Порівняння Hubsan X4 H507A Star Pro vs Hubsan X4 H502C Star

Максимальний час польоту квадрокоптера на повному заряді акумулятора. Цей показник є досить приблизним, оскільки найчастіше вказується для ідеальних умов — у реальному використанні час польоту може виявитися меншим за заявлений. Тим не менш, за цим показником цілком можна оцінити загальні можливості коптера і порівняти його з іншими моделями - більший час польоту на практиці зазвичай означає більше високу автономність.

Зазначимо, що для сучасних коптерів хорошим показником вважається час польоту від 20 хв і більше, а в «моделях, що довго «грають», воно може перевищувати 40 хв.

Можливість онлайн трансляції відео з борту квадрокоптера на зовнішній пристрій – смартфон, ноутбук, пульт управління з дисплеєм, окуляри віртуальної реальності тощо.

Ця функція забезпечує відразу кілька переваг. По-перше, вона значно спрощує управління апаратом, навіть якщо він знаходиться в межах видимості; а вже якщо коптер не видно з землі (що буває нерідко, особливо при використанні важкої професійної техніки) — то без «очей на борту» дуже складно обійтися. По-друге, пряма трансляція дає можливість застосовувати дрон для спостережень в реальному часі, а також повноцінної повітряної зйомки фото і відео; запис відзнятих матеріалів може здійснюватися як на зовнішній пристрій, що приймає трансляцію, так і на власний носій коптера (зазвичай карту пам'яті — див. нижче).

Конкретні особливості прямої трансляції для кожної моделі варто уточнювати окремо; однак в наш час, завдяки розвитку технологій, така можливість доступна навіть в бюджетних апаратах.

Власний слот для змінних карт пам'яті – як правило, формату SD або microSD.

Практично всі дрони з цією функцією мають камеру – вбудовану або знімну (див. «Тип камери»). А карта пам'яті призначається переважно для зберігання відзнятих матеріалів; нерідко слот під такий носій передбачається не в корпусі коптера, а прямо в комплектній камері. У будь-якому разі дана особливість дає змогу вести запис засобами самого дрона – незалежно від того, який пристрій застосовується для управління апаратом (тоді як без слота для карт пам'яті для цього може знадобитися смартфон, ноутбук або інший гаджет, здатний зберігати матеріали, що транслюються на нього). А після повернення «на базу» відзняті фото і відео можна без проблем скопіювати на ноутбук, планшет, смартфон або іншу аналогічну техніку — багато таких пристроїв мають власні слоти для карт пам'яті. Правда, варто пам'ятати, що до повернення «додому» знімний носій залишається недоступним; так що для максимальної надійності варто користуватися функцією прямої трансляції FPV (див. вище) і вести запис відразу на два носії – бортовий і зовнішній. Це дасть гарантію на випадок втрати коптера, а карта пам'яті, зі свого боку, може виявитися корисною при нестабільному зв'язку — вона збереже фрагменти відео, упущені в трансляції.

Відзначимо, що карти SD і microSD мають кілька різновидів і класів швидкості, а слоти під них можуть мати обмеження за максимальним об'ємом носія. Так що параметр...и сумісних карт потрібно уточнювати за документацією до кожного конкретного дрону.

— Функція повернення додому. При наявності даної функції квадрокоптер може автоматично повертатися в точку старту. Конкретні нюанси цієї функції можуть бути різними. Наприклад, одні моделі повертаються «додому» за командою користувача, інші здатні робити це самостійно — наприклад, при втраті сигналу з пульта або при критичному зниженні заряду батарей; у багатьох апаратах передбачаються відразу обидва варіанти. Також відзначимо, що дана функція зустрічається навіть в моделях, які не мають GPS-модуля — див. «Датчики») – коптер може орієнтуватися в просторі і іншим способом (за інерційним датчикам, за сигналом від пульта ДУ тощо).

— Режим «Follow me». Режим, що дає змогу квадрокоптеру постійно слідувати за користувачем на невеликій відстані — на зразок «особистого дрона». Спосіб реалізації такого режиму і необхідне для нього обладнання можуть бути різними: одні моделі відстежують напрямок на передавач і силу сигналу з нього, інші постійно отримують дані з GPS-модуля смартфона або іншого гаджета і слідують за цими координатами тощо. В будь-якому разі, подібний режим може стати в нагоді не тільки в розважальних, але і в цілком практичних цілях — наприклад, для застосування квадрокоптера в ролі «повітряної камери», яка постійно знаходиться поруч з оператором і водночас не займає рук.

