Порівняння Cosh S-03-005N vs Haiba Hansberg 006 HB0195

– Перо. Змішувачі одноважільної конструкції, в яких важіль-джойстик для управління потоком води виконаний у вигляді невеликої вузької палички. Формою вона нагадує перо і конструктивно входить безпосередньо в картридж (на відміну від звичайних моделей, де подібний важіль є частиною пластини, що кріпиться до картриджа). Розміщуватися перо може як вертикально, так і горизонтально (залежно від конструкції змішувача). Як мінімум, такі вироби відрізняються незвичним зовнішнім виглядом, а для деяких користувачів джойстик-перо може бути зручнішим у використанні. З іншого боку, подібні джойстики зустрічаються переважно серед змішувачів преміумкласу.

— Ліктьовий (медичний). Змішувачі з важелем регулювання води незвичайної форми, зручної для використання ліктем. Такі моделі особливо затребувані в медичних установах, коли руки мед. працівника завжди повинні бути чистими і закривати кран ними — вже порушення гігієнічних норм.

— Джойстик з отвором. Характерний отвір в ручці одноважельних змішувачів відіграє як декоративну роль, так і практичну. Для деяких моделей він служить дизайнерським елементом оформлення змішувача, а в цілому отвір можна використовувати для зручності налаштування напору і температури води (шляхом піддягання пальцем і подальшого повороту або підйому/опускання рукояті).

Довжина виливу характеризує відстань від корпусу до місця виливу води, тобто фактичну довжину умовного «носика» змішувача.

Відстань від точки кріплення (в змішувачах з вертикальним монтажем) або від центру монтажного отвору (при горизонтальному монтажі) до середини виливу. Є характеристикою, що визначає «зону досяжності» змішувача.

У більшості варіантів це не один аксесуар, а цілий набір, що дає змогу використовувати змішувач для прийняття душу. Обов'язковим елементом гарнітура є ручний душ (душова лійка), в більшості випадків він доповнений власним шлангом. Крім того, в конструкції може передбачатися кріплення для лійки — на стінку або прямо на корпус змішувача (про другий варіант див. нижче). А ось призначення і функціонал душового гарнітура можуть бути різними, залежно від спеціалізації самого змішувача (див. «Призначення»). Так, в моделях для ванної та душу вода може подаватися або через вилив, або через душовий гарнітур, і для вибору передбачається відповідний перемикач (іноді автоматичний, див. нижче). У змішувачах тільки для душу такого перемикача немає. У моделях для умивальників душовий гарнітур призначений для так званого гігієнічного душу — миття окремих ділянок тіла (перш за все, пахової області тощо); лійка для такого душу має невеликі розміри і оснащена власною клавішею, що вмикає і вимикає воду. А кількість режимів може не обмежуватися одним. Кілька режимів ручного душу дають можливість отримати душ на свій смак – від класичних дрібних цівок до одного суцільного потоку, з різноманітними варіаціями. Чим більше передбачено налаштувань – тим ширше можливості вибору.

Дивертор являє собою пристрій, за допомогою якого потік води можна перемикати між виливом і душовою лійкою. Конструктивне виконання такого пристрою і спосіб управління ним можуть бути різними, в сучасних змішувачах можна зустріти переважно такі варіанти:

— Кнопковий. Дивертори цього типу мають вигляд кнопки; а ось її конструкція залежить від особливостей конкретного змішувача. У відносно простих механічних моделях (таких більшість) кнопка теж робиться механічною, і для перемикання з виливу на душ її потрібно потягнути вгору. А перемикання у зворотний бік – з душу на вилив — нерідко може здійснюватися не тільки вручну, але і автоматично, при перекриванні води (див. «Функції і можливості - Автоперемикання душ/ванна»). У деяких змішувачах автоперемикання можна і заблокувати за бажанням користувача (зазвичай поворотом кнопки у верхньому положенні).
Зі свого боку, в прогресивних електронних пристроях подібний дивертор зроблений у вигляді електричної кнопки, яка замикає контакти, управляючі клапаном.

— Важільний. Дивертор у вигляді поворотного важеля. Найчастіше цей важіль безпосередньо управляє клапаном, що перемикає потік води. Подібна конструкція вважається дещо менш надійною, ніж кнопкова, зате вона помітно простіше і дешевше, завдяки чому вельми популярна — особливо в порівняно недорогих змішувачах. А ось в пристроях преміумкласу дивертор цього типу може діяти за іншими, більш прогресивним принципам — наприклад, важіль може працювати як електронний п...еремикач.

