Порівняння Cersanit Eko 2000 35 K007-002-L 350 мм vs Marmorin Sirona P500047060010 465 мм

— Підвісний. Умивальники, розраховані на закріплення на стіні. Такі моделі займають мінімум місця, але досить складні у встановленні, оскільки вимагають монтажу на стіну відповідних кріплень. Крім того, в більшості підвісних умивальників зливні труби (а іноді і підводка) часто залишаються на видноті, що не дуже естетично. Доводиться або миритися з цим, або йти на певні хитрощі (наприклад, самостійно майструвати тумбочку для прикриття труб). Водночас є різновиди, позбавлені цього недоліку. Ці моделі оснащуються або напівп'єдесталом (див. «Комплектація»), або повноцінним п'єдесталом для встановлення на підлогу. Однак в останньому випадку все одно потрібні кріплення до стіни для стійкості, а тому вони віднесені не до нижчеописаних підлогових.

— Накладний на тумбу. Умивальники, які призначені для встановлення на спеціально пристосовану тумбу. Дещо простіші монтажі, ніж підвісні, оскільки не вимагають кронштейнів або інших кріплень — достатньо поставити раковину на тумбу і підвести комунікації. До того ж зливні та інші труби при встановленні ховаються в тумбі, що забезпечує акуратний зовнішній вигляд, а сама тумба може грати роль шафки. З іншого боку, необхідність пошуку і підбору тумби створює додаткові клопоти, такі умивальники займають більше місця, ніж підвісні, а особливості конструкції дещо обмежують різноманітність форм.

— Накладний на стільницю. Різновид накладних умивальників, призначений для встановлення на стільницю. Багато в чому аналогічні накладними моделям, призначеним для тумб (див. вище), але значно простіші у встановленні: в даному разі не потрібна спеціалізована тумба, підійде будь-яка горизонтальна поверхня з отвором під злив. Завдяки цьому підібрати підставку для даного типу умивальників значно простіше, а форму вони можуть мати практично будь-яку.

— Врізний в стільницю. Умивальники, розраховані на вбудовування в плоску поверхню. Виглядають досить елегантно і займають небагато місця, до того ж залишають користувачеві можливість вибору: раковину можна вбудувати і у верхню поверхню спеціальної шафки, і в найпростішу полицю. У першому варіанті можна приховати всередині комунікації, а другий варіант забезпечує максимум вільного місця. Водночас для даного типу потрібна як відповідна поверхня (шафка або полиця), так і отвір в ній за формою раковини — при певному вмінні його можна зробити і самому, але краще все ж таки звернутися до фахівця.

— Врізний під стільницю. Різновид врізних умивальників (див. вище), в яких верхній край раковини при встановленні розташований не вище, а нижче стільниці. Особливої ролі цей момент не грає (хіба що прибирати пролиту на стільницю воду трохи простіше — достатньо «зігнати» її ганчіркою до краю раковини), за основним особливостям цей різновид повністю аналогічний попередньому.

— На пральну машину. Умивальники, розраховані на встановлення таким чином, щоб під раковиною знаходилась пральна машина. Цей варіант зручний, насамперед, тим, що дає можливість оптимально використовувати місце в приміщенні. Водночас варто враховувати, що сучасні «пралки» можуть помітно відрізнятися за габаритами, і перед покупкою не завадить уточнити сумісність умивальника з конкретною машиною; а якщо машина має вертикальне завантаження, даний варіант взагалі непридатний. Нюанси встановлення в різних моделях таких умивальників можуть розрізнятися, однак найчастіше раковина додатково кріпиться до стіни, а на пральну машину спирається лише частково (хоча роль основної опори все одно грає саме «пралка»).

— Підлоговий. У повній відповідності з назвою такі умивальники являють собою цілісні конструкції з чаші і тумби, призначені для встановлення на підлогу. Головною їх відмінністю від підвісних моделей з тумбою (див. вище) є те, що вони здатні стійко стояти на рівній підлозі без будь-яких додаткових кріплень. Завдяки цьому підлогову модель можна, образно кажучи, встановити хоч посеред ванної (головне — розібратися з підведенням труб). Відповідно, цей тип є найпростішим у встановленні. Однак і коштують підлогові моделі досить дорого.

Існують умивальники, розраховані на кілька варіантів встановлення — наприклад, моделі з можливістю накладання і на тумбу, і на стільницю.

Переважна частина умивальників виготовлена з кераміки та штучного каменю. Втім, існують і рідкісні умивальники з міді, акрила, нержавіючої, емальованої сталі і навіть скла. Детальніше про кожен з них:

— Композит з кераміки. Найпоширеніший матеріал для сучасних раковин. На сьогоднішній день керамічні умивальники виготовляються з порцеляни і фаянсу. Порцеляна має гарну міцність, однак складна у виготовленні, за рахунок чого досить дорога і зустрічається відносно рідко. Фаянс трохи менш міцний, водночас коштує дешевше і виглядає не гірше, завдяки чому отримав широке поширення.

— Штучний камінь. Найчастіше під цим терміном мається на увазі литтєвий мармур — композитний матеріал на основі мармурової або кварцової крихти з наповнювачем з поліефірної смоли з барвниками. Головною перевагою штучного каменю є міцність: це чи не найстійкіший до ударів матеріал, який застосовується в сучасних раковинах. До того ж він дуже добре виглядає і легкий в очищенні. Однак і коштують такі умивальники досить дорого.

— Скло. Скло можна віднести до матеріалів преміумкласу: воно виглядає елегантно, водночас вельми оригінально, завдяки чому добре підходить під різні інтер'єри, зокрема і нестандартні. Головним недолік...ом скла є його крихкість: воно дещо гірше витримує пошкодження, ніж вищеописані матеріали, і вимагає обережного поводження. Особливо це актуально для важких предметів — їх у жодному разі не можна кидати на скляні раковини.

