Порівняння CARCAM HP631 vs Gazer H521

Модель відеочипу або процесора, що використовується у відеореєстраторі.

Термін «відеочип» використовують в основному для пристроїв з класичними можливостями, «процесор» — для прогресивних моделей з великою кількістю нестандартних функцій. Однак у будь-якому разі мова йде про один і той же компонент — основний обчислювальний блок, від характеристик якого залежать можливості реєстратора загалом. Знаючи модель відеочипа/процесора, можна знайти детальні дані по ньому і оцінити, наскільки вас влаштує прилад на основі такої електроніки. З найбільш прогресивних сучасних чипів можна назвати, зокрема, Ambarella A7L, Ambarella A12, Novatek NTK96655, Novatek NTK96660 і HiSilicon Hi3516.

Максимальна роздільна здатність і частота кадрів відео, що знімається реєстратором в стандарті HD (720p).

Класичним вирішенням для даного стандарту вважається 1280х720, проте в відеореєстраторах зустрічаються й інші варіанти — зокрема, 1280х960 (співвідношення сторін 4:3). У будь-якому разі HD — це не видатний, але досить пристойний показник, що дозволяє отримати відео з непоганою деталізацією (наприклад, на ньому зазвичай цілком можна розібрати номери на машинах в безпосередній близькості до авто).

Що стосується частоти кадрів, то чим вона вища — тим більш плавним і менш змазаним буде відео, тим краще буде видно деталі на рухомих предметах, а також тим більше місця будуть займати відзняті матеріали. Тут варто відзначити, що в деяких недорогих моделях для зниження вартості використовується зйомка в HD на дуже невеликих швидкостях — 15 – 20 кадр/сек. Така швидкість зйомки дозволяє більш-менш нормально дивитися відео, але для нормального відображення рухомих предметів бажана все ж більш висока частота кадрів — хоча б 25 кадр/сек. Також варто сказати, що загалом для комфортного сприйняття людиною вважається цілком достатньою швидкість від 24 до 60 кадрів в секунду, однак серед реєстраторів зустрічаються моделі, здатні знімати HD і на 120 к/с. Сенс такої швидкості полягає в тому, щоб окремі деталі на рухомих предметах були максимально чітко видно при уповільненому або покадровому перегляді.

Максимальна роздільна здатність і частота кадрів відео, що знімається реєстратором в стандарті Full HD (1080p).

Термін Full HD у багатьох асоціюється з роздільною здатністю 1920х1080 і справді, це роздільна здатність вельми популярно, в тому числі серед відеореєстраторів. Однак цей стандарт охоплює й інші варіанти — зокрема, 1440х1080 (співвідношення сторін 4:3) і 1920х540 (зменшений вдвічі розмір по вертикалі). Загалом підтримка даного роздільної здатності є непоганим показником для сучасного реєстратора, що говорить про те, що пристрій належить як мінімум до середнього рівня.

Що стосується частоти кадрів, то чим вона вища — тим більш плавним і менш змазаним буде відео, тим краще буде видно деталі на рухомих предметах, а також тим більше місця будуть займати відзняті матеріали. Тут варто зазначити, що в бюджетних Full HD реєстраторах зйомка може здійснюватися на дуже невеликих швидкостях — 15 кадр/сек або навіть 10 кадр/сек. Така швидкість зйомки дозволяє більш-менш нормально дивитися відео, але для нормального відображення рухомих предметів бажана все ж більш висока частота кадрів — хоча б 25 кадр/сек.

Кут огляду, який забезпечується основною камерою відеореєстратора. Зазвичай, вказується по діагоналі кадру, рідше — по горизонталі, через цієї моделі з однаковими цифрами в характеристиках можуть дещо відрізнятися за фактичним полю зору. Так що якщо у вас є сумніви з цього приводу — при виборі не завадить знайти і подивитися зразки відео з різних моделей.

За інших рівних умов більш широкий кут огляду дозволяє охопити більший простір, однак окремі деталі в кадрі виходять більш дрібними. Крім того, ширококутні об'єктиви дають геометричні спотворення картинки (втім, для їх усунення може передбачатися DEWARP, див. «Функції»). Що стосується конкретних цифр, то кути огляду до 120° включно вважаються для сучасних реєстраторів порівняно невеликими, значення 121 – 140° можна назвати середніми, 141 – 160° — вище середніх, а найбільш ширококутні моделі здатні охопити простір більш ніж в 160°.

