Порівняння Marantz PM8005 vs Marantz PM-KI Pearl Lite

Діапазон частот звуку, з яким здатний працювати підсилювач. Чим ширше цей діапазон, тим повніше загальна картина звучання, тим менше ймовірність того, що надто високі або низькі частоти будуть «обрізані» підсилювачем на виході. Однак потрібно враховувати, що діапазон чутних людиною звуком становить в середньому від 16 Гц до 20 кГц; зустрічаються деякі відхилення від цієї норми, але вони невеликі. Водночас сучасна Hi-Fi і Hi-End техніка може мати набагато більш широкий діапазон — найчастіше він є свого роду «побічним ефектом» висококласних схем. Деякі виробники можуть використовувати цю властивість в рекламних цілях, однак практичної цінності саме по собі воно не несе.

Відзначимо, що навіть в межах чутного діапазону не завжди має сенс гнатися за максимальним охопленням. Варто, наприклад, враховувати, що фактично чутний звук не може бути краще, ніж здатні видати колонки; тому для акустичної системи з нижнім порогом, скажімо, в 70 Гц нема чого шукати підсилювач з цим показником у 16 Гц. Також не варто забувати, що сам по собі широкий частотний діапазон абсолютно не гарантує високої якості звуку — воно пов'язано з величезною кількістю інших факторів.

Кількість в конструкції підсилювача виходів REC. Такий вихід являє собою різновид лінійного інтерфейсу, призначену для виведення звуку на записуючий пристрій; однією з його особливостей є незмінний рівень сигналу. Оскільки для підключення зазвичай використовуються роз'єми RCA (див. «Вхід на підсилювач (Main)»), за один вихід REC вважається пара роз'ємів — тільки таким чином можна забезпечити передачу стереозвуку.

— Регулювання НЧ. Наявність в підсилювачі окремого регулятора рівня низьких частот, простіше кажучи — гучності і басів. Співвідношення низьких і високих частот багато в чому визначає загальну картину звуку; оптимальні варіанти такого співвідношення для різних випадків будуть різними, і залежать вони від цілого ряду факторів — починаючи від типу відтвореного аудіо і закінчуючи особистими смаками слухача. У будь-якому разі регулятор НЧ дає додаткову можливість підстроювання звучання всієї системи. Він часто поєднується з регулятором ВЧ (див. нижче); фактично така комбінація являє собою найпростіший варіант еквалайзера.

— Регулювання ВЧ. Наявність в підсилювачі окремого регулятора гучності для високих частот. Зміст цієї функції повністю аналогічний описаному вище регулятору НЧ, тільки працює вона з іншого смугою частот.

— Регулювання балансу. Наявність в підсилювачі регулювання балансу між каналами. Використовується така налаштування в стереозвуке: змінюючи положення регулятора, можна збільшувати гучність для одного каналу і зменшувати — для іншого. За рахунок цього умовний центр сприйманого звуку зсувається в сторону того, динаміка, який звучить голосніше. Ця функція може бути дуже корисною для корекції звукової сцени — наприклад, якщо колонки мають різну чутливість, невдало розташовані, або сам сигнал має неправильний баланс. Водночас регулятор баланс...у вносить додаткові елементи в конструкцію, що підвищує ймовірність виникнення перешкод. А тому в підсилювачах топового класу він може взагалі не передбачатися.

— Регулювання вхідної чутливості. Можливість зміни вхідної чутливості підсилювача; детальніше про даному параметрі див. «Вхідна чутливість (лінійного входу)». Тут же відзначимо, що сама по собі регулювання може бути корисна під час роботи з декількома джерелами звуку: вона дозволяє з легкістю перенастроювати підсилювач під кожен з цих джерел, щоб забезпечити потрібний рівень потужності на виході і при цьому не допустити спотворень.

— Регулювання рівня. Наявність в підсилювачі власного регулятора рівня, простіше кажучи — системи, що дозволяє змінювати гучність звучання (за рахунок зміни фактично видається потужності). В сучасних підсилювачах домашнього призначення (див. вище) ця регулювання загальна всі канали, і вона відповідає за власне гучність; іноді використання регулятора на підсилювачі буває зручніше, ніж на іншому компоненті аудіосистеми. А ось в концертних моделях власним регулятором, зазвичай, оснащується кожен канал, завдяки чому з'являється безліч можливостей з тонкого підстроювання звуку під конкретну обстановку.

— Тонкомпенсація. Ця функція дозволяє підлаштовувати тембр звуку на невеликій гучності. Її необхідність пов'язана з тим, що людське вухо сприймає тихий звук інакше, ніж гучний; через це навіть якісне звучання на малій гучності буде здаватися «змащеним», недостатньо виразним. Тонкомпенсація виправляє цей момент, посилюючи певні частоти. Зазвичай цей режим включається користувачем за бажанням.

