Порівняння Yamaha RX-V581 vs Yamaha RX-V779

Можливість збільшити роздільну здатність відеосигналу, оброблюваного ресивером — якщо початкова роздільна здатність відео нижче. Залежно від можливостей ресивера, зокрема його портів HDMI, може зустрічатися upscaling до Ultra HD 4K та upscaling до Ultra HD 8K

Принцип апскейлінгу полягає в тому, що відео порівняно невисокої роздільної здатності за допомогою спеціальних алгоритмів доповнюється необхідною кількістю пікселів. За рахунок цього при відтворенні такого відео якість «картинки» виходить помітно вищою, ніж без апскейлінгу (хоча і дещо нижчою, ніж у контенту, спочатку записаного в UltraHD). Спеціально шукати ресивер з цією функцією має сенс у тому випадку, якщо ви плануєте використовувати його з екраном 4K або 8K .

Можливість використання ресівера для одночасної передачі сигналів від різних джерел на екрани і акустичні системи, розташовані в різних місцях (зонах). Наприклад, у великому будинку можна одночасно транслювати фільм з Blu-ray плеєра на екран у великій кімнаті, телепередачу — на телевізор на кухні і радіопрограму на колонки в бібліотеці. Ще один варіант використання Multi-Zone — розважальні центри з кількома приміщеннями різного типу (наприклад, кінозал, роллердром і кафе).

Максимальна потужність звуку, що може видати підсилювач потужності (за наявності такого в ресивері, див. «Тип») на один канал акустичної системи. Тут варто зазначити, що в даному випадку прийнято вказувати т. зв. RMS (Rated Maximum Sinusoidal), або номінальну потужність. Номінальної вважається найбільша потужність, яку підсилювач гарантовано здатний без перерв видавати протягом години без будь-яких збоїв чи поломок. Короткочасні стрибки рівня сигналу можуть значно перевищувати це значення, однак основним показником є все ж номінальна потужність.

Потужність підсилювача багато в чому визначає гучність звучання підключеній акустичної системи. На практиці гучність також залежить від характеристик колонок — чутливості, імпедансу і т. ін.; однак за інших рівних умов одна і та сама акустика на більш потужному підсилювачі буде звучати голосніше. Крім того, цей параметр також впливає на сумісність колонок і підсилювача — вважається, що різниця в номінальних потужностях цих компонентів не повинна перевищувати 10-15% (а в ідеалі потужності взагалі повинні збігатися). А оскільки для різних приміщень потрібні колонки різної потужності, це впливає і на вибір підсилювача для тієї чи іншої обстановки; конкретні рекомендації по співвідношенню характеристик приміщення і потужності акустики можна знайти в спеціальних джерелах.

Також відзначимо, що, якщо підсилювач може працювати з навантаженням різного опору (див. «Допустимий опір акусти...ки»), то для різних варіантів і потужність на канал буде різною — чим нижчий опір, тим вище потужність. В характеристиках ж в цьому випадку зазвичай вказується максимальне значення цього параметра — тобто потужність при мінімально допустимому опорі.

Можливість роботи ресивера в режимі Bi-amping та/або Tri-amping.

Базовий принцип обох цих режимів полягає в тому, що звуковий сигнал розділяється на кілька частотних смуг (НЧ і ВЧ для Bi-amping, у разі Tri-amping окремо виділяються середні частоти), і кожна смуга обробляється своїм підсилювачем і виводиться на свій спеціалізований набір динаміків. Таким чином можна досягти помітного поліпшення якості звуку. Однак варто враховувати, що конкретна реалізація цієї функції AV-ресіверах може бути різною. Найпростіший варіант передбачає два або три вбудованих підсилювача потужності, кожен з яких виводить весь звуковий діапазон на свій комплект роз'ємів. До такого пристрою потрібно підключати зовнішній кросовер (частотний фільтр) або колонки з вбудованими фільтрами для кожної смуги частот. Більш прогресивні ресивери можуть оснащуватися власними вбудованими кросоверами, і в таких випадках на кожен підсилювач з комплектом роз'ємів виводиться лише частина частотного діапазону; це позбавляє від необхідності використовувати зовнішні частотні фільтри. Однак у будь-якому разі для використання Bi/Tri-amping потрібні колонки з підтримкою такого формату підключення.

