Порівняння вбудованих кавоварок

— Еспресо (ріжкова). Всі еспресо-кавоварки діють за таким принципом: нагріта до високої температури вода під надлишковим тиском (від 4 бар, а в ідеалі 10 бар і вище) пропускається через холдер з меленою кавою. Це дає змогу виділити з кави максимальну кількість речовин, що додають напою смаку, аромату і корисних властивостей, а також забезпечує характерну пінку. Подібним способом готується кава з тією ж назвою — еспресо, а на її основі — безліч інших кавових напоїв (див. «Передвстановлені програми»). Конкретно ручними ж називають еспресо-кавоварки, у яких холдер робиться швидкознімним, а всі операції з ним здійснюються вручну: користувач повинен сам відміряти потрібну кількість кави, засипати її в холдер, утрамбувати темпером, установити в кавоварку й вивантажити «відпрацьовану» гущу після приготування. Знімні холдери також називають «ріжками», а кавоварки з ними — ріжковими. Приготування еспресо вручну, з одного боку, потребує певної навички, з іншого — дає можливість баристі розкрити всю свою майстерність і досягти смаку, недосяжного на автоматичних кавоварках. Тому в більшості кав'ярень і ресторанів застосовуються саме ручні еспресо-кавоварки, та й для домашнього користування досвідчені цінителі кави віддають перевагу саме їм.

— Еспресо (автоматична). Різновид еспресо-кавоварок (див. вище), у яких процес максимально автоматизований: від користувача потрібно тільки завантажити запас кави й вод...и та дати команду на старт, усі інші операції (дозування, трамбування, очищення після завершення приготування) виконає кавоварка. Автоматичні моделі значно легші й простіші у використанні, ніж ручні: кількість зайвих дій під час приготування кави зведено до мінімуму, та й «людський фактор» майже не впливає на процес і якість напою виходить незмінною. З іншого боку, для багатьох шанувальників кави ці моменти є недоліками, а не перевагами: одні цінують сам ритуал ручного приготування, інші — можливість експериментувати з різними нюансами (дозуванням, трамбуванням тощо), досягаючи ідеального смаку. Та й коштують автоматичні кавоварки дорожче за ріжкові моделі зі схожими характеристиками.

– Капсульна. Автоматизовані пристрої для приготування кави, розфасованої у герметичні контейнери – капсули. Усередину таких упаковок поміщають мелену каву. Кожна капсула містить дозовану кількість кави для отримання порції певного напою. Як правило, на приготування порції витрачається один такий контейнер. Капсульні кавоварки максимально прості та зручні у використанні: достатньо зарядити капсулу, увімкнути приготування та дочекатися закінчення процесу, а після цього – зняти використаний контейнер. Самі ж капсули бувають як одноразовими, так і багаторазовими. Перевага першого варіанта — з процесу заварювання усувається людський фактор: кожна капсула містить стандартну порцію кави і кожна чашка напою не відрізняється від попередньої. Крім того, одноразові контейнери герметично закриті фольгованою кришкою і можуть довго зберігатися без втрати якості, а ще капсули радують варіативністю смаків готових напоїв. Їх недоліки – висока підсумкова вартість напою (майже вдвічі дорожче, ніж при використанні зерен або меленої кави), використання різного формату капсул різними виробниками кавомашин. Багаторазові капсули, зі свого боку, можна заправляти меленою кавою на свій смак. Обходяться вони дешевше, проте не підходять для тривалого зберігання і при зміні сорту кави потребують ретельного очищення.

— Фільтраційна (крапельна). Різновид кавоварок, що користується особливою популярністю на американському континенті, проте віднедавна частіше застосовується і в Європі. За принципом роботи схожі з описаними вище кавоварками еспресо, однак мають одну ключову відмінність: гаряча вода проходить через фільтр не під тиском, а тільки завдяки силі тяжіння. Крім того, для фільтр-кави використовуються зерна меншого ступеня просмаження і грубшого помелу. Унаслідок цього напій (відомий як фільтр-кава чи «пуровер») виходить менш насиченим, ніж еспресо, без характерної пінки, більш однорідним і з меншою концентрацією кофеїну (останнє компенсується більшим об'ємом порцій — стандартно близько 120 – 150 мл). Що стосується самих фільтраційних кавоварок, то традиційним елементом їх оснащення є прозорий глечик-кавник, який нерідко вміщає 10 і більше стандартних порцій, або інша ємність для готової кави — наприклад, чашка.

