Порівняння Shure MVL vs Rode SmartLav+

— Динамічний. «Звичайні», або котушкові, динамічні мікрофони використовують систему з діафрагми (мембрани) і котушки, яка поміщена в магнітне поле. Від звукових коливань мембрана, а з нею і котушка, приходять в рух, і в котушці виробляється електричний сигнал. Подібні моделі відносно недорогі, міцні й надійні, до того ж непогано справляються навіть з дуже гучними і різкими звуками; крім того, вони компактніші й легше іншого типу динамічних мікрофонів — стрічкових (див. нижче). Їх головним недоліком є слабка ефективність на високих частотах.

— Динамічний (стрічковий). Різновид описаних вище динамічних мікрофонів, в яких мембрана сполучена не з котушкою, а з тонкою (в кілька мікрон) металевою стрічкою, звідси і назва. Історично це перший тип мікрофонів з динамічним принципом роботи, однак внаслідок ряду недоліків він поступово втратив широку популярність, поступившись місцем котушковим варіантам. Такими недоліками є насамперед великі розміри і маса, складність і дорожнеча у виробництві, а також дуже малий вихідний опір, що ускладнює роботу з підсилювачами. Водночас для стрічкових моделей характерна надзвичайно висока точність звукопередачі по всьому діапазону частот, що дозволяє використовувати їх в студіях звукозапису, на висококласних концертах і т. ін. Більшість сучасних моделей даного типу належить до професійних моделей, зокрема, студійних (див. «Призначення»).

— Конденсаторни...й. Назва даного типу обумовлено тим, що мікрофон фактично являє собою конденсатор, в якому роль однієї з обкладок грає чутлива мембрана (зазвичай виконана з металізованого полімеру). За рахунок вібрації мембрани (під дією звукових коливань) змінюється відстань між обкладками і, відповідно, ємність конденсатора — ці коливання ємності і забезпечують електричний сигнал. Конденсаторні мікрофони мають рівномірну звукопередачу по всьому діапазону частот, з мінімумом спотворень, завдяки чому дана технологія знайшла широке застосування в професійній аудіотехніці. Варто враховувати, що для роботи такого пристрою необхідне додаткове живлення — т. зв. «фантомне» (стандартна напруга — 48 В). Однак це не можна назвати однозначним недоліком, оскільки підсилювачі, ресивери та інша висококласна техніка часто робиться з урахуванням цієї вимоги. А ось з явних недоліків можна назвати високу ціну, чутливість до ударів і суворі вимоги до температури і вологості; останнє робить конденсаторні мікрофони слабо придатними до застосування на відкритому повітрі.

— Конденсаторний (ламповий). Специфічний різновид описаних вище конденсаторних мікрофонів. Використовують той самий принцип звуковидобування (з усіма перевагами і недоліками), однак підсилювальний елемент в подібних моделях, згідно з назвою, побудований на електронних лампах. Технічно такий підсилювач вносить в сигнал більше спотворень, ніж транзисторний, однак ці спотворення надають звучанню характерного забарвлення, приємного для багатьох слухачів. Простіше кажучи, виходить той самий горезвісний «теплий ламповий звук»; при цьому досягнення такого ефекту за допомогою мікрофона обходиться дешевше, ніж за рахунок лампового підсилювача, та й з низки технічних причин цей варіант нерідко виявляється оптимальним. Практично всі лампові мікрофони мають студійне призначення (див. вище). Головний їхній недолік — висока ціна (в кілька разів більше, ніж у «звичайних» конденсаторних аналогів). Крім того, такі моделі мають свої особливості живлення; для постачання енергією в комплекті зазвичай поставляється спеціальний адаптер, який також відповідає за управління додатковими функціями на зразок зміни діаграми спрямованості.

— Електретний. За конструкцією подібні мікрофони схожі з описаними вище конденсаторними, однак їхня конструкція включає пластину з т. зв. електрети — речовини з особливими електричними властивостями. Це дає низку переваг: електретні мікрофони можуть без особливих труднощів використовуватися на відкритому повітрі, їх можна зробити більш компактними, та й у виробництві такі моделі дешевші; при цьому якість звукопередачі може бути цілком подібним до конденсатних. Як наслідок, ця технологія зустрічається в найрізніших моделях — від мініатюрних петличних і найпростіших комп'ютерних до студійних (див. «Призначення»). Зазначимо також, що електретні мікрофони також вимагають зовнішнього живлення, однак не завжди це фантомні 48 В — для деяких різновидів досить невеликої кількості енергії, яке може забезпечити компактний акумулятор або живлення через кабель 3.5 мм mini-Jack.