– Поворотом виливу. Досить рідкісний і специфічний варіант: роль важеля, що управляє потоком води, виконує безпосередньо вилив, до основи якого підключений душовий шланг. Працює таке управління, як правило, в такий спосіб: поки вилив розташовується перпендикулярно корпусу змішувача – вода надходить через нього, а для перемикання на душ вилив повертається, опиняючись під змішувачем. Подібні пристрої цікаво виглядають, та й у використанні зручні. З іншого боку, вони досить складні і дорогі, а сам вилив, з низки причин, зазвичай робиться досить коротким. Тому даний варіант не набув поширення.

– Знімний. Дивертор, розташований за межами корпусу – зазвичай між самим змішувачем і виливом. Як правило, з одного боку такого пристосування розташовується управляючий елемент (найчастіше невеликий важіль або поворотний краник), а з іншого – патрубок для підключення душового шланга. А назва «знімний» говорить про те, що дану деталь можна легко зняти силами самого користувача – на відміну, наприклад, від кнопкових або важільних рішень, які зазвичай вбудовуються прямо в корпус змішувача і вельми складні в демонтажі/заміні. Відповідно, після зняття дивертор можна або замінити на інший, або прибрати зовсім, підключивши вилив безпосередньо до змішувача. В цьому і полягає основна перевага даного варіанта: при неполадках в диверторі його можна без особливих проблем зняти для ремонту або заміни, при цьому змішувач (за винятком «душової частини») залишається цілком працездатним.

— Латунь. Сплав на основі міді та цинку; при відносно невисокій ціні має гарну міцність і стійкість до корозії, завдяки чому отримав широке поширення.

— Силумін. Сплав на основі сполучення алюмінію з кремнієм; характеризується високою твердістю і стійкістю до окислення, однак досить крихкий, а тому використовується переважно у недорогих моделях.

— Нержавіюча сталь. Найбільш поширений матеріал для недорогих моделей. Сталь коштує недорого і водночас має високу міцність. Її недоліком є певна схильність до корозії (особливо при дефектах оброблення, навіть дрібних), що практично не впливає на повсякденне використання, однак може позначитися на довговічності змішувача.

— Цинк. Цинкові вироби за основними властивостями аналогічні описаним вище силуміновим: з одного боку, вони недорогі, з іншого — досить крихкі і не дуже довговічні. До того ж вважається, що цинк схильний до корозії, що може з часом погіршити властивості води, що надходить з такого змішувача, і робить даний матеріал непридатним для кухонного застосування. Тому цинкові корпуси зустрічаються нечасто, переважно серед недорогих змішувачів для ванни і душу.

— Пластик. Найпростіший матеріал, застосовуваний при виготовленні змішувачів. Через слабку міцність він не довговічний, зате не іржавіє. Доречно використовувати для раковин нечастого застосування – наприклад, для дачного будиночка.

Тип додаткового покриття, передбаченого в змішувачі. У цьому пункті може бути декілька варіантів — це означає, що дана модель доступна в різних варіантах оформлення. А якщо матеріал покриття збігається з матеріалом корпуса — це означає, що додаткове покриття фактично відсутнє; таке зустрічається, зокрема, серед змішувачів з нержавіючої сталі, яка сама по собі досить стійка до корозії.

В сучасних змішувачах використовуються такі види покриттів: граніт, хром, хром з гранітом, хром с золотом, матовий хром, нержавіюча сталь (глянцева або матова), латунь, нікель, мідь, бронза, під золото, а також фарбування в той чи інший колір. Ось особливості кожного з варіантів:

— Граніт. Граніт характеризується приємним зовнішнім виглядом, до того ж випускається у великій кількості різних забарвлень, що дозволяє підібрати змішувач під оформлення кухні. З його переваг варто відмітити високу міцність, абсолютну стійкість до корозії і хороші санітарні характеристики (перешкоджає розмноженню бактерій). Головним недоліком є...висока ціна.

— Хром. Хромове покриття наноситься на металеві поверхні, насамперед, для захисту від корозії; воно має характерний блискучий (майже дзеркальний) зовнішній вигляд. Хром забезпечує високу стійкість до окислення та пошкоджень, при цьому непогано виглядає і коштує недорого — як наслідок, є одним з найбільш широко застосовуваних матеріалів для покриття. Його головним недоліком є схильність до появи відбитків на ньому через деякий час; їх виведення пов'язано з певними клопотами.

— Хром/граніт. Поєднання хромового та гранітного покриття в одному виробі. Детальніше про особливості кожного з цих матеріалів див. вище, тут же відзначимо, що їх поєднання передбачає наявність різних типів покриття на різних ділянках змішувача. Таким чином конструкція набуває більш оригінального і стильного зовнішнього вигляду, більшої гігієнічності і стійкості до забруднень, ніж чисто хромова, при цьому коштує дешевше, ніж чисто гранітна. Та й з точки зору загального оформлення санвузла або кухні саме вказане поєднання в деяких випадках виявляється оптимальним варіантом.