— Комбінована. Моделі, що поєднують у собі одночасно фільтраційну кавоварку й кавоварку-еспресо (зазвичай ручного типу). Про кожен із цих різновидів див. вище, а їх поєднання забезпечує відповідну універсальність, даючи змогу готувати в одній кавоварці й фільтр-каву, і напої на основі еспресо. З іншого боку, обходиться таке поєднання недешево, а реальна необхідність у ньому виникає рідко: наші шанувальники кави частіше віддають перевагу американо, а не «пуроверу». Тому широкого розповсюдження комбіновані моделі не отримали.

— Гейзерна. Інші варіанти назви — «Мока», «Мока Експрес». Зовні такі кавоварки нагадують чайники особливої форми — звужуються до середини. Об'єм такого «чайника» розділений на дві частини: у нижню заливається вода, верхня призначена для готового напою; ємності з'єднані вертикальною трубкою, у середині якої встановлений фільтр для меленої кави (помел повинен бути трохи більшим, ніж для еспресо). Під час нагрівання тиск у нижній половині посудини підвищується, і гаряча вода виштовхується у верхній резервуар, проходячи через фільтр з кавою. Це дає змогу досягти майже такої ж якості напою, що й у кавоварках еспресо, водночас гейзерні моделі простіші за конструкцією і в застосуванні, дешевші, компактніші й безпечніші. Їх недоліком можна назвати те, що вода може нагріватися до надвисоких температур (вище 96 °С), що робить каву надмірно гіркою. Утім, у багатьох моделях застосовуються обмежувачі температури, які усувають цей недолік.

— Електротурка. Електричний аналог турки (джезви) — спеціальної посудини для приготування кави по-східному (по-турецьки). Одна з переваг такого пристрою перед звичайною джезвою полягає в тому, що в електротурці можна передбачити автоматику, яка буде вимикати нагрівання за умови досягнення оптимальної температури (це означає, що користувачеві не доведеться самостійно стежити за процесом). Об'єм електричних джезв, як і звичайних, невеликий — близько 300-400 мл; кава має бути найдрібнішого помелу, і напій у результаті виходить надзвичайно насиченим, з великим вмістом гущі. Щоправда, деякі цінителі скептично ставляться до електротурок, вважаючи, що вони не дають мождивості досягти «правильного» смаку; однак цей момент швидше пов'язаний з власним переконанням, ніж з реальними смаковими якостями кави.

— Сифонна. Кавоварки, які використовують сифонний принцип роботи; подібна технологія приготування кави була популярна в XIX столітті, потім майже забута, проте з недавніх пір вона знову почала набувати популярності. Для сифонної заварки використовуються дві ємності, встановлені одна над іншою: у верхню засипається кави, у нижню заливається вода. Ємності з'єднані трубкою, і під час нагрівання вода піднімається вгору, зрошуючи каву; коли ж уся вода опиняється нагорі, нагрів вимикається, і гаряча рідина переливається назад у нижню ємність, знову проходячи через фільтр з меленою кавою. Вважається, що такий спосіб дає змогу отримати напій з дуже м'яким і приємним смаком. Водночас і конструкція сифонних кавоварок, і сама процедура приготування кави досить складні, тому подібні пристрої випускаються в невеликих кількостях, переважно в розрахунку на досвідчених шанувальників.

Наявність у пристрої власної вбудованої кавомолки. Таке додаткове оснащення позначається на вартості, однак дає кілька важливих переваг. По-перше, молоти зерна можна безпосередньо перед заварюванням — а найсмачнішим, як відомо, вважається саме мелений кави. По-друге, деякі кавомолки дають змогу регулювати ступінь помелу на свій розсуд; це оцінять любителі експериментувати з різними сортами зерен і ступенями заварки. По-третє, зернова кава зазвичай обходиться дешевше фабричного меленого; цей момент особливо актуальне для кав'ярень, барів і ресторанів, де кавові напої доводиться готувати часто і багато.

