Порівняння Aquatica 773116 vs Aquatica 773238

Максимальний об'єм води, який пристрій здатний перекачати за певну кількість часу; також цей параметр іноді називають пропускною здатністю. Він є однією з ключових характеристик будь-якого насоса, оскільки характеризує об'єми води, з якими може працювати пристрій. Водночас далеко не завжди має сенс гнатися за максимальною продуктивністю — адже вона помітно позначається на габаритах, вазі і «ненажерливості» агрегата.

Існують формули, які дозволяють вивести оптимальні значення продуктивності для різних ситуацій. Так, якщо насос призначений для подачі води до водозабірних точок, його мінімально необхідна продуктивність повинна бути не нижче найбільшої сумарної витрати; при бажанні до цього значення можна додати запас у 20 – 30%. А для каналізаційних моделей (див. «Призначення») все буде залежати вже від об'ємів стічних вод. Більш детальні рекомендації по вибору насоса залежно від продуктивності можна знайти в спеціальних джерелах.

Максимальний напір, створюваний насосом. Цей параметр найчастіше позначають в метрах, по висоті водяного стовпа, який може створити агрегат — іншими словами, по висоті, на яку він здатний подати воду. Оцінити створюваний насосом тиск можна за простою формулою: кожен 10 м напору відповідають тиску в 1 бар.

Вибирати насос за цим параметром варто з урахуванням того, на яку висоту він повинен подавати воду, а також з поправкою на втрати і необхідність тиску у водопроводі. Для цього необхідно визначити різницю по висоті між рівнем води і найвищою точкою водозабору, до цієї цифри додати ще від 10 до 30 м (залежно від тиску, який потрібно отримати у водопроводі), і отриманий результат помножити на 1,1 — це і буде мінімально необхідний напір.

Базовий принцип або принципи, за рахунок яких здійснюється всмоктувальна дія насоса.

— Відцентровий. Як випливає з назви, дана різновид насосів використовує відцентрову силу. Основним їх елементом є робоче колесо, встановлене в круглому корпусі; вхідний отвір знаходиться на осі обертання цього колеса. При роботі рідина за рахунок відцентрової сили, що виникає при обертанні колеса, відкидається від центру до його краях і потім надходить у вихідний патрубок, спрямований по дотичній до кола обертання колеса. Відцентрові насоси досить прості по конструкції і недорогі, при цьому вони надійні і економічні (за рахунок високого ККД), мають велику висоту всмоктування (див.нижче), а потік рідини виходить безперервним. У той же час продуктивність подібних агрегатів може сильно падати при високому опорі в системі подачі води. Крім того, якщо рівень рідини знаходиться нижче вхідного патрубка, насос перед кожним пуском доведеться заповнювати водою заново.

— Вихровий. Вихрові насоси почасти схожі з відцентровими: в них також є круглий корпус і робоче колесо з лопатями. Однак в таких агрегатах і вхідний, і вихідний патрубок спрямовані по дотичній до робочого колеса, а лопаті відрізняються по конструкції. Спосіб роботи також принципово інший-відповідно до назви, він використовує вихори, що утворюються на лопатях колеса. Вихрові агрегати значно перевершують відцентрові по напору; крім того, вони зазвичай самовсмоктуючі (див. «пристрій»), а конструкція в більшості випадк...ів така, що насос доводиться заливати водою тільки при першому включенні після установки. З іншого боку, подібні моделі чутливі до забруднень — навіть невеликі частинки, що потрапляють в робоче колесо, можуть викликати пошкодження, помітно знижують ККД. Та й сам ККД у вихрових насосів невеликий — в 2 – 3 рази нижче, ніж у відцентрових; поступаються вони і по висоті всмоктування (див.

- Відцентрово-вихровий. Насоси, що поєднують в роботі два описаних вище принципу. По суті кожен подібний агрегат являє собою пару з відцентрового і вихрового насоса, встановлених на загальному валу і з'єднаних послідовно. При роботі вода надходить спочатку на відцентрове колесо, яке відповідає за всмоктування, а потім на вихровий, що забезпечує натиск. За рахунок цього вдалося об'єднати в одному агрегаті переваги обох типів — велику висоту всмоктування, високий натиск і самовсмоктуючий пристрій. Однак і стоять подібні агрегати відповідно.

— Вібраційний. Також використовується термін "мембранний". Дія вібраційних насосів засноване на застосуванні гнучкої мембрани, оснащеної пристосуванням, що змушує її вібрувати. Ця мембрана є однією зі стінок робочої камери, а сама камера має впускний і випускний клапани. Коли мембрана рухається "назовні «і об'єм робочої камери збільшується, відкривається Впускний клапан (випускний закритий), дозволяючи рідини надходити всередину; а коли мембрана рухається» всередину" і виштовхує рідину — навпаки, відкривається випускний. Основними перевагами даного пристрою є простота, компактність, універсальність, невисока вартість, простота в регулюванні і практично повна нечутливість до роботи «всуху». У той же час термін служби таких агрегатів відносно невеликий через сильний зносу мембрани.