Формати аудіо-та відеофайлів, які ресивер здатний відтворювати самостійно. Моделі з функціями плеєра, зазвичай, підтримують більшість популярних типів мультимедійних файлів (зокрема, AVI, MPEG і AVI для відео, MP3, WAV і WMA для аудіо), проте набір файлів може мати свої особливості. Даний пункт дозволяє з'ясувати їх.

— AirPlay. Технологія передачі мультимедійних даних через бездротове з'єднання (Wi-Fi). Розроблена компанією Apple, призначена в основному для трансляції контенту з різної «яблучної» техніки (насамперед портативних гаджетів) на сумісні зовнішні пристрої. Дозволяє передавати файли (в режимі потокового аудіо, детальніше див. «Тюнер і відтворення»), а також зображення, текстові дані і навіть відео. Наявність AirPlay в ресивері дасть змогу підключати до нього техніку Apple з підтримкою цієї технології для прямого відтворення, а також виводити на зовнішній екран (наприклад, телевізор) інформацію про файли — назву композиції, ім'я виконавця і т. ін.

— AirPlay 2. Друга версія описаної вище технології AirPlay, випущена в 2018 році. Одним з основних нововведень, представлених у цьому оновленні, стала підтримка формату «мультирум» — можливість одночасно транслювати декілька окремих аудіосигналів на різні сумісні пристрої, які встановлені в різних місцях. Таким чином можна, наприклад, включити на телевізорі у вітальні чергову серію улюбленого серіалу з iPhone, а на кухні — розслаблюючу музику з iPod, і т. ін. Крім того, AirPlay 2 отримала ряд інших поліпшень — удосконалення буферизації, можливість потокової трансляції на стереоакустику, а також підтримку голосового управління через Siri.

— Chromecast. Оригінальна назва...— Google Cast. Технологія трансляції контенту на зовнішні пристрої, розроблена Google. Дозволяє передавати на AV-ресивер відео і аудіо з комп'ютера або мобільного пристрою, трансляція стандартно здійснюється через Wi-Fi, при цьому приймач і джерело сигналу повинні знаходитися в одній Wi-Fi мережі (виняток становлять медіаплеєри Chromecast). Технологія Chromecast підтримує два режими — власне трансляцію через спеціальні програми (доступні для Windows, macOS, Android і iOS) і «відззеркалювання вмісту, відкритого в браузері Google Chrome, на зовнішньому екрані.

— Wi-Fi. Бездротовий інтерфейс, який застосовується насамперед для побудови комп'ютерних мереж. Відповідно, AV-ресіверів його наявність може знадобитися насамперед для реалізації мережевих функцій — потокового аудіо, Інтернет-радіо (див. «Тюнер і відтворення»), AirPlay (див. вище), DLNA (див. нижче). Підключення до комп'ютерних мереж може здійснюватися і через дротовий інтерфейс LAN (див. нижче), однак Wi-Fi зручніший за рахунок відсутності дротів і можливості роботи крізь перешкоди (включаючи стіни) на відстань у кілька десятків метрів. Крім того, в деяких моделях дана технологія може використовуватися також для прямого зв'язку з іншими пристроями — наприклад, для використання смартфона або планшета в якості пульта ДУ, або для прямої трансляції відеосигналу по технології Miracast або в іншому аналогічному форматі.

— Bluetooth. Технологія прямого бездротового зв'язку між різними електронними пристроями; працює на дистанції близько 10 м, хоча деякі специфічні формати роботи і забезпечують більший радіус дії. Технічно може застосовуватися для різних цілей, залежно від підтримуваних конкретним пристроєм протоколів; в AV-ресіверах найчастіше зустрічаються два протоколи — A2DP для бездротової трансляції аудіосигналу і AVRCP для дистанційного управління. У першому випадку мова звичайно йде про передачу сигналу з зовнішнього пристрою (смартфона, ноутбука і т. ін.) на ресивер; теоретично можливий і протилежний варіант — трансляція звуку на Bluetooth-навушники або акустику, проте з низки причин цей формат роботи в AV-ресіверах майже не зустрічається. AVRCP, зі свого боку, дозволяє застосовувати зовнішній гаджет (наприклад, той самий смартфон) в якості пульта ДУ.