Види кави, на які спочатку розраховано кавоварку.

- Молотий. Традиційна мелена кава; найпростіше купити такій продукт у готовому вигляді, проте за бажання можна змолоти його самостійно з цільних зерен. А якщо цей варіант вказаний для моделі з вбудованою кавомолкою (див. вище) - це означає, що в неї можна завантажувати як зерна, наприклад і заздалегідь змелену каву, за бажанням.

- У зернах. Даний варіант за визначенням означає, що кавоварка оснащена вбудованою кавомолкою - а значить, в ній можна молоти зерна безпосередньо перед заварюванням, що дає змогу максимально розкрити смак і аромат. Докладніше про інші переваги цього варіанта див. «Вбудована кавомолка». Тут же відзначимо, що деякі кавомашини з цією функцією допускають також використання меленої кави (див. вище), інші працюють виключно з зернами з власної кавомолки і не припускають завантаження порошку, змеленого окремо.

- Капсули. мелена кава, розфасована в спеціальні капсули; як правило, на приготування однієї порції напою йде такій контейнер. Капсульні кавоварки гранично прості та зручні у використанні: достатньо зарядити капсулу, включити приготування та дочекатися закінчення процесу, а після цього – зняти використаний контейнер. Самі капсули можуть бути як одноразовими, наприклад і багаторазовими. Перевага першого варіанта полягає в тому, що з процесу заварювання усувається лю...дський фактор: кожна капсула містить стандартну порцію кави і кожна наступна чашка не відрізняється від попередньої. Крім того, одноразові контейнери закриті герметично та можуть довго зберігатися без втрати якості. Їх недоліки - обмеженість смаків, висока підсумкова вартість напою (майже вдвічі дорожче, ніж при використанні зерен або меленої кави), а також той факт, що різні виробники кавомашини використовують різні формати капсул. Багаторазові капсули, у свою чергу, можна заправляти меленою кавою на свій смак, вони обходяться дешевше, проте не підходять для тривалого зберігання і при зміні сорту кави вимагають ретельного очищення.

- Чалди (cialda). Різновид порційної розфасовки, при якій смажена мелена кава упаковується в спеціальний фільтр, найчастіше паперовий; кожен такій фільтр, своєю чергою, зберігається в герметичному пакетику. З практичної погляду чалди дуже схожі на одноразові капсули (див. вище). З одного боку, готування такої кави гранично просте, зручне і не вимагає ніяких особливих навичок: достатньо зарядити чалду, включити кавоварку і дочекатися приготування; а герметична упаковка дає змогу довго зберігати таку каву. З іншого — чалди не дають змоги поекспериментувати з різними сортами, ступенями помелу та особливостями приготування, а вибір сортів та смаків серед них досить обмежений. У перерахунку на одну чашку кави в чалдах обходиться дещо дешевше напою з одноразових капсул, проте все одно дорожче, ніж кава з мелених зерен.

Окремо зазначимо, деякі моделі кавоварок допускають використання відразу кількох видів кави, на вибір користувача. Наприклад, у холдер деяких ручних еспресо-кавоварок (див. «Тип») може заряджатися як порція меленої кави, наприклад і чалда.

Програми приготування окремих напоїв, передбачені в кавоварці.

В цей список можуть входити як класичні, найбільш популярні кавові і гарячі напої (еспресо, американо, рістретто, капучино, лате, лате макіато, гарячий шоколад), так і більш специфічні рецепти: еспресо макіато, еспресо лунго, подвійний еспресо, Flat White, Long Black, кава крема тощо. Також у конструкції нерідко передбачаються окремі режими для отримання гарячого молока, молочної піни та гарячої води. Ось детальніший опис кожного з цих варіантів:

— Своя програма. Функція, що дає змогу користувачеві самостійно складати кавові рецепти на свій розсуд. У режимі «своя програма» можна задати основні параметри приготування: ступінь помелу (практично всі кавоварки з цим режимом оснащені кавомолками), температуру і кількість води, робочий тиск тощо. При цьому складений рецепт можна зберегти в пам'яті апарата, щоб надалі можна було гот...увати свій унікальний напій буквально одним натисканням кнопки. А в окремих моделях може передбачатися можливість збереження декількох програм і навіть профілів користувачів, що дає змогу відразу декільком людям використовувати свої особисті набори рецептів.

