чим більший цей кут — тим більша частина сцени потрапляє у кадр, проте тим дрібнішими виходять окремі предмети на зображенні. Кут огляду безпосередньо пов'язаний з фокусною відстанню (див. вище): збільшення цієї відстані звужує поле зору об'єктиву, і навпаки.

Зазначимо, що цей параметр загалом вважається важливим скоріше для професійного застосування камери, ніж для аматорської фотозйомки. Тому дані з кута огляду наводять переважно для смартфонів, оснащених просунутими камерами — у тому числі, щоб підкреслити таким чином високий клас камер. Що стосується конкретних значень, то для основного об'єктиву вони зазвичай лежать в діапазоні від 70 ° до 82 ° - це відповідає загальній специфіці такої оптики (універсальна зйомка з упором на загальні сцени і широке охоплення на невеликих відстанях).

Додаткові дані матриці
Додаткова інформація щодо матриці, встановленої переважно об'єктиві. У цьому пункті може вказуватися як розмір по діагоналі (у дюймах), наприклад і модель сенсора, а іноді обидва параметри відразу. У будь-якому разі подібні дані наводяться в тому випадку, якщо апарат оснащений висококласною матрицею, яка помітно вирізняється на загальному тлі. З моделлю все досить просто: знаючи назву сенсора, можна знайти докладні дані щодо нього. Розмір варто розглянути докладніше.

Діагональ матриці зазвичай вказується в дрібних частинах дюйма — відповідно, наприклад, сенсор на 1/2.3" буде більшим, ніж 1/2.6". Більші матриці вважаються більше просунутими, тому що при тому ж дозволі вони дають змогу досягти кращої якості зображення. Логіка тут проста - за рахунок великої площі сенсора кожен окремий піксель також має більші розміри і на нього потрапляє більше світла, що покращує чутливість та знижує шуми. Зрозуміло, фактична якість картинки залежатиме також від інших параметрів, але загалом більший розмір сенсора, зазвичай, означає більше просунуту камеру. У просунутих фотофлагманах можна зустріти матриці з фізичним розміром 1”, що можна порівняти з датчиками зображення, що застосовуються у топових компактних фотоапаратах із незмінною оптикою.

Характеристики ультраширококутного об'єктива основної камери, яка встановлена в телефоні.

Ці подробиці актуальні тільки для камер із кількома об'єктивами (див. «Кількість об'єктивів») — причому не всіх, а лише тих, де є «вічко» з малою фокусною відстанню (значно меншою, ніж переважно об'єктиві) і, відповідно, більшими кутами огляду. Його й називають ультрашироким. У цьому ж пункті можуть зазначатися чотири головних параметри: роздільна здатність, світлосила, фокусна відстань і додаткові дані матриці.

Роздільна здатність (в мегапікселях, МП)
Роздільна здатність матриці, яка використовується для ультраширокого об'єктива.

Від роздільної здатності сенсора безпосередньо залежить найбільша роздільна здатність зображення, яке отримується; а висока роздільна здатність «картинки», зі свого боку, дає можливість краще відображати дрібні деталі. З іншого боку, саме по собі збільшення числа мегапікселів може призвести до погіршення загальної якості зображення — внаслідок меншого розміру кожного конкретного пікселя зростає рівень шумів. У результаті безпосередньо роздільна здатність камери на якість зйомки впливає мало — багато чого залежить також від розміру матриці, особливостей оптики й різних конструктивних хитрощів, які використовує виробник. Водночас відзначимо, що чим більше в камері мегапікселів — тим вища ймовірність того, що в ній реалізовані різні додаткові рішення, які спрямовані на поліпшення...якості картинки.

Що стосується конкретної роздільної здатності ультраширокої оптики, то вона може відповідати числу мегапікселів у основного об'єктива (див. «Основний об'єктив») або бути нижчою, іноді — досить помітно (наприклад, 8 МП при основній оптиці на 48 МП). Це пов'язано з тим, що надширококутний об'єктив нерідко відіграє другорядну роль, для якої невеликої роздільної здатності буває більш ніж достатньо.

