Порівняння Razor RipSurf vs Razor Ripstik Air Pro

— Скейтборд. Традиційні скейтборди, найбільш відомий і поширений різновид дощок для катання. Зазвичай, деки в таких моделях загнуті догори з двох сторін (спереду і ззаду) і мають симетричну форму, близьку до овальної. Така конструкція зручна насамперед, для виконання стрибків та інших трюків, тому класичні скейтборди у просторіччі нерідко іменують саме трюковими. При цьому такі дошки здатні непогано розганятися, однак за швидкісними характеристиками вони помітно поступаються лонгбордам (див. нижче), та й загалом призначені скоріше для обладнаних парків і не підходять для їзди на далекі відстані — тим більше, що класичний скейт погано відпрацьовує дрібні нерівності дороги, і навіть недовга поїздка по шорсткій поверхні може виявитися некомфортною.

— Лонгборд. «Швидкісний» різновид дощок для катання, відрізняється підвищеною стійкістю і хорошою здатністю до розгону, однак не призначений для виконання трюків. Зовні «лонги» відрізняються від класичних скейтбордів збільшеною довжиною (як самої дошки, та й колісної бази), а також більш великими і м'якими колесами. Це забезпечує стабільність і плавність ходу на високих швидкостях. Також відзначимо, що лонгборди більш різноманітні за розмірами та формами дошки, а також по ширині коліс. Вони можуть мати різну спеціалізацію: даунхіл (спуск по схилах, припускає велику вагу борда, характерну форму із звуженнями в районі коліс і за...нижену підвіску), фрірайд (аналог даунхілу, допускає бічній дрифт дошки), фрістайл (лонгборди із загнутими хвостами і носами, що допускають окремі елементи трюкової їзди) і т. ін. Круїзер також вважається різновидом лонгборду, проте з низки причин такі моделі виділяють в окремий тип (див. нижче).

— Круїзер. Круїзерами прийнято називати лонгборди, розраховані в основному на комфорт при їзді по місту, що не передбачають особливого екстриму при використанні. Такі моделі оснащуються трохи більш широкими і м'якими колесами, ніж класичні «лонги», крім того, вони можуть мати загнутий край (кіктейл) в задній частині деки. Круїзери також досить різноманітні за формою, вони робляться в різних розмірах і з різною шириною підвіски і формою деки (крім симетричних, досить популярними є також дошки-«рибки»). Круїзери з пластиковою декою зазвичай називають міні-круїзерами (див. нижче).

— Міні-круїзер. Ще одна популярна назва — «пенніборд». Специфічний різновид описаних вище круїзерів, відрізняється матеріалом деки — вона виконується із особливого пластику, що поєднує легкість, міцність і пружність. Порівняно з фанерою такий пластик більш легкий і довговічний, він краще переносить контакт з вологою та щоденне перебування під відкритим небом, в т. ч. і в мокру погоду; це особливо важливо при регулярних поїздках по місту. Міні-круїзери випускаються в двох стандартних розмірах за довжиною — 22" і 27"; молодша версія більш маневренна і без проблем поміщається навіть в рюкзак, старша — більш широка, стійка і легка в освоєнні.

— Роллерсерф. Він же «ріпстік». Дошка, що складається з двох поворотних платформ (під кожну ногу), скріплених торсіонним стрижнем; це дозволяє кожній платформі нахилятися вправо і вліво (відносно стрижня) незалежно від іншої платформи. Інша ключова відмінність роллерсерфа від більш традиційних скейтбордів є кількість і конструкція коліс. Їх усього два, по одному на кожну платформу, при цьому кожне колесо має поворотне кріплення (кастер) і здатне повертатися на 360°. Внаслідок цього техніка їзди на роллерсерфі значно відрізняється від класичної «скейтової», а загалом такі дошки можуть здатися дуже складними в освоєнні — адже їздцю потрібно постійно рухатися особливим чином для підтримки рівноваги. Однак така їзда не набагато складніша, ніж катання на звичайному двоколісному велосипеді, а специфічна конструкція дозволяє роллерсерферу виконувати незвичайні трюки, недоступні для традиційного чотириколісного скейта. Крім того, маневреність і швидкість у даному різновиді теж досить пристойна, хоча деякі можливості «класики» (як-от стрибки), все одно недоступні.