— Еспресо. Класичний італійський еспресо — один з найбільш відомих і популярних кавових напоїв. Стандартний об'єм порції — 35 мл, готується вона з 7 г кави. В ідеалі напій повинен мати характерну пінку світло-кремового кольору. Така кава відрізняється насиченим смаком і ароматом, через що багато хто вважає її чи не «найпотужнішою» за впливом; однак насправді еспресо містить порівняно небагато кофеїну.

— Еспресо макіато. Еспресо (див. вище) з додаванням молочної піни. Подібний напій схожий на описаний нижче капучино, однак має менший об'єм через меншу кількість молока — його в традиційних рецептах додається близько 15 мл

— Еспресо лунго. Різновид еспресо (див. вище), що відрізняється великою кількістю води (до 60 мл замість 35 мл), більшим часом екстракції і, як наслідок — більш високим вмістом кофеїну. По суті, лунго являє собою щось середнє між класичним еспресо і американо; іноді цей напій називають також «американо по-італійськи».

— Подвійний еспресо. Також відомий як «допіо» (еспресо допіо). Назва повністю відповідає суті цього напою: це, по суті, дві порції еспресо (70 г) в одній чашці. Кількість кави при готуванні також береться удвічі більшою — 14 г замість 7 г.

— Ристрето. Найбільш міцний і концентрований з популярних кавових напоїв, що іменується також «коротким еспресо». При тій же кількості кави (7 г) на порцію ристрето йде значно менше води — близько 20 – 25 мл

— Flat White. Напій на основі подвійного еспресо (див. вище) з додаванням злегка спіненого молока; при цьому на 60 мл еспресо додається близько 110 мл молока, що в підсумку дає об'єм приблизно в 170 мл «Флет уайт» відрізняється більш вираженим кавовим смаком, ніж капучино і лате, і в той же час він зберігає характерний м'який молочний післясмак.

— Long Black. Напій, багато в чому схожий з американо (див. нижче) — готується з еспресо і гарячої води. Різниця полягає в тому, що, по-перше, для Long Black використовується подвійна порція еспресо, по-друге, при приготуванні кава вливається у воду, а не навпаки. Таким чином, напій виходить більш міцним і насиченим, ніж американо, до того ж має характерну для еспресо щільну і ароматну пінку. Стандартний об'єм порції — 120 мл

— Американо. Напій у вигляді порції звичайного або подвійного еспресо (див. вище), розведеного гарячою водою — зазвичай в пропорції від 1:2 до 1:4, так що об'єм готового напою найчастіше становить від 110 до 240 мл; можливі й інші обсяги та пропорції. Вода пом'якшує насичений смак еспресо та усуває гіркоту, яка декому може здатися зайвою. Багато любителів «кавової класики» належать до американо скептично — однак це виключно питання смаку, яке не заважає популярності цього напою

— Кава крема. «Чорний» кавовий напій, що готується в досить великому об'ємі, аналогічному американо (див. вище) — 180 – 240 мл Ключова різниця полягає у способі готування: в даному випадку не заздалегідь заварений еспресо доливається водою до потрібного об'єму, а весь об'єм води пропускається через мелену каву. Крім того, сама кава повинна мати більш грубий помел, ніж для еспресо та напоїв на його основі. Слово «крема» в назві позначає характерну пінку горіхового кольору, яка в такому напої виходить особливо щільною.

— Капучино. Кавовий напій на основі еспресо з додаванням збитого молока — приблизно 4 частини молока на 1 частину еспресо, так що об'єм у підсумку зазвичай становить близько 150 мл Відмінною особливістю капучино є велика кількість молочної піни. Зазначимо, що програма готування такого напою може бути як повністю автоматичною, так і напівавтоматичною і навіть повністю ручною; докладніше див. «Приготування капучино».

