Порівняння Bambi M1562 vs Rolly Toys rollyKid-X

Зовнішній вигляд зазвичай описують на основі того, який транспортний засіб послужив прообразом для дизайну й конструкції веломобіля.

— Карт (безкузовний). Картами називають чотириколісні перегонові машини, що не мають кузова. Відповідно, і у веломобілях цього типу основою конструкції є спеціальна рама, на якій і встановлюється сидіння водія. Карти прості за конструкцією і в управлінні, водночас досить міцні й надійні, і можуть відноситися навіть до універсального призначення (див. вище), завдяки чому цей вид оформлення користується значною популярністю.

— Автомобіль. Моделі, що імітують звичайні легкові автомобілі. Зазвичай така подібність досить умовна. Основою конструкції є кузов, роль сидіння відіграє частина цього кузова, виготовлена у вигляді майданчика, а педалі розташовуються під «капотом». З низки причин цей зовнішній вид використовується здебільшого в дитячих веломобілях і не характерний для інших варіантів призначення.

— Позашляховик. Моделі, що імітують автомобілі підвищеної прохідності (крім позашляховиків, їх також називають джипами). За конструкцією і практичними особливостями аналогічні до описаних вище автомобілів, відрізняються від них лише характерним дизайном з відповідними колесами (див. «Тип коліс»), імітацією дуг безпеки (не плутати зі справжніми дугами — див. нижче), додаткових фар й інших «позашляхових» аксесуарів.

— Квадроцикл. Ква...дроциклами називають машини на чотирьох колесах, на яких водій сидить верхи, як на мотоциклі. Відповідну конструкцію мають і веломобілі в цьому оформленні — тільки роль підніжок відіграють педалі. Квадроцикли зустрічаються переважно серед дитячих моделей, рідше — серед підліткових.

— Трайк. У цьому разі під трайком мається на увазі досить своєрідний різновид триколісних машин: водій у них розташовується напівлежачи, педалі розміщені спереду й привод від них виведений на переднє колесо (у моделях молодшої вікової категорії — напряму, як у триколісних велосипедах, у старших — через ланцюгову передачу), а кермо взагалі відсутнє — поворот переднього колеса здійснюється через зусилля ніг. Завдяки цьому трайки добре розвивають контроль рівноваги. З іншого боку, нестандартне управління може викликати певні складнощі, тому такі машини зустрічаються відносно рідко.

— Трицикл. Конструкція, яка заснована на триколісному мотоциклі — одне колесо спереду, два позаду. Компонування у трициклів традиційніше, ніж в описаних вище трайків: у них присутнє мотоциклетне кермо, а положення їздця — класичне сидяче.

— Спецтехніка. Моделі, які копіюють різну спеціалізовану техніку, що не відноситься до описаних вище категорій. Найпопулярніший варіант — різноманітні трактори й бульдозери, але можуть зустрічатися й інші різновиди — наприклад, пожежні вантажівки чи комбайни. Деякі з таких моделей фактично являють собою класичні карти, тільки у специфічній розмальовці й з тракторними колесами (див. «Тип коліс»), інші мають оригінальну конструкцію, яка більше нагадує реальні трактори чи іншу техніку. Ще одна особливість «спецтехніки» полягає у широкому застосуванні причепів (див. нижче) і різноманітного додаткового оснащення — екскаваторних ковшів, бульдозерних відвалів тощо. Це дає маленькому водію додаткові можливості для ігор (власне, призначення веломобілів цього типу — переважно дитяче).

Можливість налаштовувати розташування сидіння в веломобиле. Зазвичай, мова йде про усунення сидіння вперед-назад — це дозволяє регулювати відстань до педалей, оптимально підлаштовуючи його під зріст користувача. Дана функція особливо важлива в тих випадках, якщо машина купується для дитини в розрахунку на декілька років використання — сидіння можна відсувати назад по мірі того, як юний водій зростає. Також налаштовується сидіння стане в нагоді в тих випадках, якщо машину використовують кілька людей з різним ростом — наприклад, різновікові брати.

Можливість використання педалей веломобіля для руху не тільки вперед, але і назад. Зазначимо, що найпростіший тип приводу — на жорстко закріплену ведену шестерню (коли педалі обертаються і при русі веломобіля вхолосту) — не забезпечує можливості заднього ходу, для цього потрібні певні конструктивні хитрощі. Тому, якщо для Вас важлива можливість вільно кататися не тільки вперед, але і назад — варто вибрати машину, в якому така можливість прямо заявлена.

