Порівняння Interskol PShM-32/130 162.1.1.00 vs Makita BO3711

Тип шліфмашини визначає особливості конструкції і дії її робочого механізму.

— Кутова. Один з найпоширеніших і універсальних типів шліфмашин. Назва обумовлена устроєм робочого механізму, в якому ведуча вісь і шпиндель з робочою насадкою розташовані під кутом 90 градусів і пов'язані через редуктор. Саме цей тип шліфмашин неофіційно називають «болгарками». Робочим інструментом є шліфувальний круг. Кутові шліфувальні машини використовуються для шліфування, полірування, обдирання і зачистки виробів з металу, бетону, цегли, цементу, мармуру й граніту. Особливості конструкції дають змогу також застосовувати такий інструмент для різання металу й зачищування зварювальних швів.

— Пряма. У прямих шліфмашинах ведучий вал електродвигуна й шпиндель з робочою насадкою розташовані на одній осі, що й зумовило назву. Найчастіше застосовуються для дрібних і точних робіт, зручні для обробки важкодоступних поверхонь (велике значення при цьому має довжина шпинделя). У ролі робочого інструменту можуть застосовуватися пальцеві й конічні шліфувальні круги, фрези, щітки. Не розраховані на застосування великих шліфувальних кіл, таких, як у кутових машинах.

— Стрічкова. Робочим елементом подібних шлифмашин є шліфувальна стрічка, яка поєднана в кільце і рухається по напрямних роликах. Такі пристрої призначені для грубого оброблення і вирівнювання плоских повер...хонь, а також підготовки кромок і скосів. Стрічкові моделі мають досить високу продуктивність, однак не розраховані на акуратне делікатне оброблення; крім того, вони призначаються переважно для порівняно вузьких деталей, ширина яких не перевищує довжину стрічки (для великих поверхонь краще підходять щіткові/барабанні пристрої – див. нижче). Також відзначимо, що шліфувальні машини даного типу найкраще справляються з деревом, хоча випускаються шліфувальні стрічки і для інших матеріалів, зокрема металу, бетону, пластику.

— Ексцентрикова. В ексцентрикових шліфмашинах робочий інструмент (шліфувальний лист) здійснює одночасно два рухи: обертальний і вібруючий. Завдяки цьому досягається висока якість оброблення за непоганої продуктивності. Такі машини добре підходять, коли під час робіт з тонкого оброблення доводиться знімати велику кількість матеріалу. На відміну від віброшліфувальних машин, дають можливість обробляти не тільки плоскі, але також випуклі й увігнуті поверхні.

— Вібраційна. У віброшліфувальних машинах для роботи використовується вібруючий шліфувальний лист з приводом від ексцентрика на валу двигуна. За відносно невеликої продуктивності така схема забезпечує високу точність і якість оброблення. Віброшліфувальні машини застосовуються для чистового оброблення плоских поверхонь.

— Дельташліфувальна. Фактично є різновидом віброшліфувальних машин (див. вище), проте відрізняються від них формою шліфувального листа: він трикутний, що за формою нагадує грецьку букву «дельта» (звідси й назва). Завдяки цьому, а також невеликому розміру, такі машини добре підходять для роботи у важкодоступних і складних місцях, таких як кути, кромки, закруглення тощо.

— Багатофункціональна. Машинки, що працюють за вібраційним принципом, однак поєднують в собі можливості відразу декількох різновидів. Подібна універсальність реалізується за рахунок змінних підошов, які, як правило, постачаються в комплекті. Завдяки таким аксесуарам багатофункціональна шліфмашинка здатна, як мінімум, перетворюватися зі звичайної вібраційної (з прямокутною підошвою) в дельташліфовальную (з трикутною) і навпаки; а деякі моделі комплектуються також круглою насадкою і можуть працювати ще і в форматі ексцентрикових. Подібний інструмент стане оптимальним вибором для тих, кому доводиться мати справу з великою різноманітністю завдань для машинки вібраційного формату: одна універсальна машинка з набором змінних аксесуарів обходиться помітно дешевше, ніж кілька більш традиційних інструментів з аналогічними характеристиками. З іншого боку, з кожним конкретним завданням багатофункціональна модель справляється гірше, ніж спеціалізований агрегат аналогічної вартості. Простіше кажучи, при однаковій ціні універсальна машинка «вміє» більше, зате спеціалізована (вібраційна, дельташліфовальная тощо) більш ефективна в своїй конкретній сфері.

