Порівняння Husqvarna H900 340 мм

0.9 кг

vs Husqvarna 5769264-01 375 мм

1 кг

Довжина є одним з головних параметрів, що визначають спеціалізацію інструменту. Велика довжина характерна для моделей, розрахованих на грубі роботи у великих об'ємах, де потрібно значне зусилля — приміром, у колунах (див. «Тип») даний показник може досягати метра. Невеликі інструменти, зі свого боку, призначаються або для точних теслярських робіт, або для туристичного застосування, де інструмент доводиться носити з собою і його компактність не менш важлива, ніж функціональність.

Найменші сучасні топірці мають довжину близько 200 мм, нерідко вони являють собою багатофункціональні інструменти з гайковими ключами, стропорезами і іншими спеціальними пристроями, виконаними у вигляді фігурних прорізів. Довжина туристичного інструменту — зазвичай близько 300 мм, універсальних теслярських сокир — близько 500 – 600 мм, а більшість колунов має довжину від 600 мм.

Варто врахувати, що в даному пункті може потрапляти і довжина самої рукоятки, коли сам виробник не дає чітких разьяснений, яка саме довжина вказана в характеристиках. Проте це значення найчастіше відрізняється лише кількома див.

Загальна вага сокири, для моделей з дерев'яними ручками — з комплектною ручкою.

Оптимальна вага залежить від типу (див. вище) і спеціалізації інструменту. Так, універсальні сокири загального призначення (теслярські) важать близько 0,8 – 1,5 кг; подібні вироби здатні забезпечити достатню для удару інерцію і водночас не потребують значних зусиль. При цьому більш легкі інструменти призначаються для точної роботи, більш важкі — для грубої. Колуни та схожі з ними «універсали» за визначенням масивні, найчастіше від 2 кг і більше, а в найбільш «великокаліберних» моделях вага може становити близько 4,5 – 5 кг. Тут варто виходити з товщини і твердості деревини, яку планується колоти: важкий колун легко справляється навіть із великими полінами, однак і сил для такої роботи потрібно затратити чимало. В туристичних сокирках і томагавках, зі свого боку, потрібно враховувати особливості транспортування: для постійного носіння з собою краще взяти інструмент легше, а якщо інструмент купується для виїздів на природу на машині, можна вибрати і більш важку модель.

Вага леза сокири, без урахування руків'я.

Вважається, що оптимальним є такий баланс сокири, коли центр тяжіння максимально зміщений до лезу. Відповідно, чим масивніше лезо щодо рукояті — тим ближче до нього буде центр ваги і тим ближче до ідеалу буде баланс. Водночас не можна нескінченно обважнювати лезо і полегшувати рукоятку існують обмеження, пов'язані насамперед з міцністю конструкції. Як наслідок, у сокирах вагою до 1,5 кг вага рукоятки звичайно становить 200 – 250 г; іншими словами, на лезо припадає близько 80 – 85% загальної ваги інструменту. В більш масивних виробах рукоятки виходять більш важкими — наприклад, при вазі 3 кг вага рукоятки може становити близько кілограма, тобто на лезо доводиться вже всього лише близько 60% ваги інструменту. Втім, такі сокири звичайно мають чималу довжину, що компенсує даний момент.

Основний матеріал, що використовується для рукоятки сокири.

— Дерево. «Класика жанру», матеріал, застосовуваний з давніх пір і не втратив актуальності і в наш час. Дерево може бути різних сортів і якості, проте виробники сокир зазвичай використовують для своєї продукції тверді і міцні різновиди. За рахунок цього такі рукоятки виходять цілком надійними і довговічними, їх можна застосовувати навіть в довгих і важких колунах — притому що обходиться дерево порівняно недорого. Також варто зазначити, що дерево добре гасить вібрації. Крім того, лезо в таких сокирах завжди знімне — таким чином, при бажанні можна замінити комплектну рукоятку на більш відповідну. Головним недоліком цього матеріалу є те, що дерево з часом схильне зсихатися; через це лезо починає бовтатися на рукояті і від різкого руху взагалі може злетіти. Для виправлення ситуації доводиться міняти рукоятку або «лікувати» її размачиванием та вбиванням клина. Втім, виробники можуть застосовувати конструктивні рішення, тією чи іншою мірою компенсують цей недолік.

— Скловолокно. В даному випадку мова звичайно йде не про чистий стекловолокне, а про склопластику — композитному матеріалі, що поєднує скляне волокно і пластиковий наповнювач. Таке поєднання відрізняється високою міцністю і невеликою вагою. А його ключова перевага перед деревом полягає в стійкості до несприятливих умов, в т. ч. абсолютної нечутливості до вологи. Завдяк...и останньому склопластикова рукоятка не втрачає свої робочі властивості по мірі використання, а термін її служби порівняємо з «терміном життя» самого леза. Мало того, в деяких моделях з скловолокна можуть виконуватися лише накладки на металеву основу рукояті, що ще більш підвищує міцність і довговічність. З іншого боку, стоять такі рукоятки помітно дорожче дерев'яних, а можливість заміни в конструкції зазвичай не передбачається.

— Пластик. Пластик представлений на ринку в безлічі сортів — від недорогих і не дуже надійних до високоміцних, які не поступаються за характеристиками описаному вище скловолокну. Втім, у сокирах зазвичай застосовується досить якісний і міцний пластик, за характеристиками і властивостями аналогічний того ж скловолокну або ненабагато поступається йому. Конкретні характеристики таких рукоятей безпосередньо залежать від цінової категорії інструменту.

— Метал. Головною безперечною перевагою металевих рукоятей є надзвичайно висока міцність: цей матеріал може спокійно витримати навантаження, недоступні для дерева або металопластику. Крім того, лезо і рукоять у таких сокирах нерідко виконуються з цільного шматка металу, що ще більше сприяє міцності. Водночас метал добре підходить тільки для відносно компактних сокирок — він має досить велику вагу, і колун, або навіть великий універсальний сокира з такою рукояттю були б занадто важкими для нормальної роботи. Відзначимо, що найчастіше метал доповнюється накладками, роблять інструмент більш комфортним в руці.

Наявність на лезі сокири спеціального захисного покриття, що оберігає метал від корозії.

Вуглецева інструментальна сталь, що застосовується в більшості сучасних сокир, не належить до нержавіючим. У світлі цього у багатьох сокирах передбачається спеціальне покриття леза; зазвичай таке покриття має характерний чорний колір. Дана особливість може стати у пригоді, проте вона особливо актуальна в тих випадках, якщо сокира постійно знаходиться в умовах підвищеної вологості (наприклад, зберігається в сараї в холодну пору року, або використовується у водних походах).