Порівняння M-AUDIO Bass Traveler vs xDuoo XQ-10

Номінальний опір (імпеданс) навушників, на яке розрахований підсилювач.

Сучасні навушники можуть мати різний опір. Зокрема, серед найбільш популярних варіантів — 16 Ом і 32 Ом, а прогресивних моделях зустрічаються значення від 300 Ом і навіть від 600 Ом. Високоомними прийнято вважати «вуха» опором 100 Ом. Такі характеристики дають змогу поліпшити чистоту звучання, проте вимагають підвищеної потужності сигналу — а у вбудованих підсилювачів в кишенькової техніки, комп'ютерних аудіокартах і т. п. з цим зазвичай виникають труднощі. Тому зовнішні підсилювачі нерідко застосовуються саме з цією метою — щоб ефективно «розгойдати» висококласні навушники з великим опором. З цієї ж причини деякі з таких підсилювачів не сумісні з «вухами» низького опору: існує чимало пристроїв, що вимагають навушників з імпедансом не нижче 32 Ом, а то і вище, а в окремих моделях нижня межа робочого діапазону може досягати 100 Ом. Що стосується максимального опору, то розкид його значень вельми вражаючий — від 32 Ом у порівняно простих портативних «усилках» до тисяч і навіть десятків тисяч ом у висококласних стаціонарних моделях.

У будь-якому разі порушувати рекомендації виробника по опору навушників не варто. При занадто низькому опорі «вух» в кращому випадку звук буде схильний до помітних спотворень, в гіршому — можливий вихід з ладу і на...віть загоряння обладнання. Занадто високий опір, зі свого боку, не тільки знижує гучність, але і погіршує АЧХ.

Номінальна потужність, що видається підсилювачем при підключенні навушників (або іншого навантаження) з імпедансом в 32 Ом.

Сама по собі номінальна потужність — це найбільша середня потужність, яку пристрій здатний видати протягом тривалого часу без перевантажень; окремі «стрибки» сигналу можуть мати і більш високий рівень, однак загалом можливості підсилювача визначаються насамперед даним показником. При цьому фізичні особливості звукової апаратури такі, що фактична потужність, що видається на навантаження, буде залежати від опору цієї навантаження. Тому в характеристиках підсилювачів для навушників часто наводять дані для різних значень імпедансу. А опір 32 Ом дає змогу досягти досить непоганої якості звучання за мірками низькоомних навушників, при цьому воно не настільки високе, щоб створити проблеми для вбудованих підсилювачів смартфонів і іншої компактної техніки. Тому більшість дротяних навушників загального призначення (не професійних) виконуються саме в цьому опорі, і якщо в характеристиках підсилювача взагалі вказується потужність для певного імпедансу — то найчастіше саме для 32 Ом.

У найскромніших сучасних підсилювачах вихідна потужність при такому опорі становить від 10 до 250 мВт; значення у 250 – 500 мВт можна назвати середніми, 500 – 100 мВт — вище середнього, а найбільш потужні моделі здатні видати і більш 1000 Вт. Вибір за конкретними показниками потужності залежить від чутливості використовуваних навушників, а також від рівня звукового тиску (просто кажучи, гучності), якого планується досягти за рахунок підсилювача. Існують спеціальні формули і таблиці, що дозволяють обчислити мінімальну необхідну потужність для певної гучності при заданої чутливості «вух». Однак у випадку 32-омних навушників далеко не завжди має сенс «влазити в розрахунки». Приміром, згаданих 10 мВт більш ніж достатньо для розкачки навушників зі скромною чутливість 96 дБ до гучності більше 105 дБ — цього вже вистачає для прослуховування музики на цілком пристойній гучності. А для того, щоб досягти цих же «вухах» рівня в 120 дБ, що забезпечує повноцінне сприйняття самих гучних звуків (зразок вибухів, грому і т. п.) — потрібно видати потужність трохи вище 251 мВт. Так що на практиці звертати увагу на дану характеристику і вдаватися до розрахунків/таблиць доводиться переважно в тих випадках, коли доводиться використовувати навушники на 32 Ом з порівняно невисокою чутливістю — 95 дБ і менше.

Номінальна потужність, що видається підсилювачем при підключенні навушників (або іншого навантаження) з імпедансом в 16 Ом.

Сама по собі номінальна потужність — це найбільша середня потужність, яку пристрій здатний видати протягом тривалого часу без перевантажень; окремі «стрибки» сигналу можуть мати і більш високий рівень, однак загалом можливості підсилювача визначаються насамперед даним показником. При цьому фізичні особливості звукової апаратури такі, що фактична потужність, що видається на навантаження, буде залежати від опору цієї навантаження. Тому в характеристиках підсилювачів для навушників часто наводять дані для різних значень імпедансу. А 16 Ом — це досить невисокий показник опору навіть для низькоомних «вух»; такі характеристики передбачаються переважно в навушниках загального призначення, розрахованих на кишенькові гаджети з малопотужними підсилювачами.