Опір мікрофона змінному струму; також цей параметр називають «імпеданс». Це одна з найважливіших характеристик, що визначає сумісність з підсилювачем або іншим пристроєм, до якого підключається мікрофон: якщо імпеданс не відповідає оптимальному, можливі втрати в потужності сигналу. Тут є свої особливості, що залежать від призначення тієї чи іншої моделі (див. вище). Так, для мікрофонів, застосовуваних з комп'ютерами, ноутбуками, диктофонами та телефонами/планшетами імпеданс може взагалі не вказуватися — характеристики таких моделей підбираються з таким розрахунком, щоб гарантовано забезпечити нормальну сумісність з відповідними пристроями. А ось у професійній аудіотехніці для підбору використовуються особливі правила; детальніше з ними можна ознайомитися в спеціальних джерелах.

Діапазон звукових частот, нормально сприймаються і оброблюваних мікрофоном.

Чим ширше цей діапазон, тим повніше сигнал, тим менше ймовірності, що занадто високі або низькі частоти будуть втрачені через недосконалості мікрофона. Однак у цьому випадку варто враховувати деякі нюанси. Перш за все: сам по собі великий діапазон частот ще не гарантує високої якості звуку — багато також залежить від типу мікрофона (див. вище) і його амплітудно-частотної характеристики, не кажучи вже про інших компонентів аудіосистеми. Крім того, велика ширина теж не завжди реально необхідна. Наприклад, для нормальної передачі людської мови достатнім вважається діапазон 500 Гц – 2 кГц, що вже набагато загального діапазону, яке сприймається людським вухом. Цей загальний діапазон, зі свого боку, складає в середньому від 16 Гц до 22 кГц, і до того ж звужується з віком. Не варто забувати і про особливості апаратури, до якої підключений мікрофон: навряд чи варто спеціально шукати модель з великим діапазоном, якщо, наприклад, підсилювач, до якого її планується підключати, сильно «обрізає» частоти зверху і/або знизу.

Чутливість описує потужність сигналу на виході мікрофона при обробці ним певної гучності звуку. В даному випадку під чутливістю мається на увазі співвідношення напруги на виході до звукового тиску на мембрану, виражене в децибелах. Чим більше це число, тим вище чутливість. Зазначимо, що зазвичай, величини в децибелах — від'ємні, тому можна сказати так: чим ближче число до нуля, тим чутливіше мікрофон. Наприклад, модель на -38 дБ за цим параметром перевершує модель на -54 дБ.

Варто враховувати, що сама по собі висока чутливість не означає високої якості звукопередачі — вона лише дозволяє пристрою «чути» більш слабкий звук. І навпаки, низька чутливість не є однозначною ознакою поганого мікрофона. Вибір же за цим параметром залежить від особливостей застосування: чутливе пристрій стане в нагоді для роботи з неголосними звуками і в тих випадках, коли необхідно вловити найдрібніші нюанси того, що відбувається, а «слабкий» мікрофон зручний при високій гучності звуку або при необхідності фільтрувати слабкі сторонні шуми. Зустрічаються моделі з регулювання чутливості (а для моделей з виходом на навушники може бути передбачена регулювання гучності навушників).

Максимальний звуковий тиск, що сприймається мікрофоном, при якому коефіцієнт гармонійних коливань не перевищує 0,5% — простіше кажучи, найбільша гучність звуку, при якій не виникає помітних перешкод.

Чим вище цей показник — тим краще мікрофон підходить для роботи з гучним звуком. Тут варто враховувати, що децибел — нелінійна величина; іншими словами, збільшення гучності з 10 дБ до 20 дБ або з 20 до 40 дБ не означає її підвищення у 2 рази. Тому при оцінці зручніше звертатися до порівняльними таблицями рівня шуму. Ось деякі приклади: рівень в 100 дБ приблизно відповідає мотоциклетного двигуна або шум у вагоні метро; 110 дБ — вертольоту; 120 дБ — роботи відбійного молотка; 130 дБ, порівнянні зі звуком реактивного літака на розгоні, вважаються больовим порогом для людини. При цьому багато висококласні мікрофони здатні нормально працювати при звуковому тиску до 140 – 150 дБ — а це рівень шуму, здатний завдати людині фізичні ушкодження.

Параметр, що описує співвідношення між рівнем корисного сигналу і рівнем шумів, що видаються мікрофоном. Зазначимо, що фактичне співвідношення сигнал/шум змінюється залежно від звукового тиску, який сприймається мікрофоном. Тому в характеристиках прийнято вказувати варіант для стандартної ситуації — при звуковому тиску в 94 дБ. Це дозволяє порівнювати між собою різні моделі.