— LAN. Стандартний інтерфейс для дротового підключення різної техніки (включаючи AV-ресивери) до комп'ютерних мереж, у т. ч. для виходу в Інтернет. Через наявності дроту менш зручний в підключенні, ніж описаний вище Wi-Fi. З іншого боку, LAN-з'єднання виграє по надійності з'єднання і фактичній швидкості передачі даних — особливо якщо в мережі працює багато бездротових пристроїв, і канали Wi-Fi завантажені (що зустрічається нерідко, оскільки Wi-Fi модулі досить популярні в сучасній електроніці). Тому для роботи з великими об'ємами даних — наприклад, перегляду відео високої роздільної здатності через DLNA (див. нижче) — краще підходить саме LAN.

— RS-232. Дротовий інтерфейс, першопочатково з'явився в комп'ютерній техніці. В AV-ресіверах його можна назвати службовим: передача контенту через цей роз'єм не здійснюється, проте через нього можна підключити пристрій до комп'ютера і дистанційно змінювати налаштування, а також оновлювати прошивку.

— MHL. Дротовий високошвидкісний інтерфейс для передачі мультимедійних даних (відео та аудіо) з мобільних пристроїв на зовнішні екрани. Пропускна здатність дозволяє працювати із зображенням високого, а то й надвисокої роздільної здатності, а також багатоканальним звуком. Також при підключенні може здійснюватися зарядка гаджета. У мобільних пристроях сигнал MHL виводиться через стандартний порт microUSB; а роль входу в AV-ресіверах (та в іншій стаціонарній техніці) грає роз'єм HDMI (див. нижче) — однак не будь який, а лише першопочатково сумісний з MHL і той який має відповідне маркування. Випускаються перехідники для підключення до звичайного HDMI, однак додаткові функції (на зразок тієї ж зарядки) при такому з'єднанні можуть виявитися недоступними.

— DLNA. Технологія, застосовувана для об'єднання різних електронних пристроїв в єдину цифрову мережу з можливістю безпосереднього обміну контентом. Пристрої, для яких заявлена підтримка цього стандарту, здатні ефективно взаємодіяти незалежно від фірми-виробника. AV-ресивер з DLNA може, наприклад, програвати фільм безпосередньо з жорсткого диска комп'ютера в сусідній кімнаті, або передавати на телевізор фотографії зі смартфона. Підключення до Мережі може здійснюватись як провідним (LAN), так і безпровідних (Wi-Fi, див. вище) способом.

— Roon Tested. Акредитація Roon Tested означає сумісність AV-ресивера з популярною аудіофільською платформою для відтворення потокової музики Roon. Моделі з відповідною сертифікацією пройшли низку тестів та задовольняють стандартам якості, які необхідні для бездоганної роботи з Roon. При цьому забезпечується зручне керування та організація контенту в рамках платформи.

— Узгодження Remote control. Функція, що дозволяє з'єднати AV-ресивер з іншим пристроєм (наприклад, Blu-ray плеєром або зовнішнім підсилювачем) і керувати обома пристроями з одного пульта ДУ. При купівлі техніки з подібною функцією потрібно обов'язково уточнювати сумісність — зазвичай, працювати в подібній «зв'язці» може тільки апаратура одного виробника, і навіть у таких випадках можливі свої нюанси за погодженням.

— Голосовий асистент. Підтримка ресивером голосового асистента. Найбільшою популярністю в наш час користуються такі асистенти:

• Google Assistant
• Apple Siri
  
• Amazon Alexa

Однак можлива поява й інших рішень. У будь-якому разі варто зазначити, що мова йде не про вбудований в сам ресівер помічник, а про сумісність з зовнішніми пристроями, що мають дану функцію (наприклад, зі смартфоном або планшетом). Але навіть така сумісність дозволяє віддавати ресиверу команди голосом — це нерідко буває зручніше, ніж більш традиційні способи управління. Конкретний набір підтримуваних команд і мов може бути різним — залежно від голосового асистента і його конкретної версії.

