Порівняння VENTS VUT 200 G mini vs Electrolux EPVS-200

— Приточно-витяжна з рекуператором. Агрегати, що забезпечують рух повітря в обох напрямках — на приток і на витяжку і вирішують, таким чином, всі основні завдання вентиляції. Зручні насамперед при організації системи вентиляції «з нуля», коли будь-яке обладнання відсутнє. З іншого боку, приточно-витяжні установки виходять помітно дорожчими, важчими, масивнішими і більш ресурсоємними ніж приточні, що особливо помітно на великих централізованих агрегатах (див. «Тип системи»). Втім, і серед них даний різновид зустрічається досить часто. А ось децентралізовані вентиляційні установки в більшості своїй робляться саме приточно-витяжними. По-перше, їм не потрібна висока продуктивність, і пристрій цілком можна зробити порівняно невеликим і недорогим; по-друге, при організації децентралізованої вентиляції простіше доручити всі задачі одному агрегату, ніж передбачати окремі модулі для притоку і витяжки. Цей же тип крім роботи на «вхід-вихід» запобігає «видуванню» тепла з приміщення в холодну пору року (або, принаймні, значно знижує кількість тепла, що «видувається»). Принцип роботи рекуператора полягає в тому, що він відбирає енергію у повітря, що видується, і передає її вхідному – таким чином, вентиляція відправляє назовні порівняно прохолодне повітря і подає в приміщення попередньо нагріте. Застосування рекуператора дає змогу значно знизити втрати тепла і, відповідно, витрати на опалення – кількість тепла, що повертається, в найбільш прогресивних...теплообмінниках може досягати 97% (див. «ККД теплообмінника»). При цьому такі системи нерідко є пасивними і самі не споживають енергії (а там, де вона потрібна, витрата все одно нижча ніж кількість зекономленого тепла).

– Приточно-витяжна. Пристрої, аналогічні описаним вище, але не оснащені рекуператором. На тлі цього набули меншого поширення і зустрічаються досить рідко.

— Приточна. Агрегати, які відповідають тільки за подачу зовнішнього повітря в приміщення; витяжка повинна забезпечуватися або додатковим обладнанням, або природним способом. Цей варіант є найбільш популярним для централізованих моделей: окремі блоки притоку і витяжки буває простіше розмістити в обмеженому просторі, ніж потужну і громіздку приточно-витяжну установку. Та й з точки зору загальної організації руху повітря такий «поділ ролей» теж нерідко буває оптимальним (не кажучи вже про те, що спеціальне обладнання для витяжки в деяких випадках може і не знадобитися). А ось децентралізованих приточних моделей існує вкрай мало — для них описані ситуації не характерні.

Штатний спосіб розміщення, передбачений конструкцією установки.

— Підвісна. Монтаж шляхом підвішування — зазвичай під самою стелею, на вбиті в нього гаки, елементи внутрішнього каркаса приміщення і т. ін. Перевагою такого розміщення є те, що агрегат не займає місця у найбільш корисному просторі (2 – 2,5 м над підлогою, там, де зазвичай знаходяться люди). Крім того, установку можна заховати за підвісною стелею. З іншого боку, сам монтаж може виявитися досить клопіткою справою. Переважна більшість настінних моделей належать до централізованих (див. «Тип»), але є й децентралізовані; для останніх, зазвичай, прихована установка не допускається.

— Настінний. Кріплення на стіну, нерідко — прямо в місці розташування каналу вентиляції. Установки цього типу нерідко мають вигляд труби з виступами по боках — труба закріплюється в каналі, пробитому в стіні, а виступи відіграють роль внутрішнього блока і зовнішнього упору. Втім, є і більш традиційні настінні агрегати. Хай там що, цей тип монтажу практично не використовується в централізованих моделях, зате вкрай популярний у децентралізованих — це обумовлено особливостями застосування того чи іншого різновиду.

— Підлоговий. Підлогові моделі є, мабуть, найбільш легкі в монтажі: важке пристрій не потрібно піднімати до стелі, не потрібно свердлити стін тощо — достатньо донести установку до місця розміщен...ня. Водночас для цього потрібно вільний простір на підлозі — причому, зазвичай, досить чимала, оскільки підлоговий монтаж популярний переважно серед централізованих вентиляційних установок. В обмежених умовах це може стати проблемою.

— Підвісна/настінна. Моделі, що допускають обидва виду установки — підвісну або настінну, на вибір. На відміну від «чисто» настінних агрегатів, найчастіше належать до централізованого типу.

