Порівняння KIDIGO Double vs Rolly Toys rollyKid-X

Мінімальний вік, з якого рекомендується використовувати веломобіль. Зрозуміло, даний показник є досить умовним: діти можуть рости і розвиватися швидше норм, і не виключено, що машина може виявитися цілком підходящою за кілька місяців до календарного дня народження. Тим не менш, порушувати ці рекомендації все ж не рекомендується: кожна вікова категорія передбачає наявність певних навиків, а також відповідність по росту і статурі; а тому занадто раннє використання веломобіля може виявитися складним, незручним, а то й небезпечним.

Вікова група до певної міри пов'язана з призначенням (див. нижче). Так, дитячі моделі переважно мають мінімальний вік від 2 до 3 років, максимумом для них є 4 роки. Цей же вік — найменший, зустрічається серед підліткових веломобілів, а універсальні належать до груп від 5 років і старше.

Група користувачів, на яку розрахований веломобіль. Цей параметр пов'язаний не тільки з віковою категорією їздців (див. вище), але і з набором можливостей, передбачених у машині.

— Дитячий. Найбільш проста і, зазвичай, недорога різновид веломобілів. Останнє пов'язано не тільки з невеликими розмірами (довжина, зазвичай, не перевищує 110 см), але і з досить скромним набором додаткових можливостей. Та й максимальне навантаження в таких моделях невелика — здебільшого вона не перевищує 50 кг. Зазначимо, що в більшості подібних машин передбачається функція регулювання сидіння — вона дозволяє підлаштовувати посадкове місце під постійно зростаючого дитини. Втім, зрідка зустрічаються веломобілі і без такої регулювання.

— Підлітковий. Перехідний клас між дитячими та універсальними моделями. В даному випадку під підлітками маються на увазі діти 8 – 12 років, на них і розрахована дана різновид веломобілів (хоча вікова група може починатися і з більш раннього віку, детальніше см. вище). Правда, максимальне навантаження в таких моделях може перевищувати 100 кг, але такі показники є не стільки навмисним кроком виробників, скільки «побічним ефектом» великих конструкцій, і ще не означають, що машина підходить для дорослого. Довжина більшості моделей складає близько 130 см, в них можуть використовуватися додаткові можливості, що не зустрічаються в дитячих — зокрема, цей клас включає не тільки одне-, але і двомісні моделі (див. «Кількість мі...сць»).

— Універсальний. Також цей різновид називають «дорослими» — з тієї причини, що на таких машинах можуть кататися і діти, і дорослі. Для універсальних моделей характерні великі розміри, відповідні показники максимального навантаження і велика кількість регулювань для підстроювання під їздців різного віку і статури; а кількість місць може досягати 4. Правда, і коштують подібні веломобілі відповідно.

Зовнішній вигляд зазвичай описують на основі того, який транспортний засіб послужив прообразом для дизайну й конструкції веломобіля.

— Карт (безкузовний). Картами називають чотириколісні перегонові машини, що не мають кузова. Відповідно, і у веломобілях цього типу основою конструкції є спеціальна рама, на якій і встановлюється сидіння водія. Карти прості за конструкцією і в управлінні, водночас досить міцні й надійні, і можуть відноситися навіть до універсального призначення (див. вище), завдяки чому цей вид оформлення користується значною популярністю.

— Автомобіль. Моделі, що імітують звичайні легкові автомобілі. Зазвичай така подібність досить умовна. Основою конструкції є кузов, роль сидіння відіграє частина цього кузова, виготовлена у вигляді майданчика, а педалі розташовуються під «капотом». З низки причин цей зовнішній вид використовується здебільшого в дитячих веломобілях і не характерний для інших варіантів призначення.

— Позашляховик. Моделі, що імітують автомобілі підвищеної прохідності (крім позашляховиків, їх також називають джипами). За конструкцією і практичними особливостями аналогічні до описаних вище автомобілів, відрізняються від них лише характерним дизайном з відповідними колесами (див. «Тип коліс»), імітацією дуг безпеки (не плутати зі справжніми дугами — див. нижче), додаткових фар й інших «позашляхових» аксесуарів.

— Квадроцикл. Ква...дроциклами називають машини на чотирьох колесах, на яких водій сидить верхи, як на мотоциклі. Відповідну конструкцію мають і веломобілі в цьому оформленні — тільки роль підніжок відіграють педалі. Квадроцикли зустрічаються переважно серед дитячих моделей, рідше — серед підліткових.

— Трайк. У цьому разі під трайком мається на увазі досить своєрідний різновид триколісних машин: водій у них розташовується напівлежачи, педалі розміщені спереду й привод від них виведений на переднє колесо (у моделях молодшої вікової категорії — напряму, як у триколісних велосипедах, у старших — через ланцюгову передачу), а кермо взагалі відсутнє — поворот переднього колеса здійснюється через зусилля ніг. Завдяки цьому трайки добре розвивають контроль рівноваги. З іншого боку, нестандартне управління може викликати певні складнощі, тому такі машини зустрічаються відносно рідко.

— Трицикл. Конструкція, яка заснована на триколісному мотоциклі — одне колесо спереду, два позаду. Компонування у трициклів традиційніше, ніж в описаних вище трайків: у них присутнє мотоциклетне кермо, а положення їздця — класичне сидяче.