— Лате. Ще один напій на основі еспресо з додаванням молока і молочної піною на поверхні. Від описаного вище капучино відрізняється, по-перше, дещо меншою кількістю піни, по-друге, великим об'ємом (до 360 мл), по-третє, способом подачі — лате подають у спеціальному високому келиху і п'ють через соломинку. Крім того, в напій можуть додаватися різні сиропи для додання оригінальних смаків.

— Лате макіато. Напій, що має практично той самий склад, що й описаний вище лате, однак відрізняється способом приготування. В даному випадку не молоко вливають в каву, а каву в молоко, причому роблять це особливим способом — спочатку спінюють молоко, потім крізь піну вливають еспресо. На поверхні піни залишається невелика плямочка, тому напій і називають «макіато» («заплямований»). Правильно приготовлений лате макіато має шарувату структуру: зверху кава, знизу більш щільне і холодне молоко.

— Гарячий шоколад. У цьому разі може матися на увазі як класичний гарячий шоколад, так і недороге і просте у приготуванні какао. Перший тип напою готується з твердого шоколаду, розтопленого в гарячому молоці; какао готують із какао-порошку, воно може робитися як на основі молока, так і на основі води. Конкретні способи приготування гарячого шоколаду в різних кавоварках можуть бути різними, їх варто уточнювати окремо.

— Гаряче молоко. Окрема програма для нагрівання молока до температури близько 65 °С. Нагріте до такої температури молоко вже сприймається як гаряче, однак не згортається в пінку, до того ж воно набуває солодкуватого смаку. Таке молоко може використовуватися як для приготування різних видів кави (того ж капучино або лате), так і в якості самостійного напою.

— Молочна піна. Окрема програма для приготування молочної піни. У цьому разі мається на увазі спосіб, що передбачається в моделях з автоматичним і напівавтоматичним приготуванням капучино (див. нижче): кавова машина самостійно набирає молоко з ємності (зовнішньої або вбудованої), збиває в піну і видає через носик подачі. Така програма дає додаткові можливості для експериментів і розроблення власних рецептів: вона дає змогу додавати піну в напої, де в першопочаткових рецептах цього не передбачено.

— Гаряча вода. Окрема програма для нагрівання води — зазвичай, до температури 90 °С. Така вода може використовуватися як для приготування кави (насамперед американо, див. вище), так і для заварювання різних чаїв — класичних, трав'яних, ягідних тощо: для багатьох таких складів оптимальною є температура 90 °С.

Зазначимо, що вище перераховані не всі, а лише найпопулярніші програми, які застосовуються в сучасних кавоварках. Крім них, в конструкції можуть передбачатися й інші рецепти — наприклад, колд брю (заварювання холодним способом), кортадо (еспресо і гаряче молоко 1 до 1) тощо.

Спосіб приготування молочно-кавових напоїв (капучино, латте, латте макіато тощо — див. «Предвстановлені програми»), передбачений у кавоварці. Відмінності між способами полягають насамперед у методі приготування молочної пінки:

- Ручне. При такому способі користувач повинен самостійно збити молоко в піну — кавоварка лише забезпечує необхідну для цього гарячу пару під тиском. Пара подається через трубку, яка зазвичай має спеціальну насадку панарелло - вона полегшує збивання піни. Зрідка зустрічаються моделі без такої насадки, з голою трубкою - вони розраховані переважно на професіоналів. Ручні системи прості і недорогі власними силами, до того ж дають певну «свободу фантазії», дозволяючи експериментувати з процесом приготування; проте використання таких систем потребує певної навички.

- Напівавтоматичне. Цей спосіб передбачає наявність окремого носика, з якого подається молочна пінка. Таку пінку кавоварка готує самостійно, набираючи молоко із зовнішньої посудини через спеціальну трубочку (втім, трапляються й моделі із вбудованим резервуаром для молока). При використанні такого пристрою потрібно спочатку зробити еспресо, а потім посунути чашку під "молочний" носик і натиснути кнопку подачі піни (або в зворотному порядку, якщо готується латте макіато). Носики можуть розташовуватися поруч - тоді чашку рухати не потрібно; однак кава та пінка в таких пристроях все одно готуються окремо. П...роте такій спосіб все одно помітно простіше і швидше, ніж ручний.

