Порівняння AKG P120 vs AKG Perception 120 USB

Опір мікрофона змінному струму; також цей параметр називають «імпеданс». Це одна з найважливіших характеристик, що визначає сумісність з підсилювачем або іншим пристроєм, до якого підключається мікрофон: якщо імпеданс не відповідає оптимальному, можливі втрати в потужності сигналу. Тут є свої особливості, що залежать від призначення тієї чи іншої моделі (див. вище). Так, для мікрофонів, застосовуваних з комп'ютерами, ноутбуками, диктофонами та телефонами/планшетами імпеданс може взагалі не вказуватися — характеристики таких моделей підбираються з таким розрахунком, щоб гарантовано забезпечити нормальну сумісність з відповідними пристроями. А ось у професійній аудіотехніці для підбору використовуються особливі правила; детальніше з ними можна ознайомитися в спеціальних джерелах.

Чутливість описує потужність сигналу на виході мікрофона при обробці ним певної гучності звуку. В даному випадку під чутливістю мається на увазі співвідношення напруги на виході до звукового тиску на мембрану, виражене в децибелах. Чим більше це число, тим вище чутливість. Зазначимо, що зазвичай, величини в децибелах — від'ємні, тому можна сказати так: чим ближче число до нуля, тим чутливіше мікрофон. Наприклад, модель на -38 дБ за цим параметром перевершує модель на -54 дБ.

Варто враховувати, що сама по собі висока чутливість не означає високої якості звукопередачі — вона лише дозволяє пристрою «чути» більш слабкий звук. І навпаки, низька чутливість не є однозначною ознакою поганого мікрофона. Вибір же за цим параметром залежить від особливостей застосування: чутливе пристрій стане в нагоді для роботи з неголосними звуками і в тих випадках, коли необхідно вловити найдрібніші нюанси того, що відбувається, а «слабкий» мікрофон зручний при високій гучності звуку або при необхідності фільтрувати слабкі сторонні шуми. Зустрічаються моделі з регулювання чутливості (а для моделей з виходом на навушники може бути передбачена регулювання гучності навушників).

Максимальний звуковий тиск, що сприймається мікрофоном, при якому коефіцієнт гармонійних коливань не перевищує 0,5% — простіше кажучи, найбільша гучність звуку, при якій не виникає помітних перешкод.

Чим вище цей показник — тим краще мікрофон підходить для роботи з гучним звуком. Тут варто враховувати, що децибел — нелінійна величина; іншими словами, збільшення гучності з 10 дБ до 20 дБ або з 20 до 40 дБ не означає її підвищення у 2 рази. Тому при оцінці зручніше звертатися до порівняльними таблицями рівня шуму. Ось деякі приклади: рівень в 100 дБ приблизно відповідає мотоциклетного двигуна або шум у вагоні метро; 110 дБ — вертольоту; 120 дБ — роботи відбійного молотка; 130 дБ, порівнянні зі звуком реактивного літака на розгоні, вважаються больовим порогом для людини. При цьому багато висококласні мікрофони здатні нормально працювати при звуковому тиску до 140 – 150 дБ — а це рівень шуму, здатний завдати людині фізичні ушкодження.

Параметр, що описує співвідношення між рівнем корисного сигналу і рівнем шумів, що видаються мікрофоном. Зазначимо, що фактичне співвідношення сигнал/шум змінюється залежно від звукового тиску, який сприймається мікрофоном. Тому в характеристиках прийнято вказувати варіант для стандартної ситуації — при звуковому тиску в 94 дБ. Це дозволяє порівнювати між собою різні моделі.

Загалом даний показник досить наочно характеризує якість роботи тієї чи іншої моделі, оскільки він враховує практично всі значущі сторонні шуми, що виникають під час роботи. Чим більше це співвідношення, тим чистішою виходить звук, тим менше в ньому спотворень. Значення в 64 – 66 дБ вважаються цілком пристойними, а висококласні мікрофони забезпечують показники в 72 дБ і вище.

Частота дискретизації аналого-цифрового перетворювача (АЦП), передбаченого в конструкції мікрофона.

АЦП — це модуль, що відповідає за перетворення аналогового сигналу, що надходить з капсуля мікрофону, в цифровий формат. Він застосовується переважно в моделях, що підключаються по цифрових інтерфейсах — наприклад, USB (див. нижче), а також в деяких бездротових, де цифровий формат використовується для зв'язку по радіо.

