Порівняння Wellberg WB 0180 vs Maestro MR 1402

— Універсальний. Дані моделі мають досить просту конструкцію: лезо середньої довжини із закругленою ріжучою кромкою і, найчастіше, гладким заточуванням (хоча є варіанти і з зубчиками). Ножі цього типу присутні практично на кожній кухні, оскільки, згідно з назвою, придатні для різноманітних робіт: нарізання хліба, чищення овочів, оброблення м'яса та ін. І хоча при деяких роботах такий ніж може бути менш зручним, ніж спеціалізований, однак його цілком вистачає для більшості завдань, які виникають у нескладномуповсякденному готуванні. Та й професійні кулінари обов'язково мають у своєму наборі як мінімум одну універсальну модель.

— Кухарський. Зовні такі ножі схожі з вищеописаними універсальними, мають гладку заточку і, найчастіше, закруглену форму ріжучої кромки, проте відрізняються масивністю, більшою шириною леза, а деякі моделі ще й відчутно довші. Кухарські ножі також можуть використовуватися для різноманітних робіт, а розмір і вага полегшують нарізку великих і «щільних» продуктів.

— Сантоку. Назва цих ножів має японське походження й означає «три хороші речі», під якими мається на увазі можливість різати, рубати і кришити. Сантоку мають характерну форму з широким лезом і розташованою відчутно нижче рукоятки ріжучою кромкою (прямій або майже прямій), за рахунок чого дещо нагадують сокирки. Заточка г...ладка, за рідкісними винятками; в класичних сантоку — значно гостріша, ніж у звичайних ножів. Згідно з назвою, цей тип досить універсальний, проте краще всього підходить для нарізки — як кубиками, та й досить тонкої.

— Обвалювальний. Обвалюванням називають відділення м'яса від кістки; відповідно, саме таке основне призначення цих ножів, хоча конструкція дозволяє застосовувати їх і для інших цілей (зокрема, оброблення птиці). Для них характерне довге тонке лезо, яке біля рукоятки досить широке, однак звужується до вістря (відразу досить різко, потім плавніше). Заточування, зазвичай, гладке.

— Філейний. Ножі, призначені для нарізки м'яса і риби рівними, акуратними шматками, відокремлення шкури від м'яса і філе від кісток. Форма леза може бути різною: одні моделі більш схожі на обвалювальні, інші — на універсальні (обидва див. вище). Проте всі філейні ножі характеризуються великою довжиною і гнучкістю леза, що дозволяє здійснювати розрізи навіть великих шматків за рахунок одного руху ножа (це забезпечує акуратність). Заточування — тільки гладке.

— Для очищення. Ножі, створені в розрахунку на максимальну зручність при чищенні овочів і фруктів. Головною їхньою особливістю є коротке лезо (відчутно коротше за рукоятку). Ріжуча кромка може бути прямою або увігнутою, з опущеним вниз вістрям; перший варіант підходить для різних фруктів та овочів, а другий розрахований переважно на картоплю. Крім того, увігнуте лезо може стати в нагоді для художнього оформлення святкових столів. Ножі цього типу можуть мати гладке або зубчасте заточування.

— Обробний. Багато ножів цього типу практично не відрізняються зовні від універсальних (див. вище); інші моделі оснащуються більш довгим лезом. Вістря в обробних ножах часто робиться майже по центру леза. Основним їхнім призначенням є нарізування великих овочів і фруктів (включаючи кавуни та дині), а також великих шматків м'яса та риби.

— Для нарізки. За конструкцією такі ножі досить схожі на обробні, також мають тонке лезо, яке розширене в рукояті і звужується до вістря. Однак вони призначені насамперед для нарізання тонкими скибочками м'яса і риби (в т. ч. в японській кухні).

— Для хліба. Ножі, призначені для нарізання хліба, вирізняються довгим лезом з рівномірною шириною (лише біля самого вістря воно звужується) і ріжучою кромкою прямої або злегка зігнутої форми, найчастіше з зубчиками; гладке заточування використовується вкрай рідко. Завдяки зубчикам ніж легко долає скоринку на хлібі і ріже його, не мнучи. Він може стати в нагоді і для інших продуктів аналогічної структури — наприклад, ананасів і навіть, в крайньому випадку, в якості заміни ножу для томатів (хоча велика довжина і маса леза можуть вимагати певної вправності).

— Для стейка. Також зустрічається назва «для біфштекса». Досить своєрідний різновид ножів: формально вони належать до кухонних (та й оформлення мають характерне), однак фактично призначені для оброблення готової страви, тобто є столовими. Ножі для стейку часто мають загнуте вгору вістря та/або зубчасту ріжучу кромку (для зручності розрізання смаженого м'яса).

