Найбільший робочий тиск, допустимий для резервуара.
Даний показник повинен бути не нижче, ніж постійний робочий тиск в системі опалення / водопостачання. А ось конкретні значення залежать від типу системи, і, відповідно, типу резервуара (див. вище). Так, для гідроакумулятора максимальний робочий тиск має бути вище, ніж тиск вимикання насоса. Загалом в системах водопостачання зустрічаються досить високі показники тиску, тому більшість сучасних гідроакумуляторів належать до однієї з наступних категорій:
6 бар,
8 бар,
10 бар і
понад 10 бар (хоча зустрічаються моделі з більше скромними показниками).
Зі свого боку, розширювальний бак повинен переносити тиск, при якому спрацьовує запобіжний клапан в системі опалення. Більшість таких ємностей розраховані на
3 бара,
4 бара або
5 бар — системи опалення рідко використовують більш високі тиски (хоча і тут можливі виключення).
Загалом при виборі за даним параметром цілком працює правило «чим більше — тим краще»: хороший запас по тиску дасть додаткову гарантію на випадок позаштатних ситуацій. Зворотною стороною цієї надійності можна назвати хіба що дещо підвищену ціну.
Матеріал, з якого виконана внутрішня еластична мембрана резервуара.
Нагадаємо, в гідроакумуляторах (див. «Тип») ця мембрана має вигляд своєрідного балона, який заповнюється водою так, що рідина не контактує з металевими стінками резервуара. Зі свого боку, в розширювальних баках встановлюються еластичні поперечні перегородки. Втім, і там, і там для мембрани зазвичай використовуваний один з трьох матеріалів:
EPDM (етиленпропілендієнова гума),
Butyl (спеціальна гума) або
SBR (стирол-бутадієнова гума). Ось більше детальний опис кожного з цих варіантів:
— EPDM (етиленпропілендієнова гума). Найбільш популярний у наш час матеріал для мембран — як в гідроакумуляторах, так і в розширювальних баках. Подібна поширеність зумовлена поєднанням надійності, практичності, безпеки і доступності. Так, EPDM має високу еластичність і широкий діапазон робочих температур, переносить в середньому до 100 тис. циклів розтягування / стиснення в допустимих межах, не вступає в реакцію з киснем і технічними спиртами і може застосовуватися в системах постачання питною водою. Правда, за загальною міцності і стійкості до дифузії цей матеріал дещо поступається бутиловій гумі (див. нижче) — однак і обходиться він помітно дешевше.
— Butyl (бутилова гума). Також відома як IIR. Висококласний матеріал, що використовується переважно в гідроакумуляторах для систе
...м холодного водопостачання. Однією з ключових переваг IIR є відмінна газонепроникність — в рази вище, ніж у EPDM; простіше кажучи, через таку мембрану проникає набагато менше повітря, що дає змогу резервуару довше працювати без спеціального обслуговування. Також цей матеріал характеризується високою міцністю, стійкістю до розчинників і гігієнічністю; останнє дає змогу застосовувати бутилову гуму навіть в системах подачі питної води. Головний недолік даного різновиду мембран — висока вартість.
— SBR (стирол-бутадієнова гума). Матеріал, що використовується переважно в мембранах розширювальних баків. Така спеціалізація пов'язана з тим, що SBR не дуже добре переносить часті розтягування-стиснення і краще підходить для статичних навантажень, які характерні для таких ємностей. Водночас цей матеріал надійний, еластичний, стійкий до гідроудару, а також дуже слабо проникний для повітря. До його однозначних недоліків можна віднести непридатність для систем з питною водою.