Принцип аналого-цифрового перетворення полягає в тому, що аналоговий сигнал розбивається на окремі фрагменти, кожен з яких кодується своїм числовим значенням. Якщо це зобразити графічно, то графік аналогового сигналу виглядає як плавна лінія, а цифрового — як набір «сходинок», наближений до цієї лінії. Чим вище частота дискретизації — тим більше «сходинок» припадає на певну ділянку плавної лінії і тим точніше цифровий сигнал відповідає вихідному аналогу.

Таким чином, високі значення даного параметра говорять про високу якість мікрофону. Однак тут потрібно сказати, що для нормального відновлення вихідного сигналу цифрового (простіше кажучи, для нормального відтворення звуку, сприйнятого мікрофоном) достатньою вважається частота дискретизації, вдвічі перевищує максимальну частоту прийнятого звуку. Для чистої людської мови показники в 2,3 кГц вважаються рекордними, а гармоніки, що доповнюють тембр голосу, не перевищують по частоті 8 кГц. Таким чином, для нормальної обробки мови великої частоти дискретизації не потрібно. Водночас мод...елі, призначені для студійного запису (див. «Призначення»), можуть мати досить високі значення даного параметра — до 96 кГц включно. Це пов'язано не тільки з якістю звуку (хоча і воно важливо), але і з технічними моментами обробки і зведення.

Зазначимо також, що підвищення частоти дискретизації позначається на обсязі переданих даних, тому високі показники не завжди є оптимальними. У світлі цього деякі мікрофони дають змогу змінювати значення даного параметра; для таких моделей в нашому каталозі зазначається максимальне значення частоти дискретизації.

Розрядність аналого-цифрового перетворювача (АЦП), встановленого в мікрофоні.

АЦП — це модуль, що відповідає за перетворення аналогового сигналу, що надходить з капсуля мікрофону, в цифровий формат. Він застосовується переважно в моделях, що підключаються по цифрових інтерфейсах — наприклад, USB (див. нижче), а також в деяких бездротових, де цифровий формат використовується для зв'язку по радіо. Детальніше про такого перетворення див. «Частота дискретизації АЦП». Але якщо частота дискретизації описує кількість «сходинок» цифрового сигналу на певній ділянці, то розрядність визначає кількість варіантів за рівнем сигналу, доступне для кожної окремої сходинки. Чим вища розрядність, тим більше таких варіантів, і тим точніше рівень цифрового сигналу буде відповідати рівню аналогового.

Таким чином, цей параметр також безпосередньо впливає на якість перетворення. Якщо говорити про конкретних значеннях, то розрядність 16 біт вважається цілком достатньо для професійних студійних мікрофонів (див. «Призначення»), а висококласні моделі можуть мати і 32-бітні перетворювачі.

Види роз'ємів, передбачені в конструкції мікрофона.

Найчастіше у даному пункті йдеться про тип роз'єми, призначеного для підключення самого мікрофона до зовнішньої аудіотехніки. З таких інтерфейсів в наш час найбільшу популярність отримали аналогові XLR (включаючи зменшену версію mini-XLR), Jack 6.35 і mini-Jack 3.5 мм, а також цифрові USB-A, USB-C і Lightning. Також в окремих мікрофонах передбачається власний роз'єм навушників (іноді MicroDot). Ось більш детальний опис кожного варіанта:

— XLR. Характерний цілий роз'єм досить великого розміру, зазвичай з зовнішнім кожухом. У мікрофонах найчастіше зустрічаються штекери XLR на 3 контакти, один такий штекер дає змогу передавати один канал звуку; можливі й інші варіанти — наприклад, 4 або навіть 5-контактний роз'єм в моделі з підтримкою стереозапису (див. «Функції і можливості»). В будь-якому разі, головна перевага XLR полягає у можливості роботи з балансним підключенням. При такому підключенні велика частина перешкод, що наводяться на кабель, гаситься «сама по собі», без необхідності застосування додаткових фільтрів; це дає можливість застосовувати досить довгі дроти без шкоди д...ля якості звуку. Крім того, роз'єми XLR забезпечують щільне з'єднання, що ще більше підвищує стійкість до перешкод; а для додаткової надійності гнізда і штекери цього типу нерідко оснащуються замками. Головний недолік XLR — великі розміри; тому основною сферою його застосування залишаються професійні моделі, де згадані переваги значно переважують недоліки.

