Порівняння Intertool MT-3011 vs Intertool MT-3009

Максимальне відхилення від горизонтального положення, яке прилад здатний виправити «власними засобами».

Саме по собі самовирівнювання значно спрощує встановлення і початкове калібрування нівелірів (див. «Тип»), які для роботи нерідко (а для оптичних моделей — обов'язково) потрібно виставляти по горизонталі. При наявності цієї функції досить встановити прилад більше-менш рівно (у багатьох моделях для цього передбачаються спеціальні пристосування на зразок круглих рівнів) — а точне підлаштування в поздовжній та поперечній площині буде проведено автоматично. А межі самовирівнювання вказуються зазвичай для обох площин; чим більше цей показник — тим простіше прилад у встановленні, тим менше він вимогливий до початкового розміщення. В окремих моделях цей показник може досягати 6 – 8°.

Довжина хвилі випромінювання, видається світлодіодом нівеліра або далекоміра; цей параметр визначає насамперед колір лазерного променя. Найбільше поширення в сучасних моделях набули світлодіоди з довжиною хвилі близько 635 нм — при відносно невисокій вартості вони забезпечують яскраве випромінювання червоного кольору, що дає непогано видиму проєкцію. Зустрічаються також зелені лазери, зазвичай на 532 нм — мітки від них видно ще краще, однак такі світлодіоди коштують досить дорого і застосовуються рідко. А випромінювання з хвилею довше 780 нм належить до інфрачервоного спектру. Такий лазер невидимий неозброєним оком і погано підходить для нівелювання, однак може застосовуватися в дальномерах — зрозуміло, за наявності видошукача (докладніше див. «Тип»).

Кількість вертикальних проєкцій, які видаються лазерним нівеліром під час роботи.

Більшість сучасних нівелірів розраховані на строго певне положення під час роботи; відповідно, вертикальної називають проєкцію, проведену зверху вниз відносно штатного положення приладу. За наявності декількох таких площин нівелір можна використовувати для двох, а то й трьох стін відразу — це стане в нагоді, наприклад, для одночасної роботи кількох людей. Водночас існують портативні пристрої, які можуть застосовуватися в різних положеннях; для них вертикальної називають основну робочу площину, хоча під час роботи вона може розташовуватися і горизонтально, і під кутом, у залежності від конкретних задач. Також відзначимо, що вертикальна проєкція може давати і горизонтальну лінію — наприклад, при установці нівеліра на підлозі.

Варто враховувати, що кількість проєкцій вважається не по геометричних площин, а за окремими лазерним елементів, кожен з яких відповідає за свою ділянку роботи». Наприклад, якщо нівелір має два вертикальних елемента, розташованих на протилежних торцях і спрямованих у різні сторони, вони вважаються за дві проєкції навіть у тому випадку, якщо ці проєкції лежать в одній площині.

Кут розгортки у вертикальній площині, що забезпечується випромінювачем нівеліра. Якщо таких випромінювачів кілька (наприклад, з двох сторін корпусу) — даний параметр наводиться для кожного з них окремо.

Кут розгортки – це, по суті, кут охоплення, тобто ширина сектора, що захоплюється випромінювачем при формуванні лінії. Чим ширше цей кут – тим зручніше прилад в роботі, тим нижча ймовірність, що пристрій доведеться переміщати вгору-вниз для побудови лінії. З іншого боку, більший кут розгортки (при тій же дальності) потребує більшої потужності — а це, відповідно, позначається на вартості і енергоспоживанні.

Кут розгортки в горизонтальній площині, що забезпечується випромінювачем нівеліра. Якщо випромінювачів кілька – тут вказується їх загальний кут охоплення; характерний приклад подібних пристроїв — моделі на повні 360°, що не належать до ротаційних.

Власне, всі ротаційні пристрої за визначенням дають охоплення в 360°. Тому звертати увагу на даний параметр варто в тих ситуаціях, якщо мова йде про більш традиційні лазерні нівеліри. І тут варто враховувати, що більший кут охоплення, з одного боку, може забезпечити додаткову зручність, з іншого — збільшує ціну і енергоспоживання приладу. Так що при виборі варто виходити з реальних потреб; докладні рекомендації з цього приводу можна знайти в спеціальних джерелах.

Кількість окремих крапок, що проєктуються лазерним інструментом — далекоміром або нівеліром, див. «Тип» — під час роботи. У першому випадку стандартно передбачається одна точкова проєкція — більшої кількості для вимірювання відстаней просто не потрібно. В нівелірах же може зустрічатися кілька точок, а деякі моделі взагалі не мають площинних проєкцій і працюють тільки з точками. Такий формат може бути не настільки зручний, як відображення ліній; водночас, при тій же потужності лазера точкові мітки відсвічують яскравіше і видні краще, особливо на великих відстанях. Крім того, існують окремі види робіт, для яких оптимальною вважається саме точкова проєкція — наприклад, прокладання каналізації, визначення розташування для двох отворів у протилежних стінах і т. ін.

Надир в даному випадку називають точкову проєкцію, спрямовану вертикально вниз.

Сама по собі така проєкція може застосовуватися, зокрема, для пророблення отворів на одній вертикалі в перекриттях, розташованих на різних рівнях. Досить виконати одне з отворів, встановити над ним нівелір — і йде вертикально вниз лазерний промінь вкаже місце розташування наступного отвору. А в пристроях, що мають також функцію Зеніту (див. вище), мітки від зенітної і надірної проєкції розташовуються строго одна над іншою. Це дуже зручно при розмітці одночасно підлоги і стелі під стійки, перегородки і т. п.