Порівняння Onkyo TX-SR373 vs Onkyo TX-SR343

У цьому разі мається на увазі функція автоматичної настройки кожного окремого звукового каналу за рівнем і затримці — з таким розрахунком, щоб всі разом вони забезпечували об'ємне звучання, максимально відповідне задумом творців фільму або музичної композиції. Необхідність такого налаштування пов'язана з тим, що практично жодне приміщення (не житловий, ні навіть спеціалізоване) не є акустично ідеальним: на поширення звуку впливає матеріал стін, покриття підлоги, меблі (дивани, шафи тощо) та інші фактори. Тому одне тільки технічно правильне розташування динаміків не гарантує повноцінного об'ємного звуку.

Зазвичай, для автоматичної настройки використовується мікрофон, розміщений у запланованому місці розташування слухача. У процесі калібрування пристрій через акустику видає тестові звукові сигнали і «слухає» через мікрофон особливості звуку, при необхідності самостійно змінюючи параметри аудіо.

Подібна функція здатна значно спростити підготовку до роботи — адже основну частину установки пристрій самостійно проведе. Однак потрібно враховувати, що навіть у самих прогресивних моделях ресіверів алгоритми автоматичного калібрування не ідеальні. Як наслідок, велика ймовірність того, що автоматично виставлені параметри не будуть відповідати смакам найвимогливіших аудіофілов. Крім того, достовірність калібрування сильно залежить ще й від характеристик використовуваного мікрофона — а варіанти з високою якістю звукопередачі можуть обійтися досить дорого.

Цей показник визначає кількість сторонніх шумів, якими супроводжується звук, видаваний підсилювачем ресивера. Він зручний тим, що враховує практично всі можливі значущі шуми — як створювані самим пристроєм, так і обумовлені зовнішніми причинами. Чим вище співвідношення сигнал/шум — тим менше потужність перешкод порівняно з основним сигналом, тим чистіше буде звучати підсилювач. Показник у 70-80 дБ вважається нормальним для більшості споживчої електроніки, проте в AV-ресіверах, зазвичай представляють собою пристрої преміумкласу, його можна назвати хіба що задовільним. У найбільш прогресивних моделях цей показник може значно перевищувати 100 дБ.

Діапазон частот звуку, який ресивер здатний видати на вихід (цей параметр може вказуватися і для моделей без власного підсилювача, детальніше див. «Кількість каналів»). Від цього параметра залежить повнота переданого звуку; зрозуміло, якість звучання загалом сильно залежить від низки інших чинників (наприклад, амплітудно-частотної характеристики), однак чим ширше частотний діапазон — тим менше ризик, що підсилювач повністю «відріже» деяку частину звуку. З іншого боку, тут слід враховувати, що нормальний діапазон чутності людського вуха становить приблизно 16 – 20000 Гц, і відхилення від цих кордонів досить невеликі. І хоча зазвичай сучасні ресивери забезпечують набагато більш широкий діапазон частот, однак це є скоріше маркетинговим ходом, ніж реально значущим показником (або свого роду «побічним дефектом» конструкції високоякісного підсилювача).

Також варто врахувати, що для відтворення всієї повноти частот підсилювача Вам будуть потрібні і динаміки з відповідними характеристиками.

Кількість аналогових стереовходів RCA, передбачених у конструкції AV-ресивера. Чим більше є таких входів — тим більше передавальних пристроїв можна одночасно підключити до ресівера. Завдяки цьому при виборі між ними не доведеться перепідключати кабелі — досить виставити джерело сигналу у налаштуваннях ресивера.

Сам по собі роз'єм RCA (в просторіччі — «тюльпан») може застосовуватися в різних інтерфейсах. Однак конкретно в даному випадку мова йде про лінійному аудиовходе, відповідальному за аналоговий звук. RCA— найбільш популярний роз'єм, що застосовується в сучасній аудіотехніці для таких входів; він дозволяє підключити ресивер до зовнішнього джерела аудіосигналу, наприклад, до CD-програвача.

Зазначимо, що роз'єми цього типу прийнято вважати по парах; іншими словами, один вхід складається з двох роз'ємів RCA. Це пов'язано з тим, що по одному дроту в даному випадку може передаватися тільки один канал аналогового звуку; відповідно, для передачі стерео потрібно два гнізда RCA.

Кількість оптичних входів, передбачених у конструкції ресивера.

Оптичний інтерфейс дозволяє передавати сигнали в цифровому вигляді і фактично являє собою різновид стандарту S/PDIF, що використовує оптоволоконний канал передачі даних (кабель TOSLINK). За пропускної спроможності він повністю аналогічний коаксіальному інтерфейсу (див. вище) — зокрема, підтримує багатоканальний звук — але вигідно відрізняється від нього повної нечутливістю до електромагнітних перешкод. З іншого боку, оптичні кабелі за рахунок своєї конструкції чутливі до різких згинів і механічного впливу — випадково наступивши на такий кабель, можна зробити його непридатним до використання. Крім того, вони мають обмеження по максимальній довжині — близько 6,1 м.

Що стосується кількості, то наявність декількох входів дозволяє підключити до ресівера відразу кілька джерел сигналу з відповідними виходами і перемикатися між ними через програмні установки, не борсатися з перемиканням кабелів.