Що стосується вибору за конкретним значенням потужності, то він залежить від чутливості використовуваних навушників, а також від рівня звукового тиску (просто кажучи, гучності), якого планується досягти за рахунок підсилювача. Існують спеціальні формули і таблиці, що дозволяють обчислити мінімальну необхідну потужність для певної гучності при заданої чутливості «вух». Водночас варто відзначити, що на 16 омах навіть найбільш малопотужні сучасні «усилки» здатні видати близько 20 мВт — цього вистачає для розкачки навушників з чутливістю 88 дБ (далеко не найвищий показник) до гучності 105 дБ (мін...імальне значення, рекомендований для повноцінного прослуховування музики). А більшість підсилювачів під час роботи з даними імпедансом забезпечують набагато більшу потужність. Так що звертати увагу на цей момент і вдаватися в підрахунки має сенс переважно або при низькій чутливості «вух» (менше згаданих 88 дБ), або якщо ви хочете отримати в результаті рівень вище 105 дБ.

Частотний діапазон, підтримуваний підсилювачем на виході; простіше кажучи — діапазон, який дана модель здатна видати на навушники або інше аналогове пристрій handsfree.

Теоретично чим ширший частотний діапазон — тим багатше звучання підсилювача, тим нижче ймовірність, що нижній або верхній край чутних частот виявиться «обрізаним». Однак при оцінці даного параметра варто враховувати кілька нюансів. По-перше, середньостатистична людина здатна чути частоти від 16 до 22 000 Гц, а з віком ці кордони поступово звужуються. Тим не менш, підсилювачі для навушників досить часто зустрічаються і більш обширні робочі діапазони, причому вони бувають досить вражаючими — так, для окремих моделей заявляється набір частот від 1 Гц до 60 000 Гц, а то й до 100 000 Гц. Подібні характеристики є свого роду «побічним ефектом від застосування висококласних схем обробки звуку; з практичної точки зору ці цифри не мають особливого сенсу, однак вони є показником високого класу підсилювача і часто використовуються в рекламних цілях.

Другий нюанс полягає в тому, що будь-які навушники також неминуче мають свої обмеження по частотам — причому ці обмеження можуть бути більш значними, ніж в підсилювачі. Тому при виборі не завадить врахувати і характеристики навушників: наприклад, не варто спеціально шукати підсилювач з верхньою межею частот в повні 22 кГц, якщо в навушниках, які планується з них використовувати, ця межа становить всього 20 кГц.

В завершення відзначимо також, що са...м по собі широкий частотний діапазон не гарантує високої якості звуку — воно в більшій мірі залежить від інших факторів (АЧХ, рівень спотворень і т. п.).

Співвідношення між загальним рівнем корисного сигналу, що видається підсилювачем, і рівнем фонового шуму, що виникає внаслідок роботи електронних компонентів.

Повністю уникнути фонового шуму неможливо, проте його цілком можна знизити до максимально незначного рівня. Чим вище співвідношення сигнал/шум — тим чистіше звук, видаваний пристроєм, тим менше в ньому помітні власні перешкоди від підсилювача. У найскромніших з цієї точки зору підсилювачах даний показник становить від 70 до 95 дБ — не видатне, однак цілком допустиме значення навіть для Hi-Fi техніки. Нерідко можна зустріти і більш високі цифри — 95 – 100 дБ, 100 – 110 дБ і навіть більше 110 дБ. Дана характеристика має особливе значення під час роботи підсилювача в ролі компонента багатоскладниковий аудіосистеми (наприклад, «вініловий програвач – фонокоректор – передпідсилювач – підсилювач для навушників». Річ у тім, що в таких системах підсумкові шуми всіх компонентів на виході підсумовуються, і для чистоти звуку вкрай бажано, щоб ці шуми були мінімальними

Окремо варто підкреслити, що високе співвідношення сигнал/шум саме по собі не гарантує високої якості звуку загалом.

Коефіцієнт гармонійних спотворень, що виникають під час роботи підсилювача.

Таким викривленням неминуче піддаються будь-які електронні схеми, а від їх рівня залежить якість і достовірність звуку на виході. Відповідно, в ідеалі коефіцієнт гармонік повинен бути як можна нижче. Так, за загальним правилом рівень 0,09 % і нижче (соті частки відсотка) вважається непоганим, а рівень менше 0,01 % (тисячні частки відсотка) — відмінним. Винятком є лампові пристрою: в них допускаються і більш високі значення (на десяті частки відсотка), однак цей момент у багатьох випадках є не недоліком, а особливістю (докладніше див. «Ламповий»).

