Порівняння Samsung HT-J4500 vs Samsung HT-J4530

Діапазон звукових частот, відтворюваних акустичною системою домашнього кінотеатру. Чим ширше діапазон — тим багатша звук, тим менше ймовірність, що акустика «відріже» частина низьких або високих частот. При оцінці даного показника варто виходити з того, що діапазон, сприйманий середньостатистичним людським вухом, становить від 16 Гц до 20 кГц. Втім, сучасні домашні кінотеатри в більшості своїй перекривають цей діапазон повністю або майже повністю.

Значення чутливості визначає гучність акустичної системи при підведенні до неї зовнішнього сигналу певної потужності. При однаковій потужності сигналу і опорі (імпедансі) більш чутлива акустика забезпечують велику гучність.

Номінальна потужність, що видається вбудованим підсилювачем потужності домашнього кінотеатру на один фронтальний канал.

Відзначимо, що в домашніх кінотеатрах номінальна потужність підсилювача, що видається на який-небудь канал (будь-який, не тільки фронтальний), зазвичай дорівнює номінальній потужності встановленої на цьому каналі штатної колонки (див. вище). Тому багато виробників взагалі не приводять характеристик вбудованого підсилювача окремо — по-перше, їх легко визначити за інформацією про колонках, по-друге, при використанні системи з комплектної акустикою ці дані не потрібні. Однак інформація про потужність підсилювача незамінна в тому випадку, якщо замість штатної акустики планується використовувати сторонні колонки. Номінальна потужність кожної такої колонки повинна бути не нижче номінальної потужності на відповідному каналі підсилювача — інакше на високій гучності можливі різні небажані явища, від спотворень звуку до пошкодження колонки.

Номінальна потужність, що видається вбудованим підсилювачем потужності домашнього кінотеатру на один тиловий канал. Детальніше про даній характеристиці див. п. «Фронт» вище.

Номінальна потужність, що видається вбудованим підсилювачем потужності домашнього кінотеатру на один центральний канал. Детальніше про даній характеристиці див. п. «Фронт» вище.

Номінальна потужність, що видається вбудованим підсилювачем потужності домашнього кінотеатру на один канал сабвуфера (низькочастотний). Детальніше про даній характеристиці див. п. «Фронт» вище.

— Smart TV. Дана функція фактично перетворює домашній кінотеатр в мережевий медицентр з виходом в Інтернет. Конкретні можливості Smart TV у різних виробників можуть відрізнятися, однак здебільшого вони включають як мінімум доступ до фірмовим онлайн-сховищ контенту та/або Інтернет-сервісів (на зразок YouTube). Крім цього, можуть передбачатися ігри, освітні програми, а найбільш прогресивні моделі дають змогу навіть встановлювати додаткові програми за бажанням користувача. Для підключення до мережі зазвичай використовується модуль Wi-Fi (див. нижче) або порт LAN (див. «Входи»).

— Підключення iPod. Спеціальний док-роз'єм для підключення до акустики для домашнього кінотеатру плеєрів сімейства iPod (крім shuffle, який не має док-роз'єму). Підключити такі плеєри для відтворення музики можна і через звичайний лінійний вхід, однак з'єднання через док-роз'єм дає більше додаткових можливостей — наприклад, перемикати треки можна з пульта керування домашнім кінотеатром.

— Бездротове відтворення (AirPlay). Підтримка пристроєм технології бездротового відтворення AirPlay. AirPlay створена компанією Apple на заміну фірмової бездротової технології AirTunes. Для передачі даних використовується технологія Wi-Fi, а транслювати таким чином можна не тільки музику, але і д...одаткові дані (назви пісень, обкладинки альбомів і навіть відео). AirPlay особливо зручна для портативних пристроїв (iPhone, iPod touch і т. ін.), т. до. дозволяє програвати музику, не встановлюючи гаджет на док-станцію. Хоча першопочатково технологія створена для пристроїв Apple, вона не є повністю закритою. Передавачами музики можуть служити не тільки портативні пристрої і комп'ютери Apple, але і ПК з встановленою iTunes, а приймаючі системи різного класу (від комплектів акустики до музичних центрів) випускають кілька сторонніх виробників.

— FM-тюнер. Наявність FM-тюнера дозволяє домашнього кінотеатру приймати і відтворювати через власну акустику радіопередачі FM-діапазону — тобто, фактично, перетворює пристрій в повноцінний приймач (щоправда, для впевненої роботи може знадобитися зовнішня антена). Ця функція актуальна з тієї причини, що саме FM-діапазон воліє переважна більшість сучасних музичних радіостанцій.