— Для томатів. Ножі, призначені для нарізки фруктів та овочів, які мають щільну шкірку зовні і м'яку серцевину всередині. Довжина леза в таких моделях відносно невелика (менша, ніж в універсальних, проте більша, ніж у ножах для очищення), а ріжуча кромка може мати зуби — вони дають змогу різати делікатні продукти, не мнучи. Втім, зустрічаються ножі для томатів і з класичним гладким лезом.

— Для сиру. Класичний ніж для сиру має досить незвичайний зовнішній вигляд: у лезі часто передбачаються досить великі прорізи, ріжуча кромка зазвичай зубчаста, а вістря загнуте догори і зроблено подвійним. Це дозволяє зі зручністю нарізати навіть досить м'які сорти сиру — продукт не прилипає до ножа; а вістрям-«вилкою» зручно підчіплює окремі шматочки. Втім, зустрічаються й інші варіанти конструкції, більш близькі до класичних ножів — без прорізів у лезі та з одинарним вістрям.

— Для піци. Даний різновид ножів відрізняється специфічною конструкцією: лезо має вигляд диска з загостреним краєм, який може вільно обертатися на осі. Під час роботи такий диск буквально котиться по продукту, який нарізається, і ріжуча кромка в місці контакту тисне чітко вниз, не зміщуючись вперед-назад. Це дозволяє з легкістю обробляти піцу та інші аналогічні страви, для яких класичні ножі не дуже зручні.

— Для масла. Відмінною рисою класичних ножів для масла є досить широке лезо з заокругленим кінцем — фактично, вістря як таке у конструкції відсутнє. Такими ножами зручно брати і намащувати масло. Зазначимо, що до кухонних ножів подібні інструменти належать досить умовно — як і ножі для стейку, вони є скоріше столовими приладами, проте часто робляться в оформленні під кухонні. Помітно рідше зустрічається інший різновид ножів для масла — інструменти з робочою частиною у вигляді гака, одна край якого має зубчики. Вони використовуються в ситуаціях, коли масло не потрібно намазувати — наприклад, для дозування при готуванні.

— Сокирка. Він же сікач. Згідно з назвою, цей тип кухонного інструменту ближче до сокир, ніж до ножів: головною особливістю є важке, дуже широке лезо, розраховане на рубку. Сокиркою дуже зручно обробляти великі шматки м'яса та птиці — він легко перерубує не тільки жили, але й досить великі кістки.

— Точилка. Пристосування для заточування ножів. Найчастіше в кухонних наборах використовуються точила щілинного типу: робоча частина такого пристосування має вигляд щілини, в якій під кутом розташовані два абразивних елемента. При заточуванні потрібно кілька разів провести ріжучу кромку через щілину, яка відіграє роль направляючої. Варто враховувати, що така точилка призначається переважно для заточування злегка затупилися сегментів. ножів і не розрахована на серйозні завдання кшталт відновлення пошкодженого леза; втім, в побуті найчастіше більшого і не потрібно. Також відзначимо, що точилка може бути як окремо виконаним, так і вбудованою прямо в комплектну підставку.

— Мусат. Мусат виглядає як круглий або овальний стрижень, що має дрібну насічку по всій довжині і ручку для зручності утримання. Його призначенням є правка ріжучої кромки ножа — усунення нерівностей, неминуче виникають під час роботи, а також зняття задирок. Досвідчені кухарі рекомендують проводити цю процедуру перед кожній більш-менш великій готуванням з використанням ножа — рівне лезо в роботі набагато зручніше деформованого, навіть якщо нерівності майже не помітні. Варто відзначити, що, незважаючи на схожість процесів правки і заточування, мусат призначений виключно для випрямлення ріжучої кромки ножа і не розрахований на роль точила, а його регулярне використання не позбавляє від необхідності періодично гострит...и ножа. Цей інструмент враховується при підрахунку предметів в наборі.

— Ножиці. Кухонні ножиці за принципом дії аналогічні звичайним і відрізняються лише формою — сама конструкція масивніше, а леза коротше і ширше. Вони можуть відрізнятися за конструкцією і призначенню, а варіанти використання включають оброблення та чищення риби (зрізання плавців), розрубування м'яса, нарізку зелені, відкривання пакетів і ін Багато ножиці також мають додаткові пристосування — наприклад, зубчасті вставки в ручках для колки горіхів. Цей інструмент враховується при підрахунку предметів в наборі.

— Підставка. Підставка значно спрощує зберігання набору — всі ножі знаходяться в одному місці, під рукою і оптимально підходять для них «посадкових місцях». При цьому підставки, на відміну від власників, не вимагають монтажу — достатньо наявності вільного місця на столі. Крім того, при необхідності їх можна використовувати і для «нерідних» ножів, якщо останні підходять за розміром. З іншого боку, на невеликих кухонних столах підставки можуть створювати незручність, займаючи додаткове місце. При підрахунку кількості предметів вони не враховуються.