Також варто відзначити, що малий коефіцієнт гармонік особливо важливий при використанні підсилювача у складі багатокомпонентних аудіосистем — наприклад, при прослуховуванні музики з вінілового програвача з зовнішнім фонокорректором. Річ у тім, що в таких системах на підсумкових звук впливає сума спотворень від усіх компонентів — а вона, знову ж, має бути як можна нижче.

Наявність в підсилювачі спеціальних можливостей підключення iPhone, iPad та інших гаджетів фірми Apple.

Зазвичай, для такого підключення використовується стандартний порт USB (microUSB, USB-C) — такий же, як і для інших портативних (або навіть стаціонарних пристроїв. Однак моделі, що мають дану особливість, додатково оптимізовані для використання саме з «яблучною» продукцією, а також можуть мати спеціальні функції по роботі з такими гаджетами — наприклад, управління відтворенням через пульт на підключених до підсилювача навушниках. Так що якщо ви купуєте підсилювач для використання з гаджетом від Apple — має сенс звернути увагу на моделі, де прямо заявлена сумісність з такими гаджетами.

Загальна кількість виходів на навушники, передбачена в конструкції підсилювача.

Більшість сучасних підсилювачів для навушників розраховані на індивідуальне використання, однак бувають і винятки — у продажу можна зустріти моделі на 2 виходи і навіть на 3 і більше. Загальна суть такої конструкції очевидна: вона дає змогу підключати відразу кілька навушників і використовувати підсилювач відразу для кількох слухачів.

Втім не всі роз'єми можуть бути одного типу. Серед таких зустрічаються класичні mini-Jack (3.5 мм) і Jack (6.35 мм), а також менш популярні балансні 2.5 мм micro-Jack, XLR і 4.4 мм Pentaconn.

— mini-Jack (3.5 мм). Найпопулярніший формат штекера серед сучасних дротових навушників. Він зустрічається в моделях всіх цінових категорій; і навіть висококласні рішення, що допускають застосування з більш прогресивним Jack 6.35 мм, переважно мають не вбудований роз'єм формату Jack, а штекер 3.5 мм і комплектний перехідник на 6.35 мм. З іншого боку, за акустичними властивостями mini-Jack дещо поступається «старшому братові»; тому даний формат підключення навушників зустрічається переважно серед портативних моделей (див. «Тип»), хоча є і стаціонарні підсилювачі з такими виходами.

...— 6.35 мм (Jack). Формат штекера, розрахований переважно на досить прогресивну техніку, переважно стаціонарну. Великий розмір роз'єма дещо ускладнює його застосування в компактних пристроях; з іншого боку, за рахунок цієї особливості якість з'єднання, надійність і перешкодостійкість виходять значно вище, ніж у більш мініатюрного 3.5 мм mini-Jack. А підключити навушники зі штекером mini-Jack до гнізда типу Jack можна за допомогою найпростішого перехідника; нерідко такий перехідник навіть поставляється в комплекті з «вухами». У світлі цього виходи типу 6.35 мм є в більшості стаціонарних підсилювачів (див. «Тип») і зустрічаються навіть в окремих портативних моделях.

— XLR. Це роз'єм переважно професійного призначення, має характерну круглу форму, контакти у вигляді штирків («пінів»), а часто — ще й фіксатор на обідку для додаткової надійності в підключенні. Такий роз'єм застосовується для так званого балансного підключення навушників, що позитивно позначається на чистоті звуку і дає змогу застосовувати навіть довгі дроти без додаткового ризику спотворень. З іншого боку, у разі навушників потреба в подібному підключенні виникає порівняно рідко, а самих «вух» зі штекером XLR випускається не багато — переважно це висококласні професійні моделі. Так що і в підсилювачах виходи цього типу застосовуються переважно в стаціонарних пристроях (див. «Тип») преміумрівня. Найчастіше в ролі такого виходу використовується чотирьохконтактний роз'єм, нерідко — без фіксатора і/або зменшених розмірів. В цілому в аудіотехніці такий роз'єм менш поширений, ніж трьохконтактний (див. «Виходи»), але конкретно в навушниках саме він є стандартним варіантом — тим більше що 4 піна дають змогу вивести обидва канали стерео через одне гніздо (тоді як трьохпінові гнізда працюють у форматі «один канал на роз'єм»). Втім, зустрічаються підсилювачі, де роль балансного виходу на навушники грає саме пара трьохконтактних XLR. При цьому такі роз'єми можуть фізично поєднуватися з виходами 6.35 мм Jack — простіше кажучи, гніздо 6.35 мм вбудовується прямо в центр роз'єма XLR. Це робить конструкцію більше компактною, але не дає змогу застосовувати обидва види роз'ємів одночасно.