Світлосила
Світлосила описує здатність об'єктива пропускати світло. Записується вона дробовим числом, наприклад f/1.9. При цьому чим більше число в знаменнику — тим нижчою є світлосила, тобто, наприклад, об'єктив f/2.6 буде пропускати менше світла, ніж f/1.9.

Висока світлосила дає камері низку переваг: вона дає можливість вести зйомку на малих витримках, забезпечуючи стабільність зображення, а також полегшує зйомку при слабкій освітленості й зйомку з художнім розмиттям фону (боке). Однак для ультраширокого об'єктива ці можливості не так важливі, як для основної камери — подібні об'єктиви зазвичай мають специфічне призначення, і в них бажанішою нерідко виявляється мала світлосила, яка дає змогу збільшити глибину різкості. Так що загалом даний параметр є скоріше довідковим, ніж практично значущим при виборі.

Фокусна відстань
Фокусною відстанню називають таку відстань між матрицею і центром об'єктива (сфокусованого на нескінченність), при якій на матриці виходить максимально чітке зображення. Утім, для смартфонів у характеристиках вказується не фактична, а так звана еквівалентна фокусна відстань (ЕФВ) — умовний показник, що перерахований за особливими формулами; про нього й піде мова. За цим показником можна оцінювати й порівнювати між собою камери з різним розміром матриць (фактичну фокусну відстань для цього використовувати не можна, оскільки при різному розмірі сенсора одна й та ж реальна фокусна відстань буде відповідати різним кутам огляду).

В будь-якому разі, від ЕФВ прямо залежить кут огляду й ступінь збільшення: більша фокусна відстань дає менший кут огляду й більший розмір окремих предметів, які потрапили до кадру, а зменшення цієї відстані, зі свого боку, дає змогу охоплювати ширший простір. Ультраширока оптика, за визначенням, повинна мати зовсім невеликі фокусні відстані — менші, ніж у відповідної основної оптики. Однак фокусні відстані «ультраширококутників» зазвичай лежать в діапазоні 13 – 26 мм; такі значення не рідкісні й серед основних об'єктивів. Водночас нічого нелогічного тут немає — річ у співвідношенні фокусних відстаней у кожному окремому смартфоні. Наприклад, апарат із основною оптикою на 25 мм може мати ультраширокий об'єктив на 16 або 17 мм; а моделі з основним об'єктивом меншим ніж на 24 мм зазвичай взагалі не мають додаткової ультраширокої оптики, оскільки з цією роллю цілком справляється наявний об'єктив. Також відзначимо, що різниця між цими типами оптики буває не настільки значною, як можна було б уявити; а в окремих апаратах обидві фокусні відстані взагалі однакові, відмінність у спеціалізації досягається через особливості обробки зображення в кожному об'єктиві.

Кут огляду (у градусах) Кут огляду характеризує величину простору, який охоплюється об'єктивом, а також розмір окремих предметів, які бачить камера. Чим більший цей кут — тим більша частина сцени потрапляє в кадр, однак тим дрібнішими виходять окремі предмети на зображенні. Кут огляду безпосередньо пов'язаний із фокусною відстанню (див. вище): збільшення цієї відстані звужує поле зору об'єктива, і навпаки.

Відзначимо, що даний параметр загалом вважається важливим швидше для професійного використання камери, ніж для аматорської фотозйомки. Тому дані про кут огляду наводять найчастіше для смартфонів, які обладнані прогресивними камерами — у тому числі для того, щоб підкреслити таким чином високий клас камер. Що стосується конкретних значень, то ультраширококутна оптика за визначенням має досить широкі кути охоплення — від 107° і вище; у деяких моделях цей показник досягає 125°.