Серед фото- та відеофункцій, що використовуються у відеореєстраторі, можна виділити G-сенсор, поворотний об'єктив, пряму трансляцію, HDR< /a>, WDR, поляризаційний фільтр, < a href="/list/355/pr-35668/">DEWARP та Time Lapse. Докладніше про них:

— G-сенсор (збереження відео). Датчик, що відслідковує удари і струси, що діють на відеореєстратор. Основне призначення цього датчика — забезпечити збереження відеоматеріалів у випадку ДТП: при сильному ударі, характерному для зіткнення або падіння, реєстратор з G-сенсор автоматично зберігає зняте перед цим відео в енергонезалежну пам'ять, захищену від перезапису. Таким чином, матеріали про надзвичайну подію не тільки гарантовано зберігаються, але з великою ймовірністю залишаються неушкодженими навіть при пошкодженні самого реєстратора. Крім того, G-сенсор використовується в режимі паркування — докладніше див. «Функції».

— Поворотний об'єктив. Можливість повертати об'єктив реєстратора по горизонталі або вертикалі, а в деяких варіантах – по обох площинах. Ця функція дає змогу підлаштовувати поле зору камери.

— Запис звуку. Можливість запису відеореєстратором звуку. Насамперед...мова йде про фіксації розмов в салоні, що може стати додатковим аргументом у спірних ситуаціях — наприклад, дасть змогу визначити, чи говорив водій по мобільному телефону в момент ДТП, чи зауважив ситуацію на дорозі, як оцінив її тощо.

— Пряма трансляція. Дає можливість віддалено підключитися до відеореєстратора і спостерігати за тим, що відбувається, з камери в реальному часі. Вельми актуально при наявності додаткової камери в салон, коли можна відстежити ситуацію, наприклад, в службах таксі, кур'єрської доставки тощо Важливою і корисною дана функція стане і при викраденні автомобіля, коли по відео з камери можна не тільки побачити викрадача, але і відстежити маршрут його переміщення.

— HDR (високий динамічний діапазон). Функція, що підвищує динамічний діапазон реєстратора. Динамічний діапазон — це найбільша різниця між найяскравішою і найтемнішою ділянкою, досяжна в межах одного кадру. Першопочатково у цифрових матриць цей діапазон невеликий, тому зображення з великими перепадами яскравості (наприклад, дорога на тлі західного неба) виходить або сильно засвіченим на яскравих ділянках, або дуже тьмяним на темних. HDR усуває цей недолік, а також покращує загальну якість передачі кольору. Реалізується це так: камера робить декілька кадрів з різними налаштуваннями і вже з них формує готове зображення. При цьому дана технологія простіше і дешевше в реалізації, ніж аналогічна за призначенням WDR (див. нижче). Головним недоліком HDR є те, що при такій зйомці дещо посилюється змазування об'єктів, що швидко рухаються в кадрі.

— WDR (широкий динамічний діапазон). Функція, аналогічна за призначенням описаній вище HDR: використовується для поліпшення якості «картинки», що має сильні перепади за яскравістю. Ключова різниця між цими технологіями полягає в тому, що WDR працює на апаратному рівні — за рахунок висококласних матриць. Це дає змогу досягти необхідного динамічного діапазону в межах одного кадру і обійтися без склеювання декількох кадрів — у результаті WDR, на відміну від HDR, не дає ефекту змазування і не погіршує деталізацію рухомих предметів у кадрі. Зворотною стороною такої якості є висока ціна.

— Поляризаційний фільтр. Наявність поляризаційного фільтру в основній камері відеореєстратора. Такий фільтр знижує яскравість відблисків, що виникають від яскравого світла на склі, воді та інших аналогічних поверхнях. Завдяки цьому помітно поліпшується якість зображення, особливо при зйомці в сонячну погоду.

