Порівняння Olympus DM-720 vs Olympus LS-P1

— SD. Один з форматів, який застосовується в аудіо-, відео-, комп'ютерної техніки та ін; практично будь-який сучасний ноутбук має кардридер під SD. Однак габарити таких карт (32х24 мм) відносно великі для портативної техніки, а тому в диктофонах вони використовуються порівняно рідко. І часто представлені більш сучасними картами SDHC або SDXC із збільшеним об'ємом пам'яті і підтримкою швидкісної шини UHS. Відповідно підтримка SDXC гарантує комфортну роботу з SDHC і SD, а підтримка SDHC не буде давати збої при підключенні SD-карт.

— miniSD. Дещо зменшена (до 22х20 мм) варіація стандарту SD, в іншому повністю ідентична йому (аж до сумісності з SD-картрідерами при використанні найпростіших перехідників). Зустрічається рідко внаслідок широкого розповсюдження ще більш мініатюрних microSD.

— microSD. Найбільш компактний на сьогоднішній день варіант карт пам'яті SD, мають розмір 15х11 мм та обсяг до 4 Гб. Завдяки невеликим розмірам отримали широке поширення в портативній електроніці: фактично є стандартом для мобільних телефонів, широко використовуються і в диктофонах. Як і miniSD, можуть читатися картрідерами під оригінальні SD при використанні адаптера.

— microSD HC. Друге покоління стандарту microSD; характеризується підвищеною ємністю, що досягає 32 Гб. Диктофон (і взагалі будь-якому картридере) під карти microSD HC можна використовувати і звичайні карти microSD, а от навпаки зробити неможливо — карта не прочитается.

— C...ompactFlash (далі CF). Один з перших стандартів карт пам'яті, досі використовується завдяки пристойній швидкості обміну даними і значних об'ємах (до 128 Гб). Однак і габарити ці карти мають не менш значні — 42х36 мм. Внаслідок цього вони слабо підходять для техніки кишенькового формату і в диктофонах застосовуються рідко — переважно в прогресивних моделях, де пріоритетом є функціонал і якість запису, а не компактність. Якщо диктофон розрахований на карти CF Type II, він може працювати з усіма типами CF, а пристрою під Type I сумісні тільки з цим типом.

— MemoryStick. Власний стандарт, розроблений компанією Sony і застосовується переважно в її пристроях. Має цілий ряд варіацій, що відрізняються за розмірами, об'ємом і сумісності, а тому, купуючи картку для такого диктофона, варто уточнити конкретну використовувану специфікацію MemoryStick. Стандарт поширений досить слабо: по-перше, через закритість (тому, до речі, повну відповідність йому гарантована тільки в оригінальних картах виробництва Sony), а по-друге, через високої ціни самих карт.

— xD-Picture. Карти, першопочатково створені Olympus, Fujifilm для своїх цифрових камер. Перевагами таких карт є висока надійність і компактність (20х25 мм), недоліками — висока вартість і відносно невеликі обсяги (до 2 Гб). Як наслідок, диктофони під xD-Picture зустрічаються досить рідко.

— Вбудований. У цьому разі мається на увазі, що диктофон може використовувати при записі тільки власний вбудований мікрофон; роз'ємів для підключення зовнішнього мікрофона не передбачено. Це дозволяє зменшити габарити пристрою, спрощує конструкцію і позбавляє від плутанини з дротами. Водночас вбудовані мікрофони зазвичай забезпечують кілька найгірше якість запису, ніж зовнішні.

— Вбудований/зовнішній. Такий диктофон може проводити запис як з власного вбудованого мікрофона, так і з зовнішнього, підключеного у відповідний роз'єм. Це розширює можливості використання пристрою: коли важлива компактність і максимальну зручність, можна користуватися вбудованим мікрофоном, а якщо критичним є висока якість записуваного звуку — підключається зовнішній, забезпечує зазвичай відчутно кращу гучність і розбірливість. Зовнішній мікрофон зазвичай не входить в комплект поставки; з іншого боку, це дає Вам можливість вибору моделі під конкретні потреби.

— Зовнішній. Диктофони без вбудованого мікрофона з можливістю підключення зовнішнього. Це дозволяє вибрати необхідний тип пристрою для певних потреб і міняти їх у міру потреби. Належить до професійної діяльності.