— Хром/під золото. Поєднання хромового покриття з окремими вставками «під золото». Особливості хрому описані вище, а «золоті» елементи надають виробу багатого зовнішнього вигляду, при цьому досить велика кількість покупців віддає перевагу саме такому поєднанню, а не «цільнозолотому» покриттю.

— Матовий хром. Різновид хромового покриття (див. вище), що відрізняється матовою поверхнею. На такій поверхні менш помітні бруд та відбитки, ніж на класичній дзеркальній; крім того, вона може виявитися більш відповідною по дизайну або просто приємнішою для очей, ніж глянцева. Водночас створення матових поверхонь пов'язано з певними труднощами, а тому поширені вони відносно слабо.

— Нержавіюча сталь (глянцева). Покриття з нержавіючої сталі загалом аналогічно за характеристиками хрому — воно міцне і стійке до корозії. Однак така поверхня дещо відрізняється зовні і з низки причин вона використовується переважно у моделях преміумкласу — в тому числі в змішувачах, виконаних із «нержавійки» (такі моделі, по суті, не мають покриття).

— Нержавіюча сталь (матова). Аналогічно матовому хрому, така сталь більш стійка до забруднень, ніж глянцева (див. вище), в іншому повністю ідентична їй.

— Латунь. Латунне покриття найчастіше поєднується з корпусом з того ж матеріалу (тобто спеціального покриття в такому змішувачі фактично немає). Одна з переваг такої поверхні — приємний золотистий відтінок, особливо добре підходить для змішувачів в стилі «ретро». Водночас вартість подібних виробів з низки причин виходить досить високою, до того ж вони схильні до появи відбитків, що важко виводяться. Тому вони зустрічаються досить рідко.

— Нікель. За характеристиками нікелеве покриття схоже з хромовим і застосовується з тими ж цілями, проте з низки причин воно поширене значно менше, ніж хром.

— Мідь. Покриття характерного червонуватого кольору. Мідь здатна надати «стародавнього» вигляду навіть сучасному виробу, а для змішувачів в стилі «ретро» вона буває просто незамінною. З іншого боку, цей матеріал обходиться недешево — зокрема, через те, що для міді важко забезпечити достатню стійкість до корозії.

— Бронза. Бронза являє собою сплав на основі описаної вище міді і застосовується аналогічним чином — переважно для забезпечення автентичного вигляду змішувачам в стилі «ретро». Головна відмінність між цими двома матеріалами полягає у кольорі — бронза дещо темніша і червоний колір в ній не так виражений (хоча конкретні відтінки в різних моделях також можуть бути різними). Крім цього, даний матеріал простіше зробити стійким до корозії, тому бронзові вироби зустрічаються помітно частіше мідних.

— Під золото. Покриття з жовтого сплаву, що імітує зовнішній вигляд золота. Використовується для того, щоб надати змішувачу багатого зовнішнього вигляду, при цьому саме по собі обходиться недешево, внаслідок чого переважно використовується в моделях преміумкласу — щоб ще яскравіше підкреслити рівень виробу. З практичної сторони, як і будь-який матеріал подібного рівня, характеризується високою стійкістю до окислення, а ось стійкість до забруднень та легкість очищення може бути різною (хоча здебільшого ці показники також на висоті).

— Забарвлений. Покриття з фарби, що наноситься спеціально для надання виробу певного кольору — найчастіше чорного або білого, але зустрічаються й інші варіанти. Відповідно, основна перевага цього варіанта — нестандартний зовнішній вигляд: з фарбою можна досягти кольорів, недоступних з іншими видами покриттів. При цьому будь-яка фарба відмінно протистоїть корозії, а відмінності між різними моделями змішувачів з таким покриттям полягають переважно в довговічності і стійкості до подряпин. Ці характеристики, зазвичай, безпосередньо залежать від цінової категорії виробу.

Країна походження бренду, під яким змішувач представлений на ринку. Зазвичай, вказується по «батьківщині» компанії-виробника або за місцем розташування її штаб-квартири. Бренди, під якими випускаються сучасні змішувачі, походять переважно з таких країн (за алфавітом): Австрія, Бельгія, Німеччина, Індія, Іспанія, Італія, Китай, Польща, Росія, Туреччина, Чехія, Фінляндія, Франція, Швеція.

Існує безліч стереотипів, пов'язаних з «національністю» брендів і товарів, проте більшість з них у наш час не мають під собою підстав. По-перше, фактичне місце виробництва нерідко відрізняється від країни походження бренду. По-друге, якість товару залежить не стільки від географії, скільки від політики конкретної компанії і того, як ретельно в ній ведеться контроль цієї якості. Тому звертати увагу на країну походження бренду варто лише в тому разі, якщо ви принципово хочете (або не хочете) підтримати виробника з певної держави. Якість же краще оцінювати за репутацією конкретного бренду і...загальною ціновою категорією змішувача.