Порівняння Casio LK-280 vs Casio LK-247

Кількість вбудованих тембрів звучання, передбачених у синтезаторі.

Кількість тембрів нерідко описують як число інструментів, які здатна імітувати дана модель. Однак це не зовсім вірно — швидше цей параметр можна назвати «кількість інструментів та звукових ефектів». Наприклад, один і той самий інструмент — електрогітара — з різними «прибамбасами» (дісторшн, овердрайв) буде звучати по-різному, і в синтезаторі кожна така примочка буде вважатися окремим тембром. Тембр «ударні» зазвичай об'єднує різні типи барабанів та інших ударних інструментів — іншими словами він дає змогу зобразити і «бас-бочку», і тарілки, не перемикаючи налаштувань, лише натиснувши потрібні клавіші. А деякі тембри можуть взагалі не мати аналогів серед реальних інструментів.

Чим більше вбудованих тембрів — тим ширші можливості синтезатора, тим різноманітніше звуки, які на ньому можна отримати. При цьому у висококласних моделях на зразок робочих станцій (див. «Тип») це число може досягати 1000 і навіть більше.

Кількість стилів автоакомпанементу (див. вище), першопочатково передбачених у синтезаторі, іншими словами — кількість варіантів акомпанементу, доступних користувачеві.

Чим ширший цей набір — тим вище ймовірність знайти серед цих мелодій підходящі варіанти для того чи іншого випадку. Водночас сама по собі велика кількість стилів ще не є 100 % гарантією того, що серед них виявиться відповідний, тим більше, що різні моделі синтезаторів можуть помітно різнитися за конкретим набором мелодій. Так що список не завадить уточнювати перед покупкою. Також відзначимо, що ситуацію можна виправити за рахунок стилів користувача (див. нижче) — їх підтримує чимало синтезаторів з автоакомпанементом.

Секвенсор являє собою пристрій, який дозволяє записувати музику в реальному часі, яка програється на інструменті. Запис, зазвичай, здійснюється у форматі MIDI. При цьому можливості секвенсора можуть включати не тільки запис і відтворення музики, яка програється, але і розширені можливості по її редагуванню: послідовне накладення декількох партій, зведення записаних треків, зміна гучності, темпу, тембру, тональності записаних композицій, квантування для усунення нерівностей темпу, і т. ін. Конкретні можливості секвенсора, зазвичай, безпосередньо залежать від типу (див. вище) і цінової категорії синтезатора. Однак у будь-якому разі дана функція може стати важливою підмогою як для музиканта початківця, так і для професіонала.

Можливість накладення різних тембрів звучання синтезатора один на одного. Таким чином створюється ефект звучання двох (або навіть більше) інструментів відразу, наприклад, фортепіано і скрипки. При цьому в прогресивних моделях може передбачатися можливість виставити для різних тембрів різні налаштування, щоб однаковість видобутих нот була не так помітна — наприклад, ту ж «скрипку» можна налаштувати на плавні переходи між нотами, тоді як на «фортепіано» вони будуть звучати уривчасто.

Можливість поділу клавіатури синтезатора на дві частини, кожна з яких відповідає за свій тембр звучання. Таким чином, на одній клавіатурі можна в реальному часі грати відразу на двох «інструментах» — наприклад, супроводити сольну партію скрипки акордами струнного оркестру. При цьому, на відміну від автоакомпанементу (див. вище), всі ноти бере сам музикант, не покладаючись прописані в програмі автоматичні настройки.

Зазвичай, в пам'яті синтезатора заздалегідь прописується кілька комбінацій «розділеної клавіатури», проте деякі моделі дають змогу окремо вибирати тембр під кожну половину, на розсуд музиканта.

Підтримка синтезатором функції октавного перенесення.

Дана функція дозволяє зрушити звук інструменту на одну або кілька октав вгору або вниз, щоб, наприклад, на клавішах першої октави звучали ноти другий, або навпаки. Ця функція може використовуватися як просто з міркувань зручності, так і з більш практичними цілями — вона дозволяє брати дуже низькі і дуже високі ноти, які першопочатково не охоплюються діапазоном клавіатури. Це буває особливо корисно для вкорочених синтезаторів на 49 або 61 клавішу, першопочатково не дотягують до повного діапазону фортепіано.

Наявність арпеджіатора в конструкції синтезатора.

Термін «арпеджіо» першопочатково означає техніку виконання акорду, при якій ноти звучать не всі відразу, а одна за одною. Відповідно, арпеджіатор, грубо кажучи, являє собою пристрій для автоматизованого програвання акордів в техніці арпеджіо. Порівняно з ручним відтворенням по нотах ця функція зручна тим, що арпеджиаторе можна передбачити різні додаткові налаштування: задати напрямок відтворення (вгору або вниз), швидкість, інтервал між нотами і їх тривалість, спеціальні ефекти, фоновий супровід і т. ін. При цьому всі ефекти спрацьовують автоматично, від користувача потрібно лише натиснути клавіші, складові акорд (а в окремих синтезаторах на деяких режимах за цілий акорд взагалі може відповідати лише одна клавіша). Конкретні можливості арпеджиаторов можуть бути різними, нерідко таке пристосування дозволяє створювати цілі композиції лише за рахунок натискання послідовності акордів.

