Порівняння Alpine CDE-193BT vs Alpine UTE-72BT

Типи носіїв даних, підтримувані автомагнітолою.

— Компакт-диски. Підтримка оптичних дисків зазвичай передбачає як мінімум сумісність з CD, дещо рідше зустрічається можливість роботи з DVD. Докладніше про цих типах див. «Типи дисків». Тут же відзначимо, що в наш час диски поступово витісняються більш компактними і функціональними носіями — зокрема, картами памяті та USB-пристроями; так що чимало сучасних магнітол, в тому числі висококласних, взагалі не мають оптичних приводів.

— Карти пам'яті. Можливість роботи зі змінними картами пам'яті, зазвичай формату SD або microSD; модуль для їх читання називають кардридером. Ця функція зручна насамперед тим, що такі карти підтримуються безліччю інших пристроїв — зокрема, ноутбуками і фото/відеокамерами. Кардридер полегшує обмін даними між цими пристроями: приміром, на карту пам'яті можна записати добірку музики з ноутбука. Зазначимо, що конкретний тип підтримуваних карт не завадить уточнити окремо — формат (micro)SD включає кілька різновидів, не цілком сумісних між собою.

— USB-накопичувач (фронтальний). Можливість роботи магнітоли з зовнішніми USB-носіями — «флешками», жорсткими дисками, MP3-плеєрами і т. ін. — для відтворення вмісту безпосередньо...з них. У цьому разі мається на увазі підключення таких носіїв до роз'єму USB, розташованому на передній панелі магнітоли — це зручно тим, що роз'єм знаходиться в безпосередній близькості, прямо під рукою.

— USB-накопичувач (тиловий). Підключення USB-накопичувачів (див. вище) через задню панель. Втім, зовнішнє пристрій при цьому підключається не прямо до тиловій панелі, а до виносного USB-роз'єму, який, зі свого боку, з'єднаний з задньою панеллю за допомогою кабелю. Такий роз'єм не займає місця на передній панелі, а розмістити його можна на поличці під приладовою панеллю і підключений накопичувач буде не стирчати з магнітоли, а охайно лежати на поличці. А от у штатних магнітолах (див. вище) «тилове» підключення може здійснюватися трохи інакше — там кабель від задньої панелі за допомогою спеціального конектора може підключатися до штатного USB-гнізда на панелі приладів.

— Підключення iPod/iPhone. Можливість підключення до магнітоли портативних пристроїв від Apple — насамперед плеєрів iPod і смартфонів iPhone — через спеціальний док-роз'єм. Навіть найпростіші варіанти такого підключення, крім відтворення музики, забезпечують ряд додаткових можливостей, зокрема, управління функціями плеєра (наприклад, перемикання треку) з панелі управління або пульта ДУ самої магнітоли. А найбільш прогресивні моделі мають фірмову систему CarPlay; детальніше про неї див. «Ф-ції управління».

— Підключення Android. Можливість підключення до магнітоли смартфонів та інших пристроїв на базі операційної системи Android. Способи підключення можуть розрізнятися: так, одні моделі магнітол підтримують тільки дротове з'єднання, інші можуть використовувати Bluetooth (див. «Мультимедіа»). Те ж стосується і набору функцій, доступних в кожному разі, цей момент варто уточнювати за офіційними даними виробника. Конкретні ж можливості включають пряме відтворення музики з телефону (з управлінням через магнітолу), роботу з вмістом його накопичувача, перегляд відео, використання магнітоли в якості автокомплекту для прийому дзвінків та ін. А у висококласних моделях зустрічається підтримка технології інтеграції смартфонів Android Auto; детальніше про неї див. «Ф-ції управління».

Кількість смуг в еквалайзері магнітоли.

Під смугою в даному випадку мається на увазі окрема частина частотного діапазону, гучність якої можна за допомогою еквалайзера регулювати незалежно від інших частин. Чим більше смуг має еквалайзер — тим більш точно він дозволяє настроїти загальні звучання акустики автомагнітоли. Однак варто враховувати, що багатосмугові еквалайзери досить складні в налаштуванні, тому рекомендуються насамперед досвідченим користувачам.

Кількість фіксованих налаштувань (пресетів), передбачених в еквалайзері автомагнітоли.

Наявність таких налаштувань може помітно спростити регулювання: вибрати відповідний стиль простіше, ніж вручну регулювати кожну смугу еквалайзера. При цьому пресети часто підбираються виробником під певні жанри музики і мають відповідні назви — «Рок», «Поп», «Джаз» тощо; це ще більше спрощує завдання. А чим більше в пристрої фіксованих налаштувань — тим ширший вибір у користувача. У деяких магнітолах, крім заздалегідь прошитих, передбачаються і власні пресети — їх можна запрограмувати заздалегідь і включати таким же чином, як і передустановлені.

Тип регулятора гучності, передбачений в магнітолі. Найчастіше в цій ролі застосовуються поворотні ручки, сенсори або механічні кнопки; ось детальніший опис кожного з цих варіантів.