Відзначимо, що найчастіше рух назад здійснюється просто за рахунок обертання педалей в зворотному напрямку, однак деякі моделі можуть передбачати включення задньої передачі» спеціальним важелем, зазвичай розташовується на рамі.

Наявність ручного гальма в конструкції веломобіля.

На відміну від автомобільного «ручника», який штатно застосовується у ролі стоянкового, подібний гальма, зазвичай, може використовуватися і в процесі руху (хоча є й інші варіанти). Його наявність особливо важливо для «швидкісних» веломобілів — такий варіант гальмівної системи вважається надійніше і зручніше, ніж педалі (зокрема, тому, що дозволяє застосовувати високоефективні дискові гальма).

Наявність звукового сигналу (клаксона) в конструкції веломобіля.

У дитячих веломобілях (див. «Призначення») клаксон відіграє насамперед роль додаткового розваги: швидкість таких машин невелика, а часто вживані в них пластикові колеса (включаючи варіанти з гумою, див. «Тип коліс») і так створюють при русі досить багато шуму, повідомляючого оточуючих про рух машини. Тому реальна необхідність в попереджувальному звуковому сигналі практично відсутня. А ось більш «дорослі» веломобілі можуть рухатися досить швидко і при цьому тихо, і можливість своєчасно подати звуковий сигнал (щоб звернути на себе увагу оточуючих і запобігти неприємні події) може бути далеко не зайвою з практичної точки зору.

Наявність переднього спойлера в конструкції веломобіля.

Передній спойлер зустрічається переважно в картах і спецтехніці, виконаної у вигляді картів (докладніше див. «Зовнішній вигляд»). Він являє собою щиток, практично повністю закриває рульову колонку з передньої сторони. Роль цього пристосування переважно декоративна: воно оформляється в тому ж стилі, що і вся машина, при цьому спойлер є однією з найбільш помітних деталей, і його наявність робить дизайн більш виразним. Однак цим справа не обмежується: на високих швидкостях передній щиток кілька покращує аеродинаміку конструкції і знижує опір повітря.

Діаметр переднього колеса (коліс) веломобіля. На практиці цей параметр важливий насамперед з урахуванням того, що для великих коліс характерна більш висока прохідність, ніж для дрібних. Крім того, дані про розміри передніх і задніх коліс дають змогу оцінити особливості зовнішнього вигляду (див. вище): наприклад, деяка «спецтехніка» може мати невеликі передні колеса і великі задні, як у справжніх тракторах.

Діаметр заднього колеса (коліс) веломобіля. Значення цього параметра таке ж, як і у діаметра переднього колеса (див. відповідний пункт).

Конструкція коліс, якими оснащений веломобіль.

— Пластикові. Найпростіші колеса, виконані повністю з пластику, в деяких випадках вони навіть не мають яскраво вираженої шини. Твердість таких коліс не дозволяє застосовувати їх на поверхнях з серйозними нерівностями, і навіть на рівному асфальті рівень вібрації і шуму виявляється досить високим. Крім того, подібні конструкції не дуже міцні. Тому пластикові колеса зустрічаються в основному в моделях для найменших (див. «Призначення»).

— Пластикові з гумою. Модифікація описаних вище пластикових коліс, доповнена своєрідною «міні-шиною» — смужкою гуми посередині обода, там, де колесо безпосередньо стикається з землею. Це забезпечує більш м'який хід і трохи знижує вібрації, які виникають машиною, однак в іншому такі колеса повністю аналогічні звичайним пластиковим.

— Гумові. В даному випадку маються на увазі колеса, що мають суцільну (не надувну) гумову шину. Цей варіант є свого роду перехідним між пластиковими і надувними колесами: суцільнолиті шини не так прохідні і «витривалі», як надувні, зате коштують дешевше, не вимагають стежити за рівнем накачування і абсолютно нечутливі до проколів і подряпин, при цьому плавність їх ходу набагато вище, ніж у пластикових.

— Надувні. Найбільш прогресивний варіант, що зустрічається в сучасних веломобілях: у ві...дповідності з назвою, такі колеса мають гумову шину, заповнену повітрям — як на «дорослому» велосипеді або сьогоденні авто. Надувні колеса набагато перевершують всі описані вище різновиди по м'якості ходу, легко «відпрацьовують» нерівності дороги і підходять навіть для самих важких або швидкісних веломобілів. З їх недоліків, крім ціни, можна згадати необхідність стежити за тиском всередині шин і періодично підкачувати колеса. Крім того, пошкодження камери призводить надувну шину в непридатність, тому до такого веломобилю рекомендується на всякий випадок мати ремкомплект.