Окремий вхід для підключення виносного мікрофона. У звукозаписуючих пристроях застосовується кілька різновидів роз'ємів під мікрофон:

— mini-Jack 3.5 мм. Поширений тип мікрофонного гнізда в оснащенні обладнання для звукозапису. Являє собою звичний аудіоджек, який можна зустріти на борту умовного смартфона, ноутбука або портативного аудіоплеєра. Зовнішні мікрофони зі штекером 3.5 мм випускаються у версіях з двох-, трьох - і чотирьохконтактними роз'ємами (TS, TRS і TRRS відповідно). Найпростіші двоконтактні інтерфейси застосовуються в моделях із записом монозвуку, прогресивні чотирьохконтактні — в примірниках з підтримкою передачі стереозвуку.

— Jack 6.35 мм. За формою і контактами роз'єм аналогічний стандартному mini-Jack 3.5 мм, проте має більші розміри. Гніздо під штекер Jack 6.35 мм має велику площу контакту і проявляє кращу стійкість до впливу всіляких перешкод. Ареал проживання мікрофонного роз'єму – диктофони і рекордери класу профі з великими розмірами корпусу, де на перший план перед компактністю виходять функціональні якості звукозапису.

— XLR. Трьохконтактний порт із зовнішнім замикаючим механізмом для передачі аналогового сигналу через балансне підключення, що забезпечує високу стійкість до перешкод. Роз'єм має досить великі габарити і зустрічається в професійній портативній апаратурі для звукозапису.

Нестиснений WAV забезпечує найкращу якість звуку серед поширених аудіоформатів Hi-Res. Частота дискретизації у нього зазвичай становить 96 або 192 кГц при розрядності в 24 біта. Формат застосовується для» чистої " звукозапису з максимальною деталізацією сцени.

Максимальний час безперервного запису на диктофон. Залежить насамперед від об'єму пам'яті (див. «Вбудована пам'ять», «Слот для карт пам'яті»), також напряму пов'язаний з якістю запису: чим вища якість, тим більше місця займає матеріал і тим менший максимальний час запису. У зв'язку з цим виробники зазвичай вказують в характеристиках максимально можливий час запису, тобто час запису з мінімальною якістю; при вищій якості і час буде меншим.

Максимальна кількість папок, яке можна створити в пам'яті диктофона для зберігання записаних матеріалів. Це дозволяє впорядковувати матеріали і полегшує пошук потрібного запису: наприклад, при журналістській роботі матеріал по кожній окремій темі можна зберігати у відповідній папці. Багато диктофони дають змогу змінювати використовується для запису папку «на льоту», буквально одним натисканням кнопки.

Діапазон звукових частот, які здатний сприймати і записувати диктофон. Людина здатна чути звук в середньому від 16 Гц до 20 кГц, однак діапазон власне людського голосу значно вже — приблизно 100-3500 Гц. Тому, якщо Ви плануєте використовувати диктофон для запису мови, цих частот буде достатньо. Якщо ж цим призначення диктофона не обмежується, варто звернути увагу на моделі з більш широким діапазоном — і в цьому випадку чим він ширший, тим повнішим і багатшим буде запис.

— Зміна чутливості мікрофону. Можливість змінювати чутливість мікрофона дозволяє оптимально налаштувати його під навколишні умови. Так, при низькому рівні сторонніх шумів (наприклад, на лекції або прес-конференції) чутливість можна виставити на максимум, щоб гарантовано зафіксувати все, що потрібно, а в галасливій обстановці (наприклад, інтерв'ю в кафе) — навпаки, знизити, щоб звести сторонні шуми до мінімуму.

— Зміна якості запису. Можливість змінити якість запису (зазвичай, бітрейт записуваних матеріалів). З якістю безпосередньо пов'язаний об'єм файлу: чим вище якість, тим більше місця займає запис. Таким чином, ця функція дозволяє досягати оптимального балансу між звучанням і займаної пам'яті: наприклад, для гучної розбірливого мовлення без сторонніх шумів можна використовувати невисоку якість, в галасливій обстановці — навпаки, підвищити його, щоб досягти максимальної чіткості; якщо пам'яті залишилося небагато, а видаляти нічого не можна — знизити якість запису, і т. ін.

