Порівняння Blaupunkt CMP 601 нержавіюча сталь vs Vitek VT-1517 чорний

Види кави, на які спочатку розраховано кавоварку.

- Молотий. Традиційна мелена кава; найпростіше купити такій продукт у готовому вигляді, проте за бажання можна змолоти його самостійно з цільних зерен. А якщо цей варіант вказаний для моделі з вбудованою кавомолкою (див. вище) - це означає, що в неї можна завантажувати як зерна, наприклад і заздалегідь змелену каву, за бажанням.

- У зернах. Даний варіант за визначенням означає, що кавоварка оснащена вбудованою кавомолкою - а значить, в ній можна молоти зерна безпосередньо перед заварюванням, що дає змогу максимально розкрити смак і аромат. Докладніше про інші переваги цього варіанта див. «Вбудована кавомолка». Тут же відзначимо, що деякі кавомашини з цією функцією допускають також використання меленої кави (див. вище), інші працюють виключно з зернами з власної кавомолки і не припускають завантаження порошку, змеленого окремо.

- Капсули. мелена кава, розфасована в спеціальні капсули; як правило, на приготування однієї порції напою йде такій контейнер. Капсульні кавоварки гранично прості та зручні у використанні: достатньо зарядити капсулу, включити приготування та дочекатися закінчення процесу, а після цього – зняти використаний контейнер. Самі капсули можуть бути як одноразовими, наприклад і багаторазовими. Перевага першого варіанта полягає в тому, що з процесу заварювання усувається лю...дський фактор: кожна капсула містить стандартну порцію кави і кожна наступна чашка не відрізняється від попередньої. Крім того, одноразові контейнери закриті герметично та можуть довго зберігатися без втрати якості. Їх недоліки - обмеженість смаків, висока підсумкова вартість напою (майже вдвічі дорожче, ніж при використанні зерен або меленої кави), а також той факт, що різні виробники кавомашини використовують різні формати капсул. Багаторазові капсули, у свою чергу, можна заправляти меленою кавою на свій смак, вони обходяться дешевше, проте не підходять для тривалого зберігання і при зміні сорту кави вимагають ретельного очищення.

- Чалди (cialda). Різновид порційної розфасовки, при якій смажена мелена кава упаковується в спеціальний фільтр, найчастіше паперовий; кожен такій фільтр, своєю чергою, зберігається в герметичному пакетику. З практичної погляду чалди дуже схожі на одноразові капсули (див. вище). З одного боку, готування такої кави гранично просте, зручне і не вимагає ніяких особливих навичок: достатньо зарядити чалду, включити кавоварку і дочекатися приготування; а герметична упаковка дає змогу довго зберігати таку каву. З іншого — чалди не дають змоги поекспериментувати з різними сортами, ступенями помелу та особливостями приготування, а вибір сортів та смаків серед них досить обмежений. У перерахунку на одну чашку кави в чалдах обходиться дещо дешевше напою з одноразових капсул, проте все одно дорожче, ніж кава з мелених зерен.

Окремо зазначимо, деякі моделі кавоварок допускають використання відразу кількох видів кави, на вибір користувача. Наприклад, у холдер деяких ручних еспресо-кавоварок (див. «Тип») може заряджатися як порція меленої кави, наприклад і чалда.

Кількість чашок кави, які можна приготувати в кавоварці за один раз.

Сенс цієї характеристики може бути різним, у залежності від конструкції кавоварки. Так, якщо пристрій не належить до гейзерних моделей або електротурок (див. «Тип»), а також не має власного кавника (резервуара для готової кави), кількість порцій вказується за кількістю носиків для розливу. Велике поширення серед таких моделей одержали пристрої на два носики, тобто на дві чашки: вони зручні не тільки для приготування кави двом людям, але й для рецептів, які потребують подвійної порції еспресо. Варіанти на один носик зустрічаються значно рідше, це переважно компактні й порівняно недорогі моделі.

Зі свого боку, для турок і гейзерних кавоварок кількість порцій визначається ємністю резервуара для води (див. нижче), а для моделей з власним кавником — за місткістю кавника (їй приблизно відповідає і ємність резервуара). Водночас підрахунок ведеться по-різному. У електротурках, гейзерних моделях, а також кавоварках-еспресо, які мають ємність для готової кави, за порцію зазвичай вважається 60 г напою — максимальний об'єм однієї чашки класичного еспресо; для фільтраційних моделей — удвічі більше, 120 – 125 г (стандартний об'єм порції фільтр-кави). У всіх цих випадках кількість порцій може складати три й більше, а багато кавників взагалі вміщують 10 – 12 порцій.

