Порівняння Kamille 2052A 0.38 л vs Peterhof PH-12419 0.4 л

Номінальний обсяг термоса — максимальна кількість вмісту, який він може гарантовано вмістити.

Цей параметр безпосередньо пов'язаний з типом (див. вище). Так, ємність до 500 мл є цілком нормальною для термокружки, фляги або дитячого термоса, проте вважається невеликий для класичного термоса і тим більше глечика або термос для їжі. У категорію «від 500 до 1000 мл» відноситься більшість традиційних і харчових моделей; для кухлів, фляг і дитячих термосів це фактично максимальний об'єм. Серед глечиків чимало і стандартних варіантів — від 1000 до 1500 мл. Об'єм в від 1500 до 2000 мл вважається досить великим, а найбільш солідні моделі вміщують більше 2 л.

У будь-якому разі великий об'єм дозволяє вмістити більше пиття або їжі, проте зворотною стороною цього є збільшення габаритів, ваги та ціни самого термоса. Тому при виборі не варто гнатися за максимальною місткістю, а виходити з реальних потреб. Наприклад, на дві чашки кави цілком вистачить моделі в 400 – 500 мл, а для чаювання на привалі на 3 – 4 чоловік бажано мати модель не менше ніж на 1000 мл. Більш детальні рекомендації по вибору можна знайти в спеціальних джерелах; особливо вони корисні тим, хто вибирає термос для дальніх туристичних походів.

Тип основної кришки, передбаченої термосом. Основна кришкою в даному випадку - це пристрій, який безпосередньо закриває робочий об'єм судини; поверх нього може встановлюватись додатковий ковпак, який нерідко грає ще й роль чашки. У сучасних термосах зустрічаються такі види основних кришок: закручується (гвинтова), клапан, кришка, відкидна кришка, кришка-напувалка, помпа (насос), пробка. Ось особливості кожної їх.

- Закручується (гвинтове). Суцільна (без отворів) кришка-закрутка, що закріплюється за допомогою різьблення. Такі кришки дуже прості і в той же час надійні, проте через класичну закрутку не можна пити або зливати вміст її доводиться знімати повністю. Зустрічається і просунута конструкція, що дає змогу зливати вміст, не виймаючи закрутку - досить її частково відкрутити; проте це досить специфічний варіант, який використовуваний нечасто. Як би там не було, закрутки зустрічаються переважно серед класичних і харчових термосів (див. «Тип»), для яких згадані нюанси не мають вирішального значення.

- Клапан. Кришка (найчастіше на різьбленні), оснащена клапаном, через який може вільно виливатися рідкий вміст термоса. Такі кришки складніші і дорожчі за «глухі» закрутки (див. вище), проте для доступу...до вмісту не потрібно щоразу викручувати закрутку, достатньо відкрити клапан. Це не тільки забезпечує додаткову зручність, а й знижує втрати тепла. Завдяки цим перевагам клапани надзвичайно популярні в класичних термосах, також вони нерідко використовуються в термокухлях (див. «Тип»). До недоліків даного варіанту можна віднести те, що пропускний отвір клапана зазвичай робиться досить вузьким і легко забивається домішками (наприклад, заваркою чайною або кавовою гущею). Тому використовувати клапан можна тільки для рідини без подібних домішок (це стосується і харчових термосів, які можуть оснащуватися клапанами). Втім зустрічаються моделі з двома різними клапанами в комплекті, для напоїв різної консистенції та ароматів.

- Кришка. Кришками в даному випадку називають пристрої, які не мають різьблення (на відмінність від описаних вище закруток) і утримуються на місці виключно силою тертя або клямкою. Конструкція кришок може бути різною: одні охоплюють шийку зовні, інші при закриванні вдавлюються всередину; зустрічаються і найбільш специфічні варіанти. У будь-якому випадку кришки легко знімаються і надягають назад, проте не дуже надійні - наприклад, перевертати такі судини не рекомендується. Тому цей варіант зустрічається переважно в термокухлях і термосах для їжі (див. «Тип»), для яких згадані недоліки не критичні.