Додаткові дані матриці
Додаткова інформація щодо матриці, яка встановлена в ультраширокому об'єктиві. У цьому пункті може вказуватися як розмір по діагоналі (у дюймах), так і модель сенсора, а іноді — обидва параметри відразу. У будь-якому разі такі дані наводяться в тому випадку, якщо апарат оснащений висококласною матрицею, яка помітно виділяється на загальному фоні. Із моделлю все доволі просто: знаючи назву сенсора, можна знайти детальні дані щодо нього. Розмір варто розглянути детальніше.

Діагональ матриці традиційно вказується в дробових частинах дюйма — відповідно, наприклад, сенсор на 1/3.1" буде більшим, ніж 1/4". Більші матриці вважаються досконалішими, оскільки при тій же роздільній здатності вони дають можливість досягти кращої якості зображення. Це пов'язано з тим, що завдяки більшій площі сенсора кожен окремий піксель також має більші розміри й на нього потрапляє більше світла, що поліпшує чутливість і знижує шуми. Зрозуміло, що фактична якість картинки буде залежати й від низки інших параметрів, але загалом більший розмір сенсора, зазвичай, означає більш досконалу камеру. Однак варто зазначити, що в ультрашироких об'єктивах сенсори зазвичай помітно дрібніші, ніж в основних — наприклад, досить поширеними варіантами є якраз згадані 1/3.1" і 1/4". Це пов'язано насамперед із другорядною роллю таких камер.

Характеристики телеоб'єктива основної камери, яка встановлена в телефоні.

Ці подробиці актуальні тільки для камер із кількома об'єктивами (див. «Кількість об'єктивів») — причому не всіх, а лише тих, де є «вічко» з великою фокусною відстанню (помітно більшим, ніж переважно об'єктиві) і, відповідно, порівняно високим ступенем збільшення. Він і є телеоб'єктивом. У цьому ж пункті можуть зазначатися чотири головних параметри: роздільна здатність, світлосила, фокусна відстань і додаткові дані матриці.

Роздільна здатність (у мегапікселях, МП)
Роздільна здатність матриці, яка використовується для телеоб'єктива.

Від роздільної здатності сенсора безпосередньо залежить найбільша роздільна здатність зображення, яке отримується; а висока роздільна здатність «картинки», зі свого боку, дає можливість краще відображати дрібні деталі. З іншого боку, само по собі збільшення числа мегапікселів може призвести до погіршення загальної якості зображення — унаслідок меншого розміру кожного конкретного пікселя зростає рівень шумів. У результаті безпосередньо роздільна здатність камери на якість зйомки впливає мало — багато чого залежить також від розміру матриці, особливостей оптики й різних конструктивних хитрощів, які використовує виробник.

Що стосується роздільної здатності телеоб'єктива, то вона, зазвичай, дещо нижча, ніж в основної оптики (див. «Основний об'єктив») або ж відповідає їй. Передбачати вищ...і значення в даному випадку не має сенсу з низки причин, зокрема тому, що ширококутному основному об'єктиву потрібен доволі значний запас пікселів для цифрового зуму, а для телеоб'єктива це не так критично — у нього ступінь наближення сам по собі досить високий.

Світлосила
Світлосила описує здатність об'єктива пропускати світло. Записується вона дробовим числом, наприклад f/1.9. При цьому чим більше число в знаменнику — тим нижчою є світлосила, тобто, наприклад, об'єктив f/2.6 буде пропускати менше світла, ніж f/1.9.

Висока світлосила дає камері низку переваг: вона дає можливість вести зйомку на малих витримках, забезпечуючи стабільність зображення, а також полегшує зйомку за низької освітленості й зйомку з художнім розмиттям фону (боке). Однак для телеоб'єктива подібні можливості не такі важливі, як для основної камери — подібні об'єктиви зазвичай мають специфічне призначення, і в них бажанішою нерідко виявляється велика глибина різкості, яка досягається якраз при малій світлосилі. Так що загалом даний параметр є скоріше довідковим, ніж практично значущим при виборі.