— Нержавіюча сталь. Головною перевагою сталі є надзвичайно висока міцність: при ударі такий умивальник може злетіти з кріплень, але не розіб'ється і, швидше за все, навіть не особливо деформується. Крім того, даний матеріал має специфічний, досить стильний зовнішній вигляд. З іншого боку, сталеві умивальники обходяться недешево, а тому випускаються рідко — переважно в розрахунку на особливі умови використання, коли важлива міцність і/або вандалостійкість. Наприклад, такі моделі непогано підійдуть для громадських туалетів на стадіонах або у концертних комплексах.

— Акрил. Найчастіше під акрилом увазі композитний матеріал, що поєднує власне акрил (високоякісний пластик) зі скловолокном. Однією з важливих переваг таких умивальників є простота у догляді: акрилова поверхня добре протистоїть плямам і розводам, легка в очищенні, на ній не утворюються застарілі забруднення. Правда, такий умивальник відносно легко дряпається, але водночас подряпини без проблем видаляються шліфуванням і поліруванням. А ось з більш серйозних недоліків можна відзначити погану сумісність з деякими мийними засобами (переважно на основі нафтопродуктів) і чутливість до високих температур. Останнє особливо актуально для санвузлів з бойлерами, де з крана може йти набагато більш гаряча вода, ніж зі звичайного водопроводу. Втім, короткочасний контакт з «окропом» цей матеріал переносить без наслідків.

— Натуральний камінь. Дорогий і престижний матеріал, вживаний в умивальниках преміумкласу, переважно дизайнерських. Натуральний камінь має солідний зовнішній вигляд, приємний на дотик, відмінно протистоїть подряпинам і легко чиститься. Крім того, до переваг також можна записати екологічність цього матеріалу. З іншого боку, природний камінь коштує дуже дорого, а велика вага ускладнює транспортування і встановлення.

— Емальована сталь. Сталь, додатково покрита шаром емалі. Сталева основа міцна і надійна, а покриття приємно виглядає і забезпечує посилену стійкість до подряпин. Крім того, йому можна надати практично будь-якого відтінку, і оформлення подібних умивальників не обмежується сіро-сталевим кольором «нержавійки». Ціна емальованих виробів може бути різною, залежно від бренду і загальної якості виготовлення. З їх недоліків можна назвати чутливість до ударів — від цього на емалі можуть з'являтися відколи.

— Мідь. Умивальники з міді — це переважно дизайнерська серія сантехніки. Більшість мідних умивальників створюється в античному стилі, при цьому на поверхні міді створюється шар патини, якому вдається легко надавати сантехніці вид давнини. Загалом же мідь цінується за відмінні антибактеріальні властивості. Нерідко для монтажу мідного умивальника потрібна стільниця, оскільки сантехніка з міді має велику вагу.

Форма чаші умивальника. Здебільшого форма чаші не впливає на можливості умивальника і підбирається, виходячи з особливостей установки. Так, при накладному монтажі на стільницю (див. вище) єдиним обмеженням є оформлення санвузла і особисті уподобання покупця; при установці на тумбу необхідно враховувати ще й форму тумби; підвісні моделі неминуче мають плоску задню стінку для кріплення до стіни і т. ін.

В окрему різновид можна виділити кутові умивальники: ця форма створена у розрахунку на тісні приміщення, де доводиться по максимуму економити місце. Якщо ж економія не критична, має сенс все ж звернути увагу на інші варіанти.

Перелив являє собою спеціальний отвір, розташований біля верхнього краю раковини. Він запобігає переливанню води через край: доходячи до переливу, вода через спеціальний шланг надходить у зливну трубу, що рятує санвузол від «потопу». Такий шланг може входити в комплект постачання умивальника, проте найчастіше його доводиться купувати окремо.

Зазначимо, що перелив розрахований на ситуацію, коли закритий сам зливний отвір (наприклад, пробкою); якщо ж сток забитий нижче (скажімо, в сифоні), ця функція виявиться марною — воді все одно буде нікуди подітися з раковини, що заповнюється. А тому наявність переливу в конструкції умивальника не позбавляє від необхідності стежити за станом каналізації.

Наявність в конструкції умивальника отвору для встановлення змішувача. Ця функція стане в нагоді, якщо Ви хочете оснастити умивальник власним змішувачем: встановити його прямо на раковину значно простіше, ніж монтувати окремо або підбирати місце для раковини під уже встановленим змішувачем. У таких випадках використовується умивальник без отвору під змішувач.

При виборі моделі з цією функцією варто звернути увагу на кількість отворів. Для звичайного змішувача цілком достатньо одного «посадкового місця», а ось для вбудованих кранів, де вилив і органи управління виводяться назовні окремо, і монтажних отворів буде потрібна відповідна кількість.

Існує чимало національних стереотипів: багатьом користувачам певні країни здаються привабливішими, ніж інші. Однак у наш час ці стереотипи практично не мають під собою підстав. По-перше, в країні походження бренду нерідко розташовується тільки штаб-квартира виробника, а виробництво може знаходитися і в іншій державі. По-друге, походження з певної країни — ще не гарантія якості: все залежить від того, наскільки ретельно той чи інший виробник контролює свою продукцію. Тому для оцінки якості варто орієнтуватися не на «національність», а насамперед на репутацію конкретного бренду і цінову категорію виробу. Серед країн представлені наступні: Бельгія, Німеччина, Індія, Іспанія, Італія, Польща, Португалія, Словенія, США, Туреччина, Франція, Чехія, Швейцарія, Швеція, Японія.