— Роздільний роллерсерф. Оригінальний снаряд, який представляє собою щось середнє між описаним вище роллерсерфом і роликовими ковзанами. Як і звичайний роллерсерф, складається з двох платформ, на кожній з яких закріплені поворотні (на 360°) колеса. Однак у даному різновиді ці платформи нічим не поєднані, кожна з них рухається окремо. Крім того, роздільний роллерсерф має 4 колеса — по 2 на платформу — інакше утримати рівновагу було б практично неможливо. Така конструкція ще більше розширює можливості щодо виконання специфічних трюків, а також може полегшити проходження вузьких місць. Однак роздільний роллерсерф ще більш вимогливий до навичок їздця, ніж звичайний; тому особливого поширення цей різновид не отримав.

— Серфборд. Серфборди являють собою щось середнє між круїзерами і роллерсерфами (про те й інше див. вище). На відміну від останніх, даний різновид дощок має суцільну деку, найчастіше у формі «рибки»; однак коліс в класичному серфборді не чотири, а всього три — одне спереду і два ззаду. А деякі моделі взагалі мають всього два колеса, як роллерсерф. У будь-якому разі їзда на такій дошці складніша, ніж на круїзері, вона вимагає особливої техніки, що нагадує серфінг — звідси і назва.

— Електроскейт. Скейтборд на електричному ходу, обладнаний електродвигуном і акумулятором для його живлення. Така дошка здатна їхати самостійно, без зусиль з боку їздця; для управління зазвичай передбачається пульт ДУ. Головним недоліком електроскейтів, крім високої вартості, є значна вага — від 8 кг. Через це даний різновид придатний тільки для їзди по відносно рівній твердій поверхні (асфальт, втоптаний ґрунт) — для пересіченої місцевості, а тим більше трюкової їзди, електроскейт не підходить.

— Скейтоцикл. Вельми оригінальні пристосування, за принципами конструкції і руху схожі з описаними вище роллерсерфами, але мають також істотні відмінності. Назву отримали від Skatecycle, першого пристрою подібного роду. Головною зовнішньою особливістю скейтоциклів є колеса — це кільця, що не мають центральних осей (т. зв. «безцентрові колеса»). Таких коліс два, вони з'єднані жорстким стрижнем, а усередині кожного з них розташовується площадка для ноги. Кріплення кожної площадки дозволяє нахиляти її вперед-назад, а самі колеса можуть повертатися відносно центрального стрижня. Власне, за рахунок руху «змійкою» скейтоцикл і їде, при цьому їздцю не потрібно відштовхуватися від землі. Подібні моделі поєднують компактність, зручність в їзді і досить великі можливості щодо виконання трюків.

— Балансборд. Специфічний різновид дощок, застосовується виключно для тренувань і виконання трюків на одному місці і не призначений для їзди. Балансборд складається із власне дошки і циліндричного валика, на який кладеться ця дошка; для того, щоб валик рухався лише в потрібних напрямках (уздовж дошки), в конструкції передбачаються спеціальні напрямні. Згідно з назвою, балансборд відмінно підходить для вправ на підтримання рівноваги; він може використовуватися і як окремий снаряд для трюків, і як тренувальне пристосування в міжсезоння. Крім того, є дані, що подібні дошки сприяють тренуванню м'язів-стабілізаторів, чого важко добитися при звичайному фітнесі; так що балансборди знайшли застосування навіть в спортивній медицині та реабілітаційних програмах.

Розміри деки — власне, дошки для скейтборду — в довжину і ширину (по найбільшим габаритам).