Фокусна відстань
Фокусною відстанню називають таку відстань між матрицею і центром об'єктива (сфокусованого на нескінченність), при якій на матриці виходить максимально чітке зображення. Утім, для смартфонів у характеристиках вказується не фактична, а так звана еквівалентна фокусна відстань (ЕФВ) — умовний показник, що перерахований за особливими формулами; про нього й піде мова. За цим показником можна оцінювати й порівнювати між собою камери з різним розміром матриць (фактичну фокусну відстань для цього використовувати не можна, оскільки при різному розмірі сенсора одна й та ж реальна фокусна відстань буде відповідати різним кутам огляду).

В будь-якому разі, від ЕФВ прямо залежить кут огляду й ступінь збільшення: більша фокусна відстань дає менший кут огляду й більший розмір окремих предметів, які потрапили до кадру, а зменшення цієї відстані, зі свого боку, дає змогу охоплювати ширший простір. А оскільки телеоб'єктиви повинні забезпечувати сильніше збільшення, ніж основна оптика, то вони за визначенням мають більшу фокусну відстань. Щоправда, порівняно з класичними телеоб'єктивами для цифрових камер ця відстань невелика — близько 50 – 60 мм, а то й менша за 40 мм (що для звичайного фотоапарата відповідає середньофокусній і ширококутній оптиці відповідно). Однак це не можна назвати недоліком, враховуючи особливості зйомки на смартфони. Крім того, бувають і винятки — смартфони з «далекобійною» оптикою на 80 і більше мм, що вже є цілком пристойним показником і для традиційної фотокамери.

Кут огляду (у градусах) Кут огляду характеризує величину простору, який охоплюється об'єктивом, а також розмір окремих предметів, які бачить камера. Чим більший цей кут — тим більша частина сцени потрапляє в кадр, однак тим дрібнішими виходять окремі предмети на зображенні. Кут огляду безпосередньо пов'язаний із фокусною відстанню (див. вище): збільшення цієї відстані звужує поле зору об'єктива, і навпаки.

Відзначимо, що даний параметр загалом вважається важливим швидше для професійного використання камери, ніж для аматорської фотозйомки. Тому дані про кут огляду наводять найчастіше для смартфонів, які обладнані прогресивними камерами — у тому числі для того, щоб підкреслити таким чином високий клас камер. Що стосується конкретно телеоб'єктивів, то в них ці кути відносно невеликі — нагадаємо, що високе збільшення в такій оптиці досягається саме за рахунок звуження поля зору. Здебільшого розмір цього поля лежить у діапазоні 45° – 52°.

Додаткові дані матриці
Додаткова інформація щодо матриці, яка встановлена в телеоб'єктиві. У цьому пункті може вказуватися як розмір по діагоналі (у дюймах), так і модель сенсора, а іноді — обидва параметри відразу. У будь-якому разі такі дані наводяться в тому випадку, якщо апарат оснащений висококласною матрицею, яка помітно виділяється на загальному фоні. Із моделлю все доволі просто: знаючи назву сенсора, можна знайти детальні дані щодо нього. Розмір варто розглянути детальніше.

Діагональ матриці традиційно вказується в дробових частинах дюйма — відповідно, наприклад, сенсор на 1/3.4" буде більшим, ніж 1/4". Більші матриці вважаються досконалішими, оскільки при тій же роздільній здатності вони дають можливість досягти кращої якості зображення. Це пов'язано з тим, що завдяки більшій площі сенсора кожен окремий піксель також має більші розміри й на нього потрапляє більше світла, що поліпшує чутливість і знижує шуми. Зрозуміло, що фактична якість картинки буде залежати й від низки інших параметрів, але загалом більший розмір сенсора, зазвичай, означає більш досконалу камеру. Однак варто зазначити, що в телеоб'єктивах сенсори загалом помітно дрібніші, ніж в основних об'єктивах — наприклад, досить часто зустрічаються згадані вище варіанти 1/3.4" і 1/4". Це пов'язано здебільшого з другорядною роллю таких камер — невеликі матриці обходяться дешевше. Крім того, при «далекобійній» зйомці великий сенсор із низки причин не такий важливий, як при звичайній.