— Dronie (віддалення). Першопочатково терміном «dronie» називають се...лфі (фото або відео), зняте з безпілотника. Для таких задач переважно і призначений даний режим. А суть його полягає в тому, що коптер плавно віддаляється від певного об'єкта по заданій траєкторії, утримуючи цей об'єкт в центрі кадру. Класичний варіант польоту в режим Dronie – віддалення спочатку по горизонталі, потім по горизонталі і вгору; втім, в окремих моделях траєкторію руху коптера можна додатково налаштовувати. Управління кадром теж може здійснюватися по-різному – починаючи від простого наведення на певну точку і закінчуючи вибором об'єкта на екрані з подальшим «розумним» стеженням за цим об'єктом. В будь-якому разі, при всій своїй простоті подібна техніка зйомки дає змогу створювати досить цікаві відеоролики: наприклад, таким способом можна в одному відео відобразити спочатку групу людей крупним планом, потім — красу пейзажу навколо них.

— Rocket (віддалення вгору). Режим польоту, в якому коптер плавно піднімається на задану висоту по строго вертикальній траєкторії. Аналогічно описаному вище Dronie, застосовується переважно при зйомці відео: спочатку певна сцена знімається крупним планом, а при підйомі вгору камера охоплює все більше широку область навколо цієї сцени. Як правило, в режимі Rocket можна заздалегідь задати висоту, по досягненню якої апарат зупиниться.

— «Orbit mode» (обліт по колу). Режим, що дає змогу запустити коптер по круговій орбіті навколо зазначеної точки. Також застосовується переважно для зйомки відео: в таких варіантах камера залишається постійно наведеною на заданий об'єкт, а ось ракурс і фон, завдяки руху дрона, постійно змінюються. В налаштуваннях «орбіти», як правило, можна задати її радіус, висоту і напрямок руху, а також кут нахилу камери.

— Helix (обліт по спіралі). Ще один режим, який використовується в якості художнього прийому для зйомки відеороликів. У такому режимі коптер, утримуючи заданий об'єкт в центрі кадру, рухається навколо нього по спіралі, поступово віддаляючись і збільшуючи висоту. Це дає змогу отримати максимальну різноманітність ракурсів і кутів охоплення.

Відзначимо, що режими Dronie, Rocket, Helix і Orbit першопочатково з'явилися як частина фірмового інструментарію QuickShot в дронах серії Mavic від DJI. Однак пізніше аналогічні функції були впроваджені і іншими виробниками, тому зараз ці назви використовують як загальні.

— План польоту (Waypoints). Можливість задати квадрокоптеру певний маршрут польоту, по контрольним точкам. Ця функція дуже схожа на обліт по точкам GPS (див. вище), проте здійснюється вона інакше, без застосування GPS-навігації. Один з найпопулярніших варіантів — побудова маршруту в додатку для смартфона, через який управляється коптер; при запуску програми смартфон видає на апарат послідовність команд, відповідну маршруту. В цілому режим Waypoints не такий точний, як обліт по точкам GPS, і дає менше можливостей. Тому дана функція має переважно розважальне призначення; при наявності в коптері камери вона може виявитися корисною для зйомки селфі або нескладного відеоролика.

— Обліт по точкам GPS. Режим, що дає змогу запускати квадрокоптер за певним маршрутом – заздалегідь задавши машині окремі точки маршруту (за координатами GPS) і порядок їх проходження. Крім того, можуть передбачатися додаткові налаштування — наприклад, швидкість і висота на окремих відрізках маршруту. Дана функція багато в чому схожа з режимом Waypoints (див. нижче), проте вона зустрічається переважно в апаратах середнього і топового класу. При цьому використання GPS забезпечує більш високу точність, що дає змогу застосовувати дрон в професійних цілях. Наприклад, якщо задати таким чином маршрут для зйомки з повітря, оператор зможе повністю зосередитися на роботі з камерою, не відволікаючись на управління коптером.

