—
Підвісний. Умивальники, розраховані на закріплення на стіні. Такі моделі займають мінімум місця, але досить складні у встановленні, оскільки вимагають монтажу на стіну відповідних кріплень. Крім того, в більшості підвісних умивальників зливні труби (а іноді і підводка) часто залишаються на видноті, що не дуже естетично. Доводиться або миритися з цим, або йти на певні хитрощі (наприклад, самостійно майструвати тумбочку для прикриття труб). Водночас є різновиди, позбавлені цього недоліку. Ці моделі оснащуються або напівп'єдесталом (див. «Комплектація»), або повноцінним п'єдесталом для встановлення на підлогу. Однак в останньому випадку все одно потрібні кріплення до стіни для стійкості, а тому вони віднесені не до нижчеописаних
підлогових.
—
Накладний на тумбу. Умивальники, які призначені для встановлення на спеціально пристосовану тумбу. Дещо простіші монтажі, ніж підвісні, оскільки не вимагають кронштейнів або інших кріплень — достатньо поставити раковину на тумбу і підвести комунікації. До того ж зливні та інші труби при встановленні ховаються в тумбі, що забезпечує акуратний зовнішній вигляд, а сама тумба може грати роль шафки. З іншого боку, необхідність пошуку і підбору тумби створює додаткові клопоти, такі умивальники займають більше місця, ніж підвісні, а особливості конструкції дещо обмежують різноманітність форм.
—
Накладний на стільницю. Різновид накладних умивальників, призначений для встановлення на стільницю. Багато в чому аналогічні накладними моделям, призначеним для тумб (див. вище), але значно простіші у встановленні: в даному разі не потрібна спеціалізована тумба, підійде будь-яка горизонтальна поверхня з отвором під злив. Завдяки цьому підібрати підставку для даного типу умивальників значно простіше, а форму вони можуть мати практично будь-яку.
—
Врізний в стільницю. Умивальники, розраховані на вбудовування в плоску поверхню. Виглядають досить елегантно і займають небагато місця, до того ж залишають користувачеві можливість вибору: раковину можна вбудувати і у верхню поверхню спеціальної шафки, і в найпростішу полицю. У першому варіанті можна приховати всередині комунікації, а другий варіант забезпечує максимум вільного місця. Водночас для даного типу потрібна як відповідна поверхня (шафка або полиця), так і отвір в ній за формою раковини — при певному вмінні його можна зробити і самому, але краще все ж таки звернутися до фахівця.
—
Врізний під стільницю. Різновид врізних умивальників (див. вище), в яких верхній край раковини при встановленні розташований не вище, а нижче стільниці. Особливої ролі цей момент не грає (хіба що прибирати пролиту на стільницю воду трохи простіше — достатньо «зігнати» її ганчіркою до краю раковини), за основним особливостям цей різновид повністю аналогічний попередньому.
—
На пральну машину. Умивальники, розраховані на встановлення таким чином, щоб під раковиною знаходилась пральна машина. Цей варіант зручний, насамперед, тим, що дає можливість оптимально використовувати місце в приміщенні. Водночас варто враховувати, що сучасні «пралки» можуть помітно відрізнятися за габаритами, і перед покупкою не завадить уточнити сумісність умивальника з конкретною машиною; а якщо машина має вертикальне завантаження, даний варіант взагалі непридатний. Нюанси встановлення в різних моделях таких умивальників можуть розрізнятися, однак найчастіше раковина додатково кріпиться до стіни, а на пральну машину спирається лише частково (хоча роль основної опори все одно грає саме «пралка»).
— Підлоговий. У повній відповідності з назвою такі умивальники являють собою цілісні конструкції з чаші і тумби, призначені для встановлення на підлогу. Головною їх відмінністю від підвісних моделей з тумбою (див. вище) є те, що вони здатні стійко стояти на рівній підлозі без будь-яких додаткових кріплень. Завдяки цьому підлогову модель можна, образно кажучи, встановити хоч посеред ванної (головне — розібратися з підведенням труб). Відповідно, цей тип є найпростішим у встановленні. Однак і коштують підлогові моделі досить дорого.
Існують умивальники, розраховані на кілька варіантів встановлення — наприклад, моделі з можливістю накладання і на тумбу, і на стільницю.
Перелив являє собою спеціальний отвір, розташований біля верхнього краю раковини. Він запобігає переливанню води через край: доходячи до переливу, вода через спеціальний шланг надходить у зливну трубу, що рятує санвузол від «потопу». Такий шланг може входити в комплект постачання умивальника, проте найчастіше його доводиться купувати окремо.
Зазначимо, що
перелив розрахований на ситуацію, коли закритий сам зливний отвір (наприклад, пробкою); якщо ж сток забитий нижче (скажімо, в сифоні), ця функція виявиться марною — воді все одно буде нікуди подітися з раковини, що заповнюється. А тому наявність переливу в конструкції умивальника не позбавляє від необхідності стежити за станом каналізації.
Діаметр отвору, необхідний для установки змішувача. Цей розмір дозволяє зрозуміти, якого розміру слід вибирати змішувач, які розміри повинні мати додаткові деталі для його встановлення не доведеться розширювати чи звужувати отвір для вже існуючого крана.
—
П'єдестал. Елемент конструкції, призначений для встановлення умивальника на підлогу; простіше кажучи — підставка. Зустрічається в підлогових умивальниках, а також в деяких підвісних (див. «Тип монтажу»). Крім підтримки раковини, п'єдестал грає ще й естетичну роль: він приховує усередині себе підводку і зливну трубу, забезпечуючи акуратний зовнішній вигляд.
—
Напівп'єдестал (коліно). Елемент конструкції умивальника, призначений для того, щоб прикрити зливну трубу (а іноді — і підводку). У цьому сенсі аналогічний п'єдесталу (див. вище), проте, на відміну від нього, не відіграє роль підставки, оскільки кріпиться не до підлоги, а до стіни. Зустрічається в підвісних моделях (див. «Тип монтажу»). Перевагою напівп'єдесталу є мінімум займаного місця — він не дістає до підлоги. Водночас монтаж таких умивальників пов'язаний з певними труднощами, оскільки потребує відповідного розташування комунікацій в будинку: зокрема, виходи каналізаційних труб повинні розташовуватися в стіні на рівні напівп'єдесталу.
—
Донний клапан. Наявність клапана-автомата в конструкції умивальника. Фактично такий клапан є автоматизованою пробкою для зливного отвору: за допомогою спеціального перемикача Ви можете закривати і відкривати злив за своїм бажанням. Це значно зручніше, ніж ставити і виймати пробку вручну, до того ж позбавляє від необхідності окремо купувати її (адже пробк
...у ще потрібно підібрати за розмірами зливного отвору, клапан же за визначенням цього не потребує).
— Сифон. Сифон — це вигнута зливна труба, яка потрібна для підключення раковини до каналізації. Наявність такої труби в комплекті умивальника позбавить Вас від необхідності підбирати і купувати її окремо.
— Рушникотримач. Рушникотримач являє собою закріплену прямо на умивальнику вішак для рушника, зазвичай у формі прямої чи вигнутої поперечини. Ця функція дає можливість завжди тримати рушник під рукою, до того ж забезпечує додаткове місце під нього — це стане в нагоді у великих сім'ях, де одночасно може використовуватися велика кількість рушників.