— Пряме підключення (By-pass/Direct). Можливість вмикання підсилювача в режимі By-pass/Direct. Його назва зумовлена тим, що сигнал пускається напряму на каскади підсилення, в обхід всіх додаткових регуляторів (тембру, балансу тощо). Підсилювачі потужності (див. «Тип») за визначенням використовують саме таку схему роботи. В інтегральних же моделях пряме підключення не тільки зводить до мінімуму спотворення в оброблюваному сигналі, але і забезпечує максимально близьке до оригіналу звучання, що дає змогу вимогливим слухачам оцінити майстерність звукоінженерів

— Автоматичне вимкнення живлення. Ця функція забезпечує автоматичне відключення підсилювача, якщо протягом певного часу на його вхід не надходить сигнал. Таким чином вдається уникнути простоїв — наприклад, якщо власник пішов по справах, забувши вимкнути аудіосистему. А враховуючи, що зазвичай сучасні підсилювачі навіть «на холостому ходу» потребують великої кількості енергії — економія може вийти досить значною. Варто уточнити, що мова в даному разі зазвичай йде не про повне відключення, а про перехід в режим очікування; але енергоспоживання (див. нижче) у цьому режимі зазвичай настільки незначне, що на практиці різниці практично не помітно.

— Фонокоректор ММ. Наявність в підсилювачі фонокоректора для роботи з програвачами вінілових дисків, оснащеними звукознімачами типу ММ (з рухомим магнітом). Сам по собі фонокоректор є обов'яз...ковим атрибутом моделей зі входом Phono (див. «Входи»); його необхідність пов'язана з тим, що сигнал зі звукознімачів для вінілу має специфічні характеристики і потребує додаткового оброблення. При цьому в сучасних програвачах для платівок можуть використовуватися звукознімачі двох типів — вже згаданий ММ плюс МС (з рухомою котушкою), кожен зі своїми особливостями сигналу. Тому для нормальної роботи вінілового програвача Вам у будь-якому разі буде потрібен фонокоректор відповідного типу. Таке оснащення доступне і у вигляді окремих пристроїв, однак купити підсилювач з вбудованим фонокоректором зазвичай простіше і дешевше.

— Фонокоректор МС. Наявність в підсилювачі фонокоректора для роботи з програвачами вінілових дисків, оснащеними звукознімачами типу МС (з рухомою котушкою). Докладніше про це див. підпункт «Фонокоректор ММ» вище.

— Лімітер. Наявність в підсилювачі лімітера — пристосування, що обмежує динамічний діапазон оброблюваного сигналу. Також це пристосування називають «компресором аудіосигналу» (у зв'язку з тим, що воно «стискає» динамічний діапазон). Простіше кажучи, лімітер, по суті, зменшує різницю між найбільш тихим і найбільш гучним звуком, який видається підсилювачем. Ця функція може стати в нагоді в будь-якій ситуації, коли доводиться мати справу з нерівномірною гучністю звуку. Наприклад, лімітер може зробити більш комфортним прослуховування симфонії, що має великі перепади гучності — щоб слухачеві були доступні найменші нюанси звуку і водночас гучні фрагменти, що називається, не били по вухах. А для професійної концертної діяльності наявність компресора є практично обов'язковою, зокрема, щоб компенсувати зміни гучності, що виникають при зміні відстані від мікрофону до акустичного інструменту або рота вокаліста. Звичайно, лімітер може бути виконаний у вигляді окремого пристрою; однак його наявність у самому підсилювачі іноді виявляється зручнішою. Водночас дана функція складна і дорога, а тому зустрічається переважно у професійному обладнанні та споживчих моделях топового класу.

— Підключення додаткової АС. Можливість підключення до підсилювача додаткового комплекту колонок (одного або декількох). Відзначимо, що мова йде не про окремі динаміки, а саме про комплекти, розраховані на роботу з повноформатним звуком. Іншими словами, якщо такий підсилювач на основних виходах видає звук у форматі стерео (див. «Кількість каналів»), то і додатковий комплект акустики зможе працювати в цьому форматі. Моделі з цією функцією розраховані насамперед на ситуації, коли потрібно вивести звук в кілька приміщень, а сигнал може надходити або на всі комплекти відразу, або тільки на один за вибором користувача. Також додатковий набір роз'ємів може застосовуватися для Bi-Wiring (див. нижче).

— Bi-Wiring. Підсилювачі з цією функцією використовують два окремих канали підсилення — для низьких і для високих частот — і здатні виводити кожну смугу частот через окремий комплект роз'ємів. За рахунок цього можна подавати сигнали НЧ і ВЧ по окремих дротах, причому відразу на відповідні спеціалізовані динаміки акустичної системи — замість того, щоб виводити на неї загальний сигнал і розділяти його на частоти за допомогою вбудованого кросовера АС. На практиці це означає, що підключення у форматі Bi-Wiring знижує ймовірність виникнення перешкод і покращує якість звучання. Однак потрібно враховувати, що для цього буде потрібен не тільки підсилювач, але і колонки з підтримкою цієї функції. Відзначимо, що зазвичай Bi-Wiring поєднується з описаною вище можливістю підключення додаткової АС.