— Акробатичний режим. Спеціальний режим для виконання фігур вищого пілотажу. Відзначимо, що конкретний сенс цього режиму може бути різним, залежно від рівня і призначення коптера. Наприклад, в найпростіших розважальних моделях зазвичай передбачаються автоматичні програми, що дають змогу виконувати певні фігури пілотажу буквально «одним натисканням кнопки». А в прогресивних апаратах в пілотажному режимі відключається система стабілізації, і дрон дуже чуйно реагує на команди оператора; це потребує високої точності в управлінні, зате дає максимальний контроль над польотом.

Додаткові датчики, передбачені в конструкції квадрокоптера.

— Висоти. Датчик, що визначає висоту польоту машини. Такі датчики можуть використовувати барометричний або ультразвуковий принцип роботи. У першому випадку висота вимірюється по різниці атмосферного тиску між поточною точкою і точкою старту (тобто датчик визначає висоту відносно початкового рівня); у другому — датчик діє аналогічно сонару, відправляючи сигнал до землі і заміряючи час його повернення. Барометричні датчики не дуже точні, проте вони добре працюють на великих висотах — у десятки і сотні метрів; ультразвукові — навпаки, дають змогу точно маневрувати на бриючому польоті, але втрачають ефективність у міру набору висоти. Втім, у деяких прогресивних моделях можуть передбачатися відразу обидва варіанти. Дані з датчика висоти можуть використовуватися як квадрокоптером «самостійно» (наприклад, при висінні або автоматичне повернення), так і передаватися оператору на пульт або смартфон.

— Оптичний. Датчик, що дозволяє квадрокоптеру «бачити» навколишню обстановку в певних напрямках. Один з найпростіших варіантів такого датчика — камера, спрямована вниз і дозволяє апарата «змальовувати» поверхню, під якою він пролітає. За рахунок цього машина, приміром, може орієнтуватися в закритих приміщеннях, куди не доходить сигнал із супутників GPS. На додаток до такої камері можуть передбачатися також «вічка» з різних боків машини. За...значимо, що оптичні датчики мають певні обмеження щодо використання — наприклад, вони втрачають ефективність на темних, блискучих або однорідних (без помітних деталей) поверхнях, а також на високих швидкостях.

— GPS-модуль. Датчик, приймає сигнали з навігаційних супутників GPS, в деяких моделях — також ГЛОНАСС) і визначає поточні географічні координати машини. Конкретні способи використання даних про координати можуть бути різними: повернення додому, обліт по точках (див. нижче), запис маршруту польоту і т. ін.

— Гіроскоп. Датчик, що визначає напрямок, кут і швидкість повороту машини за певною осі. Сучасні технології дають змогу створювати повноцінні тривісні гіроскопи досить компактних розмірів, саме такими модулями зазвичай комплектуються квадрокоптери. На основі гіроскопів зазвичай працюють автоматичні системи стабілізації, повертають машину в горизонтальне положення після пориву вітру, зіткнення з перешкодою, і т. ін. Водночас подібне оснащення впливає на вартість апарата, а в деяких випадках (наприклад, при пилотаже) автоматична стабілізація є скоріш перешкодою, ніж корисною особливістю. Тому деякі бюджетні, а також прогресивні пілотажні квадрокоптери гироскопами не оснащуються.

Спосіб управління, передбачений в коптері.

Сучасні дрони зазвичай управляються з пульта ДУ, зі смартфона, або ж допускають обидва способи. Ось докладний опис кожного з цих варіантів:

– Тільки пульт ДУ. Управління, здійснюване виключно з комплектного пульта. Найбільш поширений варіант, зустрічається в усіх різновидах дронів – від найпростіших розважальних моделей до висококласних професійних апаратів; а важкі комерційні / промислові моделі (див. «Тип») і взагалі управляються виключно таким способом. Подібна популярність пояснюється двома моментами. По-перше, функціонал пульта може бути практично будь-яким – починаючи з невеликого пристрою на пару важелів і кнопок і закінчуючи багатофункціональним блоком управління з екраном для прямих трансляцій і виведення різної спеціалізованої інформації. Таким чином, оснащення пульта можна оптимально підібрати під особливості конкретного коптера. По-друге, в пульт можна встановити потужний передавач з великим радіусом дії (тоді як у смартфонів дальність сильно обмежена, до того ж залежить від конкретної моделі гаджета). Ну і крім того, пульт управління першопочатково постачається в комплекті з дроном (хіба що батарейки в деяких моделях потрібно докуповувати окремо).