— Гвинтовий. Ще одна назва даного принципу — » шнековий", оскільки основною деталлю таких насосів є саме шнек-ротор (або кілька роторів) в формі гвинта. Подібна конструкція робить насос досить надійним, дозволяє домогтися високого тиску на виході і рівномірної подачі рідини, забезпечує самовсмоктування (див. У той же час гвинтові агрегати складні у виробництві і, відповідно, дороги.

Найбільша температура всмоктуваної рідини, при якій насос здатний нормально працювати. Як правило, в більшості моделей цей параметр становить 35 – 40 °C — при великих температурах складно забезпечити ефективне охолодження двигуна і рухомих частин, та й на практиці такі умови зустрічаються рідко.

Система, що захищає агрегат від роботи «насуху» — тобто без води в магістралі.

Режим сухого ходу є нештатним для будь-якого насоса: в кращому разі механізм агрегата в такому режимі відчуває підвищені навантаження, а в гіршому можливий вихід пристрою з ладу і навіть серйозна аварія. Дана ж функція дає змогу запобігти подібним наслідкам. Конкретний спосіб захисту від сухого ходу може бути різним; один з найпопулярніших варіантів — поплавковий вимикач (див. нижче), однак, крім цього, можуть застосовуватися датчики протоку, реле тиску або рівня тощо. Ці подробиці залежать як від загального типу насоса, так і від конкретної моделі; їх в кожному разі варто уточнювати окремо.

Розмір різьблення, призначеної для підключення шланга або трубопроводу до вихідного отвору насоса. При наявності в конструкції патрубка із зовнішнім різьбленням розмір вказується для неї, при відсутності — для внутрішнього різьблення вхідного отвору.

У будь — якому випадку розміри виходу насоса і кріплення на підключається до нього шлангу/трубопроводі повинні збігатися-інакше доведеться шукати перехідники. Ці кріплення традиційно вказуються в дюймах і частках дюйма.

Даний параметр актуальний в першу чергу для поверхневих моделей.

Номінальна потужність двигуна насоса. Чим могутніше двигун — тим, як правило, вища продуктивність агрегату, тим більше натиск, висота всмоктування і т.п. зрозуміло, ці параметри багато в чому залежать від інших особливостей (в першу чергу принципу дії, див. вище); але схожі по влаштуванню моделі цілком можна в загальних рисах порівнювати по потужності.

Відзначимо, що висока потужність, як правило, збільшує габарити, вага і вартість насоса, а також передбачає великі витрати електрики або палива (див. Тому вибирати насос за даним показником варто з урахуванням конкретної ситуації; більш детальні рекомендації можна знайти в спеціальних джерелах.

Матеріал, з якого виконаний корпус насоса — елемент конструкції, в якому встановлений робочий механізм (крильчатка або шнек). Відзначимо, що кожух двигуна може виконуватися з іншого матеріалу — це в даному випадку не принципово; а в мотопомп (див. «харчування») мова йде про корпус самого насоса, а не про опорному каркасі, в якому він закріплений.

Найбільшою популярністю в наш час користуються такі варіанти:

— Пластик. Недорогий матеріал, відмінно протистоїть волозі і не схильний до корозії. Втім, надійність пластика в цілому не дуже велика; виняток становлять особливі високоміцні сорти, проте вони в насосах зустрічаються вкрай рідко (коли потрібна міцність, зазвичай застосовують метали). Так що пластиковими корпусами оснащуються переважно порівняно прості і доступні моделі, не розраховані на серйозні навантаження.

— Чавун. Надзвичайно популярний в наш час Матеріал: чавун міцний, надійний, довговічний і в той же час має відносно невисоку вартість. Правда, по корозійної стійкості цей матеріал поступається нержавіючої сталі (див. нижче); однак при дотриманні правил експлуатації насоса термін служби чавунного корпусу не поступається терміну служби більшості основних вузлів агрегату. Також відзначимо, що подібні Корпуси досить масивні, що ускладнює транспортування; однак в деяких випадках велику вагу є гідністю: він сприяє гасінню вібрацій.

- Нержавіюча сталь. Відповідно до назви, одним з ключових переваг «нержавійки» є висока стійкість...до корозії — і, відповідно, надійність і довговічність. З іншого боку, і коштує цей матеріал трохи дорожче того ж чавуну. Вага у таких корпусів дещо менше-це, знову ж таки, може бути як гідністю, так і недоліком, залежно від ситуації.

— Алюміній. Матеріал преміумкласу. Алюмінієві сплави, що застосовуються в сучасних насосах, легкі, міцні, довговічні, практично несприйнятливі до вологи, однак і коштують відповідно.

— Латунь. Досить рідкісний варіант, що зустрічається в окремих моделях поверхневих насосів. Латунь досить міцна, надійна і стійка до вологи, проте в більшості випадків не має ключових переваг перед тією ж «нержавейкой» або алюмінієм, а коштує трохи дорожче.

— Бронза. Ще один матеріал, аналогічний описаної вище латуні-довговічний і практичний, проте застосовуваний рідко.

— Кераміка. Матеріал, що зустрічається виключно в каналізаційних насосах у вигляді унітазів (див. Найчастіше під керамікою мається на увазі санфаянс або більш дорогий і довговічний санфарфор — тобто ті ж матеріали, що і в звичайних унітазах без вбудованих насосів.