Порівняння Hotpoint-Ariston TQG 641 HA WH білий vs Hotpoint-Ariston PC 640 T OW R бежевий

— Ретро. Варильні поверхні, які оформлені в старовинному стилі — при цьому функціонал таких моделей зазвичай цілком сучасний (аналогічний класичним). Такі рішення розраховані переважно на кухні відповідного дизайну. Відзначимо, що ретро-оформлення зазвичай обходиться недешево, і пристрої даної категорії, як і варильні з незвичайним дизайном (див. нижче), при рівних робочих характеристиках коштують помітно дорожче, ніж аналоги з класичним зовнішнім виглядом.

— Доміно. Специфічний різновид компактних варильних поверхонь, зазвичай одно- або двоконфоркових. Назва обумовлена тим, що такі моделі за зовнішнім виглядом нагадують кісточку доміно, а дві конфорки підсилюють схожість. Утім, цей варіант популярний не тільки серед варильних поверхонь — він зручний також для грилів і фритюрниць (див. «Пристрій»). Установлюється «доміно» зазвичай поперек стільниці, від стіни до переднього краю. Як основна варильна поверхня цей варіант буває дуже зручним в обмежених умовах, коли місця на кухні обмаль. Також з пристроїв цього типу можна зібрати багатоцільовий комплект за принципом конструктора — наприклад, установити пліч-о-пліч варильну поверхню, гриль і тепан. Ще один варіант використання — розширення вже наявної варильної поверхні; щоправда, тут варто враховувати, що за зовнішнім виглядом «доміно» найчастіше аналогічні до класичних моделей і...слабо стикуються з ретро-дизайном.

— Нестандартна. Варильні поверхні в оригінальному оформленні, яке не вписується в жодну зі згаданих вище категорій. Більшість таких моделей має «горизонтальне» компонування — ширина поверхні значно більша за її глибину, а конфорки розташовуються уздовж пристрою. При цьому кількість і розміри конфорок можуть бути різними; випускаються моделі як з однаковими нагрівачами, так і з різними за розміром. А деякі рішення виконані у вигляді суцільних поверхонь, які взагалі не мають частин, що виступають: за управління відповідають сенсори, а конфорки виділені лише малюнком на робочій частині. Зустрічаються й інші варіанти, ще більш екстравагантні — такі, як поверхні круглої або краплеподібної форми. В будь-якому разі, нестандартне оформлення може стати в нагоді не тільки з естетичної, але й з практичної точки зору: воно може виявитися оптимальним варіантом там, де складно встановити варильну поверхню в традиційнішому дизайні.

— Емальована. Найпростіший і найпоширеніший різновид покриття. Емаль поєднує невисоку вартість і непогані показники міцності, крім того, може випускатися практично в будь-якому кольорі. З іншого боку, її очищення може вимагати значних зусиль, а згодом на такій поверхні з'являються подряпини і сколи.

— Нержавіюча сталь. Для сталевих поверхонь характерний солідний зовнішній вигляд; крім того, вони міцніше емальованих, на них не з'являються тріщини й відколи. Також сталь досить легко очищається, однак цей момент практично зводиться нанівець через труднощі у підтримці чистоти — забруднення з'являються легко, навіть відбитки пальців здатні зіпсувати акуратний зовнішній вигляд. А для очищення потрібно користуватися спеціальними засобами — інакше можна подряпати плиту.

— Склокерамічна. Склокераміка як матеріал загалом примітна високою теплопровідністю у поєднанні з непоганими характеристиками міцності і термостійкості. Особливо в цьому досягли успіху Schott Ceram і EuroKera - виробники цієї самої склокераміки, яку виробники побутової техніки встановлюють в свої моделі. Це дало змогу створювати оригінальні моделі електричних варильних поверхонь, де нагрівальні елементи розташовуються під суцільною «кришкою» зі склокераміки, зазначимо, що властивості цього матеріалу дають змогу застосову...вати його і з індукційними конфорками (див. нижче). Такі «кришки» не мають виступаючих частин, а розташування нагрівачів відзначено тільки лініями; завдяки цьому можна зручно переміщати посуд між нагрівачами, та й очищення подібної поверхні максимально просте. Правда, є і недоліки: склокераміка менш міцна, ніж емаль або сталь, потребує ідеально рівного посуду, а проливання рідини на рівну поверхню загрожує розтіканням по всій плиті і (не тільки). Також даний матеріал застосовується і в газових варильних поверхнях «газ на склі»; однак там він є скоріше іміджевим, оскільки, крім міцності, не має ключових переваг перед загартованим склом (див. нижче), а коштує відчутно дорожче.

