Порівняння AL-KO Combi Care 36 E Comfort vs AL-KO Combi Care 38 P Comfort

Тип двигуна, встановленого в аераторі.

— Електричний (мережа). Електричні двигуни з живленням від мережі. Головними перевагами всіх електричних двигунів, незалежно від типу живлення, є невисока вартість як самих агрегатів, та й електричної енергії, простота в обслуговуванні, абсолютний мінімум матеріалів (зазвичай, докуповувати щось для такого мотора доводиться тільки при збоях в роботі або поломці), а також невисокий рівень шуму і відсутність викидів в атмосферу. З недоліків, порівняно з бензиновими, можна відзначити відносно невисоку потужність. Втім, в даній категорії зустрічаються і досить солідні за показниками потужності моделі, у яких можуть виникнути проблеми хіба що при найбільш складних роботах. А ось однозначним недоліком мережевих аераторів є необхідність наявності поблизу розетки і різні незручності, зумовлені наявністю дротів живлення. Правда, довжина дроту може бути досить великою і багато агрегатів цього типу цілком підходять для обробки газону середніх розмірів у дворі приватного будинку, на крайній випадок можна використовувати подовжувач.

— Електричний (акумулятор). Електричний двигун із живленням від акумулятора. Для таких моделей характерні всі описані вище переваги електричних моторів; акумулятор же робить пристрій максимально автономним, даючи змогу працювати навіть при повній відсутності розеток поблизу. Та й відсутність мережевого шнура, який може плутат...ися під ногами, також можна віднести до переваг. З іншого боку, акумуляторні агрегати коштують помітно дорожче і важать більше аналогічних моделей з живленням від мережі, потужність їх нижча, ніж у бензинових, а час роботи виходить обмеженим — причому після вичерпання заряду батареї її потрібно заряджати, що займає досить багато часу. Правда, останнє може частково компенсуватися застосуванням змінних батарей і можливістю докупити запасний акумулятор — з таким розрахунком, щоб одна батарея заряджалася, поки друга використовується. В будь-якому випадку, акумуляторні моделі зустрічаються порівняно рідко; звертати увагу на такі аератори варто в тому випадку, якщо потрібен автономний агрегат, однак бензинові апарати з тих чи інших причин не підходять.

— Бензиновий. Двигуни внутрішнього згоряння (ДВЗ) на бензині. Такі двигуни забезпечують більш високу потужність, ніж описані вище електричні, при цьому вони повністю автономні і не залежать від наявності розеток поблизу. З іншого боку, ДВЗ помітно дорожчі (та і бензин для них обходиться недешево), складніші в обслуговуванні, сильно шумлять і виробляють вихлопні гази. Тому подібні двигуни застосовуються тільки в найбільш продуктивних аераторах, призначених для обробки великих площ— саме для таких агрегатів поєднання високої потужності з автономністю є практично обов'язковим. Зазначимо, що бензинові моделі належать або до вертикутерів, або до комбінованого типу (див. вище); «чистих» скарифікаторів серед них не зустрічається, оскільки грабельному аератору висока потужність просто не потрібна.

— Без двигуна (ручний). Аератори, які не мають ніякого двигуна і працюють за рахунок мускульної сили користувача. Зазвичай являють собою пристосування у вигляді рамки з робочим валом і ручкою, за допомогою якої оператор штовхає перед собою конструкцію. Такі агрегати максимально прості, компактні, легкі і недорогі, але і функціонал у них вельми скромний — наприклад, про збір сміття з оброблюваної ділянки не йдеться.

Ширина смуги, оброблюваної аератором за один прохід. Чим більше цей показник, тим швидше працює пристрій, тим менше проходів доведеться зробити для обробки певної ділянки. З іншого боку, широкий захоплення помітно позначається на габаритах всієї конструкції і ускладнює роботу в важкодоступних місцях, а то і зовсім робить її неможливою. Тому при виборі моделі по ширині захвату варто враховувати не тільки загальні розміри ділянки, але також його конфігурацію і наявність тісних ділянок — іноді краще буває пожертвувати продуктивністю аератора заради його маневреності і прохідності.