— Полірувальна. Різновид кутових шліфмашин, що спеціально призначений для чистового оброблення різних поверхонь. Технічно здатний працювати й у режимі шліфування, однак основною функцією є все ж полірування і кінцеве доведення матеріалу.

— Щіткова/барабанна. Шліфувальні машини цього типу в цілому схожі за компонуванні з кутовими (див. вище), а основна відмінність полягає в тому, що робоча насадка має форму не плоского диска, а характерного циліндра, довжина якого помітно перевищує діаметр. Якщо такий циліндр має жорстку щетину (зазвичай металеву) – машину називають щітковою, в інших варіантах – барабанною; однак принципової різниці між цими різновидами немає, до того ж багато моделей допускають використання насадок обох типів. Подібний формат насадки особливо зручний для оброблення великих плоских поверхонь, для яких слабо підходять стрічкові машинки; а конкретно щітки дуже ефективні, зокрема, при видаленні лакофарбових покриттів. З іншого боку, зняття фарби – це всього лише одна з багатьох задач, які доводиться вирішувати за допомогою шліфмашинок; а з іншими видами робіт, доступними для даного різновиду машин, непогано справляються також вібраційні (в т.ч. дельташліфувальні) і ексцентрикові моделі (див. вище). Крім того, циліндричні насадки, що обертаються, не характеризуються особливою акуратністю, вони не підходять для делікатних робіт, що потребують дбайливості і точності. Саме тому шліфувальні машини даного типу в наш час зустрічаються порівняно рідко.

— Шліфмашина для стін. Специфічною особливістю більшості стіношліфувальних машин є подовжена конструкція, що включає характерну штангу (див. «Комплектація»). Це дає змогу захоплювати велику ділянку стіни, не рухаючись з місця, а також працювати на великій висоті, не користуючись табуретками чи іншими подібними підставками. Утім, випускаються стіношліфувальні моделі й без штанги. Подібні пристрої зазвичай є дещо модифікованими версіями описаних вище кутових машин. З відмінностей, крім використання штанги, можна зазначити також спосіб кріплення робочої насадки — вона встановлюється на липучках або інших аналогічних пристосуваннях, подібно до того, як це робиться в ексцентриковому інструменті.

— Шліфмашина для бетону. Більшість шліфувальних машин для каменю/бетону за конструкцією аналогічні до кутових (див. вище), хоча зустрічаються й інші варіанти. У будь-якому разі подібні інструменти відрізняються досить високою потужністю, а їх конструкція розрахована на тривалу роботу в складних умовах: так, часто зустрічається захист від перевантажень (див. «Додатково»), може передбачатися система підведення води до місця роботи тощо.

Потужність, споживана шлифмашиной під час роботи. Зазвичай більше видається (корисної) потужності (див. вище) за рахунок втрат при перетворенні енергії з електричної в механічну. Проте загальні закономірності в даному випадку ті ж: більш потужний інструмент, з однієї сторони, зазвичай, продуктивніше, з іншого — важче, більше і дорожче. Крім того, від цього показника залежить загальне споживання електрики; втім, шліфмашини, навіть найпотужніші, споживають відносно небагато енергії, і складності можуть виникнути хіба що при підключенні високопродуктивного професійного інструменту до слабкої електропроводці.