— Поворотний регулятор. Традиційний регулятор у вигляді круглої ручки, що не втрачає популярності і в наш час — власне, саме він встановлюється в більшість сучасних автомагнітол. Така поширеність, крім того, обумовлена тим, що поворотна ручка сумісна і з цифровими, і з аналоговими схемами регулювання гучності — а значить, її можна застосовувати в пристроях будь-якого рівня, від топових до найпростіших і недорогих. Крім того, подібний регулятор помітно виділяється на панелі магнітоли, так що знайти і повернути його можна навіть на дотик, не відволікаючись зайвий раз від дороги. До недоліків поворотних ручок можна віднести хіба що деяку громіздкість порівняно з кнопками і сенсорами, однак цей момент вкрай рідко виявляється значущим.

— Механічні кнопки. Традиційні механічні кнопки — точніше, переважно одна двостороння кнопка-гойдалка, вертикальна або горизонтальна. На відміну від описаних вище поворотних ручок, можуть застосовуватися виключно з цифровими контурами керування гучністю; тому більшість магнітол з кнопками являє собою прогресивні пристрої з великим функціоналом і типорозміром не менш 2DIN (або екраном не менше 5", для штатних моделей). В таких випадках перевагу кнопо...к перед поворотними регуляторами полягає в тому, що «гойдалку» можна зробити дуже вузькою і встановити навіть на дуже тонкою рамкою екрана, тоді як для ручки потрібно досить широка додаткова панель. А якщо порівнювати даний варіант з сенсорами, то механічні кнопки коштують дещо дешевше, а керувати ними можна і наосліп, не відводячи погляду з дороги на панель магнітоли. З іншого боку, механіка схильна зношуватися по мірі використання, що знижує надійність; а багатьом користувачам кнопки просто подобаються менше, ніж сенсори. Через цих, а також деяких інших причин, цей варіант застосовується порівняно рідко.

— Сенсорні кнопки. Органи керування у вигляді сенсорів, які спрацьовують не від натискання, а від дотику. Як і механічні кнопки (див. вище), таке управління сумісно тільки з цифровим регулюванням гучності і застосовується в основному в прогресивних магнітолах з великими екранами. При цьому сенсори надають пристрою максимально прогресивний і «технологічний» зовнішній вигляд, привабливий для багатьох користувачів з чисто естетичної сторони. Головний недолік цього варіанта полягає в тому, що сенсорні кнопки зазвичай не виступають з панелі — так що знайти потрібний сенсор наосліп практично неможливо, і при управлінні магнітолою неминуче доводиться відволікатися від дороги. Втім, при більш-менш пристойних навичках водіння і належної уважності цей момент не є серйозним недоліком, так що даний тип управління у висококласних магнітолах використовується значно частіше традиційних кнопок.

Кількість лінійних виходів (див. вище), передбачених у конструкції магнітоли. Потрібно відзначити, що зазвичай ці виходи використовують роз'єми RCA («тюльпан»), а аналоговий формат дозволяє передавати через один такий тільки один аудіоканал. Тому для роботи з стереосигналом потрібно два роз'єму RCA, і за один лінійний вихід вважається саме пара таких гнізд — набір, розрахований на один комплект стереоколонок. Головною ж відмінністю даного інтерфейсу від такого ж RCA, застосовуваного для підключення АС (див. вище) є те, що на лінійний вихід надходить сигнал з підсилювача, непридатний для подачі на пасивну акустику. Такий сигнал потрібно направляти на активні колонки або зовнішній підсилювач (тоді як АС підключається до виходу підсилювача потужності, розрахованому на пасивні колонки).

Можливість вибрати колір підсвічування панелі управління, а іноді — ще й для дисплеї магнітоли. Конкретний діапазон доступних відтінків може бути різним, будь то кілька кольорів або вся палітра RGB; докладніше див. «Колір підсвічування». У будь-якому разі дана можливість не грає функціональної ролі, однак дозволяє налаштувати зовнішній вигляд пристрою так, щоб він гармоніював з зовнішнім виглядом приладової панелі і відповідав настрою користувача.

Колір підсвічування грає насамперед естетичну роль, даючи змогу вибрати магнітолу під оформлення приладової панелі і уподобання користувача. Крім того, деякі кольори мають і практичне значення. Так, червона підсвічування надзвичайно популярна в наш час ще й тому, що вона чи не ідеально підходить для темного часу доби: цей відтінок не збиває «нічний зір» і має стимулюючий вплив на нервову систему. А зелений колір, навпаки, знімає зайву нервозність і сприяє душевній рівновазі. Інші популярні в наш час кольори включають білий, синій, помаранчевий, жовтий, фіолетовий; вони не мають таких виражених ефектів, тут вже основний критерій вибору — «подобається чи не подобається».

Також відзначимо, що в багатьох моделях вказується відразу кілька кольорів підсвічування. Це означає, що пристрій має підсвічування з регульованим вибором кольором. При цьому існують моделі з вибором з повного спектру кольорів RGB.