— Управління зовнішніми пристроями. Можливість використання підсилювача в якості управляючого пристрою для інших компонентів аудіосистеми — наприклад, передпідсилювача, програвача тощо. Управління зазвичай здійснюється з універсального пульта ДУ, що постачається в комплекті з підсилювачем, а управляючий сигнал передається через спеціальні роз'єми — це значно зручніше, ніж регулювати кожен компонент окремо. З іншого боку, побудова таких систем можлива тільки з пристроїв одного виробника — різні фірми використовують різні стандарти управління, здебільшого не сумісні між собою.

— Bluetooth. Технологія бездротового зв'язку з дальністю дії близько 10 м (більш «далекобійні» версії в підсилювачах не використовуються), першопочатково створена для прямого з'єднання між різними пристроями. Функціонал такого з'єднання може бути різним, проте в даному разі найчастіше передбачається можливість трансляції на підсилювач звуку з зовнішнього пристрою — наприклад, смартфона або ноутбука. Втім, можуть передбачатися й інші функції — наприклад, дистанційне управління з мобільного гаджета через спеціальний додаток.

— Аварійне оповіщення. Можливість роботи підсилювача в системі аварійного оповіщення, точніше — наявність спеціальних функцій та інструментів для роботи в таких системах. Подібні інструменти можуть включати, наприклад, підключення до пожежних датчиків і автоматичне вмикання попереджень або повідомлень про евакуацію на зони, в яких спрацювали датчики; вибір типу повідомлень залежно від датчика, що спрацював; підключення мікрофона оповіщення на «пріоритетний вхід» і приглушення всіх інших каналів при надходженні звуку з мікрофона тощо. Конкретний набір можливостей варто уточнювати окремо. За ці функції можуть відповідати і спеціалізовані блоки системи безпеки, але іноді зручніше використовувати підсилювач з вбудованою підтримкою аварійного оповіщення.

Матеріал, з якого виконана основа підсилювача — внутрішній каркас, на якому монтуються плати, трансформатор і інші компоненти схеми.Теоретично цей момент може впливати на якість звучання, оскільки різні матеріали мають різні магнітні властивості, розрізняються за ступенем захисту «начинки» від перешкод і т. ін. Однак у сучасних підсилювачах фабричної складання особливості звуку залежать від величезної кількості інших факторів, набагато більш значущих, і на їх фоні вплив матеріалів шасі повністю втрачається. Тому на практиці від цього параметра залежить хіба що вага і вартість пристрою, і то незначно.

Застосовуватися ж у сучасних пристроях можуть такі варіанти:

— Алюміній. Цей матеріал поєднує непогану міцність і невелику вагу, довговічний, проте коштує досить дорого.

— Сталь. Сталь дуже надійна, при цьому проста в обробці і коштує недорого. Головним її недоліком можна назвати велику вагу.

— Мідь. За рахунок ряду фізичних властивостей мідь вважається добре підходящим матеріалом для високоякісної електроніки. З іншого боку, вона досить важка і дорога у виробництві.

— Дюраль. Сплав на основі алюмінію і міді, що являє собою щось середнє між цими двома матеріалами: важить значно менше і коштує дешевше, ніж мідь, водночас характеристики дюралю вважаються більш прогресивними, ніж у чистого алюмінію.

Потужність, споживана підсилювачем під час роботи у штатному режимі. Деякі виробники можуть вказувати середні значення потужності, деякі — показники на максимальному навантаженні. Однак у будь-якому разі цей параметр дозволяє цілком адекватно оцінити енергоспоживання пристрою і вимоги до підключеному живлення.

Крім того, він може стати в нагоді, якщо у Вас є сумніви в достовірності заявлених даних про вихідний потужності (див. «Потужність на канал (8Ω)»). Основне правило таке: сумарна номінальна потужність по всіх каналах не може бути вище загального енергоспоживання підсилювача. Крім того, існують спеціальні формули, що дозволяють вивести максимально можливу номінальну потужність залежно від потужності живлення і типу підсилювача; з ними можна ознайомитися в спеціальних джерелах.

Енергоспоживання підсилювача в режимі очікування.

У цьому режимі більшість компонентів підсилювача відключено; живлення надходить тільки на керуючі ланцюга. Їх єдине завдання — в потрібний момент взяти команду від користувача і включити пристрій в роботу. Споживання цих ланцюгів надзвичайно низько і навряд чи відчутно позначиться на рахунках за електрику; при цьому вихід з режиму очікування відбувається швидше, ніж включення «з нуля», а команда може бути прийнята з пульта ДУ (що неможливо при повній відсутності живлення). Тому більшість «виключених» підсилювачів зазвичай перебувають саме в режимі очікування.