Об'єм резервуара для води, передбаченого в кавоварці; для електротурок (див. «Тип») у цьому пункті вказується власне робочий об'єм турки.

Чим більший резервуар — тим більше кави можна приготувати, не перезаправляючи пристрій; з іншого боку, велика ємність відповідно позначається на габаритах, вагу і ціну пристрою. Тому цей параметр виробники підбирають у відповідності із загальним рівнем кавоварки і особливостями її передбачуваного застосування. Так, при домашньому використанні рідко доводиться робити більше двох чашок кави одночасно, і 300 – 400 мл для таких випадків зазвичай цілком достатньо. А для застосування у кав'ярні чи ресторані, де кава робиться часто і багато, випускаються великогабаритні пристрої, об'єм яких обчислюється вже літрами; рекомендації по вибору об'єму кавоварки для професійного застосування можна знайти в спеціальних джерелах.

Наявність у кавоварки власної ємності для молока. Технічно для приготування різних видів кави з молоком не обов'язково потрібен власний резервуар — можна використовувати будь-який посуд з молоком, опустивши туди трубочку від кавоварки (а то і взагалі приготувати молоко окремо і додати вручну). У той же час наявність спеціальної ємності, як правило, означає, що кавоварка має власні програми за готування кави з молоком — капучіно, лате і т. ін. (див. «Передвстановлені програми»). Крім того, власний резервуар для молока зазвичай зручніше сторонньої тари, та й місця займає менше.

— Підігрів чашок/кавника. Наявність у кавоварці нагрівача для чашок або кавника. Зміст цієї функції залежить від типу пристрою (див. вище). Так, у кавоварках еспресо нагріваються чашки — вважається, що еспресо й напої на його основі найкраще наливати в розігрітий посуд. Нагрівач у таких моделях має вигляд платформи на верхній стороні корпусу — на ній постійно стоять чисті чашки, готові до наливання кави. Зі свого боку, у фільтраційних кавоварках нагрівач вбудований у підставку для глечика-кавника — це дає змогу постійно підтримувати готову каву гарячою.

— Самоочищення. Функція, що дає можливість автоматично видаляти з кавоварки накип, залишки кавових зерен та інші забруднення. Конкретний формат роботи самоочищення та його ефективність у різних моделях можуть бути різними (але не ідеальними). Однак у будь-якому разі ця функція значно спрощує догляд за кавоваркою.

— Фільтр для води. Вбудований фільтр для очищення води, що використовується в процесі приготування кави. За принципом роботи такі пристосування вельми схожі з фільтрами-глечиками: у ємність для води встановлюється фільтрувальний картридж, через який рідина й проходить «дорогою» до заварювального блока. Водночас наявність фільтра вказується тільки для тих кавоварок, які першопочатково укомплектовані таким картриджем. Конкретні можливості фільтра можуть бути різними, однак він у...будь-якому разі буде незайвим, якщо ви з тієї чи іншої причини не впевнені в якості води, яку використовуєте (або просто хочете мати додаткову гарантію на всякий випадок). Щоправда, фільтрувальні елементи необхідно періодично міняти, що означає додаткові витрати.

— Дисплей. Невеликий зовнішній екран, який робить управління кавоваркою більш наочним. Сюди може виводитися різна службова інформація, наприклад, дані про запущену програму приготування і час його закінчення, про об'єм води в резервуарі або кави в кавомолці (у моделях з вбудованою кавомолкою), попередження про нештатні ситуації тощо. Підкреслимо, що в цьому разі мова йде про традиційні дисплеї; сенсорні екрани зазначаються як окрема функція (див. нижче).

— Сенсорний дисплей. Чутливий до дотику екран — на зразок тих, що застосовуються в смартфонах і планшетах. Такий екран не тільки відображає різну інформацію про роботу кавоварки — через нього здійснюється і управління пристроєм. Вожночас таке управління нерідко виявляється більш зручним і наочним, ніж традиційні способи на кшталт кнопок або поворотних ручок: на екран можуть виводитися найрізноманітніші візуальні елементи (кнопки, повзунки, лічильники тощо), у залежності від поточного завдання. Головний недолік такого оснащення — досить висока вартість. Крім того, сенсорні екрани має сенс застосовувати лише в прогресивних агрегатах з великою кількістю можливостей. Так що ця функція практично гарантовано є ознакою висококласної кавоварки.