Зазначимо, що визначити споживану потужність помітно простіше, ніж корисну; тому в характеристиках часто вказується тільки цей параметр, без уточнення корисної потужності. Загалом по ньому цілком можна порівнювати шліфмашинки одного типу (див. вище): сучасний інструмент має приблизно однаковий ККД, і значення корисної потужності здебільшого співвідносяться так само, як і значення споживаної.

Швидкість обертання робочої насадки, яку здатна забезпечити шліфмашина відповідної конструкції(наприклад, кутова-див. Якщо пристрій має регулювання обертів-в даному пункті наводиться діапазон такого регулювання, від мінімального до максимального.

Порівнювати по даному параметру має сенс агрегати, що належать до одного типу і мають однаковий максимальний діаметр диска (або іншої робочої насадки). Останнє пов'язано з тим, що чим більше диск — тим з більшою швидкістю рухається його край (при тих же оборотах); тобто при більшому діаметрі для тієї ж продуктивності/ефективності потрібні менші обороти. В цілому ж при порівнянні різних моделей варто враховувати наступне. Більш висока швидкість обертання добре підходить для великих об'ємів робіт (так як сприяє продуктивності) а також для чистової полірування «делікатними» насадками. Більш низька, зі свого боку, сприяє точності (знижує ймовірність зняти зайву кількість матеріалу), а також забезпечує більш високий крутний момент і дозволяє ефективніше справлятися з твердими непіддатливими матеріалами. Більш докладні рекомендації для різних типів робіт і різних діаметрів насадки можна знайти в спеціальних джерелах; тут же відзначимо, що збільшення швидкості обертання, як правило, позначається на вартості машинки в порівнянні з аналогами (так як для цього потрібно більш потужний двигун). Крім того, диски та інші робочі пристосування можуть мати обмеження по максимальних оборотах.

Частота коливань робочої насадки, яку здатна забезпечити шліфмашина відповідної конструкції(класичний приклад-вібраційна, див. Якщо пристрій має регулювання частоти коливань-в даному пункті наводиться діапазон такого регулювання, від мінімального до максимального.

Більш висока частота (при тій же амплітуді — див. нижче) покращує загальну продуктивність, особливо при роботі з твердими непіддатливими матеріалами, а також сприяє ефективності при делікатній чистовій обробці (такий, як полірування). Зі свого боку, більш низька частота знижує ймовірність помилитися, знявши зайву кількість матеріалу. Існують і більш специфічні моменти, пов'язані з цим параметром; їх, а також рекомендації щодо вибору частоти для різних робіт, матеріалів і типів шліфувальних листів, можна знайти в спеціальних джерелах. Тут же відзначимо, що окремі шліфувальні листи можуть мати власні обмеження або рекомендації, що стосуються робочої частоти.

Амплітуда коливань, здійснюваних під час роботи насадкою машинки ексцентрикового, вібро- або дельташлифовального типу (див. вище). Поряд з частотою (див. вище), є одним з найважливіших показників таких машинок. Більш висока амплітуда забезпечує більш інтенсивну обробку, що позитивно позначається на продуктивності; з іншого боку, для делікатних робіт бажано мати невелику амплітуду коливань (менше 2 мм).

Довжина стрічки або листа, на яку розрахована шліфмашина.

Робочі насадки у вигляді листів застосовуються в агрегатах з вібраційним принципом роботи, у вигляді стрічок — відповідно, в стрічкових (докладніше про ті і інші див. «Тип»). В будь-якому разі, в даному пункті вказується не робоча довжина стрічки/листа (тобто довжина поверхні, що прилягає до оброблюваного матеріалу), а загальна — тобто розмір самої насадки. Цей розмір сам по собі визначає лише сумісність шліфмашини з тими чи іншими листами/стрічками.При цьому кріплення у вигляді затискачів (див. «Кріплення листа»), що застосовуються в більшості класичних вібраційних інструментів, нерідко дають змогу встановлювати листи дещо більшої довжини, ніж зазначено в характеристиках. Моделі з кріпленням на липучці (переважно дельташліфувальні) технічно допускають встановлення і більш довгих, і більш коротких листів, хоча на практиці це в кращому разі не рекомендується. А ось в стрічкових інструментах довжина стрічки повинна точно відповідати параметру, вказаному в даному пункті – навіть незначне відхилення може привести до несумісності.

