Макс. навантаження
Найбільшу вагу, який веломобіль здатний протягом тривалого часу гарантовано винести без поломки, іншими словами — максимальне навантаження на конструкцію, допустима для нормальної експлуатації. Ця навантаження враховує вагу водія, багажу, а в багатомісних моделях і пасажирів (тобто вказується вона для машини загалом, а не для окремого місця). Пов'язаний даний параметр насамперед з призначенням і вікової категорії (див. вище): чим «старше» веломобіль — тим більшу вагу він повинен нормально переносити.
Зрозуміло, при виборі машини варто виходити з того, що зазначена в характеристиках максимальне навантаження має бути не нижче, ніж планована в реальних умовах; але при цьому бажано мати ще й певний запас. Пов'язано це з двома моментами. По-перше, цей параметр зазвичай наводиться для рівних доріг; а при їзді по ямах, вибоїнах і інших нерівностей веломобіль може піддаватися нерозрахунковим навантажень навіть при формально допустимому вазі. По-друге, найчастіше веломобілі купуються для дітей; а оскільки діти ростуть, то запас ваги просто обов'язковий — інакше машина дуже швидко виявиться непридатною до використання.
Також не варто обманюватися, якщо при перевищенні максимального навантаження (випадковому або навмисному) веломобіль не зламався відразу — перевантаження в будь-якому разі негативно позначається на надійності і може привести до ранньої поломки.
Діаметр переднього колеса
Діаметр переднього колеса (коліс) веломобіля. На практиці цей параметр важливий насамперед з урахуванням того, що для великих коліс характерна більш висока прохідність, ніж для дрібних. Крім того, дані про розміри передніх і задніх коліс дають змогу оцінити особливості зовнішнього вигляду (див. вище): наприклад, деяка
«спецтехніка» може мати невеликі передні колеса і великі задні, як у справжніх тракторах.
Діаметр заднього колеса
Діаметр заднього колеса (коліс) веломобіля. Значення цього параметра таке ж, як і у діаметра переднього колеса (див. відповідний пункт).
Тип коліс
Конструкція коліс, якими оснащений веломобіль.
—
Пластикові. Найпростіші колеса, виконані повністю з пластику, в деяких випадках вони навіть не мають яскраво вираженої шини. Твердість таких коліс не дозволяє застосовувати їх на поверхнях з серйозними нерівностями, і навіть на рівному асфальті рівень вібрації і шуму виявляється досить високим. Крім того, подібні конструкції не дуже міцні. Тому пластикові колеса зустрічаються переважно в моделях для найменших (див. «Призначення»).
—
Пластикові з гумою. Модифікація описаних вище пластикових коліс, доповнена своєрідною «міні-шиною» — смужкою гуми посередині обода, там, де колесо безпосередньо стикається з землею. Це забезпечує більш м'який хід і трохи знижує вібрації, які виникають машиною, однак в іншому такі колеса повністю аналогічні звичайним пластиковим.
—
Гумові. В даному випадку маються на увазі колеса, що мають суцільну (не надувну) гумову шину. Цей варіант є свого роду перехідним між пластиковими і надувними колесами: суцільнолиті шини не так прохідні і «витривалі», як надувні, зате коштують дешевше, не вимагають стежити за рівнем накачування і абсолютно нечутливі до проколів і подряпин, при цьому плавність їх ходу набагато вище, ніж у пластикових.
—
Надувні. Найбільш прогресивний варіант, що зустрічається в сучасних веломобілях: у відп
...овідності з назвою, такі колеса мають гумову шину, заповнену повітрям — як на «дорослому» велосипеді або сьогоденні авто. Надувні колеса набагато перевершують всі описані вище різновиди по м'якості ходу, легко «відпрацьовують» нерівності дороги і підходять навіть для самих важких або швидкісних веломобілів. З їх недоліків, крім ціни, можна згадати необхідність стежити за тиском всередині шин і періодично підкачувати колеса. Крім того, пошкодження камери призводить надувну шину в непридатність, тому до такого веломобилю рекомендується на всякий випадок мати ремкомплект.