– Тільки смартфон. Управління, що здійснюється виключно зі смартфона (або іншого аналогічного гаджета — наприклад, планшета) через спе...ціальний додаток; зв'язок при цьому, як правило, здійснюється за допомогою Wi-Fi. Даний варіант хороший тим, що в управляючому додатку можна передбачити практично будь-який функціонал; а сам коптер виходить зручним в транспортуванні – в тому плані, що з ним не потрібно носити ще й окремий пульт. Однак радіус дії в такому управлінні досить невеликий – навіть в ідеальних умовах він зазвичай не перевищує 100 м, а в деяких моделях не досягає і 50 м; а фактична дальність зв'язку сильно залежить ще й від характеристик управляючого гаджета. Крім цього, елементи управління на сенсорному екрані не сприймаються навпомацки, що робить управління «наосліп» практично неможливим. Внаслідок цього даний варіант зустрічаються дуже рідко – в окремих моделях міні-дронів і селфі-дронів (див. «Призначення»), для яких важлива відсутність пульта і зручність в перенесенні, а описані недоліки не є критичними.

– Пульт ДУ і смартфон. Можливість управління дроном як з пульта ДУ, так і зі смартфона. Особливості того й іншого варіанта детально описані вище; а їх поєднання зустрічається переважно в порівняно простих апаратах, для яких недоліки управління через смартфон не є критичними (хоча зустрічаються і винятки). При цьому основним варіантом для таких коптерів нерідко є саме управління з зовнішнього гаджета, а пульт може зовсім не входити до комплекту; цей момент не завадить уточнити перед покупкою. Однак в будь-якому разі даний формат управління дає користувачеві можливість вибирати оптимальний варіант під конкретну ситуацію. Наприклад, для розважальних польотів під час «вилазки» на природу можна обійтися смартфоном, а для тренувань з пілотажу краще підійде пульт. Так що більшість сучасних коптерів, що допускають управління зі смартфона / планшета, належать саме до цієї категорії.

Радіус дії дрона – максимальна відстань від управляючого пристрою, на якій зберігається стійкий зв'язок і апарат залишається керованим. Для моделей, що допускають роботу і від пульта, і від смартфона (див. «Управління»), в даному пункті вказується максимальне значення — як правило, досягається при використанні пульта.

При виборі за даним показником варто враховувати, що радіус дії вказується для ідеальних умов — в межах прямої видимості, без перешкод на шляху сигналу і перешкод в ефірі. В реальності дальність дії управління може бути трохи нижче; а при використанні смартфона вона буде залежати ще й від характеристик конкретного гаджета. Що стосується конкретних цифр, то вони можуть варіюватися від декількох десятків метрів в бюджетних моделях до 5 км і більше у висококласній техніці. При цьому варто сказати, що чим більше радіус дії зв'язку — тим вище його надійність в цілому, тим краще управління працює при великій кількості перешкод. Тому потужний передавач може виявитися корисний не тільки для великих відстаней, але і для складних умов.

Частота, яка використовується для зв'язку дрона з управляючим пристроєм (зазвичай пультом).

Деякий час назад у продажу можна було зустріти апарати з аналоговим управлінням на частоті 27.145 МГц і 40 ГГц. Проте на сьогодні ці стандарти практично вийшли з ужитку, і сучасні дрони-коптери використовують переважно зв'язок в цифровому форматі на частоті 2.4 ГГц або 5.8 ГГц (а деякі моделі підтримують відразу обидва ці діапазони). Таке управління має цілу низку переваг перед аналоговим. По-перше, воно менш чутливе до перешкод: перешкоду на аналоговому каналі дрон може прийняти за команду і зробити несподіваний маневр, тоді як спотворення цифрових даних сприймається саме як спотворення і не впливає на роботу апарату. По-друге, цифровий формат дає високу пропускну здатність, що дає змогу навіть транслювати з дрона напряму відео високої роздільної здатності. По-третє, при такому управлінні кожній парі «пульт – коптер» автоматично виділяється свій власний канал звязку, при цьому система попередньо перевіряє, чи не використовується він іншою парою пристроїв. Завдяки цьому кілька апаратів можуть функціонувати в безпосередній близькості, не заважаючи один одному.

