Порівняння Tramp TRG-016 vs Fire-Maple FMS-F3

Спосіб кріплення балона або іншої ємності з паливом, передбачений в пальнику.

— Різьбове. З'єднання за допомогою різьблення — простіше кажучи, балон у таких моделях прикручується до пристрою. Застосовується переважно в пальниках і лампах (див. «Тип») на газовому паливі, хоча зустрічаються і винятки. І саме з'єднання, і ємності з паливом, розраховані на нього, відрізняються міцністю і надійністю, завдяки чому цей варіант вельми популярний.

— Цангове (воно ж штуцерний або штоковое). Варіант, який використовується в більшості плит (див. «Тип»), проте зустрічається і в традиційних пальниках. Балон під таке кріплення має вихід у вигляді короткої трубочки (штока), яка при підключенні фіксується в особливому затиску — цанге. Установка і зняття таких балонів займають менше часу, ніж різьбових, а самі ємності коштують дещо дешевше. З іншого боку, цанга дещо поступається різьбі по надійності.

— Виносне. Пальники, в яких ємність з паливом підключається не безпосередньо, а через спеціальний шланг. Така конструкція дає низку переваг. По-перше, встановлена окремо від балона пальник виходить більш стійкою, а вся конструкція — більш пожежобезпечною, так як запас палива знаходиться досить далеко від полум'я. По-друге, ємність з паливом може мати практично будь-яку форму і розміри — головне, щоб вона підходила до кріплення шланга. По-третє, цю ємність мож...на перевернути і/або підняти щодо пальника, підвищивши швидкість надходження палива; це буває особливо корисно при використанні газових пальників на морозі. З іншого боку, такі пристрої в розкладеному вигляді займають більше місця і мають більш високий ризик витоку, ніж пальники з прямим підключенням.

— Вбудований. Резервуар для палива, виконаний як одне ціле з пальником. Даний варіант зустрічається виключно в моделях на рідкому пальному (див. «Паливо») — для роботи з газом простіше і безпечніше використовувати знімні балони. Вбудований бак міцніше і надійніше, ніж знімний або окремий, він має мінімальний ризик витоку; з іншого боку, неможливість відокремити пальник від бака може створити деякі незручності при зберіганні і транспортуванні.

Деякі моделі пальників допускають підключення балонів з «нерідною» кріпленням — через перехідник. Однак цей варіант є скоріше запасним на крайній випадок, і краще всього використовувати саме штатні ємності. Також відзначимо, що сумісність конкретного балона з пальником варто уточнювати окремо, навіть якщо він співпадає з загальним типом кріплення. Річ у тім, що у різних виробників кріплення одного типу (різьблення, цанга) можуть відрізнятися за характеристиками і бути несумісними між собою. Краще всього використовувати балони, прямо рекомендовані виробником (див. «Змінні балони»).

Номінальна потужність пальника — кількість тепла, що виробляється нею під час роботи. Для моделей з регулюванням потужності вказується значення на максимальному режимі.

Нюанси вибору за цим параметром залежать від типу пристрою. Так, загальне правило для пальників і плит (див. «Тип») свідчить, що для ефективного нагрівання 1 л рідини необхідно не менше 1 кВт потужності. А обсяги, з якими доведеться мати справу, залежать від кількості туристів і передбачуваних умов: в теплому кліматі на 1 готування досить 600 – 700 мл на людину, в прохолодному — 1 л, а рекомендації з різних видів екстремального туризму краще уточнити в спеціальних джерелах. У світлі цього мінімальним показником для пальників фактично є 1 кВт, для плит — 1,5 кВт а найбільш потужні можуть забезпечувати 3 кВт і більше. При цьому варто враховувати, що більш потужні моделі пальники мають відповідні розміри і вага, а нагріти велику кількість їжі можна і за кілька разів; так що для довгих походів з перенесенні багажу на собі більш підходящим може виявитися порівняно малопотужний пристрій.

У разі обігрівачів можна виходити з того, що потужності в 1 – 1,5 кВт вистачає на 5 – 7 м2 площі — цього цілком достатньо для обігріву намету або шатра, більш висока потужність на практиці потрібно рідко. А для ламп основним показником ефективності є не потужність, а світловий потік (див. нижче).

Кількість палива, необхідний для нормальної роботи пальника протягом певного часу; зазвичай указується у грамах за годину. Різні виробники можуть по-різному розраховувати витрату палива, однак найчастіше він вказується для штатного режиму роботи, коли пальник виробляє потужність, зазначену в документації (див. «Потужність»). Знаючи витрату палива і ємність використовуваного балона (див. «Змінні балони») або вбудованого бака (див. «Об'єм заправки») можна з легкістю розрахувати час безперервної роботи пальника.

Приблизний час, необхідний для того, щоб закип'ятити на пальнику 1 л холодної води. Зрозуміло, на практиці час закипання може відрізнятися від заявленого, оскільки на нього впливає форма і матеріал посуду, навколишня температура тощо; однак цей параметр досить чітко характеризує загальну ефективність пристрою, за ним цілком можна порівнювати різні моделі між собою. Водночас варто враховувати, що під час роботи з іншими об'ємами час може змінюватися не прямо пропорційно: наприклад, якщо на 1 л потрібно 300 с, то на 2 л може знадобитися не 600, а більше, а на 0,5 л — не 150 с, а менше.

Максимальна кількість пального, яке можна помістити в пальник за одну заправку. Цей параметр актуальне переважно для рідинно - та мультипаливних моделей (див. «Паливо»), він відповідає робочому об'єму бака (комплектного або вбудованого). При цьому більш великий бак дозволяє довше працювати без перезаправки, однак позначається на габаритах і вазі всієї конструкції. Тому його об'єм вибирають залежно від продуктивності з таким розрахунком, щоб однієї заправки вистачало хоча б на 1,5 – 2 год; в лампах і компактних обігрівачах (див. «Тип») автономність може бути значно вище.

Наявність в пальнику функції попереднього підігріву палива. У подібних моделях система подачі палива сконструйована таким чином, що полум'я пальника в процесі роботи злегка підігріває паливопровід.

Ця функція дещо ускладнює конструкцію і збільшує її вартість, однак підвищує ККД і знижує витрату палива. Особливо ж важливо наявність попереднього підігріву, якщо пристрій планується використати на морозі та/або в умовах високогір'я. В таких умовах тиск газу на виході з балона відчутно падає, а рідке паливо може стати в'язким; і те, й інше негативно позначається на потужності та ефективності, підігрів ж дозволяє компенсувати ці явища.

Загальна вага пристрою. Зазвичай, в характеристиках вказується «суха» вага — без урахування палива.

Легкість важлива в тривалих походах, де спорядження доводиться нести на собі; з іншого боку, за інших рівних умов менша вага означає або невисоку міцність і надійність, або більшу вартість. Найлегші пальники класичного типу і лампи (див. «Тип») мають вагу до 200 г, в робочому положенні більша частина маси такого пристрою припадає на паливо. Втім, зустрічаються і масивніші моделі. Для плит, зі свого боку, легкість не є критичною, і більшість таких моделей досить важкі — 1 кг і більше. В обігрівачах же вага може бути різною — від 60 – 70 г в кишенькових грілках для рук до 1,5 кг (а то і більше) в потужних підлогових приладах.