Що стосується робочої довжини стрічки/листа, то вона неминуче виходить менше загальної (для листів — ненабагато, для стрічок — дуже значно). Правда, більш довга стрічка/лист найчастіше має велику робочу довжину; однак при одних і тих же загальних розмірах насадки її робочий розмір в різних інструментах може бути різним; він вказується в пункті «Розмір підошви» (див. нижче).

Ширина стрічки або листа, на яку розрахована шліфмашина.

Робочі насадки у вигляді листів застосовуються в агрегатах з вібраційним принципом роботи, у вигляді стрічок — відповідно, в стрічкових (докладніше про ті і інші див. «Тип»). В будь-якому разі, в даному пункті вказується не робоча ширина стрічки/листа (тобто ширина поверхні, що прилягає до оброблюваного матеріалу), а загальна — тобто розмір самої насадки. Цей розмір сам по собі визначає лише сумісність шліфмашини з тими чи іншими листами/стрічками. При цьому кріплення у вигляді затискачів (див. «Кріплення листа»), що застосовуються в більшості класичних вібраційних інструментів, зазвичай фіксують лист тільки спереду і ззаду, так що в таких інструментах обмеження за шириною не настільки строгі, як, наприклад, за довжиною: лист може бути і трохи ширше, і дещо вужче номінального розміру. Втім, подібні можливості варто уточнювати окремо, а для повної гарантії краще уточнити, чи допускає конкретна машинка відхилення за шириною. Аналогічна ситуація з дельташліфувальними моделями, де традиційно використовуються липучки: невідповідність за шириною технічно не заважає встановити насадку, але не всі моделі допускають подібне. Що стосується стрічкових інструментів, то вони можуть допускати встановлення більш вузької стрічки – але не більш широкої.

Що стосується робочої ширини, то вона, як правило, відповідає загальній, або (в окремих вібраційних моделях) незначно відрізняється від неї. У будь-якому разі робоч...а ширина наводиться в пункті «Розмір підошви» (див. нижче).

Розмір підошви, передбаченої в інструменті.

Даний параметр вказується для двох різновидів шліфмашин-більшості моделей з вібраційним принципом роботи (а саме для вібро - і дельташліфувальних, а також багатофункціональних), а також стрічкових агрегатів. "Тип", тут же відзначимо, що підошва як така є тільки в вібраційних інструментах — в стрічкових мова йде про розмір ділянки стрічки, безпосередньо контактує з матеріалом. Простіше кажучи, розмір підошви-це розмір робочої поверхні машинки.

Чим більший розмір цієї поверхні - тим продуктивніше машинка, тим краще вона підходить для великих об'ємів робіт. А стрічкові моделі, нагадаємо, застосовуються переважно для обробки довгастих деталей і при роботі зазвичай розташовуються поперек такої деталі; так що для таких машинок вкрай бажано, щоб довжина стрічки була не менше ширини оброблюваної поверхні — інакше точна обробка може виявитися досить складною справою. З іншого боку, велика підошва неминуче впливає на габарити, вага, а найчастіше — і вартість інструменту, до того ж вона може ускладнити застосування в обмежених умовах. Та й витратні матеріали для таких підошов (листи, стрічки) потрібні більші — і, відповідно, більш дорогі. Так що при виборі за даним показником варто враховувати особливості передбачуваного застосування; при бажанні можна звернутися до спеціальних джерел за детальними рекомендаціями з цього приводу.