— Універсальна. Моделі, що допускають встановлення будь-яким способом — підлогових, настінних або підвісним, за бажанням користувача. Найбільш зручний, але водночас дещо дорожчий порівняно з аналогами варіант.Потрібно враховувати, що кріплення для деяких способів установки може не входити в комплект постачання, і його доведеться купувати окремо.

Зазначимо, що розміщувати припливно-витяжні установки «нерідною» способом вкрай не рекомендується. Спосіб монтажу визначає не тільки конструкцію кріплень, але і деякі особливості «начинки» і функціоналу — і невідповідність вимогам по монтажу загрожує різними неприємностями, аж до поломок і навіть аварій.

Клас очищення повітря, якому відповідає припливно-витяжна установка.

Цей параметр характеризує, наскільки якісно агрегат здатний очистити повітря, яке подається в приміщення, від пилу та інших мікрочастинок. Найчастіше він вказується за стандартом EN 779, а найбільш поширені в вентиляційних установках такі класи:

— G3. Маркуванням G позначають фільтри грубого очищення, що розраховані на приміщення з низькими вимогами до чистоти повітря і затримують частинки розміром від 10 мкм і більше. У системах вентиляції житлових приміщень такі пристосування можуть використовуватися тільки в якості попередніх фільтрів, для доочищення буде потрібне додаткове обладнання. Клас G3 є другим за ефективністю класом грубого очищення, він позначає фільтр, що видаляє з повітря 80 – 90% т. зв. синтетичного пилу (тестового пилу, на якому проводиться випробування фільтрів).

— G4. Найбільш ефективний клас фільтрів грубого очищення (див. вище), що передбачає видалення з повітря не менше 90% частинок розміром 10 мкм і більше.

— F5. Класи з індексом F відповідають тонкому очищенню, ефективність якого оцінюється за здатністю видаляти з повітря частинки розміром від 1 мкм. Такі фільтри можуть застосовуватися для доочищення повітря в житлових приміщеннях, включаючи навіть лікарняні палати (без підвищених вимог до чистоти). F5 — найнижчий з подібних класів, що передбачає ефективність видалення такого пилу на рівні 40 – 60%.

— F6. Клас тонкого очищення (див. вище), видалення з повітря 60 – 80% частинок розміром від 1 мкм.

— F7. Клас тонкого очищення (див. вище), що відповідає видаленню з повітря 80 – 90% пилу розміром від 1 мкм.

— F8. Клас тонкого очищення (див. вище), що передбачає видалення з повітря від 90 до 95% пилу розміром 1 мкм і вище.

— F9. Найбільш ефективний клас тонкого очищення; більш висока ефективність відповідає вже надтонкому очищенню за класом H (див. нижче). Клас F9 забезпечує ефективність видалення пилу розміром від 1 мкм на рівні 95% та вище.

– H10 - H13. Класи H застосовуються для маркування фільтрів особливо тонкого (абсолютного) очищення (HEPA-фільтри), здатних видаляти з повітря частинки розміром порядку 0.1 - 0.3 мкм. Такі фільтри застосовуються в приміщеннях з особливими вимогами до чистоти повітря – лабораторіях, операційних, високоточних виробництвах тощо. Для H11 заявлено 95% поглинання. А клас H12 та H13 є найефективнішими із затримкою частинок не менше 99.95% та 99.99% відповідно.

— Вугільні фільтри. Створено на основі активованого вугілля або іншого аналогічного адсорбенту. Ефективно затримують леткі молекули різних речовин, завдяки чому добре усувають сторонні запахи. Вугільні фільтри підлягають обов'язковій заміні після вироблення ресурсу, оскільки у разі перевищення терміну експлуатації вони можуть стати джерелом шкідливих речовин.

Найбільша продуктивність припливно-витяжної установки; або, якщо регулювання протоки в конструкції не передбачена — штатна продуктивність агрегата.

Під продуктивністю в даному випадку мається на увазі кількість повітря, яке установка здатна пропустити через себе за годину. Оптимальне значення продуктивності для кожного приміщення обчислюється за формулою: «об'єм приміщення помножити на кратність повітрообміну»; протока повинен бути не нижче цього показника, інакше про ефективної вентиляції не можна говорити. Об'єм легко обчислити, помножившпи площа приміщення на висоту стель, а кратність позначає, скільки разів за годину повинен оновитися повітря у вентильованому просторі. Залежить вона від типу і призначення приміщення: наприклад, для житлової квартири досить кратності 1, а для басейну потрібно не менше 4 (існують спеціальні таблиці, за якими можна визначити кратність для кожного виду приміщення). Таким чином, наприклад, для квартири з житловою площею 70 м2, висотою стелі 2,5 м і кухня 9 м2 (кратність повітрообміну не нижче 2) потрібно протока не менш 70*2,5*1 + 9*2,5*2=220 м3 (без урахування ванної та туалету, для них свої вимоги по кратності).