— Загартоване скло. Матеріал, що використовується в варильних поверхнях формату «газ на склі»: з нього робиться поверхня, над якою розташовуються газові конфорки. Такі моделі мають оригінальний зовнішній вигляд, а саме скло стійке до подряпин і непогано піддається очищенню. Міцність і стійкість до нагрівання у нього значно нижче, ніж у склокераміки (власне, останнє стало причиною того, що загартоване скло не застосовується в електроплитах), однак ці моменти з лишком компенсуються невисокою вартістю.

— Чавун. Оригінальний варіант, що зустрічається в деяких газових моделях преміумкласу. Робоча поверхня в даному разі виконується з того ж чавуну, що і решітка конфорок, а самі решітки фактично являють собою виступи на чавунній поверхні. Це надає всій конструкції незвичайного, дуже солідного зовнішнього вигляду, до того ж підвищує її надійність: конструкція виступів-решіток така, що вони не зігнуться навіть під самим важким посудом. З іншого боку, очищення такої поверхні може виявитися досить трудомісткою справою (як через особливості самого чавуну, так через необхідність вичищати куточки між сіткою і поверхнею), а обходиться даний варіант недешево. Через це моделей з чавунною поверхнею на ринку одиниці.

Кількість газових конфорок, у яких полум'я розташовується не в один, як у стандартних конфорок, а два (або три) ряди — іншими словами, у вигляді двох (трьох) кілець, одне всередині іншого. Конфорки з такою конструкцією мають більшу потужність, ніж звичайні однорядні, а також рівномірно нагрівають дно посуду, що може бути особливо корисно при смаженні. Крім того, вважається, що такі нагрівачі найкраще підходять для сковорід типу «вок». Водночас для більшості завдань така підвищена потужність є зайвою, тому більшість моделей з даною функцією мають всього одну турбоконфорку, більша кількість зустрічається вкрай рідко.

Матеріал, з якого виконані решітки на газових конфорках варильної поверхні. Електричних конфорок решітки не потрібні.

— Сталеві. Сталеві решітки мають порівняно невелику вагу, хорошу міцність і водночас — невисоку вартість. З естетичних міркувань і для додаткового захисту вони зазвичай покриваються спеціальною термостійкою емаллю. З такою емалі досить легко зчищаються забруднення, однак її небажано обробляти «жорсткими» методами — інакше на поверхні можуть з'явитися подряпини. Загалом, незважаючи на загальну практичність, сталеві решітки вважаються менш прогресивними, ніж чавунні, і дещо рідше використовуються в варильних поверхнях. Втім, якщо не навантажувати поверхню великими каструлями, відрами і т. ін., здебільшого відмінність некритично, і термін служби сталевих грат нерідко порівнюється з «терміном життя» самої варильної поверхні.

— Чавунні. Чавунні решітки виглядають більш солідно і масивно, ніж сталеві, та й важать помітно більше. Це можна віднести до переваг — в тому випадку, коли решітки можуть зніматися: велика вага сприяє стійкості. Крім того, такі конструкції міцні, довговічні і добре переносять навіть високі навантаження. Коштують вони трохи дорожче сталевих, але в разі варильних поверхонь різниця в ціні не особливо помітна. Як наслідок, чавун — дуже популярний матеріал, що зустрічається в решітках значно частіше стали. З його недоліків варто відзначити деяку складність в о...чищенні від забруднень; з іншого боку, чавунні решітки зазвичай не мають додаткових покриттів, і можна не боятися зіпсувати їх дротяними губками або абразивними засобами.

Загальні габарити пристрою в ширину і в глибину. Під глибиною в даному випадку мається на увазі розмір від передньої до задньої кромки (якщо дивитися з боку користувача). Зазначимо, що зовнішні розміри варильних поверхонь нерідко бувають більшими за розміри для вбудовування (див. нижче).