— Голосова активація запису. При використанні цієї функції диктофон здійснює запис лише тоді, коли його мікрофон фіксує значний рівень звуку — в принципі це може бути будь-яке джерело, але оскільки найчастіше записується людська мова, в назві цієї функції йдеться саме про голосі. При такому записі диктофон не фіксує тривалих пауз, що дозволяє заощадити як займану пам'ять, так і ча...с (а іноді й нерви) при прослуховуванні запису. Недоліком цієї функції є те, що активація потребує деякого часу, і перші звуки не можуть зафіксуватися на запису.

— Встановлення міток запису. Можливість присвоєння кожному файлу унікальною мітки. Це може бути як номер, так і час і дата, або всі разом. Мітки впорядковують запису і полегшують доступ до них — пошук потрібного файлу стає значно простіше.

— Таймер запису. Таймер дозволяє задати час початку запису; при його настанні диктофон включиться автоматично. Таким чином, Ви зможете записати потрібний матеріал (наприклад, виступ або лекцію) з самого початку, навіть якщо до моменту початку Вас не буде на місці.

— Кільцева запис. Назва цієї функції з'явилося через його схожості з записом на магнітну стрічку, замкнуту в кільце. У цьому режимі диктофон може проводити запис незалежно від кількості вільної пам'яті: нові матеріали просто записуються замість самих старих. Це позбавляє від необхідності чистити пам'ять вручну і може стати в нагоді, якщо Ваші записи швидко втрачають актуальність, наприклад, якщо доводиться займатися опитуваннями по телефону і обробляти результати в той самий день. В той самий час ця функція потребує обережності, оскільки підвищується ймовірність випадково стерти необхідні, але старі записи.

— Акумулятор Li-Ion (літій-іонний). Найбільш поширений на сьогодняшній день тип аккмуляторов для портативної електроніки. Такі акумулятори мають хорошу ємність, не мають ефекту пам'яті (зниження ємності при заряді недоразряженного акумулятора) і прості у використанні, оскільки комплектуються власними керуючими схемами. Недоліки з точки зору пересічного споживача у них практично відсутні, оскільки вони пов'язані зі спеціалізованим обслуговуванням і тривалим зберіганням. Принциповим же недоліком будь-якого вбудованого акумулятора є неможливість швидкої заміни; єдиним варіантом є зарядка акумулятора, що займає іноді значний час.

— Акумулятор Li-Pol (літій-полімерний). Фактично є модифікованим варіантом літій-іонних акумуляторів (див. вище). Мають ті ж переваги, крім того, більш компактні (від 1 мм по товщині), що дозволяє використовувати їх в мініатюрних моделях. Водночас літій-полімерні батареї погано працюють на холоді.

— Батарея АА (або кілька батарей). Живлення від звичайної батарейки (батарейок) типу АА, відомих у побуті як «пальчикові». Перевага такого живлення — можливість швидкої заміни батарейки, яка розрядилася: за наявності запасної ця операція здійснюється за декілька секунд, а докупити батарейки про запас зазвичай не становить проблем — вони продаються повсюдно. Головним недоліком є необхідність фінансових витрат на покупку б...атарейок, при цьому ємні коштують дорого, а дешеві швидко сідають. З іншого боку, існують акумулятори, що перезаряджаються, у формі батарейок АА; якщо диктофон використовується часто і багато, покупка таких акумуляторів цілком може окупитися.

— Батарея ААА (або кілька батарей). Живлення від батарейки або батарейок типу ААА, побутова назва — «мізинчикові». Вони мають менший розмір, ніж «пальчикові» АА (див. вище), за рахунок чого краще підходять для портативної техніки, в т. ч. диктофонів, в іншому ж повністю аналогічні.

— Батарея типу «таблетка». Живлення від змінної компактної батареї, яка за формою нагадує таблетку або ґудзик. Такі батареї є найбільш мініатюрним на сьогоднішній день варіантом, що полегшує створення компактних пристроїв під них. Загалом вони аналогічні АА і ААА (див. вище), однак мають ряд відмінностей, крім власне форми. Зокрема, для «таблеткових» батарей немає єдиного стандарту — їх випускається безліч, в різному розмірі і напрузі, що може викликати труднощі при пошуку заміни для елемента живлення, що розрядився. Крім того, вони поширені значно менше.