— mini-XLR. Зменшений різновид інтерфейсу XLR, описаного вище; має ті ж технічні особливості і відрізняється лише більш мініатюрними розмірами. Останнє робить mini-XLR більш зручним для техніки, в якій важлива компактність. Водночас подібні роз'єми поки не мають офіційної стандартизації, а тому зустрічаються досить рідко.

— mini-Jack 3.5 мм. Один з найпопулярніших сучасних аудіороз'ємів. В мікрофонах, втім, він зустрічається значно рідше того ж XLR — в основному в компактних моделях, а також рішеннях початкового і недорогого середнього рівня. Це пов'язано з тим, що mini-Jack має невеликі розміри, однак помітно поступається XLR за якістю і надійністю з'єднання, через що слабо підходить для професійних задач. Також варто враховувати, що в сучасних мікрофонах можна зустріти різні версії роз'єми 3.5 мм:

• mini-Jack 3.5 мм TS. Двоконтактний роз'єм, що дає змогу передавати лише 1 канал звуку (моно). Зустрічається в досить прогресивних мікрофонах, а гнізда 3.5 мм формату використовуються в основному в аудіотехніці відповідного рівня і спеціалізованих пристроях (на зразок передавачів для петличних мікрофонів).
• mini-Jack 3.5 мм TRS. Трьохконтактний, найпоширеніший різновид роз'єми mini-jack. Технічно може використовуватися для балансного підключення одного звукового каналу (див. «XLR» вище), однак на практиці частіше застосовується або з міркувань сумісності (щоб мікрофон міг нормально працювати з трьох - і чотирьохконтактними гніздами на ноутбуках, мобільних телефонах тощо), або для передачі стереосигналу (в моделях з відповідним функціоналом — див. «Функції і можливості»).
• mini-Jack 3.5 мм TRRS. Чотирьохконтактний штекер mini-Jack. Використовується переважно у моделях для смартфонів/планшетів, відеокамер та іншої техніки — така техніка часто оснащується гніздами саме на 4 роз'єми, і для оптимальної сумісності таке ж число контактів передбачається і на мікрофоні. Через подібний інтерфейс можлива передача стереозвуку, однак ця можливість не обов'язково підтримується.

В ідеалі мікрофон з mini-jack потрібно підключати до роз'єми, що має таке ж число контактів — в іншому випадку нормальна працездатність не гарантується (хоча можливі і винятки).

— Jack (6.35 мм). Повнорозмірний роз'єм типу Jack; має майже вдвічі більший діаметр, ніж описаний вище 3.5 мм mini-Jack. Слабо підходить для портативної техніки, зате забезпечує досить щільне і надійне з'єднання — хоча і дещо поступається XLR за цим параметром; також може застосовуватися для балансного підключення (див. «XLR»), але у такому форматі використовується порівняно рідко. Зазначимо, що в деяких мікрофонах інтерфейс 6.35 мм передбачається не у вигляді повноцінного штекера, а у вигляді перехідника для встановленого на дроті 3.5 мм mini-jack. Роз'єм Jack також може мати різне число контактів, однак у цьому плані він не такий різноманітний, як mini-jack: найбільшого поширення отримали класичні 3 контакти (TRS), а формат на 4 контакти (TRRS) практично не зустрічається.

— TA4F. Спеціалізований роз'єм, застосовуваний в аудіотехніці, причому переважно саме в мікрофонах. Також під цим терміном може матися на увазі роз'єм аналогічної конструкції TA3F (c 3 контактами).
TA4F має досить невеликі розміри, що робить його зручним для компактних мікрофонів головного і петличного типу. А завдяки наявності 4 контактів через нього ж можна підключати ще й фантомне живлення для конденсаторних мікрофонів (втім, цим типом мікрофонів використання TA4F не обмежується). Зазначимо, що цей роз'єм вважається професійним і зустрічається в основному в техніці відповідного рівня.