- Автоматичне. Максимально автоматизований процес приготування, що дозволяє отримувати напої з молочною пінкою буквально за одне натискання: достатньо поставити чашку під носик, включити програму — і кавоварка автоматично видасть порцію еспресо та потрібну кількість пінки. Як правило, подібні моделі оснащуються власним резервуаром для молока (див. нижче). Цей спосіб найбільш зручний, проте варто нагадати, що різні рецепти припускають різний порядок виходу інгредієнтів: наприклад, при приготуванні латте і капучино молоко додається в каву, при приготуванні латте макіато - навпаки. При цьому можливість вибирати черговість є далеко не у всіх автоматичних кавоварках; цей аспект варто уточнювати перед покупкою.

— Автоматичне та ручне. У деяких моделях кавоварок передбачається наявність обох способів приготування молочних напоїв, тим найбільш забезпечується гнучкість у виборі підходу. Ручний капучинатор може бути кращим, якщо хочеться мати більше контролю над процесом, а автоматичний - це зручний варіант для цінителів простоти використання.

Також існують кавоварки без капучинатора. Завдяки специфіці своєї роботи вони значно економлять час на приготування напоїв і не потребують ретельного догляду. У системі таких кавоварок немає молочного тракту, якому необхідно приділяти найпильнішу увагу в плані регулярного та трудомісткого обслуговування. Моделі без функції приготування капучіно та інших кавово-молочних напоїв добре підходять для офісних приміщень та громадських місць.

— Ступінь помелу зерна. Можливість вибирати ступінь помелу кави. Від помелу залежить міцність і загальна консистенція готової кава (чим дрібніше, тим насиченіше), для різних видів кавових напоїв оптимальний ступінь помелу теж буде різним. Так, для еспресо та напоїв на його основі (капучіно, лате тощо - див. «Передвстановлені програми») необхідний досить дрібний помел, для кави в турці — максимально дрібний («пил»), для кави крему і фільтр-кави — середній, а для френч-преса — великий.

— Попереднє змочування. Можливість попередньо змочувати мелену каву гарячою водою перед початком приготування напою. Зазвичай, це опція дає можливість задавати час змочування кави за бажанням користувача, хоча бувають і винятки. У будь-якому разі така можливість зустрічається в автоматичних кавомашинах. Роль попереднього змочування полягає насамперед у тому, щоб повніше розкрити смак і аромат кави і отримати максимально насичений напій.

— Міцність напою. Можливість вручну регулювати міцність одержуваного на виході напою. Таке регулювання може здійснюватися по-різному: за рахунок зміни кількості кави на порцію, температури води, швидкості її проходження тощо. Також різною може бути і кількість налаштувань: найпростіший варіант — дві («міцна» і «м'яка»), але можлива і більша кількість варіантів. У будь-якому разі дана функція дає додаткові можливості з налаштування сма...ку напою під особисті вподобання.

— Об'єм напою. Можливості вибрати об'єм готового напою на свій розсуд. Способи такого вибору в різних моделях можуть розрізнятися: в одних є фіксовані налаштування (20 мл, 35 мл тощо), з яких користувач вибирає потрібний варіант, в інших об'єм можна вказати вручну, у тому числі «на око». Дана особливість не тільки дає змогу підлаштовувати стандартні програми під свої уподобання, але і дає додаткові можливості для експериментів з різними оригінальними рецептурами.

— Регулювання температури. Можливість регулювати температуру води, що подається для заварювання кави. Від цього показника залежить кінцевий смак напою: чим вище температура, тим більш яскравим і насиченим виходить смак; проте при сильному нагріванні (96 °С і вище) з кави починають виділятися речовини, що надають додаткову гіркоту. Оптимальною для заварювання вважається температура в межах 92 – 95 °С, однак у кавоварках може передбачатися і більш широкий діапазон регулювань. Існує думка, що навіть різниця всього у 1 °С може помітно вплинути на властивості готового напою, так що дане регулювання буде незамінне для тих, кому важливі найменші нюанси смаку і аромату кави.