— Сенсорні кнопки. Наявність сенсорних кнопок на панелі управління кавової машини. Такі кнопки мають низку переваг над звичайними механічними. По-перше, на них не потрібно натискати із зусиллям — досить легкого дотику. По-друге, сенсорна панель надає всьому пристрою стильний і «технологічний» зовнішній вигляд. По-третє, така панель не має щілин, де можуть накопичуватися забруднення, і виступальних частин, завдяки чому її дуже просто чистити. З іншого боку, сенсори обходяться досить дорого, а тому зустрічаються переважно в досить прогресивних моделях — середнього й топового рівнів. Зазначимо, що такі кнопки цілком можуть поєднуватися з сенсорним дисплеєм (див. вище), хоча найчастіше дисплей в подібних кавоварках звичайний (а іноді — відсутній взагалі).

— Управління через Інтернет. Можливість керувати кавоваркою через Інтернет. Конкретна реалізація такого управління може бути різною: у одних моделях потрібно використовувати спеціальний додаток на смартфоні чи планшеті, в інших досить відкрити в будь-якому браузері спеціальну Інтернет-сторінку. У будь-якому разі ця функція дає змогу керувати кавоваркою з будь-якого місця у світі, де є підключення до Всесвітньої мережі, а також отримувати різну інформацію про її стан (виконувана програма, залишок кави/води, повідомлення про неполадки тощо). Навряд чи керування через Інтернет знадобиться у подорожі на інший континент, проте воно може виявитися незайвим, наприклад, дорогою з роботи — можна заздалегідь «замовити» порцію улюбленого напою і отримати його відразу після повернення, або перевірити залишок кави й за необхідності докупити її. Сама кавоварка зазвичай підключається до Інтернету через Wi-Fi.

— Управління зі смартфона. Можливість дистанційного управління кавоваркою зі смартфона чи іншого гаджета (наприклад, планшета) через встановлений на нього спеціальний додаток. Такий додаток фактично перетворює гаджет в інтерактивний пульт ДК: з нього можна не тільки віддавати кавоварці різні команди, але й стежити за параметрами її роботи та отримувати різні сповіщення. Зручність такої функції очевидна: вона звільняє від необхідності зайвий раз підходити до кавоварки. З'єднання зазвичай здійснюється через Wi-Fi або Bluetooth, чого вистачає для впевненого зв'язку в межах декількох метрів навіть через стіни. Підкреслимо, що не варто плутати цю функцію з управлінням через Інтернет (див. вище): у цьому разі мова йде про пряме з'єднання між кавоваркою і керівним гаджетом.

— Таймер приготування. Функція, що дає мождивість відкласти початок приготування кави на певний час. Наприклад, можна запрограмувати кавоварку звечора так, щоб зранку власника вже чекала на кухні готова кава. Зустрічаються і прогресивніші таймери, що дають змогу задавати декілька «стартових позицій» протягом дня або навіть за днями тижня.

— Захист від дітей. Можливість блокування панелі управління кавоваркою — таким чином, допитлива дитина не зможе самостійно запустити пристрій або змінити режим його роботи. Зніматися таке блокування може, приміром, одночасним натисканням кількох клавіш, або іншим чином, доступним для дорослого й недоступним для дитини.

— 2 бойлера. Наявність у кавоварці двох окремих бойлерів — елементів для нагрівання води. Основний сенс такої конструкції полягає в «поділі завдань»: один з бойлерів відповідає безпосередньо за підігрівання води для приготування кави, другий — за утворення пари для збивання молока. Без такої спеціалізації, з одним бойлером, процес приготування капучіно та інших аналогічних напоїв займав би досить багато часу: після приготування еспресо треба було б дочекатися, поки бойлер перейде в режим подачі пари, а після збивання піни — охолодити його для повернення в режим приготування еспресо. А наявність двох бойлерів дає можливість обійтися без перемикання режимів і помітно прискорити процес. Крім того, у таких моделях основний нагрівач — для води — можна зробити не у вигляді бойлера, а у форматі термоблока (де нагрівається не весь об'єм вмісту води, а її невеликі порції, які безпосередньо подаються на холдер під час приготування).
У будь-якому разі подібна конструкція особливо зручна в кав'ярнях, ресторанах тощо, де доводиться готувати різні напої і швидкість приготування має важливе значення. А ось якщо кавоварку планується використовувати здебільшого для кавових напоїв без молока — ця функція буде швидше зайвою.