— ТВ-тюнер. За наявності ТВ-тюнера домашній кінотеатр може приймати телевізійні передачі кабельного, ефірного або супутникового мовлення. Ця опція може бути корисною з урахуванням того, що далеко не всі телевізори оснащуються власними вбудованими тюнерами (особливо це стосується настінних панелей). При купівлі кінотеатру з ТВ-тюнером варто окремо звернути увагу на стандарт сигналу. Основні стандарти сигналів:
DVB-T (Terrestrial) — звичайний телевізійний сигнал наземного мовлення;
DVB-C (Cable) — кабельне TV;
DVB-S (Satellite) — супутникове TV.
Крім того, потрібно врахувати, що всі зазначені стандарти — цифрові, а на пострадянському просторі все ще досить поширене аналогове мовлення.

— Bluetooth. Технологія бездротового зв'язку між різними пристроями. В домашніх кінотеатрах Bluetooth може застосовуватися, зокрема, для відтворення музики з Bluetooth-пристрої (наприклад, мобільного телефону або плеєра), копіювання файлів з таких пристроїв на власних накопичувач домашнього кінотеатру,підключення бездротових навушників і т. ін.

— Wi-Fi. Технологія Wi-Fi найчастіше застосовується для бездротового підключення домашнього кінотеатру до локальних комп'ютерних мереж. Таким чином можна отримати доступ до контенту, що зберігається на жорстких дисках комп'ютерів домашньої мережі, і навіть вийти в Інтернет, наприклад, для оновлення прошивки плеєра. Крім того, таке підключення може застосовуватися для використання можливостей DLNA (див. Підтримка DLNA). А з недавніх пір багато модулі Wi-Fi підтримують також інші спеціальні можливості — наприклад, режим Direct (пряме з'єднання між двома пристроями, що не вимагає наявності комп'ютерної мережі). Таке з'єднання може використовуватися, наприклад, для роботи смартфона в ролі пульта ДУ, для бездротового підключення відеосигналу по технології Wi-Diили Miracast і т. ін. Конкретні можливості роботи з Wi-Fi залежать від моделі домашнього кінотеатру.

— Кардридер. Пристрій для читання інформації з карт пам'яті, що дозволяє безпосередньо відтворювати на домашньому кінотеатрі вміст таких карт — наприклад, фотографії, відзняті перед цим цифровим фотоапаратом, або відео з відеокамери. Варто враховувати, що в нинішній час активно використовується кілька видів карт пам'яті, і далеко не всі з них взаємно сумісні; тому при використанні картрідера слід звертати увагу на тип підтримуваних карт.

— NFC-чип. Технологія NFCпредназначается для прямої бездротового зв'язку між різними пристроями на малих дистанціях — до 10 см. Теоретично варіанти застосування даної технології досить різноманітні, однак, в домашніх кінотеатрах вона найчастіше застосовується для спрощення з'єднання із зовнішнім пристроєм (теж з підтримкою NFC) по технології Wi-Fi і Bluetooth. Чип найчастіше встановлюється в пульт ДК, а для установки з'єднання досить піднести підключається пристрій до цього пульта, так щоб чипи «побачили» один одного, і підтвердити підключення по Wi-Fi або Bluetooth. Це значно зручніше, ніж копатися в настройках і встановлювати з'єднання вручну.

— Караоке. Популярна розвага, яке надає користувачам можливість самим співати улюблені пісні: під відповідний музичний супровід (т. зв. фонограма-«мінус», фактично — композиція з вирізаною вокальною партією) на екран виводяться тексти пісень, підсвічуються по мірі того, як їх треба співати. Обов'язковим атрибутом домашнього кінотеатру з опцією караоке є роз'єм для мікрофона; іноді таких роз'ємів може бути два.

— Караоке Mix. Система, що надає розширені можливості використання караоке (див. Караоке). Так, учасникам можуть виставлятися бали за якість виконання, з'являється можливість влаштовувати командні змагання. Є функція створення і редагування списку улюблених пісень, їх сортування з низки параметрів (назва, виконавець, жанр) і т. ін.

— DVI. Цифровий роз'єм, який застосовується насамперед для підключення зовнішніх пристроїв до моніторів і проекторів; в телевізорах практично не зустрічається.

— SCART. Застарілий, але все ще широко застосовуваний роз'єм, що служить для підключення зовнішніх джерел сигналу до телевізора та аналогової передачі аудіо - і відеосигналу. Найбільший за розмірами роз'єм до побутової відеотехніки, має характерну прямокутну форму.

— Компонентний. Аналогове трехкабельное з'єднання (червоний, синій, зелений), що використовується для передачі відеосигналу від плеєра до телевізора. Забезпечує досить високий, за мірками аналогових інтерфейсів, якість сигналу; з іншого боку, аудіосигнал по компонентному роз'єму не передається — для нього необхідно окреме підключення.

— Композитний. Один з найбільш простих і розповсюджених аналогових виходів. Являє собою три роз'єму, один з яких відповідає за виведення відеосигналу (забарвлений в жовтий колір), а решту два — аудіо (по 1 каналу стереозвуку на роз'єм). Таким чином, композитний вихід дозволяє передавати по одному інтерфейсу і відео, і аудіо. Ще одним перевагою цього стандарту є поширеність, в т. ч. в старих моделях телевізорів. З іншого боку, композитний вихід не підходить для роботи з HD-відео, та і якість картинки виходить помітно нижче, ніж при компонентному підключенні (див. ви...ще).