— USB. Інтерфейс USB застосовується в основному в комп'ютерній техніці — для підключення різних периферійних пристроїв. Водночас серед моделей для ПК і ноутбуків (див. «Призначення») даний варіант зустрічається набагато рідше, ніж описаний вище mini-Jack 3.5 мм, а більшість мікрофонів з USB належать до студійних. Це обумовлено тим, що сигнал через USB передається в цифровому форматі, що дуже зручно при запису на комп'ютер з метою подальшого оброблення і зведення (а ось при голосовому зв'язку зручніше використовувати звичайний мікрофонний вхід). Втім, є й інші типи мікрофонів з даним інтерфейсом.

— Lightning. Фірмовий роз'єм, який застосовується виключно в портативних пристроях компанії Apple — смартфонах iPhone, планшетах iPad і плеєрах iPod touch. Відповідно, даний варіант підключення зустрічається виключно в мікрофонах для смартфонів Apple, причому спеціально створених для зазначеної техніки.

— microDot. Балансний роз'єм для коаксіального підключення до музичних інструментів і іншого акустичного/звукового обладнання. Для роз'єма microDot характерна наявність різьблення, що забезпечує високу надійність з'єднання. Підключення microDot зазвичай зустрічається в компактних мікрофонах з кріпленням на музичний інструмент.

— Фірмовий роз'єм. У цю категорію включені всі інтерфейси, що не належать до описаних вище. Це можуть бути не тільки власні роз'єми, що застосовуються певною компанією, але і деякі стандартні типи підключення, які не отримали широкого поширення і зустрічаються в спеціалізованій техніці. Однак у будь-якому разі при покупці подібного мікрофона варто окремо переконатися в його сумісності з пристроєм, з яким його планується використовувати.

— Вихід на навушники. Окремий вихід для підключення навушників. Найчастіше має вигляд стандартного гнізда mini-Jack 3.5 мм — саме цей інтерфейс застосовується в більшості сучасних «вух», що дає користувачеві широкий вибір. Крім того, такий вихід може поєднуватися з власним регулятором гучності.

Інші ж особливості і самого роз'єми, і його застосування залежать в основному від типу мікрофона (див. «Мікрофон»). Так, петличні моделі при підключенні навушників перетворюються на гарнітури; при використанні в караоке навушники дають можливість краще слухати музику, а при студійному запису — дають змогу чути ще й власний голос, контролюючи, що йде на запис. Також відзначимо, що в радіосистемах (див. вище) подібний вихід зазвичай розташовується на приймачі.

- Ресівер. Приймач, який використовуваний у моделях з бездротовим підключенням (див. «Функції/можливості»). Ресивер, по суті, відіграє роль радіоадаптера: він підключається до підсилювача або іншого аудіообладнання класичним провідним способом і передає на це сигнал з мікрофона. Докладніше про ресивер у комплекті див. «Радіосистема»,

- Трансмітер. Передавач, який використовуваний в бездротових системах (див. «Функції/можливості»), точніше — передавач, виконаний у вигляді окремого пристрою. Таку конструкцію мають мініатюрні мікрофони (передусім петличні та головні), у яких розміри корпусу не дають змогу вбудувати передавач прямо в пристрій: за допомогою дроту мікрофон підключається до зовнішнього трансмітера, останній зазвичай вішається на пояс. Наявність окремо виконаного передавача, зазвичай, є ознакою компактного мікрофона; а одна з практичних переваг такої конструкції полягає ще й у тому, що мікрофон можна від'єднати та підключити до іншого обладнання (причому не обов'язково передавачу).

- Кріплення на монітор. Пристрій для закріплення мікрофона на моніторі комп'ютера. З очевидних причин використовуваний лише в моделях для комп'ютерів (див. Призначення). Ця функція особливо корисна в тих випадках, коли вільного місця на столі, де розташований комп'ютер, дуже мало або мікрофон неможливо поставити на стіл в оптимальному місці. Також кріплення може стати в нагоді для роботи з ноутбуком, хоча спеціалізовані мікрофони...зазвичай все ж таки більше зручні.

- Утримувач для стійки. Кріплення у вигляді характерного ложементу круглої форми, призначене для розміщення мікрофона на стійці, штативі або іншому пристрої. Застосовується переважно з вокальними та інструментальними моделями (див. «Призначення»), дає змогу швидко знімати та встановлювати мікрофон на стійку — що буває корисним, зокрема, під час концертів та інших публічних виступів. Утримувачі продаються й окремо, проте купити модель з комплектним кріпленням часто виявляється зручнішим - таке кріплення оптимально сумісне з мікрофоном і не вимагає витрачати час на пошук та підбір.