— Термометр. Наявність вбудованого термометра в конструкції кавоварки дає змогу точно визначати температуру води, спіненого молока, готового напою тощо. Конкретні нюанси застосування термометра можуть бути різними, однак у будь-якому разі така функція дає можливість точно контролювати режим приготування; це особливо цінують професійні баристи й гурмани, які ретельно стежать за всіма нюансами приготування улюбленого напою. Також відзначимо, що термометри нерідко робляться механічними — у вигляді «циферблата зі стрілочкою»; такі прилади не такі точні, як цифрові, зате цікаво виглядають і надають кавоваркам стильного зовнішнішнього вигляду. Водночас на шкалі механічного термометра можуть передбачатися не конкретні цифри, а загальні температурні діапазони («низька температура», «оптимальна», «висока»), виділені своїми кольорами.

— Манометр. Індикатор, що відображає тиск у резервуарі кавоварки. Ця функція зустрічається переважно в еспресо-кавоварках (див. «Тип»): для приготування еспресо необхідний підвищений тиск пари, а манометр дає змогу контролювати стан кавоварки й перевіряти, чи готова вона до роботи. Також подібне оснащення буде незайвим з точки зору безпеки: відкривати резервуар під тиском не можна, потрібно першопочатково переконатися, що він знизився до безпечного рівня.

— Темпер. Вбудований темпер — спеціальне пристосування для щільного трамбування кави в холдері еспресо-кавоварки. Така процедура потрібна для досягнення потрібної якості заварювання: правильне утрамбування забезпечує оптимальну щільність частинок меленої кави й рівномірну екстракцію. Темпери випускаються і у вигляді окремих пристосувань, що нагадують круглі печатки, і багато професійних баристи воліють користуватися саме такими інструментами. Однак вбудовані пристосування мають низку практичних переваг. Головна з них полягає в тому, що такий «прес» постійно знаходиться на одному місці, він не губиться і завжди під рукою. Крім того, у деяких прогресивних кавоварках з кавомолками темпер вбудовується прямо в механізм подачі меленої кави, і після завантаження холдера достатньо повернути важіль, щоб утрамбувати вміст; такі системи не тільки прості у використанні, але ще й забезпечують постійну якість трамбування незалежно від навичок користувача. Утім, зустрічається і простіший варіант конструкції, так звана «п'ята» — підошва темпера, яка встановлена прямо на корпусі кавоварки.

— Підвищена теплоізоляція. Наявність посиленої теплоізоляції в резервуарах кавоварки. Загальний принцип такої конструкції полягає в тому, що резервуар оснащується подвійними стінками, у просторі між якими знаходиться вакуум або шар спеціального термоізоляційного матеріалу. Це дає змогу звести до мінімуму втрати тепла, зберігаючи вміст теплим протягом тривалого часу й уникаючи зайвих витрат енергії на додатковий нагрів. Конкретний тип резервуара, де застосовується додаткова теплоізоляція, залежить від типу кавоварки (див. вище): у фільтраційних моделях — це ємність для готової кави, у кавоварках еспресо — ємність для молока (бойлер для води не має сенсу додатково ізолювати з низки причин, до того ж багато еспресо-кавоварок не мають бойлера взагалі й використовують термоблоки з проточним принципом нагріву).

Потужність кавоварки. Як правило, цей показник можна порівняти з потужністю нагрівача, встановленого у пристрої.

Даний параметр вибирається виробником з урахуванням інших робочих характеристик (типу пристрою, обсягу резервуара, додаткових функцій тощо), з таким розрахунком, щоб кавоварка ефективно справлялася зі своїми завданнями. Тому на практиці потужність має другорядне значення: при виборі варто визначитися насамперед з іншими практичними моментами, і вже потім дивитися на потужність. В цілому ж потужніша кавоварка (за інших рівних) швидше впорається з приготуванням кави, однак і коштуватиме дорожче.