— Тиску пари. Можливість змінювати тиск пари, що виходить з насадки панарелло. Нагадаємо, ця насадка використовується для збивання молочної піни (зокрема, при приготуванні капучино), а також підігрівання молока. Змінюючи тиск на виході, можна регулювати інтенсивність пари і досягати різної щільності піни (або ж взагалі обходитися без піни, якщо метою є розігрівання молока).

– Об'єму / щільності пінки. Можливість регулювання об'єму та висоти пінної «шапки» стане в нагоді любителям кавово-молочних напоїв: капучино, лате, макіато. Якість готового напою визначається кількістю та щільністю пінки. Ці параметри підбираються індивідуально залежно від смакових уподобань.

— Жорсткості води. Можливість налаштувати кавомашину під жорсткість використовуваної води. Під час роботи нагрівач кавоварки неминуче покривається накипом і потребує періодичного очищення (декальцинація). Чим жорсткіше вода, тим швидше з'являється накип і тим частіше потрібне очищення. При цьому машина оцінює стан нагрівача не за фактичною кількістю накипу, а за внесеною в налаштування жорсткістю води і за часом роботи з моменту останнього чищення. Таким чином, для того, щоб вчасно видаляти накип, потрібно правильно виставити налаштування жорсткості — інакше попередження про необхідність декальцинації будуть «вискакувати» або занадто часто, або з запізненням. В комплекті кавоварки з даною функцією, зазвичай, постачається індикатор для виміру жорсткості води, а налаштувань передбачається чотири: дуже м'яка вода, м'яка, жорстка і дуже жорстка.

Кількість чашок кави, які можна приготувати в кавоварці за один раз.

Сенс цієї характеристики може бути різним, у залежності від конструкції кавоварки. Так, якщо пристрій не належить до гейзерних моделей або електротурок (див. «Тип»), а також не має власного кавника (резервуара для готової кави), кількість порцій вказується за кількістю носиків для розливу. Велике поширення серед таких моделей одержали пристрої на два носики, тобто на дві чашки: вони зручні не тільки для приготування кави двом людям, але й для рецептів, які потребують подвійної порції еспресо. Варіанти на один носик зустрічаються значно рідше, це переважно компактні й порівняно недорогі моделі.

Зі свого боку, для турок і гейзерних кавоварок кількість порцій визначається ємністю резервуара для води (див. нижче), а для моделей з власним кавником — за місткістю кавника (їй приблизно відповідає і ємність резервуара). Водночас підрахунок ведеться по-різному. У електротурках, гейзерних моделях, а також кавоварках-еспресо, які мають ємність для готової кави, за порцію зазвичай вважається 60 г напою — максимальний об'єм однієї чашки класичного еспресо; для фільтраційних моделей — удвічі більше, 120 – 125 г (стандартний об'єм порції фільтр-кави). У всіх цих випадках кількість порцій може складати три й більше, а багато кавників взагалі вміщують 10 – 12 порцій.

Об'єм резервуара для води, передбаченого в кавоварці; для електротурок (див. «Тип») у цьому пункті вказується власне робочий об'єм турки.

Чим більший резервуар — тим більше кави можна приготувати, не перезаправляючи пристрій; з іншого боку, велика ємність відповідно позначається на габаритах, вагу і ціну пристрою. Тому цей параметр виробники підбирають у відповідності із загальним рівнем кавоварки і особливостями її передбачуваного застосування. Так, при домашньому використанні рідко доводиться робити більше двох чашок кави одночасно, і 300 – 400 мл для таких випадків зазвичай цілком достатньо. А для застосування у кав'ярні чи ресторані, де кава робиться часто і багато, випускаються великогабаритні пристрої, об'єм яких обчислюється вже літрами; рекомендації по вибору об'єму кавоварки для професійного застосування можна знайти в спеціальних джерелах.

Кількість кави, яке можна за один раз завантажити у вбудовану кавомолку (див. вище). Чим більше ємність кавомолки — тим рідше доведеться її «перезаряджати» і тим більше кави можна приготувати на одній «заправці». Для зручності оцінки нагадаємо, що на приготування однієї стандартної порції еспресо йде 7 г кави.