— Pentaconn 4.4. З'єднання, реалізоване 5-контактним роз'ємом діаметром 4,4 мм. Це порівняно новий стандарт балансного підключення, розроблений компанією Sony. Найчастіше використовується в якості лінійного виходу для цифро-аналогових перетворювачів і підсилювачів. Додатково цей роз'єм можна зустріти в мультимедійних програвачах і навіть консольних приставках. Головною перевагою стандарту Pentaconn 4.4 є можливість виведення аудіосигналу на досить потужні високоомні навушники. Даний стандарт є альтернативою для не зовсім практичних з'єднань Jack і XLR.

Тип живлення, використовуваного підсилювачем.

У сучасних моделях можна зустріти живлення від мережі, від акумулятора і від USB-порту. При цьому в деяких пристроях може передбачатися відразу два варіанти (а то і всі три відразу) — це дозволяє вибирати найбільш зручний спосіб живлення залежно від ситуації. Крім того, зустрічаються підсилювачі з підтримкою режиму Power Bank — ця можливість теж вказується в даному пункті, хоча вона не є типом живлення, а додатковою функцією моделей з вбудованою батареєю.

Ось детальніший опис кожного варіанта:

— Від мережі. Живлення від звичайної розетки на 230 В. Таке живлення дуже зручно з практичної точки зору: час роботи підсилювача виходить необмеженим (поки є напруга у мережі), а вихідна потужність може бути практично будь-хто. Головний недолік цього варіанта — власне залежність від розеток; однак для стаціонарних моделей (див. «Тип») цей момент не є критичним, тому більшість подібних пристроїв використовують саме живлення від мережі (причому найчастіше — як єдиний варіант). Зустрічаються і портативні підсилювачі з можливістю підключення до мережі — в таких випадках воно передбачається як додаткова опція, що дозволяє економити заряд акумулятора за наявності поблизу розеток (а переважно — ще й заряджати батарею в процесі такого використання).

— Від акумулято...ра. Живлення від власної вбудованої батареї. Таке джерело живлення ускладнює конструкцію підсилювача, збільшує його вага та вартість, а час роботи на заряді неминуче виходить обмеженим. З іншого боку, акумулятор дозволяє працювати незалежно від наявності поблизу розеток. Тому даний варіант надзвичайно популярний серед портативних підсилювачів (див. «Тип») — тим більше, що з акумулятором простіше досягти високої вихідної потужності, ніж при живленні від USB (яке теж підходить для подібної техніки). А ось стаціонарні рішення з власними батареями зустрічаються вкрай рідко, причому в них, зазвичай, акумулятор є «запасним варіантом» на додаток до іншого типу живлення (а в деяких стаціонарних підсилювачах наявність батареї залежить ще й від модифікації).

— Від USB-порту. Живлення від USB роз'єму — зазвичай, того ж самого, який використовується як джерело цифрового аудіосигналу. Особливості такого живлення залежать не стільки від конкретного підсилювача, скільки від пристрою, з яким він застосовується. Так, при використанні з ПК подібне підключення багато в чому схоже з підключенням до мережі: час роботи виходить необмеженим, а потужність підсилювача може бути досить високою (хоча і не настільки високою, як при використанні розетки), однак про свободу переміщення не йдеться. Смартфони та інші мобільні гаджети, навпаки, автономні, проте їх виходи живлення не відрізняються високою потужністю. З іншого боку, вона для них найчастіше і не потрібно, і однозначним недоліком можна назвати хіба що той момент, що підсилювач додатково витрачає заряд батареї гаджета. Підключення до ноутбука поєднує риси обох описаних вище варіантів: потужність живлення порівнянна з USB-портами стаціонарних ПК, при цьому ноутбук може працювати і без розетки.

— Функція Power Bank. Можливість роботи підсилювача в режимі повербанка — тобто зовнішньої батареї для зарядки різних гаджетів, таких як смартфони або кишенькові плеєри. Дана функція за визначенням означає, що підсилювач оснащений вбудованим акумулятором (див. вище); сам пристрій найчастіше належить до портативних (див. «Тип»), проте зустрічаються і стаціонарні рішення з режимом Power Bank. Варто враховувати, що конкретна ємність акумулятора в підсилювачах з цією функцією буває різною; нерідко вона вельми невисока, і пристрій дозволяє швидше «продовжити життя» гаджетом, ніж, повноцінно зарядити його. Однак навіть така можливість буває вельми корисною — наприклад, якщо потрібно дочекатися важливого дзвінка, проте ви забули зарядити смартфон, а зарядного пристрою або розетки для нього під рукою немає.