І малі, і великі дошки мають свої переваги і недоліки. Так, коротка і вузька дека сприяє маневреності, однак висуває додаткові вимоги до навички їздця — впоратися з невеликим «вертким» скейтом буває непросто, особливо на високій швидкості. Довга і широка дошка, навпаки, більш стійка, але от робити різкі маневри на такому скейті важко. Крім того, оптимальна довжина для кожного типу скейта (див. вище) залежить ще й від вікової категорії катається: приміром, класичний скейтборд у «дорослій» версії мають дошки не коротше 600 мм, а все, що менше, відноситься до дитячих моделей. Ширина, зі свого боку, може визначатися і розміром ноги: людині з великим розміром (від 44) може бути просто некомфортно на вузькій деці.

Детальні рекомендації по оптимальним габаритами для кожного типу скейта і планованих особливостей їзди можна знайти в спеціальних джерелах.

Діаметр коліс, штатно встановлених на скейті.

Швидкість, що розвивається скейтом, прямо пропорційна діаметра коліс, а прискорення — обернено пропорційно. Іншими словами, за інших рівних більші колеса будуть розганятися повільніше, але до більш високих швидкостей. Відповідно, при виборі за цим параметром варто насамперед враховувати, що важливіше: хороша швидкість (для цього краще вибрати більш великі колеса) або здатність «рвати з місця» (для цього підійдуть невеликі). Крім цього, великий діаметр полегшує подолання дрібних нерівностей на дорозі.

Також варто пам'ятати, що для кожного типу скейтів (див. вище) є свої вимоги за розміром коліс, обумовлені специфікою застосування: наприклад, у швидкісних лонгбордів діаметр коліс більше, ніж у класичних скейтів трюкового призначення. Відповідно, і порівнювати між собою за цим показником можна тільки моделі одного типу. Детальні рекомендації по оптимальному значенням діаметра для різних типів скейтів можна знайти в спеціальних джерелах.

Колеса зазвичай робляться знімними, а це значить, що при бажанні можна встановити на скейт колеса іншого діаметра. Однак вони не повинні сильно відрізнятися за розміром від штатних. Особливо обережним слід бути з великими колесами: може вийти так, що дека буде діставати до них при нахилі, а це загрожує падіннями і травмами.

Підшипник відповідає за кріплення колеса на осі, саме завдяки йому колесо обертається — а значить, від характеристик цієї деталі безпосередньо залежать особливості обертання колеса. Не вдаючись у технічні подробиці, можна сказати, що клас визначає передусім точність виготовлення деталей підшипника. А ось більш висока точність, з одного боку, зменшує тертя, роблячи підшипник (і колесо) більш «швидкісним», з іншого — знижує термін служби деталі й помітно позначається на її вартості. Відповідно, висококласні підшипники має сенс шукати насамперед для професійного застосування; а для нескладної їзди без особливого «екстриму» цілком підійдуть і порівняно прості рішення.

Більшість сучасних скейтів використовують підшипники класу ABEC 3, ABEC 5 і ABEC 7 — цих показників цілком достатньо для більшості варіантів використання. Мінімальним класом є ABEC 1, він зустрічається в основному в бюджетних і дитячих дошках. А ось суперпрецизійні ABEC 9 і ABEC 11 застосовуються переважно в професійних лонгбордах, для яких висока швидкість має вирішальне значення.

Зазначимо, що більшість скейтів дають змогу замінити штатні колеса на інші, з більш висококласними підшипниками.

Загальна вага скейтборда в штатній комплектації.

Вага дошки, порівняно з вагою самого райдера, дуже невелика. Тому на даний параметр варто звертати увагу насамперед у тих випадках, якщо скейт планується регулярно носити з собою — в руках, у рюкзаку і т. ін. Теоретично для виконання стрибків бажано використовувати дошки легше, однак на практиці різниця між однотипними моделями переважно не настільки значна, щоб помітно вплинути на ефективність стрибків (вони швидше будуть залежати від особливостей деки і підвіски).

Окремо варто згадати значну вагу електроскейтів (див. «Тип»), зумовлену наявністю батарей та електромоторів.