Зазначимо, що деякий запас по протоку (порядку 10 – 15%) не буде зайвим, однак навряд чи має сенс гнатися за більш високими показниками — адже продуктивність вимагає відповідної потужності, що, зі свого боку, позначається на габаритах, ціною і енергоспоживанні установки.

Рівень шуму, вироблюваний припливно-витяжною установкою в нормальному режимі роботи.

Цей параметр позначається в децибелах, при цьому децибел є нелінійною одиницею: наприклад, підвищення на 10 дБ дає зростання рівня звукового тиску в 100 разів. Тому оцінювати фактичну гучність найкраще за спеціальними таблицями.

Найбільш тихі сучасні установки для вентиляції видають близько 27 – 30 дБ — це порівнянно з тиканьем настінних годин і дозволяє без обмежень використовувати таку техніку навіть у житлових приміщеннях (цей шум не перевищує відповідних санітарних норм). 40 дБ — обмеження на шум в житлових приміщеннях в денний час, цей рівень можна порівняти з промовою середньої гучності. 55 – 60 дБ — норма для офісів, відповідає рівню гучної мови або звукового фону на другорядній міській вулиці без сильного руху. А в найбільш гучні видають 75 – 80 дБ, що це можна порівняти з гучним криком або шумом двигуна вантажівки. Існують і більш детальні порівняльні таблиці.

При виборі за рівнем шуму варто враховувати, що до «гучності» самої вентиляційної установки може додаватися шум від руху повітря по повітропроводам. Особливо це актуально для централізованих систем (див. «Тип»), де довжина повітроводів може бути досить значною.

Найменша температура зовнішнього повітря, при якій вентиляційну установку можна безпечно застосовувати, точніше — мінімальна температура повітря на вході, при якій агрегат здатний нормально, без проблем, працювати протягом необмежено тривалого часу.

Вибирати за цим параметром варто з урахуванням клімату, в якому планується використовувати агрегат: бажано, щоб пристрій нормально переносило як мінімум середню зимову температуру, а краще всього мати деякий запас на випадок суворої зими. Втім, чимало сучасних моделей допускають роботу при -10 °С і нижче, а в найбільш холодостійких температурний мінімум може досягати -35 °С. Так що вибрати агрегат для помірного клімату зазвичай не становить проблем. Також відзначимо, що якщо установка, ідеально підходить по всім іншим параметрам, є надто «теплолюбною», ситуацію можна виправити застосуванням додаткового догрівачів на вході системи вентиляції.

Відзначимо, що якщо мінімальна температура в характеристиках не вказана — найкраще виходити з того, що дана модель вимагає температури не нижче 0 °С. Іншими словами, використовувати в морози варто лише ту техніку, для якої ця можливість прямо заявлена.

Електрична потужність, що споживається припливно-витяжною установкою у штатному режимі роботи (для моделей з регулюванням продуктивності – на максимальній швидкості). Знаючи цю потужність, можна визначити вимоги до підключення агрегата, а також оцінити, наскільки витратною буде його експлуатація у світлі рахунків за електрику. При цьому варто враховувати, що для моделей з електричним догрівачем (див. «Тип догрівача») в даному разі йдеться про потужність системи вентиляції, а потужність догрівача наводиться окремо (див. вище); таким чином, загальне енергоспоживання під час роботи у повному форматі буде відповідати сумі цих потужностей.

Також за споживаною потужністю можна до певної міри оцінити продуктивність установки: «ненажерливі» агрегати зазвичай і проток забезпечують відповідний.

Країна, заявлена як «батьківщина» агрегата. Існує безліч стереотипів, пов'язаних з «національністю» продукції, однак на практиці більшість із них не є виправданими. По-перше, країну походження товару найчастіше вказують по країні походження бренду, а остання може і не збігатися з місцем фактичного провадження. Втім, це не можна назвати обманом: сумлінний виробник стежить за якістю своєї продукції, де б вона не здійснювалась. По-друге, походження з високорозвиненої країни ще не є гарантією якості, а в менш «популярних» країнах, завдяки розвитку технологій, цілком може випускатися висококласна техніка. Тому оцінювати рівень товару варто швидше за репутацію бренду, а не країни, і звертати увагу на походження має сенс у тому випадку, якщо Ви принципово мають намір підтримати (або не хочете підтримувати компанію з певної держави.

Зараз на ринку представлені такі країни походження: Німеччина, Данія, Італія, Литва, Китай, Нідерланди, Швеція, Чехія, Японія.