Версія інтерфейсу HDMI, підтримувана ресивером. Зазвичай, цій версії відповідають всі наявні в пристрої HDMI-роз'єми — входи і (див. вище), і виходи (див. нижче). Ось варіанти, актуальні на сьогодні:

— v 1.4. Найбільш стара з актуальних на сьогодні версій, випущена в 2009 році. Тим не менш, підтримує 3D-відео здатна працювати з дозволами аж до 4096х2160 на швидкості до 24 к/с, а в роздільній здатності Full HD частота кадрів може досягати 120 к/с. Крім оригінально v.1.4, зустрічаються також поліпшені модифікації — v.1.4 a і v.1.4 b; вони аналогічні за основним можливостям, в обох випадках поліпшення торкнулися переважно роботи з 3D-контентом.

— v 2.0. Значне оновлення HDMI, представлене в 2013 році. У цій версії максимальна частота кадрів в 4K зросла до 60 к/с, а пропускна здатність аудіо — до 32 каналів і 4 окремих потоків одночасно. Також з нововедений можна згадати підтримку ультраширокого формату 21:9. В оновленні v.2.0 a до можливостей інтерфейсу була додана підтримка HDR, в v.2.0 b ця функція була покращена і розширена.

— v 2.1. Незважаючи на схожість назви з v.2.0, дана версія, випущена в 2017 році, стала вельми масштабним оновленням. Зокрема, до неї додалася підтримка 8K і навіть 10 K на швидкості до 120 к/с, а також ще більш розширилися можливості для роботи з HDR. Під цю версію був випущений власний кабель HDMI Ultra High Speed, всі можливості v.2.1 доступні тільки при використанні кабелів цього стандарту, хоча базові функції можна в...икористовувати і з більш простими шнурами.

Кількість композитних входів, передбачених у конструкції ресивера.

Зазначимо, що в даному випадку мається на увазі не повнорозмірний композитний інтерфейс, який використовує три гнізда (відео і два канали стереозвуку), а тільки один роз'єм — відео. Це пов'язано з тим, що звук можна вивести через штатні аудиороз'єми RCA. Відеовихід також використовує роз'єм типу RCA, зазвичай характерного жовтого кольору.

Через те, що всі дані про зображення передаються по одному кабелю, композитний інтерфейс дещо програє компонентному (див. вище) за якістю відео, а пропускна здатність дозволяє працювати тільки з сигналом стандартного роздільної здатності (не HD); та й про об'ємному звуці не йдеться. З іншого боку, цей спосіб підключення давно використовується в відеотехніки і може знадобитися для підключення застарілих пристроїв (таких як VHS-відеомагнітофони).

Що стосується кількості, то наявність декількох входів дозволяє підключити до ресівера відразу кілька джерел сигналу з відповідними виходами і перемикатися між ними через програмні установки, не борсатися з перемиканням кабелів.

Кількість компонентних входів, яка передбачена у конструкції ресивера.

Цей інтерфейс (відомий також як YPbPr) розрахований на передачу відеосигналу в аналоговому форматі. Його назва зумовлена тим, що три основних компоненти відео (дані про яскравість і два канали кольорорізниці) передаються по трьом окремим кабелях. Відповідно, кожен окремий компонентний вхід — це комплект з трьох роз'ємів. Зазвичай для з'єднання використовується строєний кабель з роз'ємами RCA («тюльпан»), при цьому кабелі для компонентного і композитного (див. нижче) інтерфейсів цілком взаємозамінні.

Компонентний інтерфейс характеризується високою якістю передачі сигналу: поділ відео на три окремих канали значно знижує спотворення в порівнянні з тим же композитним форматом, а пропускна здатність може бути порівняна з вищеописаним HDMI і дає можливість працювати навіть з HD-відео. Водночас компонентне підключення не передбачає передачі звуку, і для цієї мети доведеться використовувати окремий кабель.

Що стосується кількості, то наявність декількох входів дає змогу підключити до ресивера відразу кілька джерел сигналу з відповідними виходами і перемикатися між ними через програмні налаштування, не возячись з перемиканням кабелів.

Кількість аналогових стереовиходів RCA, передбачених у конструкції AV-ресивера.

Сам по собі роз'єм RCA (в просторіччі — «тюльпан») може застосовуватися в різних інтерфейсах. Однак конкретно в даному випадку мова йде про лінійний аудіовихід, відповідальному за аналоговий звук. RCA— найбільш популярний роз'єм, що застосовується в сучасній аудіотехніці для таких виходів. При цьому мова може йти як про стандартні виходи для підключення колонок, так і про роз'ємах REC, призначених для підключення до ресивера записуючого пристрою і відрізняються незмінним рівнем сигналу. (втім, таких виходів рідко буває більше одного). Крім того, тут враховуються також виходи передпідсилювача.

Зазначимо, що роз'єми цього типу прийнято вважати по парах; іншими словами, один вихід складається з двох роз'ємів RCA. Це пов'язано з тим, що по одному дроту в даному випадку може передаватися тільки один канал аналогового звуку; відповідно, для передачі стерео потрібно два гнізда RCA.

Кілька виходів RCAпозволяют підключати до ресивера одночасно кілька комплектів акустики — наприклад, для трансляції звуку відразу в декількох кімнатах або для запису звуку паралельно з його прослуховуванням.