Що стосується особливостей конкретних частотних діапазонів, то вони такі:

— 2.4 ГГц. Найпопулярніший в сучасних дронах стандарт. Обумовлено це, з одного боку, невисокою вартістю (при всіх перевагах цифрового управління), з ін...шого — розширеною сумісністю. Справа в тому, що 2.4 ГГц — це найбільш поширений діапазон Wi-Fi модулів в смартфонах, планшетах тощо; так що сумісність з цим діапазоном дає змогу без особливих проблем доповнити дрон ще й можливістю управління з зовнішнього гаджета (втім, така можливість не є обов'язковою). Один з недоліків 2.4 ГГц також пов'язаний з великою кількістю пристроїв, що використовують цю частоту: крім Wi-Fi, це модулі Bluetooth, деякі інші електронні пристосування, а також більшість пультів для радіокерованої техніки (не тільки коптерів). Так що даний діапазон дещо поступається 5.8 ГГц за стійкістю до перешкод; з іншого боку, навіть при завантаженому ефірі цей момент вкрай рідко виявляється помітним.

— 5.8 ГГц. Подальший, після описаного вище 2.4 ГГц, розвиток цифрових стандартів. Дає можливість забезпечити велику дальність зв'язку, а також характеризується більшою надійністю, оскільки на частоті 5.8 ГГц значно менше сторонніх джерел сигналу. Крім того, збільшення частоти дозволило збільшити пропускну здатність і ефективно транслювати з коптерів HD-відео в найбільш прогресивних стандартах. При цьому деякі з новітніх стандартів Wi-Fi передбачають підтримку ще й цього діапазону, так що дрони з даної категорії можуть також допускати управління зі смартфона (проте в таких варіантах варто приділити особливу увагу сумісності). До недоліків даного варіанта можна віднести порівняно високу вартість; втім, завдяки розвитку і здешевленню технологій підтримку 5.8 ГГц в наш час можна зустріти навіть в порівняно недорогих коптерах.

— 2.4 ГГц і 5.8 ГГц. Підтримка обох описаних вище діапазонів – як правило, з можливістю використовувати будь-який з них, на вибір користувача. Це забезпечує додаткову зручність, надійність і універсальність. Наприклад, модель з двома способами управління (див. «Управління») при роботі зі смартфоном може застосовувати діапазон 2.4 ГГц (що забезпечує мінімум проблем з сумісністю), а з пультом працювати на 5.8 ГГц (для максимальної дальності і надійності). А в дронах, керованих тільки з пульта, може передбачатися навіть така функція, як автоматичне сканування діапазонів і вибір найменш завантаженого. При цьому дводіапазонні моделі коштують трохи дорожче однодіапазонних, однак різниця в ціні (особливо з апаратами тільки на 5.8 ГГц) виходить не особливо значною. Так що більшість сучасних коптерів, здатних працювати на частоті 5.8 ГГц, належать саме до цієї категорії.

З використанням спеціалізованих протоколів зв'язку сигнали управління між коптером і пультом ДУ можуть передаватися на спеціальних частотах: 720 МГц, 915 (868) МГц.

Наявність інформаційного дисплея на пульті управління квадрокоптером.

Відзначимо,що не варто плутати цю функцію з екраном для трансляції FPV (див. нижче). Інформаційний дисплей зазвичай являє собою найпростіший сегментний індикатор, здатний відображати цифри, окремі букви, а також, А деяких моделях — обмежений набір спеціальних значків. Однак навіть таке оснащення помітно розширює можливості пульта і дає змогу оператору отримувати безліч додаткової інформації: заряд батареї, рівень сигналу, дальність, висота польоту тощо. При цьому допоміжний екран обходиться недорого і може застосовуватися навіть в бюджетних моделях. А в прогресивних дронах він цілком може доповнювати дисплей для трансляції: поділ даних по різних екранах сприяє зручності управління.