— Спецтехніка. Моделі, які копіюють різну спеціалізовану техніку, що не відноситься до описаних вище категорій. Найпопулярніший варіант — різноманітні трактори й бульдозери, але можуть зустрічатися й інші різновиди — наприклад, пожежні вантажівки чи комбайни. Деякі з таких моделей фактично являють собою класичні карти, тільки у специфічній розмальовці й з тракторними колесами (див. «Тип коліс»), інші мають оригінальну конструкцію, яка більше нагадує реальні трактори чи іншу техніку. Ще одна особливість «спецтехніки» полягає у широкому застосуванні причепів (див. нижче) і різноманітного додаткового оснащення — екскаваторних ковшів, бульдозерних відвалів тощо. Це дає маленькому водію додаткові можливості для ігор (власне, призначення веломобілів цього типу — переважно дитяче).

Найбільшу вагу, який веломобіль здатний протягом тривалого часу гарантовано винести без поломки, іншими словами — максимальне навантаження на конструкцію, допустима для нормальної експлуатації. Ця навантаження враховує вагу водія, багажу, а в багатомісних моделях і пасажирів (тобто вказується вона для машини загалом, а не для окремого місця). Пов'язаний даний параметр насамперед з призначенням і вікової категорії (див. вище): чим «старше» веломобіль — тим більшу вагу він повинен нормально переносити.

Зрозуміло, при виборі машини варто виходити з того, що зазначена в характеристиках максимальне навантаження має бути не нижче, ніж планована в реальних умовах; але при цьому бажано мати ще й певний запас. Пов'язано це з двома моментами. По-перше, цей параметр зазвичай наводиться для рівних доріг; а при їзді по ямах, вибоїнах і інших нерівностей веломобіль може піддаватися нерозрахунковим навантажень навіть при формально допустимому вазі. По-друге, найчастіше веломобілі купуються для дітей; а оскільки діти ростуть, то запас ваги просто обов'язковий — інакше машина дуже швидко виявиться непридатною до використання.

Також не варто обманюватися, якщо при перевищенні максимального навантаження (випадковому або навмисному) веломобіль не зламався відразу — перевантаження в будь-якому разі негативно позначається на надійності і може привести до ранньої поломки.

Кількість посадкових місць, штатно передбачене в конструкції веломобіля. На кожне посадкове місце зазвичай передбачається своє сидіння.

— 1. Найбільш популярний варіант серед сучасних веломобілів; це зумовлено самою специфікою застосування подібних машин. До цього різновиду можуть ставитися моделі будь-якої зовнішності і призначення (див. вище).

— 2. Двомісні веломобілі зазвичай виконуються у вигляді картів або трициклів, а особливості розміщення другого місця можуть бути різними. Так, в деяких моделях воно встановлюється за спиною водія; переднє сидіння при цьому часто робиться більшим, в розрахунку на дорослого, тоді як заднє невелика і призначається для дитини. Інший варіант — встановлення крісел в один радий. Також відзначимо, що другий людина не обов'язково є пасивним пасажиром — обидва крісла можуть мати повноцінне дубльоване управління, включаючи 2 комплекту педалей.

— 4. Чотиримісні машини серед сучасних веломобілів є рідкістю, проте, випускаються і такі — на випадок, якщо комусь потрібно їхати саме в такому складі. Подібні моделі, зазвичай, мають два ряди по два сидіння. При цьому педалі можуть бути виведені тільки на задній ряд, щоб що сидять попереду могли насолоджуватися поїздкою, не витрачаючи зусиль; така конструкція фактично перетворює веломобіль в екіпаж велорикші.

Можливість регулювати положення керма веломобіля.

Ця регулювання може здійснюватися різними способами: в одних моделях змінюється довжина рульової колонки, в інших — нахил, а подекуди ці можливості навіть можуть поєднуватися. У будь-якому разі дана функція дає додаткові можливості підстроювання веломобіля під зростання і статура конкретного водія (докладніше про особливості такої підстроювання див. «Регульоване сидіння»).

Можливість використання педалей веломобіля для руху не тільки вперед, але і назад. Зазначимо, що найпростіший тип приводу — на жорстко закріплену ведену шестерню (коли педалі обертаються і при русі веломобіля вхолосту) — не забезпечує можливості заднього ходу, для цього потрібні певні конструктивні хитрощі. Тому, якщо для Вас важлива можливість вільно кататися не тільки вперед, але і назад — варто вибрати машину, в якому така можливість прямо заявлена.

Відзначимо, що найчастіше рух назад здійснюється просто за рахунок обертання педалей в зворотному напрямку, однак деякі моделі можуть передбачати включення задньої передачі» спеціальним важелем, зазвичай розташовується на рамі.

Наявність ручного гальма в конструкції веломобіля.

На відміну від автомобільного «ручника», який штатно застосовується у ролі стоянкового, подібний гальма, зазвичай, може використовуватися і в процесі руху (хоча є й інші варіанти). Його наявність особливо важливо для «швидкісних» веломобілів — такий варіант гальмівної системи вважається надійніше і зручніше, ніж педалі (зокрема, тому, що дозволяє застосовувати високоефективні дискові гальма).

Наявність дуги безпеки до конструкції веломобіля.

Така дуга зазвичай встановлюється в задній частині веломобіля, за сидінням. Її завдання — захистити голову і шию їздця при перекиданні машини. Зазначимо, що дуги безпеки продаються і окремо, і багато моделі без цієї функції допускають установку покупних пристосувань; однак відразу придбати веломобіль з дугою в комплекті, зазвичай, простіше.