Декодер загалом можна описати як стандарт, у якому записаний цифровий звук (нерідко багатоканальний). Для нормального відтворення звуку необхідно, щоб відповідний декодер підтримувався пристроєм. Першими ластівками багатоканального декодування були Dolby Digital та DTS, поступово покращуючись та приносячи нові фішки. Заключною стадією на 2020 рік стали декодери Dolby Atmos та DTS X. А проміжними були Dolby TrueHD, Dolby Pro Logic II, DTS-HD, DTS ES, DTS Neural: X, DTS Neo (6, X).

- Dolby Atmos. Декодер, який використовує не жорсткий розподіл звуку каналами, а обробку аудіооб'єктів, завдяки чому може застосовуватися практично з будь-яким числом каналів на відтворювальній системі — звук буде розділений між каналами з таким розрахунком, щоб кожен аудіооб'єкт був чутний максимально близько до місця, що покладається для нього. При використанні Dolby Atmos дуже бажаним вважається наявність стельових колонок (або динаміків, спрямованих у стелю). Втім, у крайньому випадку можна обійтися без них.

— DTS X. Аналог описаного вище Dolby Atmos, коли звук розподіляється не окремими каналами, а через аудіооб'єкти....У цифровому сигналі міститься інформація про те, де (за задумом режисера) повинен знаходитися об'єкт, що чує користувач і як він повинен переміщатися, а процесор відтворюючого пристрою обробляє цю інформацію і визначає, яким саме чином потрібно розподілити звук по наявних каналах, щоб домогтися необхідної локалізації. Завдяки цьому DTS X не прив'язаний до конкретної кількості звукових каналів - їх може бути скільки завгодно, система автоматично розділить звук по них, вимагаючи потрібного звучання. Також відзначимо, що цей декодер дає змогу окремо регулювати гучність діалогів.

- IMAX Enhanced. Знак відповідності IMAX Enhanced присвоюється обладнанню, яке відповідає вимогам сертифікації аудіопристроїв від компанії IMAX Corporation. У поєднанні зі звуковою технологією DTS забезпечується фірмове звучання "як у IMAX-кінотеатрах" у себе вдома. Найбільш точне відтворення такого аудіо можливе у системах з великою кількістю каналів (від 5.1 і більше). Зазначимо, що для ефекту повного занурення сертифікація IMAX Enhanced має поширюватись і на відеообладнання для відтворення контенту (телевізор, проектор тощо).

Кількість аналогових стереовходів RCA, передбачених у конструкції AV-ресивера. Чим більше є таких входів — тим більше передавальних пристроїв можна одночасно підключити до ресівера. Завдяки цьому при виборі між ними не доведеться перепідключати кабелі — досить виставити джерело сигналу у налаштуваннях ресивера.

Сам по собі роз'єм RCA (в просторіччі — «тюльпан») може застосовуватися в різних інтерфейсах. Однак конкретно в даному випадку мова йде про лінійному аудиовходе, відповідальному за аналоговий звук. RCA— найбільш популярний роз'єм, що застосовується в сучасній аудіотехніці для таких входів; він дозволяє підключити ресивер до зовнішнього джерела аудіосигналу, наприклад, до CD-програвача.

Зазначимо, що роз'єми цього типу прийнято вважати по парах; іншими словами, один вхід складається з двох роз'ємів RCA. Це пов'язано з тим, що по одному дроту в даному випадку може передаватися тільки один канал аналогового звуку; відповідно, для передачі стерео потрібно два гнізда RCA.

Кількість оптичних входів, передбачених у конструкції ресивера.

Оптичний інтерфейс дозволяє передавати сигнали в цифровому вигляді і фактично являє собою різновид стандарту S/PDIF, що використовує оптоволоконний канал передачі даних (кабель TOSLINK). За пропускної спроможності він повністю аналогічний коаксіальному інтерфейсу (див. вище) — зокрема, підтримує багатоканальний звук — але вигідно відрізняється від нього повної нечутливістю до електромагнітних перешкод. З іншого боку, оптичні кабелі за рахунок своєї конструкції чутливі до різких згинів і механічного впливу — випадково наступивши на такий кабель, можна зробити його непридатним до використання. Крім того, вони мають обмеження по максимальній довжині — близько 6,1 м.

Що стосується кількості, то наявність декількох входів дозволяє підключити до ресівера відразу кілька джерел сигналу з відповідними виходами і перемикатися між ними через програмні установки, не борсатися з перемиканням кабелів.