— Лінійний. Вихід для аналогової передачі звуку. Може використовуватися як для підключення акустичної системи, та й для виведення аудіосигналу на музичну апаратуру — наприклад, для запису. Зазвичай, лінійний вихід забезпечує передачу звуку у форматі стерео. Він може використовувати різні роз'єми; найчастіше зустрічається або 3.5 мм mini-Jack, або пара гнізд RCA («тюльпани», по одному на кожен канал стереозвуку).

— Dolby Digital 5.1. Набір роз'ємів для підключення шестиканальної (5 колонок+сабвуфер) аудіосистеми.

— Dolby Digital 7.1. Набір роз'ємів для підключення восьмиканальної (7 колонок+сабвуфер) аудіосистеми.

— Вихід на навушники. Стандартний роз'єм для підключення навушників. Більшість сучасної техніки оснащується роз'ємами діаметром 3,5 мм, під цей вихід також робляться штекери більшості сучасних навушників. Роз'єм 6,35 мм залишається прерогативою високоякісної техніки класу Hi-Fi і Hi-End. Існують перехідники між роз'ємами різних діаметрів.

— S-Video. Аналоговий роз'єм, що використовується найчастіше для отримання сигналу на домашній кінотеатр з комп'ютера або відеокамери, хоча може застосовуватися з будь-яким іншим джерелом сигналу, оснащеним відповідним виходом. Для з'єднання використовується один кабель і один роз'єм, проте сигнал передається по двох окремих дротах, завдяки чому S-Video виграє у композитного інтерфейсу за якістю зображення і стійкості до перешкод, хоча і поступається компонентному (докладніше про ці інтерфейси див. «Виходи»).

— USB-вхід. Класичний роз'єм USB, застосовуваний для підключення різної периферії. В домашніх кінотеатрах найчастіше призначений для підключення зовнішніх накопичувачів — «флешок», жорстких дисків — і програвання записаних на них файлів. Також такі накопичувачі можуть використовуватися для оновлення прошивки. У будь-якому разі, ця функція значно спрощує обмін інформацією між плеєром кінотеатру і комп'ютером.

— Коаксіальний. Вхід для передачі звуку в цифровому вигляді через роз'єм RCA («тюльпан») і відповідний кабель. Втім, звичайний RCA-кабель для такого з'єднання підходить погано, бажано використовувати екранований; у цьому полягає основна відмінність коаксіального інтерфейсу від аналогового з тими ж роз'ємами. Ще одна відмінність полягає в тому, що всі канали звуку (їх може бути більше двох) передаються по одн...ому роз'єму. Коаксіальний інтерфейс формально належить до стандарту S/P-DIF; від іншого різновиду — оптичного (див. нижче) — він відрізняється двома моментами: з одного боку, більш низькою стійкістю до перешкод, з іншого — менше делікатним і крихким кабелем.

— Лінійний. Вхід для аналогової передачі звуку, зазвичай у форматі стерео. Через такий вхід можна підключити до домашнього кінотеатру зовнішнє джерело сигналу — наприклад, MP3-плеєр і слухати музику через акустику кінотеатру. Незважаючи на розвиток цифрових технологій, лінійний вхід до цих пір є одним з найбільш популярних інтерфейсів підключення. Він може використовувати різні типи роз'ємів; найбільш популярні варіанти — mini-jack 3.5 мм або пара гнізд RCA (по одному на кожен канал стерео).

— Оптичний. Цифровий вхід для передачі високоякісного звуку, в т. ч. багатоканального. Оптичне з'єднання примітно повною нечутливістю до електричних перешкод. З іншого боку, кабель TOSLINK, що використовується для такого підключення, досить делікатний і може зламатися при різкому згинанні або розкрошитися від сильного натиску.

— LAN (RJ45). Він же мережевий порт. Дозволяє підключати домашній кінотеатр до локальної комп'ютерної мережі і отримувати доступ до контенту, що зберігається на комп'ютерах в мережі, а за наявності відповідних можливостей — ще й виходити в Інтернет (як для перегляду відео і прослуховування аудіо онлайн, так і зі службовими цілями, на зразок оновлення прошивки). Правда, дротове підключення менш зручно, ніж Wi-Fi (див. «Мультимедіа»), через наявність власного дроту. З іншого боку, воно забезпечує більш високі фактичні швидкості передачі даних, до того ж дозволяє «розвантажити ефір» — зняти частину навантаження з Wi-Fi роутера, до якого, крім кінотеатру, може бути підключено багато інших пристроїв (мобільники, ноутбуки тощо).

— Під мікрофон. Стандартний вхід для підключення зовнішнього мікрофону. Наявність такого входу є обов'язковим для плеєрів з функцією караоке (див. Караоке).