Також відзначимо, що для багатофункціональних моделей (див. «Тип») в даному...пункті найчастіше наводиться кілька варіантів — для кожної конкретної підошви. Втім, зустрічаються моделі, де вказано всього один набір розмірів. Це може означати або те, що обидві основних вібраційних насадки (прямокутна і трикутна) мають однакові габарити в довжину і в ширину — або те, що дані вказані для несьемной трикутної підошви, на яку при необхідності надівається більша прямокутна. Такі подробиці нерідко можна уточнити прямо по фотографіях товару, в крайньому випадку — по документації виробника.

Спосіб кріплення шліфувального листа, передбачений в шлифмашинке з вібраційним принципом роботи (вібраційної, дельташлифовальной, багатофункціональної — см. «Тип»).

— Затиск. Як правило, даний варіант передбачає пару затискачів, розташованих в передній і задній частині підошви. Реалізувати його можна тільки в прямокутних підошвах - для трикутних підошов, що застосовуються в дельташліфувальних моделях, подібні пристосування не підходять. Затискачі дещо менш зручні, ніж липучка, вони вимагають і більшої кількості дій для закріплення листа, і більшої уваги в процесі цих дій. З іншого боку, цей тип кріплення значно надійніше липучок, він відмінно фіксує листи і може використовуватися навіть в найбільш потужних машинках, що працюють з високими навантаженнями. Крім того, в порівнянні з липучками затискачі максимально універсальні (з вивороту шліфувальний лист може мати будь — яку поверхню-головне, щоб він підходив за розміром) і більш довговічні (практично не втрачають своїх властивостей з плином часу). А завдяки міцним матеріалам, які зазвичай застосовуються в конструкції, ймовірність поломки такого фіксатора мінімальна. Тому саме даний варіант використовується в переважній більшості класичних вібраційних машин - з прямокутними підошвами.

— Липучка. Кріплення за принципом класичної застібки-липучки: підошва має поверхню з набором мікроскопічних гачків, а виворіт шліфлиста робиться з повсті, за волокна якого зачіпляються гачки. Головною перевагою даного варіан...ту полягає в тому, що він не має обмежень за формою. Так що саме липучки використовуються у всіх сучасних дельташліфувальних машинах і багатофункціональних моделях (див. «Тип»), хоча в другому випадку вони можуть поєднуватися з затискачами. Крім того,» приліплювати «і» отлеплять " листи на таку підошву простіше і швидше, ніж міняти насадки в затискачах. З іншого боку, надійність фіксації виходить трохи нижче, ніж у затискачів; а з плином часу ефективність липучки може ще більше знизитися через знос гачків (повстяна поверхня шліфлистів також сильно зношується, проте робоча сторона листа зазвичай приходить в непридатність набагато раніше, ніж кріпильна). Крім того, цей спосіб кріплення підходить тільки для певного різновиду листів — з виворітного поверхнею під липучку. У світлі всього цього в вібраційних машинах з прямокутними підошвами даний варіант зустрічається вкрай рідко — частіше використовується поєднання з затискачами, а більшість таких моделей використовують тільки затискачі. Хоча в деяких ситуаціях і для подібного інструменту липучка може стати оптимальним варіантом — наприклад, якщо високих навантажень не передбачається, а листи бажано міняти без зайвих затримок.

- Липучка і затискачі. Поєднання обох описаних вище варіантів в одному інструменті. Конкретні особливості такого поєднання безпосередньо залежать від типу Шліфмашинки. Так, в багатофункціональних моделях різні типи фіксаторів зазвичай передбачаються на різних змінних підошвах: затискачі на прямокутній, липучка на «дельті».Таким чином, кожен варіант робочої поверхні використовує оптимально відповідний для нього спосіб кріплення. А в вібраційних моделях подібна конструкція робить машинку максимально універсальною, дозволяючи застосовувати з нею листи і під липучку, і під затискачі.