- Антишоковий підвіс (« павук »). Спеціальний амортизуючий підвіс, який застосовується зі студійними мікрофонами (див. «Призначення»); жаргонне назва «павук» з'явилося через характерні контури. Необхідність застосування такого підвісу пов'язана з тим, що на звичайній підставці мікрофон може відчувати різні струси та вібрації (від роботи обладнання поблизу, від падіння предметів на підлогу і навіть від кроків людей), які створюють перешкоди у звучанні. "Павук" компенсує подібні струси і зводить перешкоди практично до нуля; при цьому комплектний підвіс зручніше, що купується окремо завдяки тому, що він за визначенням сумісний з мікрофоном.

- Поп-фільтр. Такий фільтр є пластиною, зазвичай круглою, що встановлюється перед мікрофоном при роботі з голосом - найчастіше під час запису; відповідно, використовуваний ця функція переважно зі студійними мікрофонами (див. «Призначення»). Захисний екран добре пропускає звук, проте затримує потік повітря, що виникає при диханні, - таким чином він запобігає появі характерних перешкод від «видихів у мікрофон». Ще одне призначення поп-фільтрів – захист від дрібних бризок слини, які можуть спричинити корозію та негативно позначаються на довговічності мікрофона.

— Вітрозахист. Вітрозахист найчастіше є характерним «наконечником», зазвичай поролоновим, одяганим на мікрофон; водночас у мініатюрних моделях (наприклад, головних, див. «Призначення») конструкція може бути іншою. Однак у будь-якому випадку призначення таких пристроїв відповідає назві: захищати мікрофон від впливу інтенсивних повітряних потоків, здатних викликати перешкоди. Зауважимо, що вітром справа не обмежується — дихання людини також може стати джерелом перешкод, якщо мікрофон розташований близько до рота.

- Знімний кабель. Можливість від'єднати кабель від мікрофона не тільки полегшує зберігання та транспортування, але й дає змогу замінити комплектний дріт на інший, якщо цього вимагають обставини (наприклад, для підключення через інший інтерфейс, див. вище).

— Тринога. Тринога, по суті, є портативним штативом, призначеним для встановлення мікрофона на столі або іншій аналогічній поверхні. Це позбавляє необхідності тримати пристрій в руці або організовувати підставку «з підручних матеріалів». Такі триноги продаються й окремо, проте купити комплект зазвичай зручніше; докладніше див. «Тримач для стійки».

- Адаптер живлення. Пристрій, що дає змогу подати на мікрофон конденсаторного або електретного типу (див. вище) фантомне живлення, необхідне для роботи від звичайної побутової розетки 230 В. Завдяки цьому з'являється можливість підключати мікрофон навіть до тих підсилювачів (ресиверів, плеєрів і т.п.), які не мають входів із фантомним живленням.

- Кейс / чохол. Кейсом прийнято називати контейнер з твердих матеріалів, чохол зазвичай робиться м'яким. Єдиною ключовою відмінністю між ними є ступінь захисту - кейси більше ударостійкі. А ось базове призначення однаково: зберігати та транспортувати мікрофон у кейсі/чохлі значно зручніше, ніж без такого пристосування (зокрема тому, що додаткові комплектні аксесуари також можна помістити всередину).

- Кейс-зарядка. Кейс - футляр із твердого матеріалу - що грає одночасно роль зарядного пристрою. Ця функція дуже популярна у бездротових моделях. Кейс-зарядка зазвичай має власний акумулятор і від цього акумулятора заряджаються мікрофон (трансмітер) і ресивер; подібна конструкція забезпечує додаткову зручність відразу у кількох моментах. По-перше, кейс, по суті, виконує ще й функцію пауербанку автономного джерела живлення; Місткість такого «пауербанку» може бути різною, проте її зазвичай вистачає на кілька повних зарядок. По-друге, можливість заряджати невеликі мікрофони у кейсі знижує ризик втратити їх. По-третє, сама собою процедура такої зарядки досить зручна — достатньо лише підключити кабель до кейсу.

Зазначимо, що, крім перерахованого вище, виробники можуть включати до комплекту інші пристосування - наприклад, окремі кліпси для кріплення петличних мікрофонів, зарядні пристрої для акумуляторів, серветки для очищення і т.п.