Відсічка котушки
Можливість
відключення однієї з котушок в звукознімачі типу «хамбакер».
Звукознімачі з даною функцією, по суті, є універсальними модулями, здатними працювати як в режимі хамбакера, так і в режимі синглу. Докладніше про те й інше див. «Схема звукознімачів». А можливість перемикання між цими режимами дозволяє музикантові змінювати забарвлення звуку, не вдаючись до зовнішніх доробкам або зміну інструменту. Наприклад, для динамічної композиції з насиченим перевантаженням зручніше використовувати хамбакер у класичному вигляді, а для повільної ліричної мелодії досить пересунути перемикач — і можна користуватися всіма перевагами синглу.
Регулятори гучності
Кількість регуляторів гучності передбачена в електрогітарі.
Якщо регулятор лише один – це означає, що музикант може регулювати лише загальну гучність інструменту. Однак зустрічаються моделі, що мають кілька ручок керування гучністю, зазвичай їх не менше, ніж звукознімачів (2 або 3), що дає змогу окремо регулювати гучність кожного звукознімача. А оскільки особливості звучання залежать від типу звукознімача (див. «Схема звукознімачів») і навіть його розташування, то, змінюючи взаємну гучність окремих звукознімачів, можна домагатися різного забарвлення звучання. При цьому в конструкції може передбачатися загальний регулятор гучності, що дає змогу регулювати її класичним способом і не возитися з налаштуваннями кожного звукознімача.
Регулятори тембру
Кількість регуляторів тембру, передбачена в конструкції електрогітари.
Один регулятор тембру відповідає за звук електрогітари в цілому; а от якщо таких ручок декілька, вони можуть мати різні формати роботи. Наприклад, кожна ручка може відповідати або за власний звукознімач, або за окрему смугу частот. У другому випадку набір ручок відіграє роль еквалайзера, що дозволяє налаштовувати звук за рахунок зміни гучності низьких та високих (іноді окремо середніх) частот.
У будь-якому випадку наявність кількох регуляторів тембру розширює можливості зміни кольору звуку засобами самої гітари, без застосування додаткового обладнання.
Пікгард
Наявність захисної накладки (пикгарда) на корпусі гітари.
Така накладка розташовується на верхній деці, найчастіше виконується з міцного пластику і помітно відрізняється за кольором, завдяки чому добре помітна. Її основне призначення — оберігати поверхня деки від ударів медіатора (наприклад, при грі динамічним боєм), які могли б пошкодити лакову дерев'яну поверхню. Конкретна форма і розміри накладки можуть бути різними, однак вона в будь-якому разі прикриває як мінімум поверхню нижче струн (якщо дивитися на гітару в робочому положенні), а іноді — під струнами і навіть вище них.
Тип кріплення
Спосіб кріплення грифа до корпусу, використовуваний в електрогітарі.
—
Болтовою. Самий недорогий і практичний (з точки зору технології виробництва і ремонту) спосіб кріплення: гриф прикручується до корпусу болтами. Завдяки цьому збірка гітари виходить максимально простий, а з готового інструменту гриф легко можна зняти для ремонту або навіть заміни на новий. Зазначимо, що хоча болтовою спосіб вважається «бюджетним» (зустрічається в основному в інструментах відповідного рівня), не можна сказати, що він однозначно гірше інших варіантів: гітари такої конструкції мають відносно слабкий сустейн, зате дають яскравий, різкий тон з хорошою атакою. Вони можуть застосовуватися практично в будь-якому жанрі, однак найбільш придатними вважаються все ж для важкої музики.
—
Вклеєний. Гриф, встановлений у виїмку на корпусі і закріплений у ній за допомогою епоксидної смоли або іншого адгезивного складу. Така конструкція не дає змогу досягти настільки потужної атаки, як на болтових грифах, зате забезпечує відмінний сустейн і приємну забарвлення звуку. Та й загалом клейове з'єднання вважається більш прогресивним, оскільки краще розкриває акустичні властивості дерева. З іншого боку, такі інструменти складніше і дорожче як у виробництві, так і в ремонті, ніж «болтові».
—
Наскрізний. Назва даного способу пов'язано з тим, що гриф проходить через корпус наск
...різь, до «нижнього» (з боку мосту) торця. Багато інструменти такого типу з задньої сторони виглядають так, як ніби до цілісного шматка деревини, з якого виточений гриф і середня частина корпуса, приробили дві додаткові деталі для додання корпусу потрібної форми і ширини (хоча технологія виготовлення, зрозуміло, дещо складніше). Вважається, що наскрізне кріплення грифа максимально розкриває можливості дерева і дає змогу досягти найбільш якісного звучання, з рівною частотною характеристикою і відмінним састейном. Однак і коштують такі конструкції досить недешево, до того ж вони вимагають дуже обережного поводження — тим більше, що ремонт наскрізного грифа в кращому випадку складний і доріг, а часто взагалі неможливий. Зазначимо, що цей варіант застосовується в основному в басах, електрогітари з наскрізним способом кріплення випускаються помітно рідше.