Швидкість обертання вала аератора в штатному режимі роботи.

Виробники підбирають оберти вала з таким розрахунком, щоб пристрій гарантовано міг впоратися з тими завданнями, на які вона розрахована. Так що здебільшого даний параметр є скоріше довідковим, ніж практично значущим. Водночас для вертикуттерів (див. «Тип») він може мати і практичне значення: більш низька швидкість, при тій же потужності, забезпечує більш високе тягове зусилля і дозволяє краще справлятися з щільними грунтами і товстими кореневищами. Так що для подібних умов варто вибирати модель з оборотами нижче, а для сприятливої обстановки — навпаки, вище (високі обороти позитивно позначаються на продуктивності).

Конструкція робочого механізму, передбаченого в аераторі, простіше кажучи — кількість і види робочих елементів, встановлених на валу. Для вертикуттерів (див. «Тип») такими елементами є леза, для скарифікаторів — пружинні зубці. Для комбінованих моделей в даному випадку вказується конструкція обох робочих валів, наприклад «14 ножів/20 пружинних зубів».

Об'єм бензинового двигуна, встановленого у відповідній різновиди аератора (див. «Тип двигуна»). Зазвичай, чим об'ємніше двигун (при тому ж типі ДВЗ, див. вище) — тим вище його потужність і тим більше він споживає палива. Загалом даний параметр є довідковим: виробники підбирають його з таким розрахунком, щоб забезпечити необхідні практичні характеристики (зокрема, ту ж потужність).

Потужність двигуна аератора, виражена в кінських силах (к.с.). У разі аераторів ця одиниця використовується тільки для моделей з бензиновими двигунами (див. «Тип двигуна»). Зазначимо, що деякий час тому позначення потужності в кінських силах було штатним для двигунів внутрішнього згоряння, однак зараз для цього все ширше використовуються вати; тому к.с. застосовується скоріше як данину традиції, ніж як нагальна потреба, і найчастіше ці дані дублюються в ватах. Втім, навіть якщо такого дублювання немає, одні одиниці можна легко перевести в інші: 1 к.с. приблизно відповідає 735 ватам. Докладніше про значення потужності двигуна див. однойменний пункт нижче.

Потужність двигуна аератора, виражена у ватах. На сьогоднішній день ват є загальноприйнятою одиницею потужності, він використовується як для електричних, так і для бензинових моделей (див. «Тип двигуна»). Загалом чим потужніший мотор — тим вище продуктивність агрегата, тим більшу глибину обробки і ширину захвату (див. вище) можна передбачити в аераторі; однак від потужності також безпосередньо залежить і споживання електрики/палива. Тому при виборі двигуна для своєї техніки виробники виходять з розумного компромісу між цими властивостями, і загалом потужність двигуна дозволяє оцінити продуктивність агрегата та його придатність для великих об'ємів робіт.

Рівень шуму, виробленого аератором під час роботи. Варто відзначити, що цей показник може вказуватися по-різному: одні виробники наводять характеристики максимальний рівень шуму, інші — середні значення під час роботи у штатному режимі і т. ін. В будь-якому разі дана інформація дозволяє оцінити гучність агрегата і при необхідності передбачити захисні заходи — наприклад, заздалегідь обзавестися навушниками.

При оцінці конкретних значень гучності варто враховувати, що децибел, застосовуваний для позначення рівня шуму — нелінійна величина. Тому найпростіше оцінювати конкретні значення за порівняльними таблицями. Ось спрощена таблиця для діапазону, в який вписується більшість сучасних аераторів:

70 дБ — розмову декількох людей на підвищених тонах.
75 дБ — пилосос з високою потужністю.
80 дБ — шум руху на жвавій вулиці.
85 дБ — мотоциклетний двигун з глушником в безпосередній близькості;
90 дБ — вантажний вагон на відстані 7 – 10 м;
95 дБ — шум у вагоні метро на перегоні;
100 дБ — промисловий цех.