— Тримач (магнітний). Свого роду «вішалка для ножів»: це пристосування кріпиться на стіну, і до його магнітів на час зберігання «приліплюються» ножі. Перевага такого зберігання перед підставками полягає не тільки в тому, що держатель не займає місце на столі — він також відіграє роль сушарки, оскільки леза залишаються відкритими майже зі всіх сторін. З недоліків варто відзначити деяку складність в монтажі і переміщенні держателя з місця на місце. Не враховується при визначенні кількості предметів в наборі.

— Чохол для леза. Чохол, що закриває лезо в неробочий час, запобігає небажаний контакт ножа з іншими предметами, що може призвести до пошкодження згаданих предметів, так і до затуплению леза. Особливо цей аксесуар буде корисний для ножів, погано піддаються або взагалі не придатних до заточуванні — наприклад, з керамічним лезом (див. нижче). Оскільки він не належить до інструментів, то в число предметів в наборі не включається і не враховується при підрахунку.

— Овощечистка. Інструмент, в повній відповідності з назвою призначений для зручності очищення овочів, насамперед картоплі. Зазвичай являє собою лезо з прорізом майже на всю довжину, встановлене на рукоятку у формі рогатки, між рогами. Ріжуча кромка розташований з внутрішньої сторони прорізу, а саме лезо здатне злегка повертатися на кріпленнях і за рахунок спеціальної форми працює ще й як обмежувач глибини. За рахунок цього можна з легкістю знімати шкірку, не переживаючи про її зайвої товщині при цьому процес йде швидше, ніж під час роботи зі звичайним ножем. По боках рукоятки також можуть передбачатися характерні «вушка» для видалення невеликих, але глибоких дефектів, з якими не справляється лезо. При підрахунку кількості предметів в наборі овощечистка включається в їх число.

— Вилка для м'яса. Велика, зазвичай двузубая вилка характерної форми, що використовується як допоміжний інструмент під час роботи з м'ясом — наприклад, для перевертання відбивних або перевірки готовності буженини. Входить в перелік основних предметів набору і враховується при підрахунку.

— Обробна дошка. Цей предмет може являти собою як класичну кухонну дошку, так і підставку (див. вище) зі спеціальною накладкою у верхній частині, яку можна використовувати як поверхня для кухонних робіт. В обох випадках дошка враховується в підрахунку кількості предметів в наборі.

Матеріал, з якого виконані ручки ножів в наборі. Зазвичай, однаковий для всього комплекту.

— Пластик. Цей матеріал простий у виробництві і коштує недорого, йому легко можна надати будь-яку форму, колір і фактуру поверхні, а міцність хоча й поступається сталі, проте, цілком достатня для більшості побутових завдань. Крім того, пластик хімічно інертний, легко миється і стійкий до вологи і кухонної «хімії». Завдяки всьому цьому він широко використовується в сучасних ножах — зокрема, переважна більшість моделей початкового і середнього рівня мають саме такі ручки.

— Дерево. Дерево, приємне на вигляд і на дотик, без проблем витримує удари і падіння, а міцні його різновиди не обов'язково коштують дорого. Водночас цей матеріал має волокнисту структуру, за рахунок чого чутливий до вологи — «насичується» водою, втрачає товарний вигляд, стійкість до тріщин, сколів та подряпин (яка і так не дуже висока) і навіть може «зацвісти», що для кухонного приладу взагалі неприпустимо. Так і в посудомийних машинах мити такі ножі не можна. Як наслідок, застосовується дерево не дуже широко — або в найбільш дешевих ножах, де довговічність не важлива в принципі, або навпаки, в моделях преміумкласу, де відіграє роль іміджевого матеріалу. В останньому випадку використовуються дорогі породи дерева, які зазвичай ще й піддаються спеціальній обробці.

— Сталь. Цей матеріал вважається одним із самих гігієнічних: він легко миється, а конструкція ножа практично не має щілин, в яких можуть накопичуватися забруднення. Крім того, сталеві ручки виглядають дуже солідно, міцні і тверді, без проблем переносять удари і падіння, а також стійкі до подряпин. З іншого боку, сталева ручка більше схильна вислизати з рук, ніж дерев'яна або пластикова.

— Сталь з вставкою. Варіант, створений у розрахунку на усунення головного недоліку суцільносталевих ручок (див. вище) — підвищеної ймовірності вислизання. Саме для цього використовуються вставки: вони робляться з гуми, пластику або іншого аналогічного матеріалу, підвищує «зчеплення» долоні з ручкою ножа. Наявність вставок є єдиною відмінністю ручок цього типу від суцільносталевих; інші особливості повністю аналогічні.