- Відкидна кришка. Різновид описаних вище кришок, яка при відкриванні не знімається повністю, а відкидається убік на спеціальному кріпленні. Завдяки цьому знижується ймовірність втрати: по суті втратити кришку можна тільки разом із самим термосом; а для утримання кришки у відкритому положенні зазвичай передбачається клямка, пружина або інший подібний пристрій. З іншого боку, кріплення дещо позначається на ціні та габаритах судини. Цей недолік найменш критичний, для фляг і кухлів (див. «Тип»), і саме серед цих типів найчастіше і зустрічаються відкидні кришки.

- Кришка-поїлка. Кришка (звичайна або на різьбленні), доповнена спеціальним отвором для пиття. Така конструкція дає змогу пити із посудини, не знімаючи кришку; а в "неробочий" час отвір прикривається заслінкою або іншим подібним пристроєм. Кришки-напувалки надзвичайно популярні в термокружках і автокружках (див. «Тип»): вони дають змогу з комфортом пити з гуртка в той же час зводять до мінімуму втрати тепла і можливість розлити вміст.

- Помпа (насос). Кришка (класична або на різьбленні) із вбудованою помпою. Найчастіше цей помпа приводиться в дію спеціальною кнопкою: при натисканні на цю кнопку з носика надходить порція рідини, при цьому термос не потрібно нахиляти. Однак подібні пристрої досить складні і громіздкі, тому їх має сенс застосовувати тільки в термосах-глечиках (див. «Тип»): розмір і вага помпи виходить невеликим порівняно з габаритами самого глека, а нахиляти такій термос буває непросто — легше скористатися насосом.

- Корок. Класичний корок, який щільно встановлюється в шийку термоса і утримується в ньому без різьблення або інших подібних пристроїв. Від описаних вище кришок пробки відрізняються великою товщиною, а також тим, що вони вставляються в шийку зсередини (як кришка може охоплювати посудину зовні). Пробки дуже прості у використанні, проте мають невисоку надійність, яка ще більше знижується у міру зношування. Внаслідок цього даний варіант практично вийшов із вживання.

Матеріал, з якого виготовлений корпус — зовнішня частина термоса, всередину якої і поміщається колба.

— Пластик. Одним з головних переваг цього матеріалу є невисока вартість. Крім того, йому можна надати будь-який колір, а низька теплопровідність сприяє кращому збереженню температури. З іншого боку, пластикові корпусу помітно поступаються сталевим по міцності і надійності, а на їх поверхні легко з'являються подряпини, через що виріб по мірі зносу втрачає товарний вигляд. Тому пластик використовується переважно в недорогих моделях термосів.

— Нержавіюча сталь. Сталь трохи дорожче пластику, проте значно міцніше і надійніше. Крім того, сталева поверхня має стильний зовнішній вигляд, який довго зберігається завдяки стійкості до подряпин. З недоліків даного матеріалу, крім ціни, можна відзначити високу теплопровідність; цей момент виробники зазвичай компенсують різними хитрощами, які додатково збільшують ціну. Тим не менш, загалом сталь є дуже вигідним матеріалом по співвідношенню ціни і якості, і саме з неї виконуються корпусу в більшості сучасних термосів.

Спеціальна ручка для зручності перенесення термоса. Конструкція такої ручки може бути різною: так, у звичайних термосах і термокружках (див. «Тип») вона зазвичай встановлюється збоку, в харчових термосах і глечиках — зверху (і робиться складний). Ручка може бути елементом конструкції як самого термоса, так і його чохла (див. нижче). Крім того, невеликий ремінець для перенесення, яким оснащені деякі моделі, в даному випадку також вважається ручкою (але плечовий ремінь не вважається, про нього див. нижче).

У будь-якому разі тримати термос за ручку зазвичай зручніше і безпечніше, ніж за гладкий корпус, особливо якщо мова йде про моделі великої ємності.