Загалом даний показник досить наочно характеризує якість роботи тієї чи іншої моделі, оскільки він враховує практично всі значущі сторонні шуми, що виникають під час роботи. Чим більше це співвідношення, тим чистішою виходить звук, тим менше в ньому спотворень. Значення в 64 – 66 дБ вважаються цілком пристойними, а висококласні мікрофони забезпечують показники в 72 дБ і вище.

Даний параметр безпосередньо впливає на свободу пересувань і зручність використання: чим далі від точки підключення можна віднести мікрофон — тим він зручніше, особливо при застосуванні на великих просторах.

Тип живлення, що використовується мікрофоном під час роботи.

- Фантомне. Живлення напругою 48 В, необхідне роботи конденсаторних мікрофонів, і навіть деяких різновидів електретних(див. «Тип»). При стандартному варіанті з'єднання електрика подається тим же кабелю, яким мікрофон підключається до приймаючого пристрою; відповідно, для нормальної роботи подібних моделей необхідні підсилювачі, ресивери або інша техніка з мікрофонним входом, що має фантомне живлення. Втім, відсутність такого входу також не є непереборною перешкодою - деякі мікрофони мають адаптери, що дозволяють отримувати фантомне живлення з мережі 230 В (докладніше див. "У комплекті"). Іншою альтернативою є комбінований варіант "фантомне/акумулятор", описаний нижче. В цілому ж цей спосіб живлення зручний тим, що дає змогу не перейматися зарядом акумулятора, проте свобода пересування обмежується довжиною мережевого шнура.

- Акумулятор. Живлення від акумуляторної батареї, що перезаряджається. Зазначимо, що воно найчастіше слабо підходить для аналогових конденсаторних моделей - необхідні 48 В важко забезпечити за рахунок невеликої портативної батареї. А ось в електретних мікрофонах акумуляторне живлення використовується досить часто. Ще одна сфера застосування акумуляторів – моделі з бездротовим підключенням (див. «Функції/можливості»), в яких авто...номне живлення потрібно як мінімум для роботи передавача. У будь-якому випадку акумулятор зручний відсутністю зайвих дротів. Його, звичайно, потрібно періодично заряджати, але енергоспоживання у мікрофонів зазвичай мале і час автономної роботи навіть у найскромніших моделях досягає кількох годин.

- Фантомне/акумулятор. Мікрофони цього типу можуть працювати як від фантомного живлення, наприклад і від власного вбудованого акумулятора (докладніше про те та інше див. вище). Це робить їх надзвичайно універсальними та дає змогу застосовувати незалежно від наявності входів із фантомним живленням або відповідних адаптерів. Щоправда, треба враховувати, що робочі характеристики під час використання різних джерел живлення можуть дещо відрізнятися; цей момент зазвичай вказується в офіційних даних.

- Батарейки. Живлення від змінних елементів стандартного типорозміру — найчастіше АА (пальчикові батарейки). Головною перевагою таких мікрофонів можна назвати швидку заміну елементів живлення під час розрядки. У комплект поставки батареї зазвичай не входять і купуються окремо. Втім, це дає перевагу можливість самостійно вибрати тип і марку змінних елементів живлення.

Зазначимо, що при підключенні по USB необхідне для роботи живлення мікрофон отримує через цей самий роз'єм; для таких моделей тип живлення окремо не вказується.

Матеріал, з якого виконаний корпус мікрофона.

— Пластик. Головними перевагами пластику є невисока вартість, невелика вага і повна нечутливість до корозії. Водночас він вважається менш надійним, ніж метал, через відносно невисокої міцності (існують високоміцні різновиди пластиків, однак у випадку мікрофонів зазвичай простіше використовувати все-таки метал). Тому даний матеріал популярний переважно серед моделей, для яких важлива легкість і мініатюрність — насамперед петличні, головних і тих, що встановлюються на відеокамеру (див. «Призначення»). Також він часто зустрічається в комп'ютерних і ноутбучних пристроях, а ось пластикові мікрофони для вокалу зазвичай належать до початкової цінової категорії.

— Метал. Метал обходиться дорожче пластику і має більшу вагу. З іншого боку, металеві мікрофони значно міцніше і надійніше, до того ж мікрофон в такому корпусі справляє враження «солідності» (не в останню чергу саме за рахунок масивності). Цей варіант популярний серед вокальних, студійних і інструментальних мікрофонів середнього і вищого класу.