Порівняння Vitek VT-1430 чорний vs FIRST Austria FA-5257

Об'єм основної чаші в комплекті з пристроєм.

Докладніше про основну чашу див. «Ємності». А від її обсягу безпосередньо залежить кількість продукту, який можна завантажити в пристрій за один раз. З іншого боку, містка чаша має відповідні габарити та вартість, а також висуває підвищені вимоги до потужності двигуна. Тому вибирати за цим параметром варто з урахуванням реальних потреб. А також варто врахувати, що для стаціонарних міксерів з чашею здебільшого під об'ємом мається на увазі загальний розмір, а не корисний. І при приготуванні чашу необхідно заповнювати не більше ніж на 2/3 (тут вже індивідуально і треба дивитися інструкцію до товару).

Номінальна потужність приладу, по суті — потужність двигуна, встановленого в ньому.

Чим вище цей показник — тим продуктивніше дана модель, тим краще вона підходить для «важких» робіт і тим більше варіантів застосування може бути передбачено в конструкції. Наприклад, у разі міксерів (див. «Тип пристрою) потужність до 250 Вт вважається достатньою для рідких продуктів; для більш солідних завдань, на зразок замішування крутого тіста, варто звернути увагу на більш потужні моделі. Детальні рекомендації щодо оптимальної потужності можна знайти в спеціальних джерелах.

Зазначимо, що потужні пристрої, зазвичай, комплектуються і більш міцними насадками, здатними витримувати високі навантаження.

Кількість швидкостей обертання насадок, передбачене в міксері/блендері.

Наявність декількох швидкостей дозволяє налаштувати режим роботи приладу під ту чи іншу ситуацію. Наприклад, рідкий омлет можна збивати на високій швидкості, а от для замішування тіста краще вибрати більш повільний режим. Чим більше швидкостей передбачено в приладі, тим воно досконаліше, тим точніше можна його налаштувати під певну задачу. У нескладних побутових моделях зазвичай передбачається від 3 до 6 налаштувань, в самих прогресивних пристроях їх кількість може досягати двох десятків.

Турборежим дозволяє на короткий час значно збільшити швидкість обертання насадок міксера. Таким чином можна швидко і якісно усунути нерівномірність у взбиваемом продукт, що особливо цінно під кінець збивання. Варто, однак, враховувати, що турборежим можна включати лише на невеликий час, інакше виникає ризик перегріву мотора.

В імпульсному режимі мотор міксера працює не постійно, а з короткочасними перервами. Це дозволяє збільшити ефективність роботи і уникнути зайвого навантаження на мотор при обробці особливо твердих продуктів – наприклад, морожених фруктів або льоду.

У деяких моделей стаціонарних міксерів чаша може обертатися за допомогою спеціального приводу. Це забезпечує рівномірне перемішування і прискорює процес.

Матеріал, з якого виконана ніжка блендера — трубка, на кінці якої знаходиться лопатевий ніж. Вказується для підводних блендерів (див. «Тип пристрою та інших пристроїв, укомплектованих відповідною насадкою (див. «Насадки»). Зазвичай зустрічаються такі варіанти:

— Пластик. Пластик легкий в обробці і простий у виробництві, як наслідок — коштує недорого. Він має невелику вагу, йому можна надати будь-який колір (і навіть зробити прозорим). З недоліків пластику варто відзначити деяку схильність до появи подряпин, а також меншу міцність, ніж у металу. Водночас ніжки сучасних блендерів не піддаються серйозним навантаженням, тому останній момент не є критичним. Як наслідок, цей матеріал користується значною популярністю.

— Метал. Ніжки, виконані з металу, поєднують солідний зовнішній вигляд з високою міцністю і стійкістю до подряпин. З іншого боку, вони значно дорожче пластикових, та й важать більше. В результаті застосовується цей матеріал в основному в моделях преміумкласу, де дизайн не менш важливий, ніж функціонал.

Матеріал, з якого виготовлена чаша стаціонарного блендера (див. «Тип пристрою») або насадки-блендера (див. «Насадки»). Найбільшого поширення набули такі матеріали:

— Пластик. Пластик характеризується невисокою вартістю, легкістю в обробці, невеликою вагою і цілком достатніми для кухонного використання показниками міцності — випадково розколоти пластикову чашу можна тільки при досить невдалому збігу обставин (хоча роняти її все ж не рекомендується). Однак гласним перевагою таких чаш є те, що вони зазвичай робляться прозорими — таким чином, Ви зможете бачити, що відбувається в блендері, і з легкістю контролювати стан продукту. З істотних недоліків цього матеріалу варто відзначити чутливість до подряпин, які призводять до помутніння чаші і погіршення зовнішнього вигляду пристрою загалом. При цьому подряпини з'являються не тільки від грубої чищення (наприклад, із застосуванням абразивних засобів), але і в процесі повсякденного використання — від твердих частинок продуктів, взаємодіючих зі стінками чаші.

— Скло. Скляні чаші, як і пластикові, робляться прозорими і дуже зручні для спостереження за вмістом блендера. При цьому вони набагато більш стійкі до подряпин, не втрачають прозорості в процесі експлуатації і без проблем переносять навіть досить жорстку очищення; помутніння ж зазвичай обумовлені поверхневими забрудненнями, які без проблем видаляються. З іншого боку, скло коштує дорожче пласт...ику, важить більше, а головне — більш чутливо до ударів: така чаша може розколотися від падіння, яке пластик переніс би без проблем.

— Метал. Металеві чаші примітні високою міцністю (зазвичай, вони без серйозних наслідків переносять падіння), а також стильним зовнішнім виглядом. Водночас по зручності використання вони програють пластиковим — адже металеві непрозорі стінки, і простежити за процесом роботи блендера можна, тільки зазирнувши зверху. Так і стоїть цей матеріал дорожче пластику. Як наслідок, він застосовується відносно рідко, в основному в досить дорогих пристроях.

Вага цього розділу може внести смуту, оскільки виробники не вказують масу головних робочих інструментів комплектації. Відповідно чим більше кількість аксесуарів у комплекті, тим більше загальна вага і даний параметр буде необхідним лише в момент покупки, щоб розуміти, скільки зайвих кілограмів доведеться нести додому.