Наявність у синтезаторі ефекту хоруса.

Слово «хорус» походить від chorus, «хор», та призначення цієї функції цілком відповідає походженням їй назви — вона створює ефект хорового звучання декількох інструментів. Для цього початковий звуковий сигнал копіюється (один або кілька разів) та копії додаються в загальне звучання з невеликим, до 30 мс, зрушенням за часом, причому цей зсув постійно змінюється. Таким чином імітується невелика, але помітна різниця в окремих «голосах», характерна для цього хору. Правда, варто відзначити, що повноцінного схожості з хоровим виконанням за допомогою хоруса неможливо досягти навіть на самому прогресивному синтезаторі; однак цей ефект сам по собі дуже цікаво звучить, завдяки чому не втрачає своєї популярності.

— mini-Jack (3.5 мм). Вхід для лінійного аналогового звуку, що використовує роз'єм 3.5 мм mini-Jack. Сам по собі лінійний вхід використовується для підключення до зовнішнього аналогового синтезатора аудіосигналу — наприклад, зі звукової плати комп'ютера. Застосування такого підключення може бути різним: відтворення акомпанементу через вбудовані динаміки інструменту, комутація сигналу на зовнішній підсилювач з «підмішуванням» у нього самого звуку синтезатора, і т. ін. А конкретно роз'єм 3.5 мм mini-Jack має невеликі розміри, він популярний в основному в портативній техніці і недорогих стаціонарних пристроях — «серйозна» ж аудіотехніка зазвичай оснащується більш надійними роз'ємами, на зразок Jack (див. нижче). Як наслідок, вхід з даним типом роз'єми характерний в основному для синтезаторів початкового рівня.

— Jack (6.35 мм). Вхід для лінійного аналогового звуку, що використовує роз'єм 6.35 мм Jack. За призначенням такої вхід повністю аналогічний описаному вище входу з гніздом 3.5 мм mini-Jack, однак роз'єм Jack має більші розміри, забезпечує більш надійне і якісне з'єднання і вважається більш підходящим для стаціонарної аудіотехніки, особливо висококласної. Тому в синтезаторах середнього та прогресивного рівня, зазвичай, використовується саме цей тип лінійного входу. При цьому зазначимо, що штекер 3.5 мм можна підключити до гнізда 6.35 мм за допомогою найпростішого перехідника.

— Цифровий. Вхід для підключення до синтезатора аудіосигналу в цифровому вигл...яді. За призначенням аналогічний описаним вище лінійних інтерфейсів, однак відрізняється як за форматом сигналу, так і за типом роз'єми — найчастіше це коаксіальний інтерфейс S/P-DIF, використовує роз'єм RCA, хоча можливі й інші варіанти. Цифрові виходи досить популярні як у професійної відеоапаратури, так і в побутовій техніці зразок ПК і навіть телевізорів, так що такий вхід може виявитися зайвим.

— MIDI. Першопочатково MIDI — формат цифрових сигналів, що використовується в електронних музичних інструментах. Кожна виділена на синтезаторі клавіша подає саме такий сигнал: він містить дані про тривалості, силі і швидкості натискання, а також номері ноти, і на основі керуючого сигналу (MIDI-події) «начинка» синтезатора генерує потрібний звук. Відповідно, вхід MIDI дозволяє синтезатору приймати MIDI-події з зовнішніх електронних музичних пристроїв — інших синтезаторів, MIDI-контролерів і т. ін. Таке підключення може знадобитися, наприклад, якщо у зовнішньому інструменті немає потрібного тембру; крім того, багато синтезатори здатні записувати прийняті MIDI-сигнали. У деяких випадках може знадобитися і можливість комутації такого сигналу через MIDI thru (див. «Виходи»).

— USB (type A). Класичний роз'єм USB, що дозволяє підключати до синтезатора різні зовнішні пристрої — насамперед флешки і інші накопичувачі, інша периферія підтримується вкрай рідко. Можливості, доступні під час роботи з флешкою, залежать від загального функціоналу синтезатора і в різних моделях можуть бути різними. Так, одні інструменти здатні програвати з такого носія музику, що грає роль акомпанементу для основної партії — це буває зручніше, ніж користуватися автоакомпанементом. Інші здатні записувати музику на флешку. Може також передбачатися оновлення набору тембрів і/або стилів автоакомпанементу (див. вище), оновлення прошивки і т. ін.

— Кардридер. Роз'єм для читання карт пам'яті, найчастіше SD: це універсальний формат, який широко застосовується у багатьох типах сучасної електроніки. Як і флешка, що підключається по USB (див. вище), кардридер може використовуватися з різними цілями — найчастіше для відтворення музичного супроводу або запису музики, однак зустрічаються й інші варіанти (завантаження додаткових тембрів, оновлення прошивки тощо).