— DEWARP. Технологія, застосовувана для виправлення «картинки», одержуваної з використанням ширококутного об'єктива. Подібні об'єктиви нерідко використовуються в відеореєстраторах; одним з їх недоліків є схильність до ефекту «риб'ячого ока» — характерних спотворень, коли прямі лінії в кадрі перетворюються в закруглені. Функція DEWARP дає змогу усунути цей недолік — вона «розгинає назад» криві лінії, виправляючи геометрію предметів у кадрі. Зазначимо, що таке виправлення не завжди працює на 100 % точно, однак картинка, оброблена DEWARP, в будь-якому разі виходить більш достовірною, ніж без цієї технології.

– Time Lapse. Спеціальний режим роботи, в якому відеозйомка здійснюється з уповільненою частотою, що на практиці переважно використовується для зйомки процесів, що повільно протікають. Таким чином, наприклад, багатогодинну подорож або тривалий захід сонця можна вмістити в 3-хвилинний ролик.

Діагональ дисплея, встановленого в відеореєстраторові.

Великий дисплей, з одного боку, дає додаткову зручність, з іншого — позначається на габаритах і ціною всього пристрою. Тому виробники вибирають діагональ з таким розрахунком, щоб приладом можна було нормально користуватися і водночас він не був занадто дорогим і громіздким. Так, класичним реєстратору, який не має додаткових функцій, досить і невеликого дисплея — на 2 – 2,5 дюйма, 1,5 – 2 дюйми, а то й менше: він цілком дозволяє керувати налаштуваннями і контролювати, що саме потрапляє в кадр, а для повноцінного перегляду відзнятих матеріалів все одно буде потрібно комп'ютер, телевізор або інший великий екран. Розмір в 2,5 – 3" за мірками таких пристроїв можна вже назвати середнім, а екрани 3" і більш характерні в основному для досить прогресивних моделей, нерідко з великою кількістю додаткових функцій.

Також зазначимо, що існують моделі, взагалі не мають дисплея. Для управління параметрами роботи і перевірки положення кадру такий реєстратор підключається до зовнішнього пристрою — наприклад, до смартфону по Wi-Fi.

Роздільна здатність дисплея, встановленого в реєстраторі.

Чим вище роздільна здатність (при тій же діагоналі) — тим більш чітким виходить зображення, однак тим дорожче сам екран. Водночас для установки камери в потрібне положення і для роботи з базовими налаштуваннями приладу високі роздільні здатності не потрібні. Так що звертати увагу на цей параметр варто лише в тому випадку, якщо ви плануєте використовувати додаткові функції, що вимагають якісної «картинки» — наприклад, GPS-навігатор (див. «Функції») або виносну камеру, що грає роль камери заднього виду.

Можливість повертати дисплей реєстратора — з боку в бік, вгору-вниз, а нерідко — і по обох осях. Це дозволяє підібрати оптимальний кут перегляду, на якому екран не буде бліковать і спотворювати кольору. Без поворотного дисплея з цією метою довелося б рухати весь реєстратор, а це не завжди зручно, а часто і неможливо.

Ємність власного акумулятора, встановленого в пристрої (див. «Джерело живлення»).

Від цього показника залежить передусім загальне призначення акумулятора. Якщо в реєстраторі використовується порівняно скромна батарея, до 500 мАгод — це найчастіше означає, що вона відіграє роль резервного живлення на випадок відключення від прикурювача (наприклад, при ДТП, коли бортова мережа вийшла з ладу). У таких випадках на ємність можна не звертати особливої уваги — її, зазвичай, гарантовано вистачає як мінімум на кілька хвилин автономної запису, а для постійної роботи пристрій все одно доведеться підключити до прикурювача. А от для повноцінного (не «запасного») живлення потрібні набагато більш ємкі акумулятори — хоча б на 800 мАгод, а в ідеалі на 1000 мАгод і вище. Винятком є ультракомпактні мотоциклетні моделі, які не мають екранів і не споживають багато енергії — для них іноді буває достатнім 200 мАгод або навіть менше.

Зазначимо, що теоретично більш ємна батарея дозволяє пристрою пропрацювати довше без заряджання. Однак на практиці порівнювати різні моделі за цим показником, по суті, немає сенсу: адже автономність реєстратора залежить ще й від його енергоспоживання, а воно визначається цілим рядом характеристик. Мало того, виробники іноді підбирають для різних моделей акумулятори різної ємності як раз з таким розрахунком